22.06.2023м. СумиСправа № 920/659/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Щербак Н.М., розглянувши матеріали справи №920/659/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фінансова Компанія «Преміум Актив» (49000, м. Дніпро,
вул. Мандриківська, буд 66, код ЄДРПОУ 41797188) ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» (40011,
м. Суми, вул. Супруна, 15/302, код ЄДРПОУ 38244303),
про визнання договору оренди розірваним та зобов'язання повернути майно,
за участю представників сторін:
від позивача: Кшуташвілі В.О.,
від відповідача: не прибув.
Суть спору: 31.08.2022 до суду надійшла позовна заява б/н (вх.№ 2051 від 31.08.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд 66, код ЄДРПОУ 41797188) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012" (40011, м. Суми, вул. Супруна, 15/302, код ЄДРПОУ 38244303) про визнання договору оренди розірваним та зобов'язання повернути майно.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2022 справу № 920/659/22 розподілено судді Заєць С.В.
Ухвалою суду від 05.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04.10.2022, 11:30.
Ухвалою суду від 04.10.2022 відкладено підготовче засідання у справі на 20.10.2022,11:30.
Ухвалою суду від 20.10.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - з 03.11.2022 по 05.12.2022, відкладено підготовче засідання на 22.11.2022, 10:30.
17.11.2022 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву від 15.11.2022, відповідно до змісту якого просить відмовити у задоволення позову в повному обсязі.
17.11.2022 відповідачем надано до суду Зустрічну позовну заяву від 15.11.2022, відповідно до якої останній просить суд стягнути з позивача за первісним позовом заборгованість за договором оренди у сумі 168 088 грн 00 коп та судові витрати.
18.11.2022 відповідачем надано до суду клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.
Протокольною ухвалою від 22.11.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.12.2022,10:00.
Ухвалою суду від 22.11.2022 залишено без руху зустрічну позовну заяву, позивачу за зустрічним позовом зазначено спосіб усунення недоліків зустрічної позовної заяви та строк їх усунення.
У судовому засіданні 22.11.2022, за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні з розгляду справи до 01.12.2022, 10:00.
Розгляд справи 01.12.2022 не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці.
Ухвалою суду від 26.12.2022 призначено підготовче засідання у справі на 10.01.2023, 10:30.
Ухвалою суду від 26.12.2022 зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами повернуто позивачу за зустрічним позовом - Товариству з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» без розгляду.
Протокольною ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.01.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.01.2023, 10:00.
Судове засідання 12.01.2023 по справі № 920/659/22 не відбулось, у зв'язку з відсутністю електроенергії в Господарському суді Сумської області з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 12.01.2023 призначено підготовче засідання на 26.01.2023,10:40.
23.01.2023 на адресу Господарського суду Сумської області надійшла Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 (ел. п.) з витребуванням з Господарського суду Сумської області матеріалів оскарження ухвали про повернення зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» по справі № 920/659/22.
Ухвалою суду від 25.01.2023 зупинено провадження у справі № 920/659/22 до закінчення апеляційного провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 апеляційну скаргу № б/н від 05.01.2023 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.12.2022 у справі № 920/659/22, разом з доданими до неї матеріалами повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012».
20.03.2023 матеріали справи № 920/659/22 повернуті на адресу Господарського суду Сумської області.
Ухвалою суду від 21.03.2023 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання з повідомленням сторін на 04.04.2023,11:00.
Ухвалою суду від 04.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/659/22 до судового розгляду по суті на 04.05.2023, 10:00.
04.04.2023 через систему «Електронний суд» представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» Кшуташвілі Вікторією Олексіївною надіслано до суду Заяву б/н від 04.04.2023 (вх.№1176) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №920/659/22, відповідно до якого зазначений представник просить судове засідання призначене на 04.05.2023, 10:00 провести за участю представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Преміум Актив» в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи ВКЗ; в судовому засіданні як представник позивача братиме участь Кшуташвілі Вікторія Олексіївна (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Ухвалою суду від 05.04.2023 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх.№1176 від 04.04.2023) у справі №920/659/22.
28.04.2023 позивачем надано до суду заяву про перенесення судового засідання.
03.05.2023 відповідачем надано до суду клопотання від 03.05.2023 про об'єднання судових справ № 920/659/22 та № 920/335/23 в одне провадження, відповідно до змісту якого просить об'єднати судові справи № 920/659/22 та № 920/335/23 в одне провадження, а також просить провести судове засідання 04.05.2023 за відсутності представника ТОВ «АРПІ2012».
Ухвалою суду від 04.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» про об'єднання судових справ № 920/659/22 та 920/335/23 в одне провадження від 03.05.2023 б/н (вх. № 1528 від 03.05.2023).
Протокольною ухвалою від 04.05.2023 задоволено заяву про перенесення судового засідання (вх. № 2594/23 від 28.04.2023) та оголошено перерву з розгляду справи до 01.06.2023, 10:00.
30.05.2023 позивачем надано заяву про перенесення судового засідання.
01.06.2023 позивачем надано до суду заяву про зупинення провадження у справі. В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, що 19.04.2023 TOB «ФК «Преміум Актив» подало по справі №920/335/23 клопотання про об'єднання справи №920/335/23 зі справою №920/659/22 в одне провадження. Розгляд справи №920/335/23 призначено на 14.06.2023,12:30, позивач зазначає, що під час даного розгляду суддя повинна вирішити питання щодо поданого нами клопотання про об'єднання справ та передачі справи яка знаходиться в неї до судді Заєць С.В. В зв'язку з чим, позивач просить зупинити провадження по справі до розгляду клопотання по справі №920/335/23.
Клопотання позивача про зупинення провадження по справі № 920/659/22 від 01.06.2023 (вх. № 1932 від 01.06.2023) залишено без розгляду. Відкладено розгляд справи по суті на 20.06.2023, 11:15.
Протокольною ухвалою від 20.06.2023 оголошено перерву в судовому засіданні на 22.06.2023, 10:00.
22.06.2023 позивачем надано до матеріалів справи письмові судові дебати (вх. № 3798 від 22.06.2023).
В судовому засіданні 22.06.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 22.06.2023 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 22.06.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
26.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум - Актив» (Позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» (Відповідач, орендодавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення.
Згідно з п. 1.1. Договору Відповідач передав в оренду (тимчасове платне користування) нежитлові приміщення загальною площею 77,2 кв.м., з офісним ремонтом, обладнані кондиціонерами та тимчасово забезпечені меблями розташовані на 2-му поверсі за адресою: м. Суми, вул. Супруна, буд. 15 для розміщення офісу.
Відповідно до п.2.1. Договору Відповідач у термін не пізніше 01.08.2021 передає, а Позивач приймає приміщення у користування за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.1. Договору сторонами передбачено, що оплата складається з двох частин - постійної та динамічної. Розмір постійної частини орендної плати за цим договором складає 15 000,00 гри. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп). Динамічна частина орендної плати (компенсація вартості спожитих Орендарем комунальних послуг, а саме: електроенергія, водопостачання, каналізація та опалення) за договором погоджується сторонами щомісячно на підставі показників лічильників, рахунків та актів виконаних робіт з детальним описом послуг та сплачується на підставі окремих рахунків виставлених Відповідачем. Загальна сума орендної плати на місяць визначається шляхом додавання постійної частини орендної плати та погодженої сторонами суми динамічної частини орендної плати. В разі, якщо Договір припиняє дію та/або приміщення повертається Орендодавцю, то орендна плата нараховується пропорційно фактичній кількості днів оренди.
Згідно з п.3.2. Договору, вартість спожитих комунальних послуг за електроенергію, водопостачання, каналізацію та опалення відшкодовуються позивачем за окремими рахунками відповідача виставленими позивачу на підставі показників встановлених в орендованому приміщенні лічильників та рахунків постачальників таких послуг з наданням відповідачем позивачу засвідчених копій таких рахунків в якості обґрунтування суми/рахунку на компенсацію таких комунальних послуг.
Відповідно до п. 3.4. Договору, позивач в 5-денний термін з дня укладання договору та отримання від відповідача рахунку сплачує відповідачу орендну плату за перший та останній місяць оренди.
Пунктом 6.1. Договору сторони унормували, що Договір укладається на строк з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2022 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з моменту укладання договору та прийняття приміщення в оренду належним чином виконував свої обов'язки відповідно до умов договору.
Також позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що з 24.02.2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан в Україні, 24.02.2022 в місто Суми увійшли окупаційні війська російської федерації, місто опинилось в окупації, на його території йшли бойові дії, тому Позивач не міг користуватись орендованим приміщенням та взагалі потрапити до нього, оскільки це було небезпечно.
Як зазначає позивач, 26.02.2022 він через засоби електронного зв'язку Telegram відправив на телефонний номер бухгалтера Відповідача лист вих. № 2402/03 від 24.02.2022 в якому прохав звільнити Позивача від сплати орендної плати на час дії воєнного стану та у зв'язку з форс-мажорними обставинами відповідно до ст..614, 617 ЦК України, ст.218 ГК України та п.7.1. Договору.
Позивач зазначає, що направив зазначений лист месенджером, оскільки на той час відділення "Укрпошти" не працювали та це був єдиний спосіб зв'язку з Відповідачем. В подальшому такий лист було повторно направлено засобами поштового зв'язку, проте даний лист залишено без відповіді.
Позивач в позовній заяві стверджує, що 07.03.2022 отримав дзвінок від бухгалтера Відповідача, який в телефонній розмові повідомив, що лист від 24.02.2022 отримали та вони згодні з листом і на час бойових дій звільняють від сплати орендної плати, проте відповідь надати не можуть, оскільки в них йдуть бойові дії та звільнився юрист. Крім того бухгалтер запевнила про те, що після закінчення бойових дій лист - відповідь нам буде надіслано.
З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2022 Позивач отримав поштою листа вих.№05/31 від 31.05.2022 від Відповідача, в якому було зазначено про те, що відповідач відмовляється від договору та вважає його припиненим на майбутнє, оскільки Позивачем не сплачено орендну плату та комунальні послуги за три місяці (березень, квітень та травень) та додано відповідні рахунки для сплати..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.06.2022 він надіслав відповідачу листа вих.№2706/04 про те, що він не згодний з листом вих.№05/31 від 31.05.2022 та виставленими рахунками і зазначив проте, що відповідно до умов Договору одностороння відмова не допускається. Крім, того Позивач зазначив, що 28.02.2022 року Торгово - промислова палата України (надалі -ТПП), засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) лист №2024/02.0-7.1 та те, що м. Суми було в окупації і користуватись орендованим приміщенням Позивач не міг, у зв'язку з чим запропонував відповідачу вирішити питання трьома шляхами:
- достроково припинити договір, провести взаєморозрахунок, яким погодити, що у Орендаря немає несплаченої заборгованості перед Орендодавцем. Сума у розмірі 15000,00 грн., яка була сплачена за договором як плата за останній місяць оренди, залишається у Орендодавця та є оплатою за період з 09.04.2022 по 31.05.2022. (Такий період зазначений з тих підстав, що місто Суми та Сумська область з - 24.02.2022 по 08.04.2022 знаходилась у зоні активних бойових дій та те, що Відповідач не бажає продовжувати договірні відносини та бажає їх розірвати);
- укласти договір платного зберігання майна ТОВ «ФК «Преміум Актив» з щомісячною сумою плати у розмірі 5000,00 грн.
- продовжити дію договору оренди та внести до нього правки щодо розміру орендної плати шляхом її зменшення на час дії воєнного стану в Україні.
В матеріалах справи відсутня відповідь на вищезазначений лист.
Позивач з позовній заяві зазначає, що з червня місяця 2022 року працівників Позивача не допускають до приміщення, не дозволяють забрати майно, яке належить Позивачу.
Вважаючи, що права Позивача порушені він звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати розірваним договір оренди укладений між ТОВ «ФК «Преміум Актив» та ТОВ «АРПІ-2012» №б/н від від 26.07.2021 року - з 31 травня 2022 року; і зобов'язати ТОВ «АРПІ-2012» повернути належне майно ТОВ «ФК «Преміум Актив» яке знаходиться в об'єкті оренди, що розташоване за адресою: м.Суми, вул. Супруна,15, а саме: Ноутбук -НP 15-db0031 nr CND9402V1T -1 од.; Монітор Philips 220bw9cs - 20 од.; Мікрокомп'ютер Raspberry Рі4 В - 18 од.; Клавіатура SVEN 303 - 18 од.; Клавіатура Logitech К120- 1 од.; Клавіатура A4Tech KR83 - 1 од.; Мишка Genius NetScroll 120 - 20 од.; Мишка Frime -6 од.; Навушники Logitech 906 - 11 од.; Навушник Sennheiser - 9 од.; Маршрутизатор Mikrotik 95IG - 1 од.; Маршрутизатор Mikrotik RB 750 GR3 - 1 од.; Некерований свитч - 1 од.; Роутер TP-Link Archer А6 - 1 од.; Холодильник Elenberg IMF 143 - 1 од.; Микрохвильова піч Panasonic NNST34414- 1 од.; Камери спостереження Hikvision - 3 од.; Телефони ZTE Blade L8 -5 од.; Офісні кабінки (столи з перегородками) - 20 од.; Офісні стільці - 20 од.
Відповідач, в свою чергу, відносно задоволення наведеного позову заперечує, зазначаючи про те, що позивач помилково вважає, що з моменту введення воєнного стану та з початку війни, усі боржники автоматично звільняються від виконання взятих перед цими подіями своїх зобов'язань. Відповідач стверджує, що лише у перші кілька днів тимчасово була відсутня електроенергія у приміщенні, що унеможливлювало роботу, а у решті часу офісне приміщення функціонує у звичайному режимі за призначенням. Тому, воєнні дії майже не вплинули на можливість орендаря займатися звичайним своїм бізнесом, а тому бізнес орендар припинив за своїм внутрішнім бажанням і форс-мажор до цього його рішення ніяк не вплинув.
Також зазначає, що він як Орендодавець протягом трьох місяців виставляв рахунки по орендній платі, але вони не були оплачені орендарем, як не було і звільнено орендарем орендоване приміщення. Тому, по завершенні трьохмісячного терміну, орендодавець скористався своїм законним правом на відмову від договору оренди. З цього часу дія договору оренди припинилася, але згідно до приписів закону, у разі завершення терміну дії договору оренди або дострокового припинення його дії, орендар повинен внести плату за користування приміщенням по дату фактичного його звільнення та підписання акту приймання - передачі (повернення з оренди) майна. На всі усні пропозиції представників позивача повернути майно, представники відповідача вимагали спочатку погасити заборгованість за користування приміщенням. Коли відповідач випадково дізнався 27.10.2022 р. про цю судову справу, то перемістив обладнання орендаря у кімнату для зберігання (кладову).
Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:
Статтею 15 Цивільного Кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із положеннями статті 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Положеннями статті 651 Цивільного Кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною третьою статті 653 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до положень статті 188 Господарського Кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Крім того, згідно із положеннями статті 783 Цивільного Кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Як на підставу розірвання договору, позивач посилається на п. 6.7. Договору, відповідно до змісту якого Договір може бути розірваний з ініціативи кожної із сторін при виникненні форс-мажорних обставин, що роблять його виконання неможливим протягом більш ніж 3 (трьох) місяців за наявності підтверджуючого документа наданого ТПП.
Стосовно даної позиції позивача суд зазначає, що в статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс - мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс- мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Настання форс-мажорних обставин, в кожному окремому випадку, засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово- промисловими палатами, шляхом видачі сертифікату про такі обставини.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс- мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за:
-умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;
-умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;
-умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.
