апеляційне провадження №22-ц/824/7841/2023
справа №369/2480/23
30 травня 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Лукашенка Євгена Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року, постановлену під головуванням судді Дубас Т.В.,
у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,-
21 лютого 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лукашенко Є.О., звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Заяву мотивує тим, що під час оскарження ухвал про забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадженні №62020100000002380, що внесено в ЄРДР 20 листопада 2020 року, якими накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , установлено, що квартири, на які накладено арешт ухвалами суду від 22 вересня 2022 року у вказаному кримінальному провадженні, були примусово відчужені наказом начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 26 жовтня 2022 року № 87 ДСК на потреби Головного управління розвідки Міністерства оборони України, а саме:
АДРЕСА_1 ;
- АДРЕСА_2 ;
- АДРЕСА_3 ;
- АДРЕСА_4 ;
- АДРЕСА_5 ;
- АДРЕСА_6 ;
- АДРЕСА_7 ;
- АДРЕСА_8 ;
- АДРЕСА_9 ;
- АДРЕСА_10 ;
- АДРЕСА_11 ;
- АДРЕСА_12 ;
- АДРЕСА_13 ;
- АДРЕСА_14 ;
- АДРЕСА_15 ;
- АДРЕСА_16 ;
- АДРЕСА_17 ;
- АДРЕСА_18 ;
- АДРЕСА_19 ;
- АДРЕСА_20 .
Вказує, що ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року (справи № 757/25230/22-к, 757/25231/22) накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на вищевказані спірні об'єкти нерухомого майна.
Наказом Начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України за №87 ДСК від 26 жовтня 2022 року та Актами про примусове відчуження від 23 грудня 2022 року здійснено незаконне відчуження вищевказаних об'єктів нерухомого майна, яке перебувало під арештом у кримінальній справі.
Звертає увагу, що держава права на спірні квартири не набула.
Уважає, що наказ Начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України за № 87 ДСК від 26 жовтня 2022 року є протиправним та незаконним.
Зазначає, що всі дії відповідачем щодо відчуження спірних об'єктів нерухомого майна здійснювалися без жодного повідомлення власника майна (позивача).
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Таким чином, житло є спеціальний об'єктом нерухомого майна яке не може бути вилучено у власника без рішення суду. Такого рішення суду немає. У зв'язку із цим витребування житлової нерухомості у його власника є протиправним.
Зважаючи на всі дії відповідача (відчуження майна, яке перебуває під арештом, проведення державної реєстрації прав на майно без відому та жодного повідомлення власника), не зважаючи на пред'явлені позовні вимоги, відповідач може в будь-який момент здійснити реєстраційні дії щодо подальшого відчуження спірного майна на користь третіх осіб, а тому є дійсні та очевидні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вказує, що планує звернутись із позовною заявою про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування наказу про відчуження майна, скасування актів примусового вилучення майна.
Мотивуючи наведеним, просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартири, які розташовані за адресою:
1) АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681133232080, Номер об'єкта в РПВП: 29938640);
2) АДРЕСА_2 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681087232080, Номер об'єкта в РПВП: 299386880;
3) АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681193632080, Номер об'єкта в РПВП: 32694662);
4) АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681189132080, Номер об'єкта в РПВП: 32694348);
5) АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681183832080, Номер об'єкта в РПВП: 32716077);
6) АДРЕСА_6 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681177132080, Номер об'єкта в РПВП: 32716094);
7) АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681160932080, Номер об'єкта в РПВП: 32716312);
8) АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681151432080, Номер об'єкта в РПВП: 32708875);
9) АДРЕСА_9 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681142732080, Номер об'єкта в РПВП: 32727474);
10) АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681134232080, Номер об'єкта в РПВП: 32714312);
11) АДРЕСА_11 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681115132080, Номер об'єкта в РПВП: 32695148);
12) АДРЕСА_12 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681126032080, Номер об'єкта в РПВП: 32706040);
13) АДРЕСА_13 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681194732080, Номер об'єкта в РПВП: 32706087);
14) АДРЕСА_14 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681187632080, Номер об'єкта в РПВП: 32706189);
15) АДРЕСА_15 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681182532080, Номер об'єкта в РПВП: 32706241);
16) АДРЕСА_16 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681168932080, Номер об'єкта в РПВП: 32718975);
17) АДРЕСА_17 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681159132080, Номер об'єкта в РПВП: 32719073 );
18) АДРЕСА_18 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681143432080. Номер об'єкта в РПВП: 32727417);
19) АДРЕСА_19 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681108632080, Номер об'єкта в РПВП: 32727443);
20) АДРЕСА_20 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 268109723080, Номер об'єкта в РПВП: 32711511),
що належать Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 43966883) на підставі Витягу з наказу від 26 жовтня 2022 року № 87 ДСК, Актів про примусове відчуження або вилучення майна від 23 грудня 2022 року б/н.
