ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.06.2023Справа № 910/969/22 (404/7936/21)
За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна"(01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал Тревел Маркет"
про розірвання договору та стягнення 40000,00грн
в межах справи №910/969/22
За заявою Фізичної особи-підприємця Роскіна Олега Романовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Представники сторін: не викликались
У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна".
У жовтні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом про стягнення в солідарному порядку з відповідачів матеріальних збитків в розмірі 40 000,00 грн.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
05.01.2022 року представником відповідача ТОВ "Музенідіс тревел Україна" на адресу суду поштовою кореспонденцією направлено відзив на позовну заяву
10.01.2022 року відповідач ФОП Тимченко Т.С. на адресу суду направила відзив на позовну заяву.
За клопотанням представника позивача ухвалою Кіровського районного суду від 26.10.2022 в частині вимог щодо стягнення грошових коштів за ненадані послуги із фізичної особи підприємця Тимченко Т.С. залишено без розгляду.
Відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.10.2022 року повернуто позивачу позовну заяву від 02.09.2022 року, яка подана у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця Тимченко Т.С., товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" про стягнення грошових коштів за ненадані послуги.
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24.01.2023 Цивільну справу №404/7936/21 (номер провадження 2/404/2113/21) за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс тревел Україна" про стягнення грошових коштів за ненадані послуги - передано по підсудності на розгляд до Господарського районного суду м. Києва (вул. Б. Хмельницького, 44-В, м. Київ, 01054) для розгляду судом, в провадженні якого перебуває справа №910/969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна".
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.04.2023 матеріали справи № 910/969/22 (404/7936/21) передано на розгляд судді Мандичеву Д.В.
Ухвалою Господарського районного суду м. Києва від 14.04.2023 прийнято справу № 404/7936/21 за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" заборгованості у розмірі 40000,00грн. до розгляду в межах справи № 910/969/22. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвала суду про прийняття справи до розгляду вручена відповідачу 14.04.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105494222112 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29.11.2019 між ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ "Музенідіс Тревел ", який діє від імені та в інтересах Туристичних компаній MOUZENIDIS TRAVEL S.A, MOUZENIDIS TRAVEL СYPRUS LTD, MOUZENIDIS TRAVEL TBILISI LTG, MOUZENIDIS TRAVEL LLC, (туроператор), від імені та за дорученням якого на підставі агентського договору на реалізацію туристичного продукту від 19.06.2018 № АДТА/18-KIV.00839, діє ФОП Тимченко Т.С., укладено договір на туристичне обслуговування № МЗТ/19-CRE22080А1.
Відповідно до пункту 1.2. договору туроператор через турагента зобов'язується забезпечити надання комплекту туристичних послуг (надалі - Туристичний продукт/ Турпродукт), а замовник зобов'язується на умовах даного договору прийняти та оплатити його.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість турпродукту за цим договором зазначається в гривні в рахунку на оплату туристичних послуг, який є невід'ємною частиною цього Договору, та дійсний протягом одного банківського дня.
Згідно з пунктом 2.5 договору не пізніше 5 днів з дня укладення договору замовник зобов'язаний сплатити не менше, ніж 100 % від загальної вартості турпродукту, яка складає 40 500,00 грн., якщо інше не зазначено в рахунку на оплату.
Відповідно до п. 5.1 договору туроператор зобов'язаний забронювати та надати Замовнику турпродукт (пакет туристичних та пов'язаних послуг), замовлених замовником в повному обсязі, кількості, якості та у визначені цим Договором терміни, про які сторони попередньо домовилися, за умови сплати повної вартості турпродукту замовником у строки, встановлені даним Договором та додатками до нього.
Згідно з п.5.3 договору туроператор зобов'язаний у випадку виникнення обставин, що роблять неможливими надання замовнику послуг з вини Туроператору (за винятком випадків форс-мажорних обставин та відмова консульських установ у видачі замовнику та/або туристам) у разі невжиття заходів для заміни замовлених послуг па альтернативні, повернути кошти, оплачені замовником, в т.ч. туристом, за врахуванням фактично понесених туроператором, турсубагентом витрат.
02.12.2019 позивачу видано підтвердження заявки № CRE22080А1, де визначено наступні умови туру: початок туру: 22.08.2020; закінчення туру: 02.09.2020; місце надання: Греція; кількість туристів: троє.
На виконання умов договору 04.12.2019 ОСОБА_1 сплатила на користь ФОП Тимченко Т.С., як турагента, грошові кошти в сумі 40 000,00 грн. за тур у Грецію у період 22.08-02.09.2020, що підтверджується розрахунковою квитанцією серії ААКЄ № 082929.
У подальшому, сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору від 29.11.2019 № МЗТ/19-CRE22080А1, в якому погоджено зміну дати подорожі, а саме з 21.08.2021 по 01.09.2021, вартість турпродукту становить 40 500,00 грн.
Проте, обумовлені договором на туристичне обслуговування від 29.11.2019 № МЗТ/19-CRE22080А1 туристичні послуги позивачу надані не були.
У листі від 16.08.2021 ФОП Тимченко Т.С. повідомила позивачу, що ТОВ "Музенідіс Тревел» тимчасово припинило операційну діяльність та не може надати обумовлений у договорі від 29.11.2019 № МЗТ/19-CRE22080А1 туристичний продукт.
30.08.2021 позивач звернулася до ТОВ "Музенідіс Тревел " та ФОП Тимченко Т.С. з листом-вимогою про повернення 40 000,00 грн., сплачених за договором від 29.11.2019 № МЗТ/19-CRE22080А1, однак грошові кошти не отримала.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно із ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.
У відповідності до ст. 305 Господарського кодексу України відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.
Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про туризм" туристичні оператори юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.
Відповідно до частин першої-третьої статті 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
За правилом ч. 11 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.
Як передбачено ч. 12 ст. 20 Закону України "Про туризм" туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь.
У статті 25 Закону України "Про туризм" встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.
Статтею 33 Закону України "Про туризм" передбачено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України "Про туризм" за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.
Тобто, згідно із наведеною нормою закону саме туроператор несе відповідальність перед туристом за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/16256/19 (провадження № 61-9034св20), від 30 серпня 2021 року у справі № 559/1604/18 (провадження № 61-782св20).
Таким чином, посилання відповідача на перерахування ним сплачених позивачем грошових коштів грецькому туроператору не спростовує відповідальності відповідача за невиконання умов договору на туристичне обслуговування від 29.11.2019 № МЗТ/19-CRE22080А1, укладеного з позивачем.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного сторонами договору від 29.11.2019 № МЗТ/19-CRE22080А1 позивачу видано підтвердження заявки № CRE22080А1, на тур до Греції, вартістю 40 500,00 грн., у період 22.08.2020-02.09.2020, на троє туристів.
У той же час, Указом Президента України № 87/2020 від 13 березня 2020 року введено в дію рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинено корона вірусом SARS-CoV-2 , відповідно до якого з 17 березня 2020 року закрито регулярне пасажирське сполучення через державний кордон України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" урядом запроваджено режим надзвичайної ситуації на всій території України в термін до 31 жовтня 2020 року, одночасно із запровадженням карантину до 31 жовтня 2020 року, тобто у період заброньованого туру.
Законодавчим актом Уряду Грецької Республіки № 4690 від 13.04.2020 «Заходи протидії наслідкам пандемії COVID-19 та подальших невідкладних положень» надано право грецьким туроператорам, готелям та авіаперевізникам по турах, анульованих в період з 25 лютого 2020 року по 30 вересня 2020 року, не повертати кошти, а надавати ваучери на майбутні поїздки протягом 18 місяців з дати отримання ваучера. У разі, якщо після сплину 18-місячного терміну ваучер не буде використаний, кошти повертаються туроператором.
Відтак, сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору від 29.11.2019 № МЗТ/19-CRE22080А1, в якому погоджено зміну дати подорожі до Греції, а саме з 21.08.2021 по 01.09.2021.
Утім, матеріали справи не містять доказів виконання прийнятих ТОВ «Музенідіс Тревел Україна» зобов'язань за договором на туристичне обслуговування від 29.11.2019 № МЗТ/19-CRE22080А1 (із додатковою угодою № 2) по наданню сформованого турпродукту на суму перерахованих позивачем коштів у сумі 40 000,00 грн.
Таким чином, враховуючи, що відповідач, діючи в особі Туроператора, порушив умови договору на туристичне обслуговування від 29.11.2019 № МЗТ/19-CRE22080А1, не надав передбачені послуги та не повернув позивачу повну суму сплачених коштів за замовлені туристичні послуги згідно договору, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача сплачених позивачем коштів у розмірі 40 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна"(01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. боргу, а також 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 22.06.2023.
Суддя Д.В. Мандичев