Відкритий лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається позивач у позовній заяві, адресований Всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв'язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов'язання. Адже обставини для суб'єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.
Наведена позиція підтверджується численною судовою практикою. Так, у рішеннях Верховного Суду (справи № 911/354/21, 826/9302/17, 917/1053/18) судами неодноразово висловлено позицію, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
В той же час, позивачем в підтвердження своєї позиції не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із відповідачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання своїх зобов'язань за спірним договором.
Як вже зазначалось, відповідно до положень статті 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Разом із тим, позивачем не наведено в позові та не підтверджено належними доказами наявності правових підстав, визначених умовами вказаного договору та/ або наведеними нормами чинного законодавства для розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 26.07.2021б/н в односторонньому порядку.
Також, позивачем не наведено в позові та не підтверджено належними доказами наявності правових підстав, визначених положеннями статті 651 Цивільного Кодексу України для розірвання наведеного договору оренди в судовому порядку на вимогу однієї зі сторін такого договору.
Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Передусім, суд зважає на сталу практику Верховного Суду щодо способів захисту прав чи законних інтересів позивача, який звертається з позовом про визнання договору розірваним.
Так, у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19 викладена правова позиція про те, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2021 р. у справі № 910/17079/19 зроблено такі висновки:
"32. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
33. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
34. Разом з цим, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
35. Аналіз приписів статей 16 ЦК України та 20 ГК України дає підстави стверджувати про те, що ними не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору розірваним (припиненим), позаяк реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання відповідного договору.".
Оскільки предметом позову у даній справі є конкретно сформульована вимога про визнання розірваним договору оренди укладений між ТОВ «ФК «Преміум Актив» та ТОВ «АРПІ-2012» № б/н від від 26.07.2021 року - з 31 травня 2022 року, суд доходить висновку, що позивач фактично просить встановити юридичний факт розірвання договору в минулому.
Суд звертає увагу на постанову від 13.02.2018 у справі № 916/849/17, де Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що встановлення юридичного факту виходить поза межі компетенції господарського суду, оскільки в такому випадку суд не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб'єкта господарювання.
Окрім цього, враховуючи, що старонами Договору було унормовано в п. 6.1. Договору, що Договір укладається на строк з 01.08.2021 по 31.07.2022, суд зазначає, що відповідно до усталеної судової практики, розірвання договору, строк дії якого на час розгляду спору закінчився, є неможливим, оскільки розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився) (постанова ВС від 18.11.2019 №910/16750/18).
Договірне зобов'язання між сторонами теоретично могло б виникнути саме на підставі судового рішення, днем розірвання договору міг би бути день набрання чинності відповідним рішенням суду, а не дата визначена сторонами у справі (Постанова ОП ВС у складі колегії суддів КГС від 25.05.2018 у справі № 61/341; Постанова ВС від 30.01.2020 у справі № 905/887/19; Постанова ВС від 16.10.2020 у справі № 905/514/19; Постанова ВС від 24.10.2019 по справі № 46/406; Постанова ВС від 08.10.2019 у справі № 908/203/19).
Суд, враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду у подібних спірних правовідносинах, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання договору розірваним з 31 травня 2022 року, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в даному випадку є неналежним та неефективним.
Таким чином, з огляду на наведені висновки Верховного Суду спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує його поновлення, а відтак суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про визнання розірваним договору оренди укладений між ТОВ «ФК «Преміум Актив» та ТОВ «АРПІ-2012» № б/н від від 26.07.2021 року - з 31 травня 2022 року.
Додатково суд звертає увагу позивача в контексті вищенаведених висновків судів, що реалізація відновлення прав позивача через припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання відповідного договору, а не визнання його розірваним з певної дати.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути належне позивачу рухоме майно, яке знаходиться в об'єкті оренди, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 15, суд зазначає наступне.
Захист відносин власності в Україні здійснюється на загальних засадах, визначених Конституцією України, Цивільним кодексом України.
