вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
22.06.2023 Справа № 917/314/23
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Квіті О.Т.
Розглянувши матеріали справи за позовною заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40075815, вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41372742, вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, 36015)
про зобов'язання виконати умови договору та стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором
за участю представників:
від позивача: Момот К.Е., довіреність від 01.05.2023 № 237;
від відповідача: відсутні.
Суть справи: Розглядається позовна заява про зобов'язання виконати умови договору та стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором від 29.10.2022 № П/П-211034/НЮ.
Ухвалою від 28.02.2023 суд залишив позовну заяву без руху та запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви не пізніше трьох днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивач у визначений судом термін усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 07.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження. Цією ж ухвалою встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Ухвалою від 03.04.2023 суд відмовив позивачу в задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні, призначеному на 06.04.2023, в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 06.04.2023 суд відклав підготовче засідання у справі на 27.04.2023.
Ухвалою від 07.04.2023 суд задовольнив клопотання позивача про участь в судовому засіданні, призначеному на 27.04.2023, в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 27.04.2023 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання у справі на 25.05.2023.
Ухвалою від 25.05.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті на 22.06.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- відповідно до укладеного сторонами Договору № П/П-211034/НЮ від 29.10.2022 (далі - Договір) Виконавець (відповідач) зобов'язався надати Замовнику (позивачу) послуги з капітального ремонту дрезини ДГКу № 1227 в кількості 1 одиниці, згідно специфікації на надання послуг з ремонту дрезини ДГКу і графіка подачі в ремонт і випуску з ремонту дрезини ДГКу та технічного завдання на надання послуг з ремонту дрезини ДГКу;
- згідно з додатком 2 до Договору, дата випуску з капітального ремонту дрезини ДГКу встановлена сторонами до 28.12.2021;
- Додатковою угодою № 1 від 31.12.2021 до Договору сторони продовжили строк дії Договору до 28.02.2022 та внесли зміни у додаток № 2, яким встановлена дата випуску з капітального ремонту дрезини ДГКу до 28.02.2022;
- капітальний ремонт в строки, встановлені додатком № 2 до Договору, виконавцем здійснений не був;
- листом від 28.06.2022 виконавець гарантував здійснити повне виконання робіт та видачу техніки з ремонту у вересні 2022;
- 08.12.2022 комісією у складі представників Замовника та Виконавця було складено акт про встановлення фактичного місцезнаходження, технічного стану, комплектації та якості виконання робіт згідно Договорів № П/П- 211034/НЮ та П/П-211035/НЮ від 29.10.2021 спеціального самохідного рухомого складу дрезини ДГКу № 1227 та мотовозу МПТ-4 № 439, яким встановлено, що дрезина ДГКу № 1227 знаходиться в ремонтному цеху за адресою: 36015, м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2, на початковій стадії ремонту, тому повернення її балансоутримувачу на даний час не можливо;
- в зв'язку з простроченням виконавця, позивач заявив про стягнення пені у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення та штрафу у розмірі 7 % від вартості послуг за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів відповідно до п. 7.4. Договору та просить суд зобов'язати відповідача виконати передбачені п. 1.1. умови договору в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві на позов від 29.03.2023 зазначив, зокрема, що:
- складенням Акту від 08.12.2022 сторони засвідчили факт часткового виконання робіт з капітального ремонту дрезини ДГКу № 1227. Оскільки пунктом 7.4. Договору визначено, що штрафні санкції обраховуються від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, тобто розмір штрафу визначається у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, а не у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, то, на думку відповідача, позивачем не доведено правомірності нарахування штрафних санкцій у заявленому розмірі;
- визначення суми вартості невиконаних робіт позивачем не здійснювалося, що відповідно унеможливлює визначення розміру штрафів відповідно до вимог 7.4. Договору;
- порушено баланс між застосованим до відповідача заходом відповідальності у вигляді неустойки й дійсними збитками, заподіяними у результаті конкретного правопорушення, в зв'язку з чим необхідно зменшити нарахувань штрафних санкцій згідно з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 9002/417/18.
У відповіді на відзив (вх. №5067 від 21.04.2023), строк на подання якої суд продовжив за заявою позивача ухвалою від 24.04.2023, позивач повідомив, що:
- згідно з актом встановлення фактичного місцезнаходження, технічного стану, комплектації та якості виконання робіт від 08.12.2022 (тобто після року перебування дрезини ДГКу у ремонті), візуальним оглядом встановлено, що дрезина ДГКу № 1227 знаходиться на початковій стадії ремонту, що, на думку позивача, свідчить про відсутність робіт по вищезазначеному об'єкту. Крім того, відповідачем не було надано ані при огляді, ані при поданні відзиву, ані в будь-який інший спосіб переліку робіт, які були фактично виконані та придбаних запасних частин на момент складання акту, що унеможливлює проведення визначення вартості виконаних/невиконаних робіт;
- станом на теперішній час, відповідач також не повідомив позивача про стан виконання Договору, не надав контр розрахунок штрафних санкцій;
- відповідач помилково посилається на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 9002/417/18 про можливість зменшення нарахувань штрафних санкцій, оскільки вказана постанова стосується укладеного між сторонами договору, умовами якого було істотно (в 13-26 разів) збільшено розмір процентів за прострочення платежу, порівняно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
29.10.2022 між Акціонерним товариством «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Південна залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») в особі начальника структурного підрозділу «Служба колії» регіональної філії «Південна залізниця» Заровного Олександра Леонідовича та начальника центру бухгалтерського та податкового обліку структурного підрозділу «Служба колії» Загоруйка Михайла Миколайовича (далі - Замовник) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» в особі директора Хоружого Вадима Вікторовича (далі - Виконавець), разом Сторони, укладено Договір № П/П-211034/НЮ (Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору «Виконавець» зобов'язується надати «Замовнику» Послуги з капітального ремонту дрезини ДГКу № 1227 в кількості 1 одиниці, згідно специфікації на надання послуг з ремонту дрезини ДГКу (Додаток 1) і графіка подачі в ремонт і випуску з ремонту дрезини ДГКу (Додаток 2), та технічного завдання на надання послуг з ремонту дрезини ДГКу (Додаток 5), які є невід'ємною частиною цього Договору.
«Замовник» зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх (п. 1.2. Договору).
«Виконавець» гарантує відповідальність наданих послуг вимогам «Настанови з ремонту вантажних дрезин ДГКу» ЦП-0193, «Порядку організації виконання робіт» СТП-04-005:2016, інструкції з експлуатації та ТУ заводу виконуючого ремонт колійної машини (п. 2.2. Договору).
Гарантійний строк відремонтованої дрезини ДГКу складає 12 місяців з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг, при умові дотримання «Замовником» умов експлуатації дрезини ДГКу (п. 2.3. Договору).
Сума цього договору визначається протоколом погодження вартості послуг з ремонту дрезини ДГКу (Додаток 3) та калькуляції на надання послуг з ремонту дрезини ДГКу (Додаток 4) і складає - 2 859 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 475 500,00 грн (п. 3.1. Договору).
Відповідно до пункту 5.1.1 Договору «Виконавець» повинен прийняти дрезину ДГКу в ремонт протягом 10 календарних днів після отримання письмової рознарядки від «Замовника» про готовність передачі дрезини ДГКу в ремонт.
Відповідно до пункту 5.1.2. здача дрезини ДГКу в ремонт здійснюється на території «Виконавця» за участю представників «Замовника». Фактичний стан дрезини ДГКу відображається в акті здачі в ремонт, підписаному уповноваженими представниками «Замовника» і «Виконавця» у двох примірниках. Дата підписання акту здачі в ремонт є датою початку ремонту.
Відповідно до пункту 5.1.7. Договору «Замовник» має право направляти своїх представників в процесі надання послуг для контролю якості та повноти обсягів наданих послуг.
Порядок приймання дрезини ДГКу з ремонту визначено п. 5.2. Договору.
Приймання дрезини ДГКу після надання послуг з ремонту здійснюється на території «Виконавця» після проведення приймально-здавальних випробувань протягом трьох робочих днів, при яких перевіряється якість наданих ремонтних послуг, надійність роботи систем і механізмів у відповідності з їх функціональним призначенням. При проведенні здавальних випробувань повинні бути уповноважені представники «Замовника» та представники «Виконавця», які підписують двосторонній акт з наданням останнім документів, а саме: 1) Фактичну калькуляцію на надані послуги з розшифровками по статтям витрат. Розшифровка повинна містити повні найменування деталей, запасних частин (марка, тип, креслення, тощо); 2) Акт здачі-приймання наданих послуг; 3) Документи з якості на замінені матеріали та запчастини (п. 5.2.1. Договору).
Акт здачі-приймання наданих послуг та інші первинні документи, що стосуються виконання цього Договору, підписуються особами, що визначені у п. 5.1.1. та візуються уповноваженими представниками «Замовника» (п. 5.2.3. Договору).
Відповідно до пункту 5.3.1. Договору «Виконавець» зобов'язується надати послуги з ремонту дрезини ДГКу у відповідності з графіком подачі в ремонт і випуску з ремонту ДГКу (Додаток 2), який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з Додатком 2 до Договору (а. с. 53) дата випуску з капітального ремонту дрезини ДГКу встановлена до 28.12.2021.
Відповідно до Додатку 1 до Договору вартість послуг з ремонту дрезини ДГКу становить 2 859 000,00 грн (а.с. 52). Аналогічна сума відображена і в Протоколі погодження вартості послуг з ремонту ДГКу (Додаток 3 до Договору, а.с. 54).
Листом від 05.11.2021 № Н3-1/Н3І-37/1478 (а. с. 42) позивач повідомив ТОВ «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки», що дрезина ДГКу приписки виробничого підрозділу «Красноградська дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» готова до передачі в ремонт.
12.11.2021 виконавцем було прийнято в ремонт дрезину ДГКу № 1227, що підтверджується Актом № 1-11 від 12.11.2021 складеним, підписаним та скріпленим печатками Замовника та Виконавця (а.с. 41).
Додатковою угодою № 1 від 31.12.2021 до Договору (а. с. 43) сторони домовились викласти в новій редакції пункт 10.1, яким продовжили строк дії Договору до 28.02.2022 та внесли зміни у додаток № 2, яким встановлена дата випуску з капітального ремонту дрезини ДГКу до 28.02.2022.
Замовник листом від 23.06.2022 № П-01-05/1587 (а. с. 40) звернувся до Виконавця (відповідача) з проханням надати інформацію про хід виконання ремонту, та про терміни закінчення такого, оскільки дрезина ДГКу необхідна для забезпечення безпеки руху при поточному утриманні колії виробничим підрозділом.
У відповідь на вищезазначений лист, Виконавець (відповідач) гарантував повне виконання робіт та видачу техніки з ремонту у вересні 2022 (лист відповідь вих. №2022/129 від 28.06.2022, а. с. 39).
Листом від 27.10.2022 вих. № 2022/201 (а. с. 37) відповідач повідомив структурний підрозділ «Служба колії» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», що ремонт дрезини ДГКу № 1227 ще триває. Також повідомив, що роботи в жовтні були призупинені в зв'язку з ракетними прильотами по всій території України, на підприємстві останні два тижні не має води і електроенергія подається з перебоями.
08.12.2022 комісією у складі представників «Замовника» та «Виконавця» було складено акт про встановлення фактичного місцезнаходження, технічного стану, комплектації та якості виконання робіт згідно Договорів № П/П- 211034/НЮ та П/П-211035/НЮ від 29.10.2021 спеціального самохідного рухомого складу дрезини ДГКу № 1227 та мотовозу МПТ-4 № 439 (а.с. 36). Зазначеним актом встановлено, що дрезина ДГКу №1227 знаходиться в ремонтному цеху за адресою: 36015, м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2, на початковій стадії ремонту, тому повернення її балансоутримувачу на даний час не є можливим.
Позивач посилається, що станом на дату подання позовної заяви ремонт дрезини ДГКу не виконаний, тобто зобов'язання за Договором відповідачем в повному обсязі не виконані.
В зв'язку з тим, що послуги з капітального ремонту дрезини ДГКу не були надані у визначений договором строк, позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.12.2022 № НЮ- 05-11/38 з вимогою перерахувати штрафні санкції в розмірі 0,1% від вартості послуг по Договору, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення у сумі 526 056,00 грн та суму штрафу в розмірі 7% за прострочення строків надання послуг понад 30 днів у розмірі 201 530, 07 грн відповідно до пункту 7.4. Договору, а також з вимогою виконати умови Договору в повному обсязі.
Претензія була направлена відповідачу листом з описом вкладення 23.12.2022 (а. с. 30). Відповідно до інформації з офіційного сайту акціонерного товариства «Укрпошта» відділенням поштового зв'язку внесено таку інформацію щодо поштового відправлення з штрих кодовим ідентифікатором № 6105248627547 - «Відправлення вручено: за довіреністю» 27.12.2022.
Як вказує позивач, на дату подання позовної заяви, відповідь на претензію регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» не отримувала.
Позивач зазначає, що послуги з капітального ремонту дрезини ДГКу не надані, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру (ч. 1 ст. 857 ЦК України).
За ст. 859 ЦК України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.
Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.
За договором підряду замовник оплачує результат, який він готовий прийняти. Цей результат завжди є матеріальним і споживається після прийняття замовником.
За договором про надання послуг замовник оплачує дії, які призводять до результату, тобто сам процес, за відсутності матеріального результату.
Пунктом 2.3. Договору встановлено гарантійний строк, тобто відповідач гарантує певний матеріальний результат ремонту.
Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду на капітальний ремонт.
Як встановлено судом, згідно з Додатком 2 до Договору № П/П-211034/НЮ від 29.10.2021 дата випуску з капітального ремонту дрезини ДГКу встановлена сторонами до 28.12.2021. Проте, Додатковою угодою № 1 від 31.12.2021 до Договору № П/П-211034/НЮ від 29.10.2021 сторони домовились внести зміни до Договору і викласти в новій редакції пункт 10.1, яким подовжили строк дії Договору до 28.02.2022 та внесли зміни у Додаток № 2, яким встановлена дата випуску з капітального ремонту дрезини ДГКу до 28.02.2022.
За таких обставин, зобов'язання за договором з капітального ремонту дрезини ДГКу мало бути виконано відповідачем не пізніше 28.02.2022.
Відповідач у визначений договором строк зобов'язання з надання послуг по капітальному ремонту дрезини ДГКу не виконав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, станом на момент ухвалення рішення у даній справі дрезина ДГКу №1227 не повернута замовнику з ремонту в порядку, визначеному п. 5.2 Договору.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною сьомою статі 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Як встановлено судом, Додатковою угодою № 1 від 31.12.2021 до Договору № П/П-211034/НЮ від 29.10.2021 сторони внесли зміни до договору і виклали в новій редакції пункт 10.1, яким продовжили строк дії Договору до 28.02.2022 та внесли зміни у додаток № 2, яким встановлена дата випуску з капітального ремонту дрезини ДГКу до 28.02.2022.
Отже строк дії договору обумовлений не лише конкретною датою - 28.02.2022, а й вказівкою на дату випуску з ремонту дрезини ДГКу.
Приписи статті 599 ЦК України та статті 202 Господарського кодексу (далі - ГК) України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання, як закінчення строку дії договору.
