Головуючий у суді першої інстанції: Скрипка О.І.
Єдиний унікальний номер справи № 754/4039/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7584/2023
Іменем України
20 червня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами акціонерного товариства «Універсал Банк», ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,
встановив:
У червні 2022 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 11 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 11 січня 2019 року. Підписавши Анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку документів, що складають Договір та зобов'язалась виконувати його умови.
На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у сумі 50 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 14 травня 2022 року має заборгованість в сумі 61 478,67 грн.
На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у вказаному розмірі та витрати зі сплати судового збору у сумі 2481 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 47 500 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1916,88грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Скарга мотивована тим, що підписавши анкету-заяву відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, та отримала їх примірники в мобільному додатку. Відповідачка висловила свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Тобто сторонами було погоджено усі істотні умови договору.
Відповідачка ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Скаргу мотивує тим, що у анкеті-заяві Договору про надання банківських послуг від 11 січня 2019 року позивачем не зазначена процентна ставка, не погоджено розмір кредитного ліміту. Зазначає, що із наданого позивачем розрахунку неможливо встановити суму заборгованості, оскільки позивач без відповідної правової підстави здійснював списання відсотків за кожний місяць за період визначений на власний розсуд замість зарахування внесених відповідачем коштів в якості оплати за тіло кредиту. Також вказує, що за період з 11 січня 2019 року по 23 вересня 2022 року її картковий рахунок було поповнено на 391 778,76 грн, а списано на власні потреби відповідачки - 386 512,60 грн, що, на думку відповідачки, свідчить про відсутність у неї заборгованості перед позивачем.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача АТ «Універсал Банк» представниця відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Сафронова О.В.зазначає, що доводи апеляційної скарги позивача суперечать фактичним обставинм справи та судовій практиці щодо подібних правовідносин. Просить відмовити у задовленн іапеляційної скарги АТ «Універсал Банк» та ухвалити нове судове рішення з урахуванням вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 61 478,67 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ «Універсал Банк»підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - не підлягає,з таких підстав.
Задовольняючи позов частково і стягуючи тіло кредиту, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачкаОСОБА_1 не повернула у повному обсязі отримані ниею кредитні кошти, що у свою чергу свідчить про порушення прав АТ «Універсал Банк» як кредитора і необхідність їх захисту шляхом стягнення заборгованості за тілом кредиту (в межах встановленого кредитного ліміту) у розмірі 47 500грн.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 11 січня 2019 року, на підставі якої банк надав відповідачу грошові кошти на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується копією анкети-заяви (а.с. 14), копією паспорта (а.с. 32-33), ідентифікаційного коду (а.с. 34) та розрахунком боргу (а.с. 6-13).
Отже, між сторонами виникли права і обов'язки, які грунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит».
З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, суд правильно захистив права позивача як кредитора і стягнув на його на користь тіло кредиту в розмірі 47 500 грн.
Разом з цим, колегія суддів не погоджується із висновками суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення заборгованості у розмірі, визначеному банком.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що тексту самого договору про надання банківських послуг «Мonobank» позивач суду не надає, а відтак, відсутні підстави вважати, що позивач належно ознайомився із усіма умовами та правилами отримання банківських послуг.
Окрім того, суд звернув увагу, що борг за тілом кредиту є більшим за зазначений у позовній заяві розмір ліміту 47 500 грн.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.263-264 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.
Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на наведені у позові обгрунтування позивача про те, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» заповнила і підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заява в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку Кравченком Є.Р., який здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта відповідачки, які скопійовані нею та надані до анкети в електронному вигляді.
У анкеті-заяві міститься прохання відповідачки відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Також, відповідачка вказала, що ця анкета-заява разом з Умовами і правлами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими вона ознайомлена, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує і зобов'язується виконувати умови вказаного договору.
У п.6 анкети-заяви відповідачка вказала, що просить вважати наведений у анкеті-заяві зразок його власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов'язковими. У цьому ж п.6 анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору. Відповідач підтвердив в анкеті-заяві, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися ним та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали.
Окрім того, на підтвердження своїх вимог позивачем надано Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які містять інформацію про їх підписання електроним цифровим підписом обома сторонами договору.
Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставлянняелектронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня2021 року у справі № 234/7159/20.
Суд наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що Умови обслуговування рахунків фізичних осіб не є належним доказом узгодження між сторонами усіх умов кредитного договору.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З викладених підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимоги у повному обсязі і стягнення на користь позивача боргу за кредитом у розмірі 61 478 грн. Ромір заборгованості відповідає наданому банком розрахунку. Належних доказів на спростування вказаного розрахунку відповідачка не надала.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо незастосуваня судом першої інстанції практики Верховного Суду по даній категорії справ, зокрема, правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки вказана правова позиція висловлена щодо відмінних за своєю природою відносин.
Колегія суддів звертає увагу, що у межах даної цивільної справи, відповідачка ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, не лише отримала кредитні кошти, а і систематично користувалася наданим банком кредитом, періодично вносячи кошти на його погашення, в тому числі, і на погашення відсотків за користування кредитними коштами, тим самим висловлюючи свою згоду із запропонованими банком умовами щодо нарахування та сплати таких відсотків.
При цьому, пояснення відповідачки щодо необхідності першочергового зарахування внесених коштів на погашення заборгованості саме за тілом кредиту ґрунтуються на неправильному розумінні умов укладеного договору та норм чинного законодавства, що регулюють спірні відносини.
У зв'язку із скасуванням судового рішення і задоволенням позову відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідачку витрати позивача по оплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги, що становить 6202,50 грн.
Апеляційний суд також враховує, що ухвалою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та відстрочено їй сплату судового збору до ухвалення судового рішення. Разом з цим, ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подачу апеляційної скарги, відповідно до квитанції №92162 від 11 квітня 2023 року на суму 3721,50 грн. Тому відстуні підстави для стягнення судового збору за подання апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь держави.
Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 лютого 2023року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 61 478 (шістдесят одна тисяча чотириста сімдесят вісім) гривень 67 копійок та судові витрати у розмірі 6202 (шість тисяч двісті дві) гривні 50 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова