Справа № П/320/358/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
21 червня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та стягнення матеріальної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00113;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.09.2019 № UA125000/2019/000588/2;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду, завдану протиправними рішеннями Київської митниці Державної фіскальної служби на загальну суму 15122 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять дві) гривні.
Рішенням Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 26.09.2019 №UA125000/2019/000588/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2019 №UA125010/2019/00113.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з'явилися.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.09.2019 ОСОБА_1 (від імені та в інтересах якого діяв представник Дунь Б.А. ) з метою митного оформлення придбаного ним легкового автомобіля марки Skoda Octavia 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 було подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA125010/2019/011890.
Митна вартість автомобіля визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту), а саме: 156088,58 грн., що еквівалентно 5900,00 євро.
На підтвердження митної вартості товару позивачем надано відповідачу такі документи: рахунок-фактура (інвойс) б/н від 23.09.2019; декларація про походження товару б/н від 23.09.2019; митна декларація б/н від 24.09.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205010/2019/235850 від 24.09.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 08.05.2015; договір про надання послуг митного брокера №19 від 23.09.2019; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 001474865891 від 24.09.2019; копія митної декларації країни відправлення MRN19DE875214336777E5 від 23.09.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.104182-19від 24.09.2019; паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 від 22.08.2019; паспорт громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_5 від 24.01.2017; митна декларація UA125010.2019.011890 від 25.09.2019.
За результатами перевірки митної декларації Київська митниця ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00113 та прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 26.09.2019 №UA125000/2019/000588/2.
Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості транспортного засобу на рівні 7750,00 євро.
Київською митницею ДФС у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема декларантом до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний ТЗ. Відсутні відомості щодо вартості страхування та перевезення імпортованого товару, що згідно ч.10 статті 58 МКУ є невід'ємною складовою митної вартості. Надана фактура від 23.07.2019 №1971 не відповідає вимогам статті 254 МКУ. Згідно наданого до митного оформлення реєстраційного документу 08.05.2015 № ЕМ 612290 власником, в країні експорту імпортованого на митну територію T3 є AICHINGER GMBH, проте згідно фактури продавцем є AUTO BUGL, до митного оформлення не надано документи з третіми особами пов'язані з поставкою імпортованого ТЗ на митну територію України. Відповідно до ч. 2.2 ст.52 Митного кодексу України декларант зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС в особі головного державного інспектора Рибальченко О.М. видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA124010/2019/00113 від 26.09.2019.
Вважаючи вказані рішення та картку відмови протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, наказом ДМС України № 1118 від 17.11.2005 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України».
Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 Митного кодексу України).
З вищенаведених положень вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
У розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81047461) та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80168941).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем під час проведення контролю правильності визначення позивачем митної вартості автомобілю марки Skoda Octavia 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 встановлено, що документи, зазначені у статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку, про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.
Митним органом, як підставу винесення спірного рішення про коригування митної вартості, вказано ненадання до митного оформлення банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати ТЗ.
Крім того, відповідачем зазначено, що відсутні відомості щодо вартості страхування та перевезення імпортованого товару, що згідно ч.10 ст. 58 МКУ є невід'ємною складовою митної вартості, а також те, що надана фактура від 23.07.2019 №1971 не відповідає вимогам статті 245 МКУ.
Також відповідач наголосив на тому, що відповідно до наданого до митного оформлення реєстраційного документу від 08.05.2015 № ЕМ 612290 власником в країні експорту імпортованого на митну територію ТЗ є AICHINGER GMBH, проте згідно фактури продавцем є AUTO BUGL, але до митного оформлення не надано документи з третіми особами, пов'язані з поставкою імпортованого ТЗ на митну територію України.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23.09.2019 ОСОБА_1 було укладено з AUTO BUGL договір купівлі-продажу вживаного автомобіля марки Skoda Octavia 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 загальною вартістю 5900 євро.
Доводи митного органу щодо не надання до митного оформлення доказів в підтвердження факту оплати ТЗ, у повній мірі спростовуються наявною в матеріалах справи копією чеку.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, вартість автомобіля позивачем сплачено в готівковій формі, про що свідчить платіжний документ (чек) від 23.09.2019 наданий AUTO BUGL, та підтверджується підписом уповноваженої особи продавця.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, підстави щоб не брати до уваги платіжний документ (чек) від 23.09.2019 щодо оплати автомобіля покупцем в готівковій формі відсутні, оскільки сам факт сплати позивачем коштів за придбаний автомобіль у сумі 5900,00 євро підтверджується підписом уповноваженої особи продавця.
