ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.06.2023Справа № 910/4777/23
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
про стягнення 7 668,68 грн,
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Ратківська А.Р.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі - позивач, ПРАТ "СК "ВУСО") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА" (далі - відповідач, ПРАТ "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА") про стягнення 7 668,68 грн страхового відшкодування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПРАТ "СК "ВУСО" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу "Наша автоцивілка" № 5037220 від 19.05.2020, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, сплачено суму страхового відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована ПРАТ "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА", позивачем заявлено до відповідача позов про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 7 668,68 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 позовну заяву ПРАТ "СК "ВУСО" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4777/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/4777/23.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 про відкриття провадження у справі № 910/4777/23.
17.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.
18.04.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісами №АО/4597015.
20.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необгрунтованими, оскільки на його думку ним повністю виплачено суму страхового відшкодування та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до поданого відзиву, відповідач також зазначає щодо неналежності та недопустимості як доказу звіту позивача про визначення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті спору та з процесуальних питань та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на вимогу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
19.05.2020 між ПРАТ "СК "ВУСО" (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту «Наша Автоцивілка» №№ 5037220 від 19.05.2020, що підтверджується страховим полісом добровільного страхування наземного транспорту «Наша Автоцивілка» №EP/154802244 (далі - договір страхування) із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130 000,00 грн.
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 . Строк дії договору страхування визначений з 00:00 24.05.2020 до 23:59 23.05.2021.
31.05.2020 за адресою - м. Рівне, по вул. Князя Острозького, 16, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - європротокол) від 31.05.2020.
Згідно з європротоколом від 31.05.2020 ОСОБА_2 визнав себе винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .
Відповідно до рахунку на оплату від 02.06.2020 року № 317, складеного СТО - ФОП Юхимчук О.А., з урахуванням акту огляду пошкодженого транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 15 850,00 грн.
На підставі складеного позивачем страхового акту від 11.06.2020 року № 2032602-1 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та вирішено виплатити на користь СТО ( Юхимчук О.А. ) страхове відшкодування у розмірі 15 850,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявна копія акту виконаних робіт від 12.06.2020 року № 317, за змістом якого фактична вартість робіт з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 4 200,00 грн, а вартість матеріалів та запчастин для проведення визначених робіт - 11 650,00 грн.
Згідно зі Звітом про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу від 26.10.2021 року № 29328, складеного оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертна Компанія "Фаворит-Ассистанс" Гармідаровою Ю.П., коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 31.05.2020 року дорівнював 0,00.
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 2032602-1 від 11.06.2020 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 15 850,00 грн, виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 15676 від 11.06.2020.
Згідно з полісом серії АО № 004597015, цивільна правова відповідальність водія автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача станом на 31.05.2020 із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в сумі 130 000,00 грн.
25.08.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою №6265 на виплату страхового відшкодування, відповідно до якої просив відповідача здійснити виплату страхового відшкодування, сплаченого ПРАТ СК «ВУСО», в розмірі 15 850,00 грн.
04.11.2020 відповідач частково сплатив суму страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 8 181,32 грн, що підтверджується навною в матеріалах справи довідкою-підтвердження надходження коштів №867 від 08.03.2023.
Оскільки страхове відшкодування у розмірі 7 668,68 грн відповідачем у добровільному порядку сплачено на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" не було, останнє вирішило звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, що підтверджується європротоколом, його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем.
Так, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").
Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
У свою чергу, за вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року в справі № 910/2603/17 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 905/2970/16 від 10.07.2018 року.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 ЗУ "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
При цьому, у постанові від 02.04.2018 року в справі № 910/32720/15 Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Згідно з частиною 1 статті 14 та статті 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, частина 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018.
Суд вважає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з пунктом 1.6 цієї Методики строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2017, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у пункті 7.38 Методики.
Крім того, за змістом Звіту про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу від 26.10.2021 року № 29328, складеного оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертна Компанія "Фаворит-Ассистанс" Гармідаровою Ю.П. на замовлення позивача, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 31.05.2020 року дорівнював 0,00.
Відповідно до страхового акту позивача від 11.06.2020 року № 2032602-1, враховуючи виставлений СТО - ФОП Юхимчук О.А. рахунок на оплату від 02.06.2020 року №317 (а також складений у подальшому акт виконаних вказаною СТО робіт від 12.06.2020 №317), вартість робіт по відновленню автомобіля "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 15 850,00 грн.
При цьому, слід враховувати, що Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 відзначив, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
У постанові від 03.07.2019 року в справі № 910/12722/18 Верховний Суд вказав, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року в справі № 922/4013/17.
З огляду на викладене, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні належні докази, які дозволяються встановити та оцінити розмір шкоди, заподіяної внаслідок ДТП власнику транспортного засобу "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Викладені відповідачем у відзиві заперечення проти позову, які зводяться до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за законом та договором з огляду на затвердження власного страхового акту на суму 8 181,32 грн судом відхиляюються.
Як вже було зазначено вище, у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують суму фактичного (реального) розміру заподіяної власнику пошкодженого автомобіля шкоди, у тому числі відповідні документи станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт транспортного засобу "Skoda Fabia", реєстраційний номер НОМЕР_2 , тоді як проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності у даному випадку (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля, у розмірі 0,00) взагалі не є обов'язковим.
Крім того, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" не заперечило та не прийняло вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування позивачу.
Суд також зазначає, що відповідачем частково було відшкодовану завдану шкоду у розмірі 8 181,32 грн.
За правилами пункту 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
За положенням пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Із аналізу норм спеціального Закону можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Інші заперечення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" проти задоволення вимог позивача також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.
У той же час, як було зазначено вище, на підставі страхового акту № 2032602-1 від 11.06.2020, враховуючи виставлений СТО - ФОП Юхимчук О.А. рахунок на оплату від 02.06.2020 року №317, позивач відповідно до платіжного доручення від 23.12.2021 року № 60907 перерахував на рахунок ФОП Юхимчук О.А. грошові кошти у розмірі 15 850,00 грн. із призначеннями платежу: "Стр. відш. зг. СА № 2032602-1 від 11.06.2020 р. та дог. № 5037220 від 19.05.2020 р., стр. ОСОБА_1, заяв. 01.06.20р., рах. 317 від 02.06.20".
Отже, до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За таких обставин, враховуючи часткове відшкодування завданої шкоди у розмірі 8 181,32 грн, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі у розмірі 7 668,68 грн.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 481,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 102; код ЄДРПОУ 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; код ЄДРПОУ 31650052) 7 668,68 грн (сім тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 68 коп.) страхового відшкодування та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 21.06.2023.
Суддя Оксана ГУМЕГА