Справа № 348/1421/23
Номер провадження 1-кп/348/294/23
21 червня 2023 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
законного представника та потерпілої ОСОБА_4 ;
законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників- адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна обвинувальний акт № 1202309120000165 кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України, -
встановив:
В провадженні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України.
19 червня 2023 року згідно автоматизованого розподілу справ для розгляду зазначеного кримінального провадження було визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 19 червня 2023 року справу було прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 21 червня 2023 року.
Під час підготовчого судового засідання прокурор зазначив, що кримінальне провадження підсудне Надвірнянському районному суду Івано-Франківської області, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства. Просить призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, викликати в судове засідання учасників процесу. Щодо клопотань законних представників неповнолітніх потерпілих не заперечував щодо зняття арешту саме в частині користування.
Також, прокурором у підготовчому судовому засіданні подано письмове клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що 26.04.2023 ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання на строк до 22.06.2023 без визначення застави; ризики, передбачені п.п. 1, 2,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілих, свідків та іншого обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення, які наразі не зменшилися та залишаються актуальними. Також подав письмове клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що 26.04.2023 ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання на строк до 22.06.2023 без визначення застави; ризики, передбачені п.п. 1, 2,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілих, свідків та іншого обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення, які наразі не зменшилися та залишаються актуальними.
Прокурор підтримав подані клопотання, вважає, що на даний час відсутні будь-які інші підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Зазначив, що відповідні клопотання були скеровані обвинуваченим та їх захисникам, та такі отримані ними завчасно.
Законні представники неповнолітніх потерпілих - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.
Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою вважали таке недоцільним, оскільки обвинувачені відшкодували їм заподіяну матеріальну та моральну шкоду.
Крім того, законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подала до суду письмове клопотання про часткове скасування арешту, накладеного згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.04.2023 по справі № 348/1014/23, в частині користування мобільним телефоном марки «Хiaomi» серії «Rеdmі Note 11» моделі «2201117ТY», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 . Підтримала подане клопотання, просила задовольнити.
Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 - ОСОБА_4 подала до суду письмове клопотання про часткове скасування арешту, накладеного згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.04.2023 по справі № 348/1014/23, в частині користування мобільним телефоном марки «Хiaomi» серії «Rеdmі 9А» моделі «М2006СЗLG», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 ; та як законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 - клопотання про часткове скасування арешту в частині користування мобільним телефоном марки «HUAWЕІ» серії « НОМЕР_5 » моделі «JАТ-L41», ІМЕІ 1: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 . Підтримала подані нею клопотання, просила задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, зазначив, що ризики, наведені прокурором, не підтверджені. Вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту в повній мірі гарантуватиме виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків. Не заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду. Не заперечував щодо клопотань законних представників потерпілих щодо часткового скасування арешту на мобільні телефони. Інших заяв та клопотань не мав.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, зазначив, що ризики, наведені прокурором, не підтверджені. Ризик щодо ймовірного впливу на потерпілих взагалі є не актуальним, оскільки законні представники надали заяви про те, що шкода їм відшкодована та вони претензій не мають. Вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків. Не заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду. Не заперечував щодо клопотань законних представників потерпілих щодо часткового скасування арешту на мобільні телефони. Інших заяв та клопотань не мав.
Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожен окремо, щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду не заперечували, щодо клопотань про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про часткове скасування арешту підтримали думку своїх захисників. Клопотань про розгляд кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів не заявляли.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, заявлені прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу, заявлені законними представниками неповнолітніх потерпілих клопотання про часткове скасування арешту, суд приходить до наступних висновків.
Щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Підстав для закриття кримінального провадження згідно п.п. 4-8 ч.1 та ч.2 ст. 284 КПК України не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст.291 КПК України, і не підлягає поверненню прокурору. Підстав для прийняття рішень, передбачених п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, не вбачається.
Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено. Дане кримінальне провадження підсудне Надвірнянському районному суду Івано-Франківської області.
Клопотань про витребування певних речей чи документів сторонами не заявлено.