Отже, оскільки розрахунок через фінансову установу не здійснювався, позивач був позбавлений об'єктивної можливості надати митному органу банківські чи інші платіжні документи на підтвердження оплати вартості автомобілю.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за умови подання позивачем при митному оформленні транспортного засобу інвойсу від 23.09.2019 б/н, відповідно до якого вартість імпортованого транспортного засобу дорівнює 5900,00 євро, та при сплаті покупцем даної суми готівкою, обґрунтовані сумніви у визначенні декларантом достовірної митної вартості товару у митного органу відсутні.
Аналізуючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документи, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.
У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72290108) зазначив, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
Щодо доводів відповідача про те, що відсутні відомості щодо вартості страхування та перевезення імпортованого товару слід зазначити, що Водночас, суд звертає увагу на твердження позивача про відсутність у нього документів, пов'язаних зі страхуванням транспортного засобу, оскільки позивач не здійснював таке страхування, а його вартість включено до ціни товару.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, за твердженням декларанта, страхування товару позивачем не здійснювалося, відповідно декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.01.2018 у справі №814/1204/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 71692619) та у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72290108).
Також у спірному рішенні митним органом зазначено, що надана фактура від 23.07.2019 №1971 не відповідає вимогам статті 245 МКУ.
Відповідно до приписів частини першої статті 245 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов'язку подання документів саме українською мовою.
Разом з тим дана стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Доводи митного органу, що надана декларантом позивача фактура від 23.07.2019 №1971 всупереч вимогам статті 254 Митного кодексу України не була перекладена українською мовою також не є обґрунтованими, оскільки вказана обставина не була підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та картки відмови.
Також безпідставними є доводи апелянта, що відповідно до наданого до митного оформлення реєстраційного документу від 08.05.2015 № ЕМ 612290 власником в країні експорту імпортованого на митну територію ТЗ є AICHINGER GMBH, проте згідно фактури продавцем є AUTO BUGL, але до митного оформлення не надано документи з третіми особами, пов'язані з поставкою імпортованого ТЗ на митну територію України.
Відповідно до відомостей свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та паспорту транспортного Skoda Octavia 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , власником транспортного засобу є AICHINGER GMBH: адреса: Острінг, 90530 Вендельштайн.
Поряд із цим, як вбачається із наданих доказів та вірно встановлено судом першої інстанції, автомобіль придбано у компанії AUTO BUGL, яка зареєстрована як юридична особа та основним видом діяльності якої є продаж вживаних автомобілів. Юридична особа AUTO BUGL діяла від імені та в інтересах власника AICHINGER GMBH , при цьому AUTO BUGL не надавало жодних послуг чи товарів позивачу, а діяло лише в інтересах продавця на етапі укладення договору купівлі-продажу.
Відтак, сумніви відповідача щодо складових митної вартості придбаного позивачем автомобіля ґрунтуються виключно на припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Крім того, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги митним органом вказується, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано жодної оцінки щодо ненадання позивачем до митного оформлення не надано доказів вартості транспортування транспортного засобу.
Втім, як вказує позивач, та відповідачем не спростовано, що витрат на транспортування придбаного автомобіля він не поніс, що виключає включення витрат на його транспортування у митну вартість автомобіля.
Колегія суддів зазначає, що відсутність витрат на транспортування автомобіля не виключає можливості понесення витрат на його експлуатацію, в тому числі і на придбання пального для транспортування товару до кордону України, що мають різний зміст. Відсутність підтверджуючих документів на понесення витрат на експлуатацію транспортного засобу також не може слугувати підставою для неможливості перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару.
Як вбачається із спірного рішення, митна вартість транспортного засобу скоригована відповідачем за резервним методом та становить 7750,00 Євро.
За основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 10.09.2019 № UA408010/2019/22424 SKODA, (модель- Octavia;номер кузова/VIN - TMBJG7N...115;, Календарний рік виготовлення -2015), з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до змісту статті 57 Митного кодексу України, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80129164) та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74819670).
Як вірно зауважено судом першої інстанції, графа 33 оскаржуваного рішення, містить відомості щодо моделі автомобіля, рік виготовлення та дату, номер вказаної митної декларації на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, натомість митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації від 26.09.2019 №UA125010/2019/00113, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Після прийняття відповідачем рішення №UA125000/2019/000588/2 від 26.09.2019 про коригування митної вартості товарів відповідачем була виставлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2019 №UA125010/2019/00113.
Позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2019 №UA125010/2019/00113 є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування відповідачем рішення №UA125000/2019/000588/2 від 26.09.2019 про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо обґрунтованості вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00113 у зв'язку із задоволенням основної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення №UA125000/2019/000588/2 від 26.09.2019 про коригування митної вартості товарів.
Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальної шкоди, завданої протиправними рішеннями Київської митниці Державної фіскальної служби на загальну суму 15122 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять дві) гривень, то така не є предметом апеляційного розгляду, оскільки рішення суду в цій частині не оскаржується.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 254, 255, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та стягнення матеріальної шкоди залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови буде складено 21.06.2023)