Заборонити відповідним державним органам та органу нотаріату вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням, зміною, реєстрацією (перереєстрацією), поділом (об'єднанням), заставою або іншого виду зміни власника майна, а саме:
1) АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681133232080, Номер об'єкта в РПВП: 29938640);
2) АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681087232080, Номер об'єкта в РПВП: 299386880);
3) АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681193632080, Номер об'єкта в РПВП: 32694662);
4) АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681189132080, Номер об'єкта в РПВП: 32694348);
5) АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681183832080, Номер об'єкта в РПВП: 32716077);
6) АДРЕСА_6 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681177132080, Номер об'єкта в РПВП: 32716094);
7) АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681160932080, Номер об'єкта в РПВП: 32716312);
8) АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681151432080, Номер об'єкта в РПВП: 32708875);
9) АДРЕСА_9 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681142732080, Номер об'єкта в РПВП: 32727474);
10) АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681134232080, Номер об'єкта в РПВП: 32714312);
11) АДРЕСА_11 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 26811 15132080, Номер об'єкта в РПВП: 32695148);
12) АДРЕСА_12 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681126032080, Номер об'єкта в РПВП: 32706040);
13) АДРЕСА_13 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681194732080, Номер об'єкта в РПВП: 32706087) ;
14) АДРЕСА_14 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681187632080. Номер об'єкта в РПВП: 32706189);
15) АДРЕСА_15 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681182532080, Номер об'єкта в РПВП: 32706241);
16) АДРЕСА_16 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681 168932080, Номер об'єкта в РПВП: 32718975);
17) АДРЕСА_17 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681159132080, Номер об'єкта в РПВП: 32719073);
18) АДРЕСА_18 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681143432080, Номер об'єкта в РПВП: 32727417);
19) АДРЕСА_19 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2681108632080, Номер об'єкта в РПВП: 32727443);
20) АДРЕСА_20 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 268109723080, Номер об'єкта в РПВП: 32711511)
Заборонити Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України, а також будь-яким іншим фізичним особам, суб'єктам господарювання здійснювати будь-які дії пов'язані з відчуженням, зміною, реєстрацією (перереєстрацією), поділом (об'єднанням), заставою вказаних вище нерухомих об'єктів, а також заборонити проводити підготовчі роботи та ремонтні роботи у вказаних об'єктах.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Лукашенко Є.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга є ідентичною заяві про вжиття заходів забезпечення позову, поданої до суду першої інстанції та не містить доводів щодо незаконності ухвали суду першої інстанції.
Вказує, що оскаржувана ухвала не мотивована.
Просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити в повному обсязі.
05 травня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Вказує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги уважає безпідставними.
Вказує, що оскаржувану ухвалу постановлено судом на підставі заяви ОСОБА_1 , поданій до звернення в суд з позовом і станом на теперішній момент в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня ухвала про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .
Зазначає, що заявником не надано суду першої інстанції доказів, які б вказували на існування між сторонами реального спору.
Вказує, що із змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову не зрозуміло, який саме спір має на увазі заявник: спір стосовно витребування майна, спір стосовно усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном чи спір стосовно визнання недійсним акту державного органу.
Зазначає, що у випадку, якщо за результатами судового розгляду кримінального провадження судом не буде ухвалено рішення про застосування спеціальної конфіскації або призначення конфіскації майна як виду покарання, то власник або володілець вилучених об'єктів нерухомого майна матиме можливість скористатися компенсаційними правовими механізмами, які передбачають повне відшкодування вартості вилученого майна в умовах воєнного стану відповідно до закону.
Вказує, що представник скаржника не наводить правових норм, які б зобов'язували Головне управління розвідки МОУ повідомляти про всі свої дії ОСОБА_1 .
Зазначає, що процедура відчуження майна в умовах воєнного стану по своїй суті є одностороннім правочином, при якому не вимагається згода іншої сторони - Позивача. Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» також не ставить можливість відчуження майна від факту наявності згоди попереднього власника чи факту його обов'язкового повідомлення про намір держави на відчуження майна.
Звертає увагу, що в цьому випадку Акти підписано уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна. За місцем знаходження майна ОСОБА_1 чи його законний представник не знаходилися. Оскільки під час складення актів був відсутній ОСОБА_1 , такий акт складено без його участі, що дозволено Законом.
Зазначає, що законодавство не зобов'язує державу детально обґрунтовувати, в чому полягає така суспільна необхідність. В умовах воєнного стану вона може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
Також ОСОБА_1 не звертався із належним запитом щодо надання йому такої інформації.
Вказує, що посилання заявника у заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі на норму Конституції України про право на житло спростовується тим, що до заяви про забезпечення позову не додано доказів того, що всі двадцять квартир є житлом ОСОБА_1 . Звертає увагу, що скаржник зареєстрований за іншою адресою, яка не співпадає із адресою жодної з квартир.
Вказує, що єдиною належною підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, підтверджене доказами, що існує реальна загроза невиконання рішення суду, однак скаржник в апеляційній скарзі не наводить жодного доказу на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні адвокат Лукашенко Є.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд її задовольнити.
Представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомляв. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовивши в задоволенні поданої заяви, суд першої інстанції вказав, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не додано доказів, які б підтвердили те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Також суд вказав, що матеріали заяви містять докази належності спірного майна станом на 23 січня 2023 року, у той час, як заява про забезпечення позову подана 21 лютого 2023 року.
Відтак, суд зробив висновок, що з наданих суду документів відсутні підстави вважати, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Згідно частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частин 1,2 статті 150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
З матеріалів справи убачається, що ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року на вказане заявником майно накладено арешт (а.с.48-54).
Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 січня 2023 року №320886712, 320887586, 320887721, 320887926, 320888072, 320888237, 320888371, 320888502, 320888594, 320888691, 320888827, 320888929, 320889070, 320889173, 320889251, 320889401, 320889521, 320889603, 320889669, 320889730 власником вказаних у заяві квартир є ОСОБА_1 (а.с.6-45).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв'язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
Колегія суддів зазначає, що подання заяви про забезпечення позову до пред'явлення самого позову має особливості правового механізму регулювання.
Так, зокрема, частиною четвертою статті 152 ЦПК України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Звертаючись до суду із цією заявою, заявником надано копії ухвал Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року, згідно яких на вказане заявником майно в межах кримінальних проваджень накладено арешт (а.с.48-54).
Окрім того, долучено інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 січня 2023 року №320886712, 320887586, 320887721, 320887926, 320888072, 320888237, 320888371, 320888502, 320888594, 320888691, 320888827, 320888929, 320889070, 320889173, 320889251, 320889401, 320889521, 320889603, 320889669, 320889730 (а.с.6-45).
Звертаючись із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, заявником не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду цивільно-правового спору, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, не може бути підставою для забезпечення позову.
Відтак, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для забезпечення позову та доводами апеляційної скарги висновок суду не спростовується.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Лукашенка Євгена Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 червня 2023 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.А. Нежура
В.В. Соколова