22 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/16060/22
Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
В листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними дії Одеської обласної прокуратури щодо порушення встановленого строку розгляду скарги ОСОБА_1 від 28.09.2022 року;
- зобов'язати уповноважену особу Одеської обласної прокуратури розглянути скаргу ОСОБА_1 від 28.09.2022 року відповідно до вимог Закону України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян»;
- стягнути на користь позивача - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.09.2022 р. ОСОБА_1 подав до Подільської окружної прокуратури звернення та просив провести службове розслідування діяльності прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області Шепітко Н.С. при здійсненні процесуального керівництва в кримінальному провадженні, оскільки в порушення своїх службових та посадових обов'язків ОСОБА_2 допустив порушення конституційних прав позивача та незаконно проведено обшук. Відповідь просив надати на електронну адресу. Позивачем отримано від Подільської окружної прокуратури листа про те, що звернення скеровано до Одеської обласної прокуратури для вирішення питання по суті. Листом від 27.10.2022 року Одеська обласна прокуратура повідомила, що заяву ОСОБА_1 зареєстровано 04.10.2022 року. Таким чином, вказана відповідь свідчить про те, що Одеська обласна прокуратура отримала звернення ОСОБА_1 для розгляду по суті 04.10.2022 року та мала розглянути його і надати відповідь до 04.11.2022 року. Таким чином, як вказує позивач, відповідач порушив свої обов'язки, які передбачені п.п. 1, 4, 5, 7, 8 статті 19 Закону України № 393/96-ВР та п. 5 Розділу ІІ вказаної Інструкції від 20.12.2017 р. № 357.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що після того, як подано позов, позивач отримав від відповідача листа на звернення від 02.11.2022 за № 09/1/1-4773 вих-22. Однак, відповідач не розглянув вказане звернення відповідно до вимог Закону України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян», посилаючись на те, що позивач має звернутися із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора в порядку ст. 303-307 КПК України. При цьому позивач просив суд зобов'язати уповноважену особу Одеської обласної прокуратури розглянути скаргу ОСОБА_1 від 28.09.2022 року відповідно до вимог Закону України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян». Апелянт вказує, що суд необґрунтовано відніс вказану вимогу до похідної від першої, оскільки вона являється окремою вимогою про розгляд звернення в порядку Закону України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» в широкому смислі, а не з дотримання строків розгляду звернення, а тому вона має розглядатися окремо від першої вимоги, яка стосується лише визнання протиправними дій стосовно порушення строків розгляду звернення. Апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд не дав оцінку аргументам, які викладені позивачем.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що судом вірно надано оцінку наданим відповідачем доказам на підтвердження правомірності своїх дій, зокрема, копіям відповіді на звернення ОСОБА_3 за №09/1/1-4773вих22 від 02.11.2022 з відміткою Одеської обласної прокуратури про направлення 02.11.2022 та реєстру відправки кореспонденції Одеської обласної прокуратури поштою №121549 від 02.11.2022, де у рядку 52 містяться відомості щодо направлення ОСОБА_1 відповіді №09/1/1- 4773вих22. Отже, оскільки звернення Чорного від 28.09.2022 надійшло до Одеської обласної прокуратури 04.11.2023, його розглянуто та надано заявнику відповідь № 09/1/1-4773вих-22 від 02.11.2022 на єдину зазначену у зверненні адресу - поштову, у порядку та в межах строків передбачених ст. 20 Законом України «Про звернення громадян», через що доводи апелянта щодо не розгляду відповідачем його звернення не відповідають обставинам справи.
Представник відповідача вказує, що кримінальним процесуальним законодавством визначено чіткий порядок та строки скасування арешту майна, а також коло осіб, які мають право на звернення до суду з відповідним клопотанням. Крім того, ОСОБА_1 роз'яснено, що згідно з вимогами ст. ст. 303-307 Кримінального процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду за правилами судового розгляду. Стосовно проведення службового розслідування відносно прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_2 , заявнику роз'яснено, що вивченням доводів, наведених у його зверненні, підстав для призначення службового розслідування, передбачених пунктом 3 розділу II Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурора, затвердженої наказом Генерального прокурора від 16.06.2021 № 202, стосовно посадових осіб Подільської окружної прокуратури наразі не вбачається. Також, ОСОБА_1 роз'яснено, що відповідно до частини 2 статті 45 Закону України «Про прокуратуру» він має право, за наявності підстав, на самостійне звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Дії Одеської обласної прокуратури під час розгляду звернення позивача від 28.09.2022 відповідали вимогам ст. 19 Закону України «Про звернення громадян». Отже, підстави для задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання уповноваженої особи Одеської обласної прокуратури розглянути його звернення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», яке вже розглянуто та на яке надано відповідь у відповідності до вимог чинного законодавства, відсутні. З огляду на зазначене, представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28.09.2022 року, керуючись ст. 4, 5, 18, 20 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР, із змінами і доповненнями, ст.ст.12, 25 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, наказом Генерального прокурора України «Про організацію роботи органів прокуратури з особистого прийому, розгляду звернень і запитів та забезпечення доступу до публічної інформації» від 06.08.2020 року № 363, п. 11.2 та 11.4 наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 30.09.2021 року №309 9.12, ОСОБА_1 подав до Подільської окружної прокуратури звернення та просив провести службове розслідування по діяльності прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області Шепітко Н.С. при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні № №12022166180000124 щодо фактів, які зазначені у даному зверненні.