За приписами статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Припинення строку дії Договору не свідчить про припинення зобов'язань за ним. Зазначене не ставиться у залежність від того, виконувала інша сторона дії, спрямовані на виконання умов Договору чи ні. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №910/1144/19 від 21.12.2020 року.
Пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України, а також частиною 2 статті 20 ГК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
У разі коли особа, перебуваючи у зобов'язальних правовідносинах, зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його (як у спірних правовідносинах), право позивача підлягає захисту судом на підставі пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України шляхом примусового виконання обов'язку в натурі. Примусове виконання обов'язку в натурі, наслідком чого є імперативне присудження за рішенням суду невиконаного, дає змогу особі, права якої порушені, повністю або частково поновити свої порушені права та отримати той результат, заради якого й укладався договір; у такий спосіб досягається мета позивача - виконання зобов'язання в натурі (у цьому випадку надання спірних послуг) і захист його майнових прав (відповідна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, в п.5.1 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.05.2020 по справі № 910/9167/19).
Відтак, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про зобов'язання відповідача виконати умови Договору, а саме виконати послуги з капітального ремонту дрезини ДГКу № 1227 в кількості 1 одиниці, згідно специфікації на надання послуг з ремонту дрезини ДГКу (Додаток 1 до Договору) та технічного завдання на надання послуг з ремонту дрезини ДГКу (Додаток 5 до Договору) в повному обсязі в натурі, після чого повернути дрезину ДГКу № 1227 у строк не пізніше ніж 2 місяці після набранням рішення суду законної сили, є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.
Відповідно ст. 610-611 ЦК України, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір погодженої сторонами в п. 7.4. Договору пені складає 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення.
Суд зазначає, що першим днем прострочення виконання відповідачем зобов'язання з надання ремонтних послуг є 01.03.2022 і саме з цієї дати у позивача виникло право нараховувати пеню.
За розрахунком позивача, прострочення виконання зобов'язання за Договором № П/П-211034/НЮ складає 184 дні за період з 01.03.2022 до 31.08.2022. Сума пені за вказаний період складає 526 056,00 грн із розрахунку суми вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання в розмірі 2 859 000,00 грн, пені у розмірі 0,1% від вартості послуг та 184 днів прострочення виконання зобов'язання (2859000,00*0,1%* 184).
У постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у справі № 908/1133/21 Верховний Суд зазначив, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд приймає до уваги, що згідно п. 7 Прикінцевих положень ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, встановлений на усій території України з 12.03.2020 та діє до теперішнього часу.
Розрахунок пені, зроблений не за весь період прострочення, а лише за його певну частину (184 дні прострочки) є правом позивача та не суперечить вимогам закону, перевірений судом та визнається правильним.
На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п. 7.4. Договору якщо прострочення складає понад 30 календарних днів «Виконавець» додатково сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 7 відсотків від вартості прострочення виконання.
Посилаючись на вказаний пункт Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 20130,00 грн штрафу із розрахунку вказаної вартості Договору №П/П-211034/НЮ 2 859 000,00 грн та 7% штрафу за прострочення строків надання послуг понад 30 днів (2859000,00*7%).
Розрахунок штрафу, зроблений позивачем, перевірений судом та визнається обґрунтованим.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав умови договору та не здійснив капітальний ремонт дрезини ДГКу у встановлений договором строк, що є порушенням зобов'язання в розумінні ст. 610 ЦК України, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені та штрафу у відповідності до п. 7.4. договору.
Визнаючи правомірними позовні вимоги про стягнення штрафу та пені суд врахував правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 19.09.2019 № 904/5770/18.
Відповідно до цієї правової позиції, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Стосовно посилань відповідача у відзиві на позовну заяву, що пеня та штраф мають розраховуватися у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, а не у відсотковому співвідношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, судом приймається до уваги наступне.
Як встановлено судом, згідно з п. 3.1. Договору сума цього договору визначається протоколом погодження вартості послуг з ремонту дрезини ДГКу (Додаток 3) та калькуляції на надання послуг з ремонту дрезини ДГКу (Додаток 4) і складає - 2 859 000,00 грн у тому числі ПДВ 20% - 475 500,00 грн.
Відповідно до Протоколу погодження вартості послуг з ремонту дрезини ДГКу (Додаток №3 до Договору, а. с. 54), вартість послуг з ремонту дрезини ДГКу становить 2 859 000,00 грн.
У підписаному сторонами Додатку 1 до Договору № П/П-211034/НЮ «Специфікація на надання послуг з ремонту дрезини ДГКу» також визначено, що вартість послуг з ремонту дрезини ДГКу становить 2 859 000,00 грн.
У Калькуляції на надання послуг з ремонту дрезини ДГКу (додаток № 4 до Договору) визначено вартість ремонту в сумі 2 859 000,00 грн. До калькуляції додана розшифровка по статтях витрат (а. с. 55-63).
П.7.4 Договору передбачає, що нарахування пені та штрафу здійснюється в розмірі, визначеному у вказаному пункті Договору, від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання.
Як було встановлено судом, станом на момент подання позову та на момент прийняття рішення, відповідачем не здійснена передача дрезини ДГКу з ремонту в порядку, встановленому п.5.1 Договору, відповідні акти здачі-приймання наданих послуг та інші первинні документи, що передбачені п.5.2.3, не підписані.
Таким чином, суд констатує, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання з надання послуг (виконання робіт) за Договором в повному обсязі, тобто вартість послуг, з яких допущено прострочення виконання, становить повну вартість послуг з ремонту, визначену Договором - 2 859 000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов зауважує, що за умовами п. 3.1. Договору, при наданні послуг з ремонту дрезини ДГКу з загальної вартості ремонту вираховується вартість зворотних матеріалів.
За змістом ст. 5.2.1. Договору фактичні витрати на надані послуги з ремонту з розшифровками по статтях витрат визначаються після закінчення приймально-здавальних випробувань комісією замовника та виконавця.
Проте, доказів проведення приймально-здавальних випробувань та, відповідно, визначення фактичних витрат виконавця, матеріали справи не містять.
Крім цього, станом на 08.12.2022 (майже через 10 місяців від початку прострочення виконання зобов'язання) відповідним комісійним актом за участю замовника та виконавця було встановлено, що дрезина ДГКу №1227 знаходиться в ремонтному цеху на початковій стадії ремонту.
Відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо переліку робіт, які були ним фактично виконані в межах Договору та придбаних запасних частин на моменту складання акту від 08.12.2022, що унеможливлює проведення визначення вартості виконаних/невиконаних робіт; не надано контррозрахунку штрафних санкцій, заявлених позивачем.
Водночас, суд зазначає, що будь-яких доказів, які б свідчили навіть про часткове здійснення відповідачем робіт з ремонту дрезини ДГКу №1227, надано відповідачем не було.
Одночасно суд звертає увагу, що відповідно до ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Умови договору не передбачають обов'язок замовника приймати часткове виконання зобов'язань за Договором, і відповідач не надав докази, які свідчать про те, що ним передавалося для прийняття позивачу часткове виконання ремонту дрезини ДГКу № 1227.
З урахуванням викладеного, до повного виконання відповідачем робіт (послуг), передбачених Договором та їх прийняття позивачем як замовником, має місце прострочення виконання робіт (послуг) на загальну суму 2 859 000,00 грн.
Відтак, заперечення відповідача, які фактично зводяться до вільного тлумачення ним умов укладеного між сторонами договору та намагання уникнути відповідальності за порушення зобов'язання, відхиляються судом як необґрунтовані.
Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву про порушення балансу між застосованим до нього заходом відповідальності у вигляді неустойки й дійсними збитками, заподіяними у результаті конкретного правопорушення суд враховує наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зменшення неустойки є правом, а не обов'язком суду. Суд враховує, що зобов'язання мало бути виконаним відповідачем до 28.02.2022, тобто прострочення виконання станом на момент прийняття рішення складає значний період часу (більше, ніж 15 місяців). При цьому, судом приймається до уваги, що строк виконання зобов'язання продовжувався на 2 місяці за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до Договору, таким чином, з моменту прийняття дрезини в ремонт пройшло більше, ніж 18 місяців.
Доказів того, що зобов'язання станом на час спливу строку його виконання (28.02.2023) було прострочено не з вини відповідача, надано суду не було. Судом враховано, що складеним сторонами по справі 08.12.2022 комісійним актом встановлено, що дрезина знаходиться на початковій стадії ремонту, що фактично свідчить про ухилення відповідачем від виконання своїх зобов'язань щодо проведення ремонтних робіт ще до введення в Україні воєнного стану.
Водночас, у відзиві на позов відповідачем не зазначено будь-які обставини, які свідчать про існування підстав для зменшення штрафних санкцій в розумінні ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, зокрема, не надано будь-яких доказів про власний майновий стан. Відповідачем не подано також доказів, які б свідчили про те, що розмір стягуваної пені та штрафу є надмірним тягарем для нього.
З урахуванням встановлених обставин справи, характеру вчиненого відповідачем порушення своїх зобов'язань за договором, яке носить довготривалий характер, суд вважає, що стягнення з відповідача штрафу та пені на загальну суму 726 186 грн, що становить близько 25 відсотків від вартості робіт за Договором, є адекватним засобом відповідальності та не порушує загальні засади цивільного законодавства, зокрема - відповідає принципам справедливості та розумності.
Суд зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку відповідач посилається у відзиві на позовну заяву, стосується інших правовідносин, вона постановлена у справі, спірні правовідносини по якій стосувалися укладеного між сторонами договору, умовами якого було істотно, а саме в 13-26 разів, збільшено розмір процентів за прострочення платежу, порівняно з частино 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, судом відхиляється клопотання відповідача про зменшення неустойки як необґрунтоване.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Надані позивачем суду письмові докази в підтвердження обставин порушення (невиконання) виконавцем (відповідачем) вимог Договору в частині дотримання строків виконання, на думку суду, є більш вірогідними ніж ті, що надав відповідач в спростування даних обставин.
Відтак, позов задовольняється судом повністю.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При цьому згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру.
В позовній заяві об'єднані вимоги майнового і немайнового характеру (стягнення штрафу та зобов'язання вчинити дії).
Розмір сплати судового збору за подання позовів майнового характеру визначено підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Так. при ціні позову 726 186,00 грн сума судового збору становить 10892,79 грн (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Згідно з підп. 2. п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2023 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2684,00 грн).
Таким чином, розмір судового збору, сплачений позивачем за розгляд заявлених вимог, який складається з 10892,79 грн за майнову вимогу та 2684,00 за вимогу немайнового характеру у сумі 13576,79 грн, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41372742, вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, 36015) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40075815, вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052): 526 056, 00 грн пені; 200 130,00 грн штрафу; 13576, 79 грн судового збору.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41372742, вул. Старокотелевська, 2, м. Полтава, 36015) виконати умови Договору № П/П-211034/НЮ, передбачені пунктом 1.1 в повному обсязі, а саме: виконати послуги з капітального ремонту дрезини ДГКу № 1227 в кількості 1 одиниці, згідно з специфікацією на надання послуг з ремонту дрезини ДГКу (Додаток 1 до Договору ) та технічного завдання на надання послуг з ремонту дрезини ДГКу (Додаток 5 до Договору) в повному обсязі в натурі, після чого повернути дрезину ДГКу № 1227 у строк не пізніше ніж 2 місяці після набрання цим рішенням законної сили.
3. Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2023.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя І.І. Пушко