П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/11071/23
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,
повний текст судового рішення
складено 18.05.2023, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства РФ; зобов'язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства РФ.
Ухвалою судді від 18.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також зазначеною ухвалою залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДМС України.
17.05.2023 року до суду представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов наступним шляхом:
1. Заборонити Центральному міжрегіональному управлінню ДМС у м. Києві та Київській області приймати рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Зобов'язати Центральне міжрегіональне Управління ДМС у м. Києві та Київській області продовжити дію тимчасового посвідчення особи №035396 від 29.12.2022 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання чинності рішенням суду у даній справі.
3. Заборонити Державній Міграційній Службі України та її територіальним органам, органам Служби безпеки України та органам Національної поліції України вилучати тимчасове посвідчення особи № НОМЕР_1 від 29.12.2022 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. Заборонити Державній Міграційній Службі України та і територіальним органам, органам Служби Безпеки України, органам Національної поліції України затримувати громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку адміністративного затримання з підстав порушення перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
5. Заборонити Державній Міграційній Службі України та і територіальним органам, органам Служби Безпеки України, органам Національної поліції Украйни приймати рішення про поміщення громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Пунктів Тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
6. Заборонити Державній Міграційній Службі України та її територіальним органам, органам Служби Безпеки України приймати рішення про примусове повернення (видворення) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що у зв'язку з прийняттям 19.05.2021 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач подав письмово оформлену заяву про зобов'язання припинити протягом двох років громадянство РФ. Отже, позивач зобов'язаний припинити громадянство РФ до 19 травня 2023 року.
У зв'язку з ухваленням постанови Північного апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі №320/598/21, позивач в межах дворічного строку виконання зобов'язання про відмову від іноземного громадянства звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства РФ. В декларації позивач заповнив пункт 3 форми та послався на те, що незалежною причиною є те, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) РФ не здійснюється. Однак, відповідач не прийняв та повернув вказану декларацію, виклавши причини такого рішення в листі №A-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 від 24 квітня 2023 року, зазначивши при цьому, що позивач, який отримав громадянство України у період з 01.01.2018 року до набрання чинності Законом №1941-IX (до 19.12.2021 року) та не належить до визначених у пункті 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону категорій осіб, не має підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
19 травня 2023 року спливає дворічний строк виконання позивачем обов'язку надати документ про припинення іноземного громадянства. Оскільки з викладених в позові причин позивач не може подати відповідний документ, тому скористався правом наданим ч.5 ст.8 Закону України «Про громадянство» та надав відповідачу декларацію про відмову від іноземного громадянство. Однак, внаслідок протиправного неприйняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства існує ризики того, що відповідач після 19 травня 2023 року може прийняти скасування рішення про оформлення набуття громадянства України на підставі ст.21 Закону України «Про громадянство» (у зв'язку з невиконанням зобов'язання про припинення іноземного громадянства протягом двох років з моменту). Внаслідок цього до позивача можуть бути застосовані такі заходи як вилучення тимчасового посвідчення, адміністративне затримання за підстав порушення міграційного законодавства, поміщення до ПТП, примусове повернення до країни походження.
Разом з тим, застосування будь-яких з наведених заходів призведе до неможливості ефективного захисту прав позивача, неможливості реалізації рішення суду про можливе задоволення позову, оскільки позивача буде позбавлено документа, що посвідчує особу, що зумовить відсутність захисту та невизначеність правового статусу останнього в Україні та за кордоном, а обмеження свободи пересування позбавить можливості належного захисту порушених прав.
Наслідки виконання оскаржуваного рішення призведуть до створення правових підстав до подальшого застосування до позивача процедури примусового повернення в країну походження та/або примусового видворення до РФ. Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком на три роки.
Більше того, вжиття заходів щодо примусового повернення до країни походження (Росії) навіть може поставити під загрозу життя позивача з огляду на наступне. З самого початку збройного вторгнення збройних сил РФ на територію України, позивач вступив до лав територіальної оборони, приймав участь у бойових діях. Позивач є IT-фахівцем та окрім безпосередньої участі у бойових діях, активно допомагає країні у відсічі збройній агресії на кібер-фронті. Позивач бере участь у волонтерській та гуманітарній діяльності.
Висвітлення його діяльності можна за посиланнями знайти (https://aspicom.ua/ru/news/tekhnologii/ekspert-rinku-kriptovalyuti-sergiy-sotnichenko-yakiy-zakhischav-kiivschinu-vid#gsc.tab=0;https://biz.nv.ua/bizinterview/kriptovalyuta-v-ukraine-kak-prosledit-proishozhdenie: kriptovalyuty-i-pochemu-eto-vazhno-50266626.html; https://finance-webtransfercom.ua/ekonomika/nikakoj-raboty-s-rossiyanami-kriptokompanii-ukrainy-prinyali-memorandum/).
За свою діяльність, вагомі внески у сприяння обороноздатності держави, позивач отримав численні подяки, зокрема від Командира ВЧ НОМЕР_2 ; начальника Харківського НУ Повітряних сил імені Івана Кожедуба, та від Київського Міського Голови Віталія Кличка.
Сукупність наведених обставин вимагає вжиття таких заходів забезпечення позову, які б не дозволили до вирішення спору про визнання протиправним та скасування рішення, яким скасовано рішення про оформлення набуття громадянства допустити такі дії органів державної влади, які б унеможливили виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.
