2/130/121/2023
130/1168/22
"01" червня 2023 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Верніка В.М.,
із участю: секретаря Лавріненко Ю.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Матійчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , із участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служби у справах дітей Любарської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 08.06.2022 року (згідно дати поштового відправлення) подав до Жмеринського міськрайонного суду даний позов із вимогою позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 відносно неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У позовній заяві викладена така позиція. 09.06.2002 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_4 . В період спільного проживання у сторін народились діти: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем та знаходяться на його утриманні. Згідно рішення Любарського районного суду від 19.09.2019 року даний шлюб було розірвано та неповнолітніх дітей залишено для подальшого проживання разом з батьком ОСОБА_1 . Зазначив, що з дня народження дітей й до теперішнього часу вони постійно проживають з ним та знаходяться на його утриманні, він особисто займається вихованням дітей, матір дітей не бажала і досі взагалі не приймає участі у їхньому вихованні. 30.11.2021 року відповідач знялася з реєстрації та вибула у с.Сербинівці Жмеринського району Вінницької області. Наразі він не працює, отримує доходи лише з особистого селянського фермерського господарства, які витрачає на утримання своїх дітей, їх виховання та забезпечення їхнього захисту і піклування. Проте, цих доходів недостатньо для піклування їхніх дітей. Жодної з норм ст.150 СК України ОСОБА_4 як мати неповнолітніх дітей не виконувала і не збирається виконувати, всі ці обов'язки виконує він, як батько своїх неповнолітніх дітей. Він піклується про стан їхнього здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, всіляко сприяє у підготовці здобуття ними шкільної освіти, готує дітей до самостійного життя та утримує їх. Відповідач взагалі не приділяє уваги їхнім дітям, жодного разу не з'являється у місці проживання та у місці навчання своїх дітей, вона не цікавиться їхнім життям, не піклується про їхнє здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток дітей, не переймається здобуттям ними шкільної освіти, не готує їх до самостійного життя й, зрештою, навіть не утримує їх. Не усвідомлюючи свій материнський обов'язок, ОСОБА_4 продовжує ухилятись від надання матеріальної допомоги. Зазначені фактори він розцінює як ухилення матері від виховання своїх дітей лише за умови винної поведінки останньої, свідомого нехтування нею своїх обов'язків, тому вважає, що є реальні підстави для позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 як матері дітей, у зв'язку з чим вимушений звернутися до суду з цим позовом (а.с.1-4, 29-32).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 23.06.2022 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.07.2022 року за наслідком усунення позивачем визначених судом недоліків, відкрито провадження та призначено підготовчий розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження.
19.12.2023 року на електронну адресу суду представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Ткаченко Т.В. подано відзив на позовну заяву, згідно якого вона просила відмовити в задоволенні даного позову. Вказала, що позивач окрім повідомлення суду недостовірної інформації стосовно непіклування матері про своїх дітей від самого народження (що спростовується ним же наданою інформацією щодо зміни місця проживання матері лише 30.11.2021 року) також замовчує про причини, які зумовили такі її дії, включно й власної участі у них. Зазначила, що предметом доказування у справі щодо позбавлення батьківських прав є факт умисної поведінки одного (чи обох) батьків та відсутність об'єктивних причин, які перешкоджали б здійсненню ними своїх батьківських обов'язків. У даній справі є саме такі, незалежні від матері причини, внаслідок яких вона не може у достатній мірі реалізувати усі свої обов'язки щодо виховання та розвитку дітей, спілкування із ними, піклування у разі хвороби. Так, позивачем не повідомлено суду, що ОСОБА_4 тривалий час піддавалася сімейному насильству з його боку в усіх його проявах, у тому числі психічному та економічному. Вона від їх народження піклувалася про них та виховувала їх, як належить матері. Коли дочка декілька разів хворіла та перебувала на стаціонарному лікуванні, то відповідач лежала у лікарні разом з нею. ОСОБА_4 працювала та утримувала своїх дітей, проте, коли втратила роботу та засоби для існування, оскільки колишній чоловік абсолютно не підтримував її матеріально, вимушена була шукати іншу роботу. Після тривалих пошуків вона знайшла чорнову роботу у м.