Справа № 580/1056/22 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО
21 червня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 11.02.2016 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 11.02.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року у сумі 80 371,23 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.02.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 по 11.02.2021 включно у сумі 157 963, 63 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб», що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням раніше виплачених сум.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 14 лютого 2023 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 11 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року. Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 11 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення січня 2016 року. В решті позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 11.02.2016 по 11.02.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що за період з 11.02.2016 по 28.02.2018 відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення.
За 2018-2022 роки позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення на загальну суму 4996,97 грн., базовий місяць для нарахування індексації березень 2018 року.
19.10.2021 позивач направив відповідачу заяву щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, в якій просив:
- нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.02.2018;
- провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01.03.2018 по 11.02.2021.
На отримавши відповіді на свою заяву від 19.10.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що не нарахування та невиплата відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення за період з 11 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року є протиправною бездіяльністю. Для відновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 11 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення січня 2016 року. В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Згідно п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Одним зі спірних питань у цій справі є, зокрема, питання визначення базового місяця, який підлягає застосуванню при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 11 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року, а також питання розміру індексації грошового забезпечення.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 11 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року.
З огляду на вказане та з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 11 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року колегія суддів дійшла висновку про необхідність визначення січня 2008 року базовим місяцем для обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за вказаний період та змінити рішення суду першої інстанції в цій частині.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог щодо нарахування та виплати індексації за грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.02.2021 включно у сумі 157963,63 грн.
Так, суд першої інстанції зазначив, що на час розгляду справи індексація грошового забезпечення за березень 2018 року позивачу не нарахована та розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року не обрахований відповідачем.
Надаючи оцінку зазначеним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що між сторонами справи відсутній спір щодо наявності чи відсутності підстав для індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.02.2021.
Судом встановлено, що за 2018-2022 роки позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення на загальну суму 4996,97 грн., базовий місяць для нарахування індексації березень 2018 року.
Натомість між сторонами цієї справи виник спір щодо розміру індексації грошового забезпечення.
Так, позивач наполягає на тому, що при індексації грошового забезпечення належить застосовувати щомісячну фіксовану індексацію в розмірі 4463,15 грн.. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що підвищення у березні 2018 року посадового окладу не призвело до збільшення грошового доходу в цілому, тому він набув право на щомісячну фіксовану індексацію.
Під час розгляду і вирішення апеляційної скарги колегія суддів враховує, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок у період існування спірних правовідносин (з 01 березня 2018 року до 09 лютого 2021 року) не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».
Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку, однак лише у редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року.
Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» було внесено зміни до Порядку, у тому числі викладено в новій редакції додаток 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів».
Таким чином, позовні вимоги позивача ґрунтуються на положеннях Порядку в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Також вимоги позивача ґрунтуються на тому, що з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було збільшено посадовий оклад, однак розмір грошового забезпечення залишився незмінним у зв'язку зі зменшенням розміру щомісячних премій та скасуванням щомісячної додаткової винагороди.
Перевіряючи обґрунтованість зазначених доводів, колегія суддів враховує, що відповідно до абз.абз. 3-5 п. 5 Порядку сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Зазначені норми порядку вказують на те, що правовідносини, пов'язані з нарахуванням індексації, дійсно впливає факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).
Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою підвищено посадові оклади для відповідної категорії осіб, набула чинності 01 березня 2018 року.
З матеріалів справи вбачається, що з набранням чинності вказаної постанови, розмір щомісячної премії та щомісячної додаткової винагороди дійсно зменшився. Разом з тим загальний розмір грошового забезпечення збільшився. Так, у січні 2018 року розмір грошового забезпечення становив 6536,85 грн., у лютому 2018 року - 6865,53 грн, з березня 2018 року - 7208,80 грн.
Таким чином, доводи позивача про те, що після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розмір його грошового забезпечення не зазнав змін, не знайшли свого підтвердження.
Доказів того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, позивач не надав.
Як зазначено вище у тексті даної постанови у період з 01.03.2018 по 11.02.2021 відповідач проводив індексацію грошового забезпечення. За твердженням відповідача, такі нарахування проводилися з урахування базового місяця - березень 2018 року.
Обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що розмір індексації був розрахований неправильно, позивач не навів.
Усі розрахунки позивача засновані на загальних даних щодо прожиткового мінімуму, індексу споживчих цін, величини приросту індексу споживчих цін, без будь-яких посилань на розміри грошового забезпечення позивача, без зазначення, в чому полягає неправильність розрахунків відповідача.
Докази того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, матеріали справи також не містять.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив в цій частині законне і обґрунтоване рішення.
Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 580/3335/21, від 09 червня 2022 року у справі № 600/524/21-а, від 15 червня 2022 року у справі № 520/4061/21.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року змінити, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року таким чином:
«Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 11 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 11 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць)».
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких