Головуючий у суді першої інстанції: Якимець О.І.
Єдиний унікальний номер справи № 758/9176/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6864/2023
Іменем України
20 червня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про стягнення страхового відшкодування,
встановив:
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПрАТ СК «АРКС» про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 09 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ПрАТ СК «АРКС» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, де застрахованим транспортним засобом був «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 . 15 серпня 2020 року відбулась ДТП за участі застрахованого автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 .
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю події і складу правопорушення.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку установлено, що вартість відновлювального ремонту становить 155 751,64 грн. Огляд такого пошкодженого автомобіля становить у сумі 13 275,00 грн.
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, у разі настання страхового випадку, страховик зобов'язаний виплати страхувальнику прямі збитки у спірній сумі, що є наслідком настання певної події за страховим випадком. Позивач повідомив страхову компанію про страховий випадок та звернувся до відповідача із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, однак отримав відмову у виплаті страхового відшкодування.
Причинами відмови було те, що пошкоджений транспортний засіб використовувався для перевезення пасажирів на комерційній основі, що є порушенням п. 28.2.14 договору та автомобіль використовувався в період дії договору для перевезення пасажирів на комерційній основі, що є порушення п. 28.5.21 цього договору.
Позивач вважає причини відмови необґрунтованими, адже жодна умова договору не забороняє позивачу використовувати автомобіль для перевезення пасажирів на комерційній основі; відповідач не повідомив позивача про неможливість використання застрахованого транспортного засобу у комерційних цілях; визнає використання такого транспортного засобу у комерційних цілях для матеріального забезпечення власної сім'ї; окрім цього, автомобіль як таксі використовував лише 24 та 25 червня 2021 року; відсутність порушень п. п. 28.5.14 та 28.5.21, які між собою суперечать одна одній та є неясними за що відповідальність повинна нести страхова компанія.
На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на свою користь 167 463,14 грн страхового відшкодування.
Відповідач ПрАТ СК «АРКС» проти задоволення позову заперечував. Вказував, що позивач не виконав обов'язок пройти медичний огляд на стан сп'яніння в порядку, передбаченим чинним законодавством України, чим порушив п. 28.5.20 договору. Невиконання позивачем обов'язку за договором щодо проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівників поліції, що підтверджено матеріалами адміністративної справи, чим порушено п. 25.1.6 договору, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у відповідності до п. п. 28.5.8, 28.5.16 цього правочину.
Крім цього, позивач у період дії договору використовував транспортний засіб для перевезення пасажирів на комерційній основі, чим порушено п. 28.5.21 договору. У зв'язку із порушення таким умов договору у страхової компанії були підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У апеляційній скарзі посилається на те, що склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у його діях був відсутній, що установлено судовим рішенням. Факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, ані відмови від проходження на стан сп'яніння у медичному закладі не знайшли свого підтвердження у суді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тому вважає відмову страховика у виплаті відшкодування безпідставною.
Відповідач ПрАТ СК «АРКС» також подав апеляційну скаргу на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року. У своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , не встановив у мотивувальній частині рішення обґрунтованості рішення страховика щодо відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 28.5.21 Договору у зв'язку із використанням автомобіля для перевезення пасажирів на комерційній основі. Тому просить апеляційний суд змінити мотивувальну частину рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року, зазначивши про обґрунтованість рішення страховика щодо відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 28.5.21 Договору у зв'язку із використанням застрахованого автомобіля для перевезення пасажирів на комерційній основі, в решті просить рішення залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 представник ПрАТ СК «АРКС» зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 порушив умови договору страхування, відмовившись пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому порядку, тому рішення суду про відмову у задоволенні позову є законним та обґрунтованим. Просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення страхового відшкодування у загальному розмірі 167 463,14 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, частиною 1 якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Встановлені у ст. 1166 ЦК України умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави. Названі умови разом із фактом заподіяння шкоди є підставами й юридичної відповідальності, вони утворюють одночасно і склад правопорушення.
Встановлено, що 23 січня 2020 року між ТОВ «Актив Моторс» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля №ДКП_2001237. Продавець зобов'язується передати у власність покупця автомобіль, а останній зобов'язується прийняти й оплатити товар. Товар - автомобіль марки «Renault Logan», загальна вартість з урахуванням ПДВ становить 312700,00 грн.
В подальшому, 29 січня 2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено комплексний договір № 1/3864677 (кредиту та застави). За цим договором надано позичальнику кредит у розмірі 262 642,98 грн, з яких 250 016,00 грн на купівлю транспортного засобу для особистого користування 12 482,98 грн - на сплату страхової премії за договором добровільного страхування від нещасних випадків та на випадок хвороби, укладеним між ПАТ «СК «Кардіф», позичальником та банком. Строк кредиту до 28 січня 2027 року. Процентна ставка 16,90 % річних. Комісійна винагороди 2,90 % від суми кредиту. Предмет застави - автомобіль марки «Renault Logan». Позичальник зобов'язаний застрахувати предмет застави на його дійсну вартість від заподіяння збитків. Вигодонабувачем повинен бути вказаний банк. Рішення про використання страхового відшкодування приймається вигодонабувачем (п. п. 1.2, 2.5 договору).
Автомобіль на праві власності належить ОСОБА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Суд також установив, що 29 січня 2020 року між АТ СК «АРКС» (страховик), ОСОБА_1 (страхувальник), АТ «Креді Агріколь Банк» (вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Класік» (далі - договір, правочин, угода). Предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечить закону, пов'язані з володіння, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом. Інформація про застрахований транспортний засіб: марка «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 . Страхова сума 312 700,00 грн. Страховий тариф 6,2000 %. Страховий платіж 19 387,40 грн Копія договору містить у матеріалах справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 15 серпня 2020 року о 00 год. 00 хв. в селі Лісники Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, порушивши п. 2.5 ПДР, а саме: керував автомобілем марки «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками сп'яніння - запах з порожнини рота, не стійка хода, тремтіння рук, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків.
Крім того, 15 серпня 2020 року о 00 год. 10 хв. в селі Лісники Києво-Святошинського району Київської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не вибрав безпечний боковий інтервал, чим порушив п.п. 2.3, 12.1, 13.1 ПДР, внаслідок чого здійснив зіткнення із електроопором, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2020 року № 369/10578/20 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладення адміністративного стягнення у видів штрафу.
Встановлено, що 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про подію та на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 29 січня 2020 року. Відповідна заява містить відомості про те, що ОСОБА_1 повідомив страхову компанію про ДТП 15 серпня 2020 року о 12 год. 26 хв.
В подальшому, 02 березня 2021 року відповідач прийняв рішення про невизнання страховим випадком ДТП, яка відбулась 15 серпня 2020 року та відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку із порушенням останнім умов договору від 29 січня 2020 року, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 982 цього Кодексу істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором ст. 983 ЦК України).
На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд першої інстанції установив, що сторони перебували у договірних відносинах, які виникли з договору укладеного 29 січня 2020 року. Сторонами погоджено істотні умови притаманні цього виду договору, права та обов'язки сторін та такий договір набрав чинності відповідно до ст. ст. 982, 983 ЦК України.
Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, АТ СК «АРКС» керувалась, зокрема, умовами договору та дійшла до висновку про порушення ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків передбачених цим договором, у зв'язку із чим страхова компанія реалізувала право на відмову у виплаті страхового відшкодування у відповідності до п. п. 28.5,8, 28.5.16, 28.5.20, 28.5.21 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Права та обов'язки сторін договору передбачені Розділом 24 договору. Відповідно до п.24.2.2. сторони зобов'язані виконувати усі умови договору та Правил.
Згідно з п. 25.1.6 правочину в разі настання події страхувальник зобов'язаний при ДТП пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу працівників поліції або іншої уповноваженою особи в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
У зв'язку із порушенням ОСОБА_1 зазначеного обов'язку, страхувальник має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності до п. 28.5.8 (страхувальник не виконав умови договору), п. 28.5.16 (збитки, що виникли під час та/або у зв'язку із вчиненням дій (бездіяльності) пов'язаних з непідкоренням владі (відмова від освідчення на наявність алкогольного, наркотичного сп'яніння), п. 28.5.20 (страхувальник не виконав обов'язок пройти медичний огляд на стан сп'яніння в порядку, передбаченому чинним законодавством України) договору.
З копії постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2023, що щодо ОСОБА_1 складено матеріали про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП за невиконання вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 2.5 ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Отже, направлення особи, яка відмовляється від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння є обов'язковим. У разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у закладів охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до встановлених обставин у зазначеній постанові суду від 09 вересня 2020 убачається, що у матеріалах справи було відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, що не свідчить про виконання норм права при направлення водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння. Відтак, наявні у справі докази не підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР та відповідність наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Отже, провадження у справі за ст. 130 КУпАП було закрито у зв'язку із порушення працівниками поліції порядку направлення особи на медичний огляд у зв'язку із відмовою ОСОБА_1 від проходження медичного огляду.
Колегія суддів погоджується із оцінкою суду першої інстанції доводів позивача щодо відсутності умов невиконання обов'язку передбаченого п. 25.1.6 договору. Аналогічними доводами обґрунтована і апеляційна скарга ОСОБА_1 .
Так, згідно з умовами договору основним документом, який підтверджує факт настання страхового випадку та розмір, при настанні страхового випадку за ризиком «ДТП», збитків є: 1) у разі настання події за ризиком «Збитки ДТП» - копія посвідчення водія, що керував ТЗ; копії/фотокопії адміністративних матеріалів, складених співробітниками поліції; 2) розмір завданих збитків визначається страховиком на підставі - документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених чи втрачених складових частин чи в цілому об'єкта страхування; документа складеного компетентним органом, про обставини, час, місце страхового випадку із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого об'єкта страхування чи його частин; документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (п. п. 26.1.2.2., 26.2. угоди).
Відповідно до копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП наявними є: протокол про адміністративне правопорушення від 15 серпня 2020 року № 433378, складеного за ст. 130 КУпАП, де вказано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у присутності двох свідків; письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15 серпня 2020 року, які засвідчили, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Окрім цього, у матеріалах справи наявна довідка Києво-Святошинського відділу поліції ГУНП в Київській області від 15 серпня 2020 року № 3020228578530348, яка містить інформацію про обставини страхового випадку, відомості щодо перевірки на стан сп'яніння - відмова учасника ДТП від перевірки на стан сп'яніння.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року (справа № 910/10638/18) фіксація уповноваженими особами вказаної обставини у протоколі про адміністративне правопорушення є достатнім доказом на підтвердження невиконання відповідачем однієї з умов договору страхування та не залежить від результатів розгляду судом справи щодо наявності чи відсутності у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року (справа № 757/39725/19-ц) зазначено, що суд зосередився виключно на наявності постанови суду, якою провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, без урахування змісту умов договору страхування, порушення яких стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування».
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявні у справі докази, які дослідженні як окремо кожен так і сукупності з іншими, та такі узгоджується між собою, підтверджують, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим порушив обов'язок передбачений п. 25.1.6. договору.
Суд першої інстанції також звернув увагу, що невиконання позивачем однієї з умов договору страхування не залежить від результатів розгляду судом справи щодо наявності чи відсутності у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що страховик правомірно реалізував своє право на відмову у виплаті страхового відшкодування, передбачене п. п. 28.5.8, 28.5.16, 28.5.20 договору, адже сторонами, насамперед, повинні виконувати взяті зобов'язання за договором, які є обов'язковими до виконання.
За таких обставин колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях порушень умов договору, оскільки такі твердження ґрунтуються на власному розумінні апелянтом норм права та умов підписаного ним договору, а також суперечать усталеній судовій практиці щодо подібних правовідносин.
Крім цього, ще однією підставою для відмови відповідачем у виплаті страхового відшкодування позивачу стало заподіяння збитків під час використання застрахованого транспортного засобу в період дії договору для перевезення пасажирів на комерційній основі або який використовувався на підставі договорів з особами, що здійснюють підприємницьку діяльність з передачі ТЗ у найм (прокат тощо), що передбачено п. 28.5.51 договору.
У листі про відмову у виплаті страхового відшкодування страхова компанія наводить аргументи про те, що застрахований транспортний засіб використовувався як таксі, що установлено під час надання пояснень ОСОБА_1 працівникам страхової компанії від 04 листопада 2020 року. Пояснення записані зі слів ОСОБА_1 вірно. Зауважень до процесу надання пояснень не надав. Відповіді дані ним добровільно.
Разом з цим, під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 заперечував обставини використання застрахованого транспортного засобу як таксі; зазначав, що пояснення від 04 листопада 2020 надані під впливом працівників страхової компанії; під час ДТП автомобіль не використовувався на комерційній основі як таксі, а тому немає порушення п. 28.2.14 та п. 28.5.21 договору.
Аналізуючи відповідні умови договору, суд дійшов переконання про те, що використання автомобіля для перевезення пасажирів на комерційній основі не обов'язково повинно відбутися при настанні ДТП, зокрема 15 серпня 2020 року, а могло мати місце у будь-який інший період протягом дії договору, починаючи з 29 січня 2020 року до настання ДТП, тобто 15 серпня 2020 року.
Позивач визнав під час розгляду справи у суді першої інстанції, що використовував автомобіль у комерційних цілях, однак не як таксі, та з метою матеріального забезпечення сім'ї; дана обставина не заперечується стороною відповідача, а відтак обставина використання застрахованого транспортного засобу у комерційних цілях у відповідності до ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Натоміть укладений між сторонами договір не містить чіткої вказівки про те, що використання транспортного засобу як таксі є підставою для відмовити у виплаті страхового відшкодування. Договором передбачено використання автомобіля для перевезення пасажирів на комерційній основі, тобто це не обов'язково використання такого автомобіля як таксі.
Чинне законодавство України не містить поняття «використання транспортного засобу у комерційних цілях», такого визначення також не містить Розділ 22 (визначення основних понять та термінів) договору.
Відповідно до положень п. 59 ст. 4 Митного кодексу України міститься визначення «транспортні засоби комерційного призначення» - це автотранспортні засоби, що використовуються, зокрема, для платного транспортування осіб.
Статтю 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення, 1990 року, комерційне використання означає платне перевезення осіб.
Отже, аналізуючи положення зазначених актів основою ознакою комерційного використання транспортного засобу є його використання з надання послуг перевезення пасажирів за обумовлену плату.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.
Перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення - перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін (ст. 1 цього Закону).
Послуга з перевезення пасажирів - перевезення пасажирів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату (ст. 1 цього Закону).
Отже, перевезення пасажирів легковим автомобілем може, зокрема, відбуватися за допомогою таксі, на замовлення тощо, за встановлену плату.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд звернув увагу, що єдиним доказом, який містить у матеріалах справи та яким обґрунтовує сторона відповідача заперечення на позов в частині використання застрахованого транспортного засобу як таксі є пояснення ОСОБА_1 від 04 листопада 2020 року, пояснення матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та тітки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 від 27 листопада 2020 року, які надані представнику страхової компанії.
Такі пояснення стали підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу у відповідності до п. 28.5.21 договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про страхування» у разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ, організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясувати причини та обставини страхового випадку. Таке право страховика також закріплено у п. 26.3. договору.
Разом з цим, встановлено, що будь-яких інших дій з боку страховика щодо з'ясування обставин використання ОСОБА_1 застрахованого транспортного засобу як таксі страховою компанією не було здійснено у межах наданих прав страховику як законом так і передбаченим самими умовами договору.
Тому апеляційний суд погоджується, що пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не є достатніми доказами підтвердження користування застрахованим транспортних засобом як таксі. Будь-якими інших доказів, які б підтверджували цю обставину, суду не подано, а відтак, були відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 28.5.21 договору.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що сторони перебували у договірних відносинах, договір був правомірним, ними погоджено усі умови договору від 29 січня 2020 року, однак, позивач порушив ці умови, а відтак, у страховика були підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки ДТП, яка мала місце 15 серпня 2020 року не була визнана страховиком страховим випадком на яку поширюється дія укладеного між сторонами договору.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова