20 червня 2023 року м. Київ
Справа № 755/2831/23
Провадження: № 22-ц/824/8676/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Соколової В. В., Нежури В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бережної Наталії Миколаївни в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді Катющенко В. П.
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року позовну заяву повернено позивачу.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Бережна Н.М. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що зміст поданої банком позовної заяви свідчить про дотримання вимог статті 175 ЦПК України, оскільки, звертаючись до суду із позовом, а в подальшому, усуваючи недоліки, викладені в ухвалі про залишення без руху позовної заяви, банк виклав зміст позовних вимог, спосіб захисту його прав та інтересів, також виклав обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, зазначив докази, які підтверджують відповідні обставини. Вказала, що до відкриття провадження у справі суд не може здійснювати оцінку доказів, та досліджувати їх, роз'яснювати, які докази можуть підтверджувати ті чи інші обставини. Залишення позовної заяви без руху з підстав недоведеності позовних вимог чи неналежності, недопустимості, недостовірності поданих доказів є неприпустимим.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року позовну заяву АТ КБ «Приват банк» залишено без руху.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив із того, що надані банком докази на підтвердження позовних вимог не засвідчені позивачем у відповідності до норм чинного законодавства та правил оформлення організаційно-розпорядчої діяльності. Окрім того, до позовної заяви додані докази, а саме:«анкета-заявление о присоеденении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг», якавикладенаіноземною мовою, що унеможливлює дослідження її змісту під час розгляду справи судом.
20.03.2023 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява АТ КБ «Приват банк» про усунення недоліків позовної заяви з належним чином засвідченими додатками. При цьому, в поданій заяві, банк зазначив, що на момент укладення кредитного договору ПАТ КБ «Приватбанк» не відносився ні до органів державної влади, ні до органів місцевого самоврядування. На момент укладення кредитного договору будь-які заборони щодо укладення договору російською мовою були відсутні.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року позовну заяву АТ КБ «Приват банк» повернено позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що недоліки, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, банком не були усунуті в повному обсязі, оскільки до позовної заяви банк не додав перекладу анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк на державну (українську) мову.
Колегія суддів не може погодитись із такими ми висновкми суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України).
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях175 і 177 ЦПК України.
У ч.ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Відповідно до ч.1ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом статей 13 та 175 ЦПК України, позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.
За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.
З огляду на вищевикладене не можна вважати, що позивач, отримавши копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) банком до суду першої інстанції направлено відповідну заяву про усунення недоліків.
Зі змісту позовної заяви АТ КБ «Приват банк», яка викладена українською мовою, тобто, відповідає вимогам ЦПК України, Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року, а також заяви про усунення недоліків убачається, що банком зазначено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також зазначено, що до матеріалів справи він надав докази, якими, на його думку, ці обставини підтверджуються.
Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.
Банк в повній мірі виконав вимоги суду першої інстанції, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а тому підстав повертати позовну заяву банку у суду першої інстанції не було.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
З огляду на вищевикладене, висновки сулу першої інстанції про визнання неподаною та повернення позовної заяви АТ КБ «Приват банк» є помилковими.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Бережної Наталії Миколаївни в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
В. В. Соколова