Вказане звернення надійшло до Подільської окружної прокуратури Одеської області електронною поштою та зареєстроване 28.09.2022 року за вх.№7543-22 (а.с. 64-65).
Листом від 03.10.2022 року №61-5506вих-22 Подільська окружна прокуратура Одеської області направила на адресу відповідача звернення ОСОБА_1 щодо проведення службового розслідування діяльності прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області Шепітко Н.С. (а.с. 63).
06.10.2022 року Одеською обласною прокуратурою на адресу Керівника Подільської окружної прокуратури було надіслано листа №09/1/1-4259вих-22 з проханням провести перевірку у межах компетенції щодо зазначених у зверненні позивача доводів та за наявності підстав вжити заходів реагування (а.с. 66).
17.10.2022 року на виконання вищевказаного листа за вх.№42931-22 до Одеської обласної прокуратури надійшов лист №615703вих-22 від Подільської окружної прокуратури в якому, крім іншого, зазначено, що за фактами, викладеними у зверненні ОСОБА_1 щодо можливого порушення дізнавачем ОСОБА_4 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна, під час кримінального провадження», затвердженого постановою КМУ № 1104 від 19.12.2012, відповідно до листа окружної прокуратури від 12.08.2022, Подільським РУП ГУНП в Одеській області 30.08.2022 призначено службове розслідування. В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження порушень з боку процесуального керівника ОСОБА_2 не встановлено (а.с. 67-68).
02.11.2022 року листом №09/1/1-4773вих22 Одеська обласна прокуратура на адресу ОСОБА_1 у відповідь на його звернення, яке надійшло 04.10.2022 року за №40545-22 складено листа, в якому роз'яснено, що згідно з вимогами ст. ст. 303-307 Кримінального процесуального кодексу України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду за правилами судового розгляду. Крім того повідомлено, що вивченням доводів, наведених у зверненні позивача, підстав для призначення службового розслідування, передбачених пунктом 3 розділу II Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурора, затвердженої наказом Генерального прокурора від 16.06.2021 № 202, стосовно посадових осіб Подільської окружної прокуратури наразі не вбачається. Також роз'яснено, що відповідно до частини 2 статті 45 Закону України «Про прокуратуру» позивач має право, за наявності підстав, на самостійне звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку (а.с. 61-62).
З наданої до суду копії реєстру №121549 від 02.11.2022 року судом встановлено, що копію листа №09/1/1-4773вих22 від 02.11.2022 року направлено на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку (а.с. 87).
Вважаючи дії Одеської обласної прокуратури щодо порушення встановленого строку розгляду скарги ОСОБА_1 від 28.09.2022 року протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що граничним строком для розгляду Одеською обласною прокуратурою вказаного звернення ОСОБА_1 було 04.11.2022 року. В той же час, з наданих до суду доказів встановлено, що відповідачем розглянуто звернення позивача 02.11.2022 року. Отже, судом встановлено, що відповідач розглянув звернення позивача у строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України,).
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права, свободи чи інтереси.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Системний аналіз положень Кримінального процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що процесуальні дії це дії, спрямовані на виконання завдань кримінального провадження на різних стадіях кримінального процесу, проведення яких забезпечується силами, засобами кримінального провадження на підставах і в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
Як вбачається з позовної заяви предметом спору у цій справі є дії Одеської обласної прокуратури щодо порушення встановлено строку розгляду скарги ОСОБА_1 від 28.09.2022 року.