Також обвинувачені та їх захисники не заявляли клопотань про розгляд справи колегіально судом у складі трьох суддів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту відповідно до вимог п.5 ч.3 ст.314 КПК України з вирішенням питань щодо складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
При вирішені питання про обрання щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених частиною 1 даної статті. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу.
Згідно до ч. 1 ст. 183 цього Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 вказаного Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Необхідно зазначити, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Так, ОСОБА_7 , будучи раніше засудженим за вчинення кримінального правопорушення проти громадського порядку та моральності, в період іспитового строку, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив та знову вчинив ряд умисних злочинів, два з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких щодо неповнолітніх осіб, а саме кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України.
26 квітня 2023 року слідчим суддею Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області відносно ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 червня 2023 року включно.
Під час вирішення питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про існування ризиків, визначених п.п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку суду, наразі не зменшилися та не відпали.
Так, судом встановлено, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватись від суду, не зменшився та не перестав існувати, з огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 357 КК України, два з яких відносяться до категорії тяжких (ч. 4 ст. 186 КК України) та особливо тяжких злочинів (ч. 4 ст. 189 КК України), та передбачають покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, усвідомлює неминучість покарання за вчинене, що може спонукати його у будь-який час покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим самим переховуватись від суду. Також, на користь вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_7 одразу після вчинення кримінальних правопорушень втік з місця події, а в подальшому тікав від працівників поліції на території м. Коломия та переховувався аж до моменту затримання. Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 неодружений, на утриманні нікого не має, в будь-який момент може змінити місце проживання, що в свою чергу свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків. Вказані обставини в сукупності свідчать про те, що опинившись на волі він зможе продовжувати ухилятись від органів досудового розслідування та суду та не виконувати процесуальні рішення.
Ризиком того, що ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень є те, що на даний час так і не встановлено місцезнаходження другої банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_8 , яку він викрав в потерпілих (вилучено тільки картку № НОМЕР_9 ).
Ризиком того, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілих, свідків та іншого обвинуваченого у даному кримінальному провадженні є те, що він знає їхні анкетні дані, з частиною з них проживає у одному районі, безпосередньо знайомий з ними та підтримує дружні відносини, тому, перебуваючи на волі і маючи в результаті цього реальну можливість пересуватися, а також користуватися засобами зв'язку, намагаючись уникнути покарання за вчинення ряду кримінальних правопорушень у вигляді позбавлення волі, об'єктивно матиме можливість вчиняти вплив на них.
Посилання захисника на те, що вказаний ризик втратив свою актуальність з огляду на те, що законні представники неповнолітніх потерпілих подали клопотання про відсутність претензій до обвинуваченого ОСОБА_7 , не може бути прийнято до уваги, оскільки при оцінці ризику впливу на потерпілих та свідків по кримінальному провадженню необхідно враховувати встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показів від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від учасників процесу (ст. 23 КПК України). Тобто, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від учасників процесу та дослідження їх судом. При цьому, суд зазначає, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочався та вказані особи не були допитані в судовому засіданні.
Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що він, розуміючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, може умисно симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду.
Ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що він раніше судимий та вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення під час іспитового строку згідно ст. 75 КК України. Однак ОСОБА_7 відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив ряд умисних злочинів. Обставини вчинених кримінальних правопорушень свідчать про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого та його схильність до вчинення правопорушень. Також на користь даного ризику свідчить те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, підозрюваним було вчинено із погрозою знищення майна близьких родичів потерпілої.
Вказані ризики наразі є реальними та триваючими, тому вони виключають можливість обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого.
Також, ОСОБА_8 , будучи раніше засудженим за вчинення кримінального правопорушення проти громадського порядку та моральності, в період іспитового строку, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив та знову вчинив ряд умисних злочинів, два з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких щодо неповнолітніх осіб, а саме кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України.
26 квітня 2023 року слідчим суддею Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області відносно ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 червня 2023 року включно.
Під час вирішення питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , суд дійшов висновку про існування ризиків, визначених п.п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку суду, наразі не зменшилися та не відпали.
