Рішення від 06.06.2023 по справі 921/574/20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/574/20(500/1954/19)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001

до відповідача: Головного управління ДПС у Тернопільській області, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільська обл., 46003

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

За участі представників:

Позивача: адвокат Борова Любов Володимирівна, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВО №1022975 від 06.12.2021(присутня при видаленні суду в нарадчу кімнату).

Відповідача: головний державний інспектор сектору досудового врегулювання спорів управління супроводження судових спорів Чайківська Мар'яна Ярославівна, витяг з ЄДР (присутня при видаленні суду в нарадчу кімнату).

1. Суть та рух справи.

У відповідності до супровідного листа Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 до Господарського суду Тернопільської області на розгляд надійшла справа №500/1954/19 за позовом: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до відповідача: Головного управління ДПС у Тернопільській області про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "Ш" № 0004005405 від 21.01.2019 на суму 376 593,16 грн.

Ухвалою суду від 28.12.2021 прийнято до свого провадження матеріали справи №500/1954/19 за позовом: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до відповідача: Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099). Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.01.2022.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах.

У судовому засіданні 05.12.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження по 03.01.2023, закрито підготовче провадження з 03.01.2023 та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.01.2023, без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

В порядку статті 216 ГПК України судове засідання по розгляду справи по суті неодноразово відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 06.06.2023.

У призначене судове засідання з'явилась представниця позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Присутня у судовому засіданні представниця відповідача проти позовних вимог заперечує, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтовано заявленими.

У судовому засіданні 06.06.2023 суд видалився до тривалої нарадчої кімнати та після повернення з нарадчої кімнати ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

1.1. Розгляд справи у межах справи про банкрутство.

У проваджені Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/574/20 про банкрутство ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», в межах якої було прийнято до провадження справу №921/574/20(№500/1954/19).

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі по тексту - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника як сторони у такому спорі в межах справи про банкрутство, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Аналогічної позиції дотримано ВП ВС в постановах від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц від 18.02.2020 у справі №918/335/17, постановах КГС ВС від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18.

Разом з цим, ухвалою від 13.09.2022 закрито провадження у справі №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099).

У разі закриття/припинення провадження у справі про банкрутство вирішення спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом «незмінності складу суду», задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту впродовж розумного строку.

Зазначені висновки відповідають положенням частини другої статті 31 ГПК України, відповідно до якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012.

Відповідно до частини 4 статті 9 КУзПБ ухвали та постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином суд продовжив розгляд справи №921/574/20(№500/1954/19).

2. Розгляд клопотання про зупинення провадження.

01.11.2022 представницею позивача через канцелярію суду подано клопотання (вх№7187 від 01.11.2022) про зупинення провадження у справі №921/574/20(№500/1954/19) до моменту постановлення рішення у справі №640/8882/20, з підстав, зазначених у клопотанні.

Надавши оцінку поданому клопотанню та ураховуючи різний склад сторін, різні предмети спору у вказаних справах, "перевагу у розгляді справ" суд, не вбачаючи підстав для об'єктивної неможливості розгляду справи № 921/574/20(№ 500/1954/19) до вирішення справи №640/8882/20, постановив ухвалу від 05.12.2022 про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

3. Аргументи сторін.

3.1. Аргументація позивача.

Позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві (№ 06-2/1036 від 21.08.2019) та підтримані представницею позивача у судових засіданнях, обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення приписів податкового кодексу застосовано штрафну (фінансову) санкцію без врахування правових підстав та встановленого порядку здійснення сплати коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Головним управлінням державної податкової служби у Тернопільській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ДП «Тернопільський облавтодор» по питанню порушення терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 30.04.2018 року по 27.12.2018 року, про що був складений акт № 39/19-00-54-05/31995099 від 03.01.2019.

На підставі висновків акту перевірки № 39/19-00-54-05/31995099 від 03.01.2019, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення за формою «Ш» № 0004005405 від 21.01.2019, про накладення штрафу у розмірі 376 593,16 грн, за затримку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 882 965,80 грн.

Позивач звертає увагу, що відповідач застосував штрафну санкцію по рішенням судів щодо розстрочки, яка не передбачена приписами норм п.57.1 ст. 57 ПК України та п.203.2 ст.203 ПК України і в результаті неправомірно застосовано штрафну санкцію, яка у відповідності до вимог статті 126 ПК України застосовується виключно після погашення суми боргу або його частини.

З огляду на підстави, визначені у позовній заяві, Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду про захист свого порушеного права.

3.2. Правова позиція відповідача.

Відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області проти позовних вимог заперечує, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

4. Фактичні обставини, встановлені судом. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Висновки суду із посиланням на норми закону.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, заперечення відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

03.01.2019 Головним управлінням державної фіскальної служби України у Тернопільській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС України у Тернопільській області) проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ДП "Тернопільський облавтодор" щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 30.04.2018 по 27.12.2018.

