79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.06.2023 Справа № 914/1231/23
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., розглянувши матеріали
за позовом Громадської спілки «Українська ліга авторських і суміжних прав», місто Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця Чигрина Миколи Максимовича, місто Дрогобич, Львівська область
про стягнення 25 557,00 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Громадської спілки «Українська ліга авторських і суміжних прав» до Фізичної особи-підприємця Чигрина Миколи Максимовича про стягнення 25 557,00 грн основного боргу за договором №КБР-110/03/20-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах від 01.03.2020.
Ухвалою суду від 20.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.
12.05.2023 від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№11918/23) про долучення документів, а саме: копії адвокатського запиту від 10.05.2023; копії відповіді Міністерства економіки України №3921-07/21558-07 від 11.05.2023; копії витягу з Реєстру організацій колективного управління № 27 від 10.05.2023; копії рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2023 у справі № 916/404/23.
12.05.2023 від представника відповідача надійшов супровідний лист (вх.№11839/23) про долучення відзиву, клопотання про долучення доказів, на підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу, а також докази надіслання відзиву та клопотання на адресу позивача.
23.05.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№12821/23).
23.05.2023 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№12832/23).
19.06.2023 від представника відповідача надійшла заява (вх.№152471/23) про набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області від 30.04.2023 у справі № 916/404/23, на яке покликається відповідач заперечуючи проти позову.
Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позиція позивача.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не сплачував за договором про правомірне використання кошти більше 2 місяців. Має заборгованість за період з жовтня 2021 по лютий 2022; за період з березня 2022 по лютий 2023 включно; за період з березня 2023 по лютий 2024 включно) в сумі 25 557, 00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 25 557,00 грн.
Крім того, до позовної заяви позивач долучив заяву від 10.04.2023 про те, що після прийняття рішення у справі, він звертатиметься із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач також подавав відповідь на відзив, де виклав свої заперечення на відзив.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві, запереченні на відповідь на відзив.
Зокрема зазначив, що строк акредитації позивача закінчився 28.05.2022, тому він звернувся з позовом, не маючи правових підстав для стягнення грошових коштів з відповідача.
Між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставами яких є ліцензійний договір та договір про надання дозволу.
Організація колективного управління може здійснювати добровільне управління майновими правами її членів у межах визначених правовласниками (конкретно визначених майнових прав для управління, які вносяться у відповідний каталог), а розширене колективне управління, для здійснення якого потрібна акредитація, надає право організації колективного управління управляти майновими правами членів організації без включення їх у відповідні каталоги, у межах, визначених законодавством.
Враховуючи те, що акредитація позивача припинилась 28.05.2022, та те, що суміжна організація не надала доказів виконання п.5.3 договору про надання дозволу в частині укладання договорів з правовласниками таким чином, щоб відповідач, як користувач, зміг отримати дозвіл на користування правами таких правовласників, на думку відповідача, позивач, який не здійснює розширене колективне управління майновими правами суб'єктів суміжних прав у сфері, в якій його було акредитовано, не має права на отримання справедливої винагороди, спільної для виконавців та виробників фонограм, за їх публічне виконання відповідачем після 28.05.2022.
На думку відповідача, винагорода (роялті) за один місяць визначена у розмірі 1800,00грн (50% якої, а саме, у розмірі 900,00 грн., відповідно до умов договору підлягала перерахуванню позивачу), у позивача відсутнє право на стягнення нарахованих ним за період з 29.05.2022 по кінець лютого 2024 року сум, загальний розмір яких становить 17 187,10 грн, з яких: 6 387,10 грн за період з березня 2022 року по лютий 2023 року; 10 800,00грн за період з березня 2023 року по лютий 2024 року.
Відповідач заперечує факт надання послуг позивачем, оскільки 07.06.2021 відповідач припинив здійснення господарської діяльності і лише 31.10.2022 знову почав здійснювати господарську діяльність. Відтак, з моменту припинення ФОП відповідача, а отже і припинення відповідної господарської діяльності, відповідач припинив користування об'єктами суміжних прав, на які отримано дозвіл.
