Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" червня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2484/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши заяву ОСОБА_1
до ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Фізична особа ОСОБА_1 , звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки він має заборгованість на загальну суму 239 631,34 грн, з яких 160 299, 39 грн - сума простроченої заборгованості, в якій просить суд прийняти заяву, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, ввести процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, призначити керуючим реструктуризацією Солов'я Юрія Анатолійовича.
Розглянувши матеріали заяви фізичної особи Трайстора Д.А., суд встановив, що заявником не надано проекту плану реструктуризації, який відповідав би приписам ст. 124 КУзПБ, тощо.
Проаналізувавши приписи чинного законодавства України, дослідивши обставини, на які посилається ОСОБА_1 в своїй заяві, суд встановив наступне.
Преамбула Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) визначає, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Тобто, метою Кодексу є саме відновлення платоспроможності фізичної особи, яка розпочинається з процедури реструктуризації боргів боржника.
Таким чином, при відкритті провадження у справі про неплатоспроможність суд одночасно з відкриттям вводить процедуру реструктуризації боргів боржника та призначає керуючого реструктуризацією.
Згідно з ч. 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Натомість, до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявником долучено пропозиції щодо реструктуризації боргів, відповідно до яких останній взагалі не визначає суму для задоволення вимог кредиторів, зазначає суму до виплат: 0 грн та пропонує до списання задекларовану заборгованість.
Судом зазначається, що у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Зважаючи на вищевикладене, боржнику потрібно подати суду проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам чинного законодавства.
Також, суд зазначає, що наявність лише договорів не підтверджує факт наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, а надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
Заявник зазначає, що 09.06.2023 представником боржника - адковатом Марусичем М.С. були направлені запити кредиторам щодо підтвердження актуальної суми заборгованості Трайстора Д.А., однак на теперішній час відповіді на вказані запити до суду не надані.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 висловлена правова позиція, за якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
При цьому суд відхиляє доводи заявника, що повна інформація відповідно до вимог вказаної норми щодо відомостей до конкретизованого списку кредиторів і боржників підтверджена наданою ним до заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність роздруківкою з сайту ТОВ "Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника".
В розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, інформація, яка розміщена на веб-сайті, є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно з вимогами частини третьої статті 96 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
За змістом статті 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.
За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.
Проте, як встановлено судом, надана до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність роздруківка звіту з кредитної історії, в підтвердження передбачених п. 3 ч. 3 статті 116 КУзПБ відомостей, яких недостає у доданому ним до цієї заяви Конкретизованому списку кредиторів, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, тобто не містить підтвердження відповідності зазначеної в ній інформації, відомостям, на підставі яких вона складена, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом наявності заборгованості перед кредиторами, про яких зазначено в заяві щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог, підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором
Відповідна правова позиція щодо роздруківки з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника як доказу у справі про неплатоспроможність фізичної особи викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21.
У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Кодекс України з процедур банкрутства сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог. Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення його боргів.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ).
Проте, суд встановив, що боржником в порушення приписів частини 5 статті 116 КУзПБ до заяви про свою неспроможність подані декларації, не містять інформації щодо наявності у заявника електронних грошей, а також де в графі відносно членів його сім'ї, а саме: батько, мати та дружина зазначено, що "член сім'ї не надав інформації" щодо доходів, наявності транспортних засобів, готівкових коштів, вкладів у банках та в інших графах, які стосуються членів його сім'ї, що само по собі такі обставини не звільняють боржника від встановленого законом обов'язку надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, оскільки боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є КУзПБ, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім'ї не передбачено.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п.п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, наказом Міністерства юстиції від 06.04.2023 № 1263/5 внесено зміни до форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21 серпня 2019 року № 2627/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 серпня 2019 року за № 964/33935.
Однак, декларації які подані заявником оформлені за формою без урахування змін визначених у наказі Міністерства юстиції від 06.04.2023 № 1263/5.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення заяви фізичної особи ОСОБА_1 без руху.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 8, 37, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74,164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху.
2. Повідомити про виявлені судом недоліки та зобов'язати заявника надати суду:
- проект плану реструктуризації боргів, який відповідатиме вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства;
- належні докази наявності заборгованості перед кредиторами, вказаними у заяві, щодо кожного кредитора окремо і з документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми, суми заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання;
- декларації за 2020, 2021, 2022 та станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду у 2023, із зазначенням відомостей щодо наявності електронних грошей у заявника, а також всіх відомостей відносно членів його сім'ї, а саме: матері, батька та дружини, складених у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5, зі змінами внесеними наказом Міністерства юстиції від 06.04.2023 № 1263/5
3. Роз'яснити заявнику необхідність усунення вказаних недоліків в строк не пізніше десяти днів з дня вручення цієї ухвали суду.
4. Попередити заявника, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Ухвала підписана 19.06.2023.
Суддя Прохоров С.А.