Справа № 741/107/23 Суддя (судді) першої інстанції:
Киреєв О.В.
Іменем України
21 червня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 18.04.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора РПП ВПД № 1 Ніжинського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, Ніжинського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- дії інспектора РПП ВПД № 1 Ніжинського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Талаївського А.М. при винесенні відносно позивача постанови про накладення на нього адміністративного стягнення (за частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визнати неправомірними та скасувати постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення від 24.09.2022 серії БАД №175048 у вигляді штрафу в розмірі 850 грн як незаконну за відсутності складу адміністративного правопорушення;
- дії інспектора РПП ВПД № 1 Ніжинського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Талаївського А.М. при винесенні відносно позивача постанови про накладення на нього адміністративного стягнення (за частиною другою статті 126 КУпАП) визнати неправомірними та скасувати постанову про накладення на мене адміністративного стягнення від 24.09.2022 серії БАД №175049 у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн як незаконну за відсутності складу адміністративного правопорушення
Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 09.01.2023 позовну заяву залишено без руху у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 18.04.2023 позовну заяву повернуто у зв'язку із неусуненням її недоліків відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити на продовження розгляду, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для повернення позову були відсутні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно частин першої, третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначає стаття 286 КАС.
Частиною другою цієї статті передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що у справах щодо рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлюється десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів ао рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності або ж дня отримання відповідного рішення.
Десятиденний строк оскарження визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку підлягає з'ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), момент отримання спірного рішення, а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до змісту статті 121 КАС пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Залишаючи позовну заяву без руху та повертаючи позов у подальшому, суд першої інстанції вказував про те, що позивач не навів поважних причин пропуску строку оскарження.
Так, позивач вказував, що постанову про накладення адміністративного стягнення він ( ОСОБА_1 ) отримав по пошті, проте дати отримання не вказав. Зазначив, що не знав, який порядок оскарження рішень по адміністративних справах, у зв'язку із чим, він ( ОСОБА_1 ) звернувся до Ніжинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо надання йому адвоката для захисту прав, який 09.11.2022 видав доручення № 02-10/168-22 адвокату Котенку А.П. для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
У свою чергу позов був підписаний 14.12.2022 та поданий 05.01.2023, тобто зі значним пропуском строку звернення до суду не лише з дня прийняття спірних рішень, а й з дня видачі адвокату відповідного доручення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, а вказані ним причини пропуску строку не є поважними.
У свою чергу, протягом десяти днів після отримання узвали про залишення позову без руху, позивач не надав клопотання про поновлення строку та не навів інших причин поважних його пропуску.
У зв'язку із цим, позов підлягав поверненню у відповідності до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС та частини другої статті 123 КАС. Водночас, повертаючи позов суд першої інстанції помилково послався на пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС, хоч недоліків позовної заяви ним і не було встановлено. Суд апеляційної інстанції додатково наголошує, що пропуск строку звернення до адміністративного суду та відсутність підстав для його поновлення не є недоліком позову у розумінні статті 169 КАС.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про повернення позову, неправильно застосував норми процесуального права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.
Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 18.04.2023 в мотивувальній частині.
В іншій частині ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 18.04.2023 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя А.Ю. Коротких