Згідно приписів статей 321, 319, 658 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути належне майно ТОВ «ФК «Преміум Актив» яке знаходиться в об'єкті оренди, що розташоване за адресою: м.Суми, вул. Супруна,15, а саме: Ноутбук -НP 15-db0031 nr CND9402V1T -1 од.; Монітор Philips 220bw9cs - 20 од.; Мікрокомп'ютер Raspberry Рі4 В - 18 од.; Клавіатура SVEN 303 - 18 од.; Клавіатура Logitech К120- 1 од.; Клавіатура A4Tech KR83 - 1 од.; Мишка Genius NetScroll 120 - 20 од.; Мишка Frime -6 од.; Навушники Logitech 906 - 11 од.; Навушник Sennheiser - 9 од.; Маршрутизатор Mikrotik 95IG - 1 од.; Маршрутизатор Mikrotik RB 750 GR3 - 1 од.; Некерований свитч - 1 од.; Роутер TP-Link Archer А6 - 1 од.; Холодильник Elenberg IMF 143 - 1 од.; Микрохвильова піч Panasonic NNST34414- 1 од.; Камери спостереження Hikvision - 3 од.; Телефони ZTE Blade L8 -5 од.; Офісні кабінки (столи з перегородками) - 20 од.; Офісні стільці - 20 од.
В підтвердження того, що спірне майно належить позивачу останнім надано Довідку вих. № 24 від 24.08.2022 про балансову вартість основних засобів ТОВ ФК «Преміум Актив» (а.с 46-47, том 1).
Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, а саме з Відзиву (а.с. 108- 110, том 1), що відповідач не заперечує про наявність спірного майна у нього, а навпаки зазначає, що спірне майно притримано ним у себе лише у межах самозахисту з метою забезпечення виконання орендарем своїх зобов'язань по орендній платі, і готовий негайно повернути усі речі позивачеві після погашення ним заборгованості по Договору оренди.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку що вимога позивача про повернення належного йому рухомого майна є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, а саме часткового задоволення позову, відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2481 грн 00 коп. покладаються на позивача, в сумі 2481 грн 00 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» про визнання договору оренди розірваним та зобов'язання повернути майно задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» (40011, м. Суми, вул. Супруна, 15/302, код ЄДРПОУ 38244303) повернути належне майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд 66, код ЄДРПОУ 41797188), яке знаходиться в об'єкті оренди, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна,15, а саме: Ноутбук -НP 15-db0031 nr CND9402V1T -1 од.; Монітор Philips 220bw9cs - 20 од.; Мікрокомп'ютер Raspberry Рі4 В - 18 од.; Клавіатура SVEN 303 - 18 од.; Клавіатура Logitech К120- 1 од.; Клавіатура A4Tech KR83 - 1 од.; Мишка Genius NetScroll 120 - 20 од.; Мишка Frime -6 од.; Навушники Logitech 906 - 11 од.; Навушник Sennheiser - 9 од.; Маршрутизатор Mikrotik 95IG - 1 од.; Маршрутизатор Mikrotik RB 750 GR3 - 1 од.; Некерований свитч - 1 од.; Роутер TP-Link Archer А6 - 1 од.; Холодильник Elenberg IMF 143 - 1 од.; Микрохвильова піч Panasonic NNST34414- 1 од.; Камери спостереження Hikvision - 3 од.; Телефони ZTE Blade L8 -5 од.; Офісні кабінки (столи з перегородками) - 20 од.; Офісні стільці - 20 од.
3. В частині позовних вимог про визнання розірваним Договору оренди укладений між ТОВ «ФК «Преміум Актив» та ТОВ «АРПІ-2012» від 26.07.2021 року - з 31 травня 2022 року - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» (40011, м. Суми, вул. Супруна, 15/302, код ЄДРПОУ 38244303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд 66, код ЄДРПОУ 41797188) 2481 грн 00 коп в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 22.06.2023.
Суддя С.В. Заєць