14 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6 в режимі ВКЗ
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 15.07.2023 року (включно), -
На розгляді Деснянського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12019100030004599 від 20.06.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.05.2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 15.07.2023 року (включно).
На дану ухвалу обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17.05.2023 року про продовження йому строку тримання під вартою та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно вимог КПК України обвинуваченому, який знаходиться під вартою без надання прокурором доказів, повинен бути змінений запобіжний захід на домашній арешт.
Також вказує, що він постійно проживає за місцем реєстрації, офіційно працевлаштований, раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, і він не має наміру переховуватись від суду та здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, а тому просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції; перевіривши матеріали контрольного провадження №754/3913/21 стосовно ОСОБА_6 та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 17.05.2023 року під час розгляду кримінального провадження №12019100030004599 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема ризиків переховування від суду, можливості незаконного впливу на свідків та потерпілого, вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
За змістом положень ч.1 та ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішуючи питання за клопотанням прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину і, опинившись на волі, може ухилятися від суду та не виконати його процесуальні рішення, а також може незаконно впливати на свідків і потерпілого у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, та його належну поведінку, зокрема прибувати за кожною вимогою до суду, попередити вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, оскільки в судовому засіданні не встановлено будь-яких даних про відсутність чи зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд продовжив обвинуваченому строк дії обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, пославшись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, оскільки конкретні обставини кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого ОСОБА_6 злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, та тяжкість покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, свідчить про неможливість застосування стосовно ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
Крім того, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 має досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, а тому з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а тому суд обґрунтовано зазначив про неможливість зміни ОСОБА_6 обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, оскільки саме такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
Апеляційні доводи обвинуваченого про те, що згідно вимог КПК України обвинуваченому, який знаходиться під вартою без надання прокурором доказів, повинен бути змінений запобіжний захід на домашній арешт, є безпідставними та не ґрунтується на вимогах закону, ів клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_6 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а посилання обвинуваченого на те, що він постійно проживає за місцем реєстрації, офіційно працевлаштований, раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, і він не має наміру переховуватись від суду та здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, не можуть слугувати безумовною підставою для зміни йому запобіжного заходу на більш м'який.
За викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 17.05.2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованою та належним чином вмотивованою і підстав для її скасування та зміни ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, запобіжного заходу на домашній арешт, про що ставиться питання в його апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 15.07.2023 року (включно) - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3