Так, судом встановлено, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватись від суду, не зменшився та не перестав існувати, з огляду на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 357 КК України, два з яких відносяться до категорії тяжких (ч. 4 ст. 186 КК України) та особливо тяжких злочинів (ч. 4 ст. 189 КК України), та передбачають покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, усвідомлює неминучість покарання за вчинене, що може спонукати його у будь-який час покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим самим переховуватись від суду. Також, на користь вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_8 одразу після вчинення кримінальних правопорушень втік з місця події, а в подальшому тікав від працівників поліції на території м. Коломия та переховувався аж до моменту затримання. Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_8 неодружений, на утриманні нікого не має, в будь-який момент може змінити місце проживання, що в свою чергу свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків. Вказані обставини в сукупності свідчать про те, що опинившись на волі він зможе продовжувати ухилятись від органів досудового розслідування та суду та не виконувати процесуальні рішення.
Ризиком того, що ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень є те, що на даний час так і не встановлено місцезнаходження другої банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_8 , яку він викрав в потерпілих (вилучено тільки картку № НОМЕР_9 ).
Ризиком того, що ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілих, свідків та іншого обвинуваченого у даному кримінальному провадженні є те, що він знає їхні анкетні дані, з частиною з них проживає у одному районі, безпосередньо знайомий з ними та підтримує дружні відносини, тому, перебуваючи на волі і маючи в результаті цього реальну можливість пересуватися, а також користуватися засобами зв'язку, намагаючись уникнути покарання за вчинення ряду кримінальних правопорушень у вигляді позбавлення волі, об'єктивно матиме можливість вчиняти вплив на них.
Посилання захисника на те, що вказаний ризик втратив свою актуальність з огляду на те, що законні представники неповнолітніх потерпілих подали клопотання про відсутність претензій до обвинуваченого ОСОБА_8 , не може бути прийнято до уваги, оскільки при оцінці ризику впливу на потерпілих та свідків по кримінальному провадженню необхідно враховувати встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показів від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від учасників процесу (ст. 23 КПК України). Тобто, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від учасників процесу та дослідження їх судом. При цьому, суд зазначає, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочався та вказані особи не були допитані в судовому засіданні.
Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що він, розуміючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, може умисно симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду.
Ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що він раніше судимий та вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення під час іспитового строку згідно ст. 75 КК України. Однак, ОСОБА_8 відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив ряд умисних злочинів. Обставини вчинених кримінальних правопорушень свідчать про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого та його схильність до вчинення правопорушень. Також на користь даного ризику свідчить те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, підозрюваним було вчинено із погрозою знищення майна близьких родичів потерпілої.
Вказані ризики наразі є реальними та триваючими, тому вони виключають можливість обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Посилання сторони захисту про можливість застосуваня до обвинувачених запобіжного заходу у виді домашнього арешту, суд вважає необгрунтованими, оскільки враховує характер обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень проти власності, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, а так само особи обвинувачених, та наявність ризиків переховування, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілих, свідків та іншого обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченими самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.
Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд враховує наслідки злочину, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими. При цьому, суд звертає увагу на те, що останні обвинувачуються у вчиненні ряду умисних злочинів, два з яких відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких щодо неповнолітніх осіб, що в сукупності вказує на підвищену суспільну небезпечність як самих діянь, так і осіб обвинувачених; приймає до уваги те, що судове провадження на даний час не розпочато, інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду кримінального провадження, та з метою забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а також за відсутності вагомих підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, відсутності обставин, що свідчать про неможливість утримання обвинувачених під вартою, суд вважає за доцільне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також суд вважає за доцільне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно до п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обставини вчинення кримінальних правопорушень, а саме, що кримінальні правопорушення вчинено щодо неповнолітніх осіб, одне з кримінальних правопорушень пов'язане з погрозою знищення майна близьких родичів потерпілого, інше з незаконним позбавленням волі, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та інші обставини в сукупності, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожному окремо, розмір застави.
При цьому суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого, а не продовжити раніше обраний запобіжний захід.
Щодо клопотань законних представників неповнолітніх потерпілих, суд зазначає наступне.