На думку відповідача, відповідними об'єктами суміжних прав відповідач не користувався і після того, як знову зареєструвався фізичною особою-підприємцем. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що не існує процедури фіксації невикористання об'єктів суміжних прав, на відміну від процедури фіксації використання, яка здійснюється шляхом відеофіксації за допомогою спеціальної програми, що визначає назву пісні та її автора.
Отже, саме позивач, повинен надати відповідні докази, чого ним не зроблено. З огляду на вказане, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Крім того, відповідач просить зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на 50 %.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
01.03.2020 між фізичною особою-підприємцем Чигирин Миколою Максимовичем (надалі - Користувач), Громадською спілкою «Українська Ліга авторських та суміжних прав» (надалі - Суміжна Організація), що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб'єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління, Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (надалі - Авторська Організація), що здійснює управління (на колективній основі) майновими правами суб'єктів авторського приватна інших правовласників в сфері авторського права, Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (надалі - ПО «УЛАСП»), як особа, яка виконує функцію за цим договором щодо розподілу винагороди (роялті), яку сплачує користувач між репрезентативними організаціями, що управляють майновими правами відповідно до їх сфери діяльності, разом всі сторони і кожна сторона окремо уклали договір, який є комплексним та направлений на забезпечення правомірного використання об'єктів суміжних прав в публічних закладах користувача.
Вказаний договір сторони уклали з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне виконання, як об'єктів авторського права (творів), так і об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Згідно п.1.1. договору користувач доручає ПО УЛАСП укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо суб'єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Відповідно до п.1.2. договору сторони цим договором передбачають особливий порядок перерахування коштів від користувача до Авторської Організації та Суміжної Організації, який при цьому не пов'язаний із жодними додатковими витратами з боку користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об'єктів авторського права та суміжних прав.
Порядок сплати коштів за цим договором та розстрочка платежів визначено розділом 3 договору.
Так, у п.3.1. зазначено, що договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав1 укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
У пункті 3.2. визначено, що договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
Відповідно до п.3.3. за договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. Користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем, як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - «Єдиний Щомісячний сукупний платіж за майнові права») в розмірі, що зазначений в додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень Договору) на рахунок ПО УЛАСП (Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»).
У п. 3.4. договору сторони погодили, що механізм розстрочки передбачений цим Договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо Користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, такі стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього.
Відповідно до п. 3.5. договору отриманий ПО УЛАСП від Користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Організацією на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна Організація, а інші 50% Авторська Організація.
У додатках 1, 2 до договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 01 березня 2021 року, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання (п. 5.1).
Згідно з п.5.2. договору, у випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п.5.1 дати, дія цієї Ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання Об'єктів суміжних прав, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цієї Ліцензійної угоди має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цій Ліцензійній угоді поштових- реквізитівСторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.
За твердженням позивача від відповідача не надходило належного повідомлення про припинення спірного договору у строк передбачений договором.
У додатку №3 до договору сторони узгодили, що розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права має складати 1800,00 грн за кожен заклад Користувача (п.2).
Відповідно до п. 2 додатку №3 до договору, єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов основного договору (Договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав). Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 числа місяця стосовно якого він сплачується).
Як зазначає позивач в позові, усього відповідач сплатив 25 200,00 грн.
Відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, відповідач має заборгованість за період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року (за другий рік дії договору), за третій рік дії договору (з березня 2022 року по лютий 2023 року включно) та за четвертий рік дії договору (з березня 2023 року по лютий 2024 року включно).
Відповідно, сума заборгованості складає:
1 800 грн х 4 (кількість місяців у другому році дії договору, за які не була здійснена оплата послуг) + 714,19 грн (залишковий борг за жовтень 2021 року) = 7 914,19 грн.
1 800 грн х 12 (кількість місяців у третьому році дії договору, за які відповідач має заборгованість) = 21 600,00 грн.
1 800 грн х 12 (кількість місяців у четвертому році дії договору, за які Відповідач
має заборгованість) = 21 600,00 грн.
Отже, загальна заборгованість за договором за два роки становить: 7 914,19 + 21 600,00 грн + 21 600,00 грн = 51 114,19 грн.
Оскільки позивачу відповідно до п.3.5. договору належить 50% від винагороди, відтак, він просить стягнути з відповідача 25 557 грн, а саме:
за період березень 2021 - лютий 2022 (дата виникнення прострочення по черговому платежу 26.09.2021), дата здійснення розрахунку 10.04.2023 - сума боргу 3 957,00 грн.;
за період березень 2022 - лютий 2023 (дата виникнення прострочення по черговому платежу 24.02.2022), дата здійснення розрахунку 10.04.2023 - сума боргу 10 800,00 грн.;
за період березень 2023 - лютий 2024 (дата виникнення прострочення по черговому платежу 24.02.2022), дата здійснення розрахунку 10.04.2023 - сума боргу 10 800,00 грн.;
Внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за договором, позивач просить суд захистити його порушені і охоронювані законом інтереси та стягнути з відповідача 25 557,00 грн основного боргу.
Висновки суду.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах № КБР-110/03/20-Н від 01.03.2020 року.
у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків. До вказаного договору підписано додатки №№ 1, 2, 3, 4, 5.
Судом встановлено, що укладений правочин за своєю правовою природою є ліцензійним договором.
Частинами восьмою та дев'ятою статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.
Згідно з частиною четвертою статті 426 Цивільного кодексу України умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
За ліцензійним договором, відповідно до вимог частини 1 статті 1109 Цивільного кодексу України, одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до частин 3-5 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.
Суд наголошує на тому, що згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Частиною другою статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 45 вищевказаного Закону, суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору. Спірний договір містить всі істотні вимоги передбачені чинним законодавством.
Як встановлено судом, за змістом п. 3.3 договору за договорами, зазначеними в п. 3.1 та 3.2, користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами, які встановлені в додатку №3 до цього договору. При цьому, користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок організації.
Крім того, у п. 3.4 договору визначено, що якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав).
Розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права складає 1800,00 грн. за використання в комерційній діяльності музичних творів (пункт 2 додатку №3 до договору).
Укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» як суміжної організації отримати 50% єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права та обов'язок ФОП Чигирин Миколи Максимовича, як користувача сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.
Позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав повністю.
Додатково, суд зазначає, що відповідно до п. 5.1 договору у разі виникнення заборгованості користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо авторською організацію до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед авторською організацією, окремо суміжною організацією до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед суміжною організацією, а також у разі досягнення домовленості між авторською організацією та суміжною організацією ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з користувача.
З огляду на те, що відповідач не здійснював єдиний щомісячний платіж більше двох календарних місяців поспіль, суд дійшов висновку, що механізм розстрочки припинив дію достроково у відповідності до норм п. 3.5. договору, а відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві 50% винагороди на умовах попередньої оплати за період дії договору, розмір якої, за розрахунком позивача, становить 25 557,00 грн (за період березень 2021 - лютий 2022 року; березень 2022 - лютий 2023; березень 2023-лютий 2024).
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у статті 617 Цивільного кодексу України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань, а відтак до стягнення підлягає 25 557,00 грн основного боргу.
Щодо заперечень відповідача наведених у відзиві суд зазначає наступне.
Стосовно акредитації позивача, слід вказати наступне.
Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» є організацією колективного управління, зареєстрованою в Міністерстві економіки України і внесеною до Реєстру організацій колективного управління, що підтверджується Витягом з реєстру організацій колективного управління.
Закінчення терміну акредитації позивач підтверджує і пояснює, що поновлення акредитації під час воєнного стану є неможливим (пункт 5 статті 3-4 розділу VI прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»).
Водночас це не свідчить про припинення авторського права та суміжних прав, оскільки згідно з статті 3-2 та пункту 5 статті 3-4 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організації колективного управління, внесені до Реєстру організацій колективного управління, мають право здійснювати добровільне колективне управління на підставі наданих їм правовласниками майнових прав.
Згідно листа Міністерства економіки України від 01.03.2023 року, який надано на запит позивача, його внесено до Реєстру організацій колективного управління 04.02.2019 і станом на дату подання позову не виключено з нього.
Закінчення акредитації позивача у сфері колективного управління не припиняє права позивача по договору отримувати з відповідача платежі за договором, виходячи з істотних умов, як особливостей договору між сторонами у цьому конкретному спорі.
Сторонами пунктом 5.2. договору спеціально обумовлено, що в разі втрати Суміжною Організацією (позивачем) статусу акредитованої організації колективного управління, правовідносини між Суміжною Організацією та іншими сторонами договору можуть бути призупинені (або розірвані) в односторонньому порядку за рішенням ПО УЛАСП. При цьому суми винагороди (роялті), які на такий час знаходяться в ПО УЛАСП мають бути притримані і перераховані вже новій акредитованій організації в такій сфері.
Такого рішення Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» про одностороннє розірвання договору не існує і доказів протилежного не подано.
Відповідач не надав доказів оскарження ним укладеного між сторонами договору. Відтак, договір є дійсний та підлягає до виконання.
Після закінчення акредитації у позивача та станом на сьогоднішній день іншої акредитованої організації немає. Вказане він зазначив у відповіді на відзив.
За правилами частин 1, 6 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідач до подання позову позивачем, не реалізував та не повідомляв позивача про свою відмову від виконання свого зобов'язання по внесенню платежів по договору у зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов договору через втрату акредитації.
Отже, на час вирішення спору договірні зобов'язання і відповідні їм права за договором між сторонами є чинними.
Докази розірвання чи зміни умов договору за ініціативою його сторін у справу не подано.
Відповідачем не надано належних і допустимих доказів, що внаслідок втрати позивачем акредитації, для відповідача припинилися його власні права на користування авторськими і суміжними правами, за які він вносить платежі по договору і з цього приводу у нього із суб'єктами авторських та суміжних прав виникли спори.
Щодо надання послуг позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідач стверджує, що 07.06.2021 року припинив здійснення господарської діяльності і лише 31.10.2022 року почав її знову здійснювати, а також вказує, що припинив користування об'єктами суміжних прав, на які отримано дозвіл.
Тобто відповідач не сплачував платіж за майнові права по договору ні щомісячно, ні єдиним платежем за рік, ні на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», ні окремо іншим двом учасникам, у зв'язку з зупиненням господарської діяльності.
Водночас доказів звернення до всіх учасників договору щодо припинення такої
діяльності або ж про розірвання цього договору через настання вказаних обставин відповідач не надав. Вказаний порядок визначений пунктом 5.2. договору.
За умовами договору припинення користування відповідачем авторськими та суміжними правами на певний період не звільняє його від внесення платежів, таких умов договір не містить.
Відповідно до договору сплата обов'язкового сукупного платежу за майнові права не залежить від результатів господарської діяльності відповідача чи від її нездійснення.
Згідно положень статей 652, 654 Цивільного кодексу України будь-яка сторона договору вправі ініціювати зміни до нього через істотну зміну обставин. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або
розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із
звичаїв ділового обороту.
Додаткових угод до договору для припинення платежів за ним на певний період, відповідачем не надано.
Відповідач про дійсність отриманих послуг та проти наявності заборгованості не заперечив, належними, достовірними, вірогідними доказами не спростував доводів позовної заяви, не надав суду доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. Натомість, у випадку ненадання послуг за договором відповідач міг звернутися до позивача із вимогою припинення чи розірвання такого. Однак доказів такого звернення відповідачем також не надано.
Покликання відповідача на рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2023 у справі № 916/404/23, суперечить положенням частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є висновком щодо застосування норм права викладеним в постанові Верховного Суду.
Отже, на думку суду, заперечення наведені відповідачем у відзиві не спростовують позовних вимог.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2840 від 06.04.2023 року.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Чигирин Миколи Максимовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (02002, місто Київ, вулиця А.Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 7, ідентифікаційний код юридичної особи 42502769) 25 557,00грн основного боргу та 2 684,00грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Суддя Сухович Ю.О.