З доданих до позовної заяви копій документів вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Подільської окружної прокуратури із зверненням про проведення службового розслідування від 28.09.2022 року, в якому зазначив, що в провадженні СД Подільського РУП ГУНП в Одеської області знаходиться кримінальне провадження №12022166180000124 від 26.04.2022 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. Процесуальне керівництво здійснює Подільська окружна прокуратура. 14.07.2022 року слідчий суддя Котовського міськрайсуду Одеської області Івінський О.О. ухвалив клопотання старшого дізнавача СД Подільського РУП ГУНП в Одеської області Жарука Олександра Михайловича, узгоджене прокурором Подільської окружної прокуратури Шепітко Н.С. про проведення обшуку по кримінальному провадженні №12022166180000124 задовольнив та надав дозвіл на проведення обшуку в квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . 15.07.2022 року в указаній квартирі проведено обшук, в результаті якого протиправно вилучено системний блок «Grand» 901 В BLACK з маркуванням 0901070410, ноутбук чорного кольору марки «Fugitsu» PCP5 18111-01 CN 51811-01R1500613, друкувальний пристрій «Samsung» SCX - 4200 та інше майно. В матеріалах кримінального провадження №42022162510000043 достатньо доказів, які вказують на те, що ОСОБА_1 31.03.2022 року виконавчий лист було подано до УДКСУ у Подільському районі Одеської області для невідкладного виконання рішення суду, невиконання якого може призвести до виникнення збитків. Натомість, до цього часу ОСОБА_1 не повідомлено про підозру, що вказує на відсутність складу злочину. Про це було відомо дізнавачу та прокурору Шепітко Н.С. до того, як вони звернулися до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку в квартирі ОСОБА_1 . Принаймні, в силу їх службових обов'язків та повноважень, а також досвіду роботи, вони повиннні знати про це. Не дивлячись на це, досудове розслідування кримінального провадження №42022162510000043 продовжується. Продовжується порушення конституційних прав ОСОБА_1 на володіння майном. Їх посадові обов'язки зводяться до дотримання законів в діяльності, конституційних прав громадян. Вказане потребує контролю керівництва Подільської окружної прокуратури Одеської області за діями прокурора Шепітко Н.С., який, в силу п. 11.2 та 11.4 Наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 30.09.2021 р. №309 9.12, повинен був перевіряти відповідність кваліфікації зареєстрованих кримінальних правопорушень обставинам їх вчинення, перед погодженням клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій перевіряти наявність правових підстав для прийняття таких процесуальних рішень, відповідність наведених у них даних вимогам законів, матеріалам і фактичним обставинам кримінального провадження. В порушення своїх службових та посадових обов'язків, ОСОБА_2 допустив порушення, якими порушено конституційні права ОСОБА_1 та незаконно проведено обшук. В зв'язку з викладеним, керуючись ст. 4, 5, 18, 20 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР, із змінами і доповненнями, Статті 12, 25 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, Наказом Генерального прокурора України «Про організацію роботи органів прокуратури з особистого прийому, розгляду звернень і запитів та забезпечення доступу до публічної інформації» від 06.08.2020 № 363, п. 11.2 та 11.4 Наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 30.09.2021 р. №309 9.12, ОСОБА_1 просив провести службове розслідування по діяльності прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області Шепітко Н.С. при здійсненні процесуального керівництва в викладених фактів за його особистою участю.
Колегія суддів приходить до висновку, що звернення від 28.09.2022 року ОСОБА_1 хоч і містить посилання на Закон України «Про звернення громадян», проте вмотивоване незгодою з рішеннями, діями та бездіяльністю, вчинених в межах кримінального провадження № 12022166180000124 від 26.04.2022 р.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про прокуратуру» під час здійснення повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов'язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті. Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор має право давати вказівки будь-якому прокурору. Прокурором вищого рівня є: 1) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів окружної прокуратури - керівник окружної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків; 2) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів обласної прокуратури - керівник обласної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків; 3) для керівника окружної прокуратури, його першого заступника та заступників - керівник відповідної обласної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків; 4) для керівника обласної прокуратури, його першого заступника та заступників, керівника та заступника керівника підрозділу, прокурора Офісу Генерального прокурора - Генеральний прокурор чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків; 5) для першого заступника та заступника Генерального прокурора - Генеральний прокурор. У разі утворення спеціалізованих прокуратур (крім Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) прокурори вищого рівня в межах таких прокуратур визначаються Генеральним прокурором.
Відповідно до ст. 45 ЗУ «Про прокуратуру» рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що спір, який виник між сторонами у справі, підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України, оскільки захист прав заявника, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшов такий позов, перевіряти та надавати оцінку обставинам, не властивим суду адміністративної юрисдикції, дотримання відповідачем приписів, встановлених КПК України.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження».
При цьому, звернення позивача від 28.09.2022 року містить повідомлення про порушення, на думку заявника, його прав у зв'язку із проведенням обшуку та вилученням у нього при обшуку майна по кримінальному провадженні №12022166180000124 від 26.04.2022 року, не повідомлення ОСОБА_1 про підозру, порушення службових та посадових обов'язків прокурором Шепітко Н.С. та не здійснення керівництвом Подільської окружної прокуратури за діями прокурора Шепітко Н.С., у зв'язку з чим звернення містить прохання про проведення службового розслідування по діяльності прокурора Подільської окружної прокуратури Шепітко Н.С. при здійсненні процесуального керівництва.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено у параграфі 1 глави 26 КПК України.
Конституційний Суд України в Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ. Крім того, імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
При цьому Конституційний Суд України у цій справі вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1666а15, від 05 червня 2018 року у справі № 826/13340/15.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що виниклий у цій справі спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися у порядку кримінального судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч.1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 238, 239, 317, 319, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року - скасувати.
Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що вказані в позові вимоги підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик