Рішення від 21.06.2023 по справі 914/2450/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2023 Справа № 914/2450/22(914/638/23)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Гусак Х.Р., розглянувши матеріали за позовом: ОСОБА_1 , м. Біла Церква, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” (79012, м.Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031)

про стягнення 391 212,16 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в межах провадження у справі №914/2450/22

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ”, м.Львів

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” (79012, м.Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031)

Представники сторін:

від позивача: Назаренко Р.А. - адвокат

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

5 жовтня 2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ” у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” (79012, м.Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031).

Ухвалою суду від 02.11.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” (79012, м.Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ” до боржника у розмірі 325 736 124,00 грн заборгованості та 24 810,00 грн судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА”, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №122 від 07.02.2013; адреса: АДРЕСА_1 . Попереднє засідання суду призначено на 21.12.2022.

Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” (79012, м.Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) у встановленому законодавством порядку.

Справа №914/2450/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” перебуває на стадії розпорядження майном.

Хід розгляду справи викладено в відповідних ухвалах суду.

21 лютого 2023 на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” про стягнення 391 212,16 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.02.2023 справу №914/2450/22(914/638/23) передано на розгляд судді Чорній Л.З. на підставі ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, в провадженні якої перебуває справа №914/2450/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА”.

Ухвалою суду від 24.02.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” про стягнення 391 212,16 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу - прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/2450/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА”. Справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 05.04.2023.

Ухвалою суду від 03.04.2023 клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

В судове засідання від 05.04.2023 сторони з'явилися в режимі відеоконференції.

Представник відповідача усно заявила клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання письмового відзиву на позов.

Ухвалою суду від 05.04.2023 розгляд справи відкласти на 03.05.2023.

В судове засідання від 03.05.2023 представники сторін з'явились в режимі відеоконференції.

На електронну адресу суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача усно заперечив, вважаючи, що підстави викладені у відзиві не є предметними та вважає даний відзив необґрунтованим.

В судовому засіданні сторони не заперечили щодо закриття підготовчого провадження та переходу розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 03.05.2023 підготовче провадження по справі №914/2450/22(914/638/23) закрито та призначено справу до судового розгляду, розгляд справи призначено на 07.06.2023.

Судове засідання 07.06.2023 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Чорній Л.З. у відпустці з 07.06.2023 до 08.06.2023.

Ухвалою суду від 12.06.2023 розгляд справи призначено на 21.06.2023.

У судове засідання 21.06.2023 представник позивача з'явився, просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання з'явився.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2021 у справі №357/3464/21 визнано звільнення позивача з займаної посади протиправним, тому відповідач мав поновити на посаді у ТОВ «БНК-УКРАЇНА» та виплатити позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позивач посилається на те, що на даний час його не поновлено на посаді та не сплачено заборгованість за час вимушеного прогулу за період із 23.02.2021 по 04.11.2021. Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за час з 05.11.2021 по 13.02.2023 за 328 робочих днів у розмірі 391 212,16 грн та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.02.2023 по дату винесення рішення у справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог зазначивши, що відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2021, постанови Київського апеляційного суду від 20.07.2022 позивач був поновлений на роботі, але з 01.04.2022 на підставі наказу від 31.03.2022 №14 його трудовий договір був припинений. Відповідач звертає увагу, що позивач за місцезнаходженням ТОВ «БНК-УКРАЇНА» за адресою: м. Львів, вул. Академіка Сахарова, б. 42, каб. 407 не звертався.

Обставини справи встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом №63-к від 18.04.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду водія автотранспортних засобів у відділі матеріального адміністративного забезпечення Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-УКРАЇНА».

22.12.2020 ОСОБА_1 попереджено про скорочення штату працівників у зв'язку із прийняттям рішення загальних зборів учасників ТОВ «БНК-Україна» про затвердження нової організаційної структури Товариства. Наказом №28-к від 22.02.2021 позивача звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України зв'язку із скороченням штату працівників.

ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ТОВ «БНК-УКРАЇНА» про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2021 у справі №357/3464/21 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» №28 від 22.02.2020 про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» на посаді водія автотранспортного засобу відділу матеріального та адміністративного забезпечення з 23.02.2021. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 208 726,00 грн. У частині задоволення позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення відмовлено. У вказаному рішенні зазначено, що воно підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати у межах платежу за один місяць.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 апеляційну скаргу ТОВ «БНК-УКРАЇНА» задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2021 змінено в частині мотивів для задоволення позовних вимог, виклавши їх в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у товаристві не створювалась первинна профспілкова організація. Кредитор не міг бути членом профспілкової організації, не міг визнавати статут такої профспілкової організації, не сплачував членських внесків, що відповідно до статті 43-1 КЗпП України надає ТОВ «БНК-УКРАЇНА» право розірвати трудовий договір з ініціативи власника без згоди виборного органу первинної профспілкового організації, тому висновки суду першої інстанції щодо порушення ТОВ «БНК-УКРАЇНА» частин першої - другої статті 43 та частин другої - третьої статті 49-4 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади не відповідають обставинам справи. Однак звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулося з порушенням норм КЗпП України, адже йому не були запропоновані вакантні посади станом на час попередження його про звільнення.

Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-УКРАЇНА» залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2021 в незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 залишено без змін.

Позивач посилається на те, що рішення суду у справі №357/3464/21 набрало законної сили, визнано звільнення ОСОБА_1 із займаної посади протиправним, а тому відповідач мав поновити на посаді у ТОВ «БНК-УКРАЇНА» та виплатити позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу, проте, рішення суду не виконано.

Оцінка суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 7 ст. 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

З аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновку, що з наступного дня після ухвалення рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2021 у справі №357/3464/21 про поновлення позивача на роботі, у відповідача виник обов'язок щодо його виконання, який має бути реалізований шляхом видання відповідно до законодавства про працю наказу про поновлення на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки.

Відповідач заперечуючи щодо задоволення вимог зазначає, що судами в судових рішеннях у справі №357/3464/21 не зазначено шлях виконання рішення, а повноваження генерального директора обмежені учасниками.

Доводи відповідача, що останній не мав можливості виконати судове рішення, судами в судових рішеннях по справі №357/3464/21 не зазначено шлях виконання рішення, а повноваження генерального директора обмежені учасниками оцінюються судом критично з огляду на те, що вказане не звільняє відповідача від обов'язку з наступного дня після ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі, видати відповідно до законодавства про працю наказ про поновлення на роботі та внести відповідний запис до трудової книжки.

Також, відповідач посилається на те, що 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022, та підтверджено, що такі обставини є надзвичайними та невідворотними для суб'єктів господарської діяльності по укладеним договорам строк виконання зобов'язань, яких настав.

Відповідно до п. 15 Постанови Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» 24.02.2022 № 18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації/Республіки Білорусь. Також, правоохоронними та судовими органами накладено арешти на усі рахунки Товариства, відкриті в банківських установах, зокрема постановою Подільського окружною прокуратурою м. Києва від 12.04.2022 в кримінальному провадженні № 42022102070000082.

23.03.2022 ТОВ «БНК-УКРАЇНА» складено Акт простою, відповідно до якого, встановлено що робота Товариства стає неможливою та рекомендовано встановити простій та припинити трудові договори до скасування чи припинення воєнного стану із Україні.

Відповідно до Наказу від 31.03.2022 №14 «Про організацію роботи ТОВ «БНК-УКРАЇНИ» в умовах воєнного стану» в Товаристві з 01.04.2022 призупинено дію трудових договорів з працівниками до моменту припинення або скасування воєнного стану. Також, наказом визначено, що встановлений простій є таким, що виник не з вини працівників та роботодавця.

Відповідач стверджує, що відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2021, постанови Київського апеляційного суду від 20.07.2022 позивач поновлений на роботі, але з 01.04.2022 на підставі Наказу від 31.03.2022 № 14 його трудовий договір був припинений. Відповідно до розрахунку робочих днів, доданого до позову 31.03.2022 є 101 днем, що складає 120 464,72 грн (101 х 1192,72 грн) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вказані твердження відповідача спростовується матеріалами справи, оскільки, як вбачається з Додатку 2 до наказу від 31.03.2023 за №14, ОСОБА_1 відсутній у списку працівників відповідача, яким встановлено простій з 01.04.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Відповідачем не надано належних доказів поновлення позивача на роботі в ТОВ «БНК-Україна» на посаді водія автотранспортного засобу відділу матеріального та адміністративного забезпечення з 23.02.2021.

Відповідач у відзиві звертає увагу, що позивач за місцезнаходженням ТОВ «БНК-УКРАЇНА» за адресою: м. Львів, вул. Академіка Сахарова, б. 42, каб. 407 не звертався, а інформація щодо місцезнаходження є загальнодоступною.

Позивач у письмових поясненнях зазначає, що відповідач не повідомляв ОСОБА_1 про зміну місцезнаходження, а у реквізитах касаційної скарги, яка подавалася ТОВ «БНК-УКРАЇНА» у справі №357/3464/21 зазначалася адреса: м. Київ, вул. Сім'ї Прахових, 58/10.

До позовної заяви долучено копії звернення позивача до Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві щодо невиконання рішення суду про поновлення на роботі.

Також, до позовної заяви долучено копію постанови ВП №67446535 Голосіївського ВДВС у м.Києві Центрального МРУМЮ від 10.11.2021 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №357/3464/21 від 04.11.2021 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про поновлення ОСОБА_1 на роботі ТОВ «БНК-УКРАЇНА».

Як встановлено в процесі розгляду даної справи та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «БНК-УКРАЇНА» Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2021 у справі №357/3464/21 не виконало, а тому суд дійшов висновку про наявність факту затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді позивача.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ст.ст. 236 235 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Підставою для стягнення коштів є невиконання відповідачем рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2021 у справі №357/3464/21, що зумовлює стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, згідно з положеннями ст.ст. 235-236 КЗпП України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.07.2018 у справі №552/3404/17, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100 від 08.02.1995).

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку № 100 від 08.02.1995, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2021 у справі №357/3464/21 зазначено, що відповідно до довідки відповідача №2739 від 02.08.2021 середня заробітна плата позивача за два останні місяці становить 1 192,72 грн на день. Позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням вказаної середньоденної заробітної плати. Відповідно до розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, здійсненого позивачем, за період 05.11.2021 по 13.02.2023 кількість робочих днів становить 328 робочих днів. Кількість робочих днів за період з 14.02.2023 по дату винесення рішення у справі - 21.06.2023 становить 92 робочих дні.

Оскільки судом встановлено наявність факту затримки невиконання рішення суду про поновлення на посаді ОСОБА_1 , то суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05.11.2021 по 13.02.2023 у розмірі 391 212,16 грн (1 192,72 грн*328), де 1 192,72 грн - середньоденна заробітна плата, 328 - кількість робочих днів затримки виконання рішення. А також, стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.02.2023 по дату винесення рішення у справі - 21.06.2023.

Водночас, суд звертає увагу на те, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення, не відображають суми відрахувань згідно вимог чинного законодавства. Вказані положення відповідають п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", відповідно до якого, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Подібні приписи зазначені в п.3 Порядку № 100 від 08.02.1995 року, а саме усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Таким чином, суду необхідно наголосити, що роботодавець зобов'язаний при виконанні судового рішення утримати податки та інші обов'язкові платежі з нарахованих фізичній особі сум. Натомість, суд у випадку задоволення позовних вимог, у резолютивній частині рішення зазначає суми до стягнення без утримання податків та інших обов'язкових платежів. Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача за первісним позовом повністю.

У позовній заяві у попередньому (орієнтовному) розрахунку розрахунок суми судових витрат позивачем зазначено, що витратами, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи є витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Представником позивача в судовому засіданні до завершення судових дебатів зазначено, що ним будуть подані докази понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” (79012, м.Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період

з 05.11.2021 по 13.02.2023 у розмірі 391 212,16 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.02.2023 по дату винесення рішення 21.06.2023 у справі у розмірі 109 730,24 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний тест рішення складений 23.06.2023.

Суддя Чорній Л.З.