Києві, на якій працювала через тиждень. У ті тижні, коли поверталася до дому, ОСОБА_4 віддавала усі зароблені кошти сім'ї, а коли звільнилася з цієї роботи, колишній чоловік повідомив, що без грошей вона сім'ї не потрібна. Позивач вправно налаштував дітей проти матері. І хоча будинок, у якому проживали батьки із дітьми, було придбано у період шлюбу на сумісні кошти подружжя, проте для матері дітей у ньому не залишилося місця, так як чоловік вигнав її з дому. Згодом відповідач дізналася, що є рішення суду про розірвання шлюбу. Однак, і після того ОСОБА_4 , як тільки заробляла якісь кошти, направляла скільки могла на потреби дітей, купувала та передавала одяг, шкільне приладдя. Вона телефонувала дітям, а вони їй, хоча здебільшого аби повідомити про якісь матеріальні потреби, які невідкладно задовольнялися за наявності коштів. Можливості більш тісного спілкування із дітьми відповідач була позбавлена. Дотепер такі можливості додатково ускладнюються тим, що ОСОБА_4 має дочку, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 восьмимісячною, із вадами здоров'я, зокрема, з вродженою катарактою обох очей, з приводу якої у лікарні "Охматдит" в м.Києві було зроблено декілька операцій, дитина є інвалідом, але ОСОБА_4 любить усіх своїх дітей та болісно переживає ситуацію, що склалася у неї з сином ОСОБА_7 та дочеою ОСОБА_6 . Вважає, що ці обставини свідчать про відсутність необхідної для позбавлення батьківських прав умови - винної поведінки матері та свідомого нехтування нею своїми обов'язками (а.с.69-70).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 23.12.2022 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кідрась С.В. підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник позивача вказав, що є всі підставиви для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки, у відповідача до моменту народження найменшої доньки ОСОБА_9 був час приїхати, навідатися та поцікавитися життям своїх старших дітей, проте вона цього не робила.
Позивач ОСОБА_1 пояснив, що спочатку у нього з відповідачем життя складалося добре, проте останнім часом між ними почали виникати непорозуміння, сварки, в результаті чого відповідач не хотіла далі з ним проживати та коли донька ОСОБА_6 ходила до четвертого класу, а син ОСОБА_5 вчився у шостому класу, відповідач їх покинула та кудись поїхала й з того часу взагалі не піклується про останніх та не займається їхнім вихованням. Зазначив, що будинок, в якомі він на даний час проживає разом із дітьми, він з відповідачем придбали за спільні кошти під час перебування в шлюбі. Відповідач після розірвання шлюбу не зверталася до суду з позовом про поділ майна подружжя та усно будь-яких претензій до нього не висувала. У 2021 році ОСОБА_4 знялася з реєстрації з місця їх проживання, про що він випадково дізнався, коли отримував довідку у сільській раді. Крім того, коли діти проживали разом із ним, відповідач подала до суду позовну заяву про стягнення з нього аліментів на утримання їхніх спільних неповнолітніх дітей, кошти з яких витрачала на свої потреби, у зв'язку з чим він вимушений був звернутися до суду для припинення стягнення даних аліментів. Зауважив, що діти йому повідомили, що бажать аби їх матір позбавили батьківських прав відносно них.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник - адвокат Ткаченко Т.Л. заперечили щодо задоволення даного позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач ОСОБА_4 пояснила, що спочатку вони з позивачем жили добре, але згодом їхні з чоловіком стосунки погіршилися, він її почав обзивати, перестав їй зовсім давати гроші та вона була вимушена поїхати до м.Києва в пошуку роботи. Приїхавши до м.Київа, вона влаштувалася працювати у один з ресторанів прибиральницею, однак згодом її посаду там скоротили, внаслідок чого вона була змушена влаштуватися на іншу роботу. Усі кошти, які вона тоді заробляла, - все витрачала на своїх дітей. З дітьми вона спілкувалася постійно, хоча позивач був проти цього та постійно налаштовував дітей проти неї, навіть тоді, коли вони ще всі разом жили. Також вона пересилала дітям посилки з одягом та продуктами, скидала на банківські картки позивача та старшої доньки ОСОБА_12 кошти для своїх неповнолітніх дітей. Востаннє грошовий переказ робила у 2019-2020 роках. Також, коли вона працювала на роботі під м.Вінницею, то позивач разом із дітьми туди до неї приїздив, після чого вони поїхали у м.Вінниця, де вона купила дітям мобільні телефони. Після 2020 року ніякого утримання дітям не надавала, оскільки у неї народилася інша дитина, хронічно хвора від народження, на лікування якій потрібні були значні кошти. Зауважила, що позивач ОСОБА_1 вигнав її з будинку, який вони придбали у шлюбі за спільні кошти, та розірвав шлюб без її відома, про що вона дізначалася згодом. Після 2021 року вона тричі приїздила у с.Великі Деревичі Житомирського району Житомирської області до своїх дітей. У школу до них вона не ходила, тільки у дітей запитувала про їх здобутки в навчанні та стан їхнього здоров'я. З приводу того, що позивач вчиняв відносно неї чи дітей психологічне насильство та перешкоджав їй у побаченні з дітьми, до жодних органів чи установ вона не зверталася.
Представник відповідача вважала, що у задоволенні даного позову слід вімовити, оскільки позивачем не доведено підстави для позбавлення батьківських прав, так як відповідач так себе поводить через незалежні від неї причин. Також зауважила, що розгляд справи органом опіки та піклування був неповний, так як не було заслухано відповідача та висновок зроблено лише з письмових доказів. На разі ОСОБА_4 не може навідатися до дітей, так як у неї ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_9 , яку неможливо на тривалий час на когось залишити, так як остання є інвалідом, маючи синдром Дауна , їй двічі робили операцію на очах. Факт наявності заборгованості по аліментах не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Представник третьої особи виконкому Любарської селищної ради - Матійчук О.В. в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення даного позову. Повідомила, що органом опіки та піклування прийнято відповідне рішення на підставі зібраних документів без присутності відповідача на засіданні комісії. Вони двічі переносили засідання комісії та двічі рекомендованим листом викликали останню до себе на засідання, проте ОСОБА_4 жодного разу так і не з'явилася. Крім того, секретар комісії спілкувався з нею та її теперішнім чоловіком по мобільному телефону, де вони повідомляли про хворобливий стан здоров'я своєї найменшої доньки та пересилали зображення документів, що підтверджує наявність інвалідності у дитини. Зазначила, що відеоз'язку вони не мають, проте під час самого засідання з усіма членами комісії вони зв'язалися по телефону з відповідачем, та остання пояснила їм причину своєї відсутності. В результаті чого комісією було прийнято рішення проводити розгляд питання про доцільність позбавлення батьківських прав без участі ОСОБА_4 . Під час збирання комісією відповідної інформації щодо відповідача працівники служби у справах дітей Любарської селищної ради вивчали умови проживання дітей, виїздили до їх місця проживання та встановили, що їхня матір за місцем проживання дітей тривалий час відсутня, діти знаходяться на повному утриманні батька, усім необхідним дітей забезпечує позивач. ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей не сплачує, має заборгованість та при спілкуванні з нею по телефону пояснити чому не сплачує аліменти на утримення дітей і має заборгованість по їх сплаті не змогла. З приводу того, що ОСОБА_4 не спілкується з дітьми, остання пояснила, що діти самі не бажають з нею спілкуватися. Також під час спілкування дітей з відповідальним працівником служби у справах дітей було з'ясовано, що останні не мають бажання спілкуватися зі своєю матір'ю, оскільки на неї ображаються, так як вона їх залишила зненацька та кудись зникла, нічого не пояснивши про своє зникнення. Зауважила, що сім'я ОСОБА_14 на обліку в службі у справах дітей Любарської селищної ради не перебувала, будь-яких повідомлень з приводу наявності якихось проблем у цій сім'ї не було, тому й від служби у справах дітей Любарської селищної ради не було ніякого реагування. Житлові умови проживання відповідача службою у справах дітей не вивчалися, так як вони до її місця проживання не виїзджали. Орган опіки та піклування Любарської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_4 , так як вона не довідується до дітей, хоча таку можливість мала ще до народження дочки ОСОБА_9 , не цікавиться їхнім здоров'ям, не допомагає їм взагалі нічим та до теперішнього часу відколи триває судовий розгляд справи відповідач жодного разу до своїх дітей не зателефонувала.
Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що з відповідач ОСОБА_4 він проживає однією сім'єю. Познайомився з нею, коли працював в одній з організацій по охороні підприємств, коли його направили у 2017 році на 21 день на один з об'єктів в селі, де тоді проживала ОСОБА_4 . Вона також працювала на тому об'єктів двірником. Тоді вона була дуже замкнута у собі, мало що розповідала, в основному говорила про своїх дітей, яких у неї на той час було троє, та скаржилася, що її ображає чоловік. Якось вона прийшла на роботу з пошкодженою губою та коли він її запитав, що сталося, то вона повідомила, що то її вдарив чоловік, коли вона хотіла отримати у нього гроші. Коли закінчилася вже його вахтова зміна і йому потрібно було повертатися назад, він з відповідачем обмінялися номерами телефонів та почали інколи зідзвонюватися. На той час робота у відповідача була сезонна і коли закінчився сезон, вона стала на облік в центрі зайнятості та почала шукати нову роботу, так як чоловік зовсім не давав їй грошей. Тоді він їй порадив поїхати пошукати роботу в м.Києві, що ОСОБА_4 і зробила. В м.Києві вона знайшла роботу у одному кафе, де одночасно й проживала. Тиждень вона працювала, тиждень мала вихідних, на які їздила до себе додому, щоб купити все необхідне дітям. Проте, довго вдома не затримувалася, так як їй там створювали нестерпні умови. Одного разу, коли відповідач захворіла, то зателефонувала йому та попросила чимось допомогти, так як їхати до дому вона не може, бо не заробила грошей і ще чоловік може там її побити, а тут на роботі хвора вона нікому не потрібна. Тоді він перевів їй на картку 200 чи 300 гривень і запропонував приїхати до нього на кілька днів. Згодом вони знайшли ОСОБА_4 нову роботу в іншому кафе, де вона вже працювала близько року до початку пандемії COVID-19. Після отримання першої своєї заробітної плати у цьому кафе, відповідач запитувала його де можна купити дітям зимовий одяг. Після цього він повіз її на речовий ринок в м.Хмельницький, де вона придбала все необхідне для своїх дітей і відправила все це їм пошою. Потім ще неодноразово відправляла вже з м.Жмеринка дітям посилки з речами та продуктами, а також грошові кошти. У 2020 році відповідач близько двох місяців пропрацювала в с.Широка Гребля у якогось фермера, збирала малину. Тоді до неї туди приїздив позивач разом з дітьми та чоловіком їхньої старшої дочки, й вони їздили до м.Вінниці та відповідач придбала дітям мобільні телефони. Зауважив, що на той час відповідач лише у нього проживала, близьких стосунків вони не мали, він лише надав їй прихисток. Одного разу перед Новим роком захворіла неповнолітня дочка відповідача, після чого ОСОБА_4 взяла у нього 4500 гривень і поїхала до неї у лікарню. Там вона пробула з дитиною два дні. Коли ОСОБА_4 була у лікарні, туди приїхала її старша дочка і запропонувала їй поїхати до їхнього дому в с.Великі Деревичі, щоб випрати речі для меншої доньки. На це ОСОБА_4 погодилася і коли вже була дома, то позивач її звідти вигнав і повідомив останній, що шлюб між ними розірвано. Після цього ОСОБА_4 повернулася до нього та привезла із собою лише 300 гривень, решту коштів вона залишила дітям. Коли відповідач почала вже жити з ним однією сім'єю, то він часто переказував кошти її неповнолітнім дітям на картку позивача чи старшої доньки, робив він це з 2020 року до початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, однак жодних чеків не зберіг, так як не знав, що це буде потрібно. Зазначив, що відповідач щотижня телефонує до дітей, але вони не завжди беруть слухавку, а інколи взагалі скидують її виклик. Також повідомив, що у нього з відповідачем народилася донька ОСОБА_9 , якій наразі один рік дев'ять місяців. Дитина має проблеми зі здоров'ям, була катаракта обох очей, з приводу чого зроблено дві операції. Дочка дуже чутлива, нервова і вкрай проблематично з нею кудись виїхати. Стосовно висновку про позбавлення батьківських прав вказав, що коли відповідачу телефонували з органу опіки та піклування Любарської селищної ради, він підняв слухавку і повідомив їм, що ОСОБА_4 не здатна приїхати, бо у них маленька та хвора дитина, яку неможливо кудись далеко вивезти та з кимось надовго залишити, на підтвердження чого переслав їм фотознімки документів про хворобу дитини. Додатково зауважив, що особисто він не заперечує проти того, щоб діти відповідача приїхали до них на якийсь термін або взагалі переїхали жити.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, свідка, вивчивши позовну заяву та дослідивши представлені докази, суд доходить таких висновків.
З копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с.14,15) вбачається, що сторони у справі є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно характеристики Великодеревичівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Любарської селищної ради від 16.05.2022 року №19 (а.с.10) син сторін - ОСОБА_5 навчається у 8 класі Великодеревичівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 1 класу; дитина виховується у неповній сім'ї, мати з дітьми не проживає; піклується хлопчиком батько, який приділяє належну увагу вихованню сина, постійно спілкується з класним керівником, вчителями, відвідує класні та загальношкільні батьківські збори; дитина забезпечена усім необхідним для навчання; мати у вихованні дитини не приймає участі, батьківські збори не відвідує.
Згідно характеристики Великодеревичівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Любарської селищної ради від 09.05.2022 року №15 (а.с.11) донька сторін - ОСОБА_6 навчається у 6 класі Великодеревичівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 1 класу; дитина виховується у неповній сім'ї, мати з дітьми не проживає; піклується дівчинкою батько, який приділяє належну увагу вихованню доньки, постійно має зв'язок з класним керівником; дитина забезпечена усім необхідним для навчання; мати у вихованні дитини не приймає участі.
Відповідно до довідки-характеристики виконкому Любарської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 11.05.2022 року №95 (а.с.12) позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та разом із ним зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 , 1997 року народження; ОСОБА_1 не працює; сім'я має земельну ділянку, яку обробляє; має особисте селянське господарство; позивач самостійно виховує двох неповнолітніх дітей, відповідач ОСОБА_4 із сім'єю не проживає тривалий час, участі у їх вихованні також не бере, 30.11.2021 року знялась з місця реєстрації до АДРЕСА_2 ; ОСОБА_1 у громадських місцях поводиться добре, характеризується позитивно.
Згідно копії рішення Любарського районного суду Житомирської області від 19.09.2019 року (а.с.16) розірвано шлюб між сторонами у даній справі, зареєстрований 09.06.2002 року Виконкомом Великодеревичівської сільської ради Любарського району Житомирської області за актовим записом №2 та ухвалено залишити для проживання з батьком дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до висновку, затвердженого рішенням виконкому Любарської селищної ради Житомирської області від 10.11.2022 року №247 (а.с.57-59), вказаний орган опіки та піклування вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки матір дітей ОСОБА_4 тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не надає їм ніякої матеріальної допомоги, не турбується про їхній фізичний і духовний розвиток, не навідується до дітей та не бере участі у їх вихованні.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.71) відповідач є матір'ю малолітньої ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно копії довідки-характеристики Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 16.12.2022 року №1151 (а.с.71) відповідач ОСОБА_4 проживає та зареєстрована по АДРЕСА_2 ; характеризується позитивно, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує; виховує дитину з інвалідністю.
З копій рішення обласної лікувально-консультативної комісії №36 та індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда №36 від 27.01.2022 року (а.с.72-73) вбачається, що дочка відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_17 має хронічні захворювання, їй встановлена інвалідність та визначено, що дитина потребує догляду матері до досягнення трирічного віку.
Згідно копії рішення Любарського районного суду Житомирської області від 15.11.2022 року (а.с.76-77) присуджено до стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяно, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення сином ОСОБА_7 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не оскаржуються.
Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з моменту народження.
Згідно положень ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно роз'яснень, що містяться у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, що визначені ст.166 СК України.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Під час судового розгляду даної справи судом встановлено, відповідач ОСОБА_4 хоча й не здійснювала особисто постійне виконання батьківських обов'язків щодо неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але її ухилення від їх виконання було зумовлено об'єктивними обставинами негативних стосунків із позивачем, з ініціативи якого розірвано їхній шлюб судом, віддаленим проживанням ОСОБА_4 від вказаних дітей, а також народженням і подальшим перебуванням на її утриманні іншої дитини з інвалідністю.
Також судом достатньо враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі №465/3694/14-ц, згідно якої навіть існування заборгованості зі сплати аліментів та невідвідування відповідачем навчального закладу дитини повною мірою не може свідчити про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків.
При цьому, жодні заходи попередження та впливу щодо невиконання відповідачем ОСОБА_4 своїх батьківських обов'язків до неї не застосовувались, оскільки обставини їх застосування не підтверджені належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували звернення позивача до органів поліції чи органу опіки та піклування для вжиття заходів реагування до відповідача з приводу нехтування нею батьківськими обов'язками стосовно неповнолітніх дітей.
За таких обставин суд вважає неочевидною неможливість зміни поведінки відповідача ОСОБА_4 у кращу сторону, суто за умов чого можливо допустити позбавлення її батьківських прав, вказівку щодо чого викладено у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року в справі №641/2867/17.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 16.07.2015 року в справі "Мамчур проти України" зауважено, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п.100).
Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Виходячи з аналізу викладеної правової норми, такий документ має лише рекомендаційний характер.
Так, за клопотанням позивача, судом отримано висновок виконкому Любарської селищної ради Житомирської області Калинівської райдержадміністрації Вінницької області від 10.11.2022 року про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.58-59).
Разом з тим, даний висновок не є достатньо мотивованим та не містить переконливих доводів щодо висловленої органом опіки та піклування доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та стосовно того, що така міра буде мати позитивний вплив на виховання дітей в подальшому і якнайкраще відповідатиме їхнім інтересам. Усі обставини, викладені у висновку, встановлені лише зі слів позивача у справі. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що висновок органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав ухвалювався у відсутності матері дітей - відповідача ОСОБА_4 та без об'єктивної оцінки відомостей щодо наявності на її утриманні малолітної дитини з інвалідністю. Органом опіки та піклування стосовно ОСОБА_4 не ініціювалося застосування заходів попередження та впливу щодо виконання нею батьківських обов'язків, а одразу прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав. Відтак, суд визнає неаргументованим даний висновок органу опіки та піклування, а тому не приймає до уваги його рекомендацій.
З урахуванням наведеного та враховуючи те, що сторною позивача не було надано безспірних доказів, які свідчать про необхідність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, приймаючи також до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які систематично не виконують батьківських обов'язків, не вбачаючи безумовної відповідності інтересам неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позбавлення батьківських прав їхньої матері ОСОБА_4 , у тому числі з огляду на незмінність в силу законодавчих обмежень її батьківських прав щодо повнолітньої доньки сторін, з якою вказані діти мають тісні стосунки, суд приходить до висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення.
Однак, у даному конкретному випадку, враховуючи, що в ході судового розгляду не встановлено неможливості покращення поведінки ОСОБА_4 , суд вважає за потрібне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей та покласти на службу у справах дітей Любарської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов'язків стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.11.2021 року в справі №592/17972/19.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, а рештою учасниками справи не повідомлено про понесені судові витрати, підстав щодо їх розподілу судом не встановлено.
Враховуючи викладене, керуючись ст.4, 5, 10, 13, 19, 23, 27, 76, 82, 89, 141, 142, 259, 263, 264, 354-356 ЦПК України, ст.164-167 СК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відмовити.
Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання її дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покласти на службу у справах дітей Любарської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов'язків стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набуває законної сили, якщо протягом строків, встановленх Цивільним процесуальним кодексом України, не подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.
Повне судове рішення складено 22.06.2023 року.
Суддя Вернік В.М.