На підставі висновків акту перевірки № 39/19-00-54-05/31995099 від 03.01.2019 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення за формою "Ш" № 0004005405 від 21.01.2019, яким застосовано штраф у розмірі 376 593,16 грн за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 882 965,80 грн.

Дане податкове повідомлення - рішення було оскаржено до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги від 27.03.2019 № 9536/6/99-99-11-06-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Предметом спору є заявлені вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення «Ш» №0004005405 від 21.01.2019, винесеного на підставі Акту камеральної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем застосовано штрафні санкції вказавши як правову підставу - рішення судів щодо розстрочки, яка не передбачена приписами норм пункту 57.1 статті 57 ПК України та пункту 203.2 статті 203 ПК України й в результаті неправомірно застосовано штрафну санкцію по статті 126 ПК України.

На переконання позивача, суть спірних правовідносин є у неправомірності перерозподілу податковим органом сплачених сум платником податку у рахунок податкових боргів, що не вказані в платіжних дорученнях та нарахування штрафу на суми погашення заборгованості такими коштами.

Проте, твердження позивача стосовно неправомірності формування спірного податкового повідомлення - рішення «Ш» №0004005405 від 21.01.2019, суд розглядає критично з огляду на таке.

Згідно з пунктом 57.1. статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Відповідно до пункту 203.2. статті 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи, ГУ ДФС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", якою встановлено порушення вимог п.57.1., ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме порушено терміни сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за період з 30.04.2018 по 27.12.2018 (акт перевірки №39/19-00-54-05/31995099 від 03.01.2019р.)

Дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 882 965,8грн.

Як встановлено судом, Відділ адміністрування ПДВ та контролю за відшкодуванням ПДВ території обслуговування Тернопільської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Тернопільській області проведеним аналізом інтегрованих карток платників по ПДВ, враховуючи черговість платежів (оскільки платником було порушено термін сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість) встановлено наявність додатково нарахованих штрафних санкцій.

Порядком ведення органами Державної фіскальної служби оперативного обліку податків і зборів, з метою контролю за відповідністю показників, відображених в Інтегрованій картці платника усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціям, в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Механізм ведення обліку сплати податків встановлено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Мінфіну від 12.01.2021 № 5.

Цей Порядок визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Цей Порядок визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу;

Відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

У відповідності до ч. п.1 розділу ІІ Порядку, З метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

За результатами адміністративного або судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення.

Вказане дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

У відповідності до пункту 126.1 статті 126 ПК України, ГУ ДФС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0004005405 від 21.01.2019 про застосування штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу на суму 376 593,16 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктами 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання,- у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Слід зазначити, що Верховний суд у постановах від 20.03.2018 у справі № 820/4177/17, від 31.07.2018 року у справі № 824/2675/14-а (К/9901/4618/18), від 05.11.2018 року у справі № 2-а-9232812/2670 (адміністративного провадження № К/9901/782/18) дійшов висновку, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яке може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Зміст наведених положень у їх системному зв'язку дає підстави для висновку про те, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов'язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни. ПК України не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення (відстрочення) його виконання.

Процесуальне рішення суду, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу шляхом розстрочення (відстрочення) його сплати, не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків - боржника, оскільки такий обов'язок, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства. Дотримання при цьому строків сплати податкового боргу, встановлених у судовому рішенні, не спростовує того, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановлені ПК України, за яке передбачена відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена і, зокрема, в постановах Верхового суду від 24 грудня 2020 року у справі № 813/3019/17, від 16 квітня 2019 року у справі № 808/8881/13-а та від 10 грудня 2019 року у справі № 821/865/16.

Механізм погашення заборгованості регулюється правилами пункту 87.9 пункту 87 ПК України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, контролюючі органі зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійшли у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно, законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу.

Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Таким чином, передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу прострочення і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі чи частинами).

Враховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Відтак, твердження позивача стосовно того, що сплачені суми платником податку у рахунок податкових боргів перерозподілено неправомірно і зараховані в рахунок погашення розстроченого судовим рішенням податкового боргу у рахунок сплати іншого податкового боргу, суд відхиляє як безпідставні.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд, вважаючи, що ГУ ДПС у Тернопільській області правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 21.01.2019 № 0004005405 на суму 376 593,16 грн у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (1 882 965,80 грн х 20%), дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "Ш" № 0004005405 від 21/01/2019 на суму 376 593,16 грн.

5. Судові витрати.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписами пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у позові, судовий збір, покладається на позивача у справі.

Керуючись положеннями статей 2, 42, з 74 по 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено - 22.06.2023

Суддя В.Л. Гевко