Подані клопотання про часткове скасування арешту, законні представники ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підтримали.
Інші учасники процесу не заперечували щодо скасування арешту на мобільні телефони в частині користування.
Вислухавши думку учасників провадження, дослідивши клопотання про скасування арешту майна, суд надходить наступних висновків.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.04.2023 по справі № 348/1014/23, було накладено арешт, зокрема на: мобільний телефон марки «Хiaomi» серії «Rеdmі 9А» моделі «М2006СЗLG», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки «HUAWЕІ» серії « НОМЕР_5 » моделі «JАТ-L41», ІМЕІ 1: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 ; мобільний телефон марки «Хiaomi» серії «Rеdmі Note 11» моделі «2201117ТY», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Частина 1 ст. 131 КПК України встановлює, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Враховуючи позицію прокурора, який не заперечував проти скасування арешту на зазначені мобільні телефони, оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власників майна, гарантованими їм законом і завданням цього кримінального провадження, суд вважає доведеним можливість часткового скасування арешту майна саме в частині користування, а відтак, клопотання законних представників неповнолітніх потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.7,27,31, 174, 176-178,183,197,314, 315 КПК України, суд, -
постановив:
Призначити судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України, в залі судового засідання Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Мазепи, 35 на 30 червня 2023 року о 10:00 год.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коломия Івано-Франківської області, громадянина України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів терміном до 19 серпня 2023 року включно.
Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.
Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сандомир, Республіки Польща, громадянина України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів терміном до 19 серпня 2023 року включно.
Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання.
Клопотання законного представника потерпілого ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 про часткове скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт на майно, накладений згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.04.2023 по справі № 348/1014/23, в частині заборони права користування мобільним телефоном марки «Хiaomi» серії «Rеdmі 9А» моделі «М2006СЗLG», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 .
Повернути законному представнику неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - мобільний телефон марки «Хiaomi» серії «Rеdmі 9А» моделі «М2006СЗLG», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 .
Заборонити законному представнику неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , неповнолітній потерпілій ОСОБА_5 , чи будь-яким іншим особам особисто, або через третіх осіб вчиняти дії щодо відчуження та розпорядження мобільним телефоном марки «Хiaomi» серії « НОМЕР_10 » моделі «М2006СЗLG».
Клопотання законного представника потерпілого ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 про часткове скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт на майно, накладений згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.04.2023 по справі № 348/1014/23, в частині заборони права користування мобільним телефоном марки «HUAWЕІ» серії « НОМЕР_5 » моделі «JАТ-L41», ІМЕІ 1: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 .
Повернути законному представнику неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 - ОСОБА_4 - мобільний телефон марки «HUAWЕІ» серії « НОМЕР_5 » моделі «JАТ-L41», ІМЕІ 1: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 .
Заборонити законному представнику неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 - ОСОБА_4 , неповнолітньому потерпілому ОСОБА_13 , чи будь-яким іншим особам особисто, або через третіх осіб вчиняти дії щодо відчуження та розпорядження мобільним телефоном марки «HUAWЕІ» серії « НОМЕР_5 » моделі «JАТ-L41», ІМЕІ 1: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 .
Клопотання законного представника потерпілого ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 про часткове скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт на майно, накладений згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.04.2023 по справі № 348/1014/23, в частині заборони права користування мобільним телефоном марки «Хiaomi» серії «Rеdmі 9А» моделі «М2006СЗLG», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 .
Повернути законному представнику неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 - ОСОБА_4 - мобільний телефон марки «Хiaomi» серії «Rеdmі 9А» моделі «М2006СЗLG», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 .
Заборонити законному представнику неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 - ОСОБА_4 , неповнолітній потерпілій ОСОБА_11 , чи будь-яким іншим особам особисто, або через третіх осіб вчиняти дії щодо відчуження та розпорядження мобільним телефоном марки «Хiaomi» серії «Rеdmі 9А» моделі «М2006СЗLG», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 .
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали проголошено 23.06.2023 о 15-00 год.
Суддя ОСОБА_1