Позивач вважає, що такими заходами, які б забезпечили ефективний захист прав позивача та виконання рішення суду є:
- заборона відповідачу приймати рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
- заборона вилучення тимчасового посвідчення громадянина України;
- зобов'язання відповідача продовжити термін дії тимчасового посвідчення громадянина України;
- заборона затримання позивача та поміщення його до ПТПП;
- заборона видворення, або примусового повернення позивача до країни походження.
Вказані заходи в повній мірі здатні забезпечити ефективний захист прав позивача та виконання рішення суду про можливе задоволення позову і в той же час є співмірними позовним вимогам.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про забезпечення його позову до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, Дніпровський район, вул. Березняківська, 4-а; ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Заборонено Державній міграційній службі України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9; ЄДРПОУ 37508470) та її територіальним органам до вирішення справи по суті приймати рішення, в тому числі, але не виключно, про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, та вчиняти дії, наслідком яких може бути втрата громадянства України ОСОБА_1 , який документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_4 №100 від 20 травня 2021 року, довідкою про реєстрацію громадянином України №1048/2021 від 20 травня 2021 року.
В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області подало апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від18 травня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
Апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, такою, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування ухвали.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2023 року (вх.№12156/23) від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області до суду апеляційної інстанції надійшли доповнення до апеляційної скарги на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №420/11071/23, в якій апелянт просить врахувати, викладену в доповненнях до апеляційної скарги, практику Верховного Суду під час розгляду апеляційної скарги ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та ухвалення рішення по справі №420/11071/23(а.с. 117-120).
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
З огляду на те, що доповнення до апеляційної скарги подані Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області в межах строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає, що зазначені доповнення підлягають розгляду разом з апеляційною скаргою в рамках даного апеляційного провадження.
02.06.2023 року (вх.№12385/23) на адресу суду апеляційної інстанції від представника позивача - адвоката Мастістого Іллі Андрійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року залишити без змін.
В судове засідання, призначене на 20.06.2023 року о 11:45 год. з'явився представник відповідача.
Позивач та його представник не з'явились. Представник позивача - адвокат Мастістий Ілля Андрійович надав до суду апеляційної інстанції заяву про відкладення слухання апеляційної скарги на іншу дату. В обґрунтування вказаної заяви заявником зазначено, що представник має бути присутнім при розгляді іншої справи, а саме: справи №922/2183/22, призначеної на 12:00 год. в цей же день. Разом із заявою представником позивача надана роздрукована копія з офіційного веб порталу «Судової влади України» щодо стану розгляду справи №922/2183/22. З урахуванням закінчення передбаченого КАС України місячного строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вирішила розглянути справу за відсутності представника позивача.
Після дослідження матеріалів справи та надання пояснень представником апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції згідно з вимогами ст.311 КАС України розглянула справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем РФ.
19.05.2021 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України», отримав довідку про реєстрацію громадянином України №1048/2021 від 20 травня 2021 року та був документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_4 від 20.05.2021 року.
У зв'язку з ухваленим відповідачем рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 подав до органу ДМС зобов'язання припинити громадянство РФ протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до відповідача документ про припинення громадянства РФ, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства РФ - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина РФ до уповноваженого органу цієї держави.
У жовтні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства РФ з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства РФ перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства РФ.
Листом від 22.10.2021 року №8010.4.2-49539/80.3-21 відповідач відмовив позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства РФ у зв'язку з відсутністю незалежних від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства та неможливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Також вказано, що відповідно до наказу Посольства РФ в Україні від 09.01.2021 року №1 вартість виходу з громадянства РФ становить 1852,50 грн., що не перевищує половини мінімальної заробітної плати в Україні.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства РФ протиправними, позивач звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про зобов'язання прийняти декларацію.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі №320/598/21 позов задоволено, визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства РФ; зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства РФ та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
Вказане рішення набуло чинності і позивач був документований паспортом громадянина України № НОМЕР_5 від 16.03.2022 року.
У відповіді на адвокатський запит відповідач повідомив, що рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.08.2022 року, відповідно до статті 21 Закону скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 року про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 8 Закону у зв'язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей. На підставі вищезазначеного рішення, паспорт громадянина України у вигляді ID картки № НОМЕР_5 , оформлений на ім'я ОСОБА_1 , визнано недійсним.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 року у справі №420/13261/22 визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 18.08.2022 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, під час розгляду справи №420/13261/22, відповідач оскаржив рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі №320/598/21, яким було визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства РФ та зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства РФ та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову - відмовлено. Отже, внаслідок скасування рішення суду у справі №320/598/21, позивач вважався таким, що не відмовився від громадянства РФ.
У зв'язку з прийняттям 19.05.2021 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач подав письмово оформлену заяву про зобов'язання припинити протягом двох років громадянство РФ. Отже, позивач зобов'язаний припинити громадянство РФ до 19 травня 2023 року.
У зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі №320/598/21, позивач в межах дворічного строку виконання зобов'язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства РФ.
Однак, відповідач не прийняв та повернув вказану декларацію, виклавши причини такого рішення в листі №А-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 від 24 квітня 2023 року, що й зумовило позивача звернутися до суду із даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що достатнім та дієвим способом забезпечення даного позову є заборона Державній міграційній службі України та її територіальним органам до вирішення справи по суті приймати рішення, в тому числі, але не виключно, про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, та вчиняти дії, наслідком яких може бути втрата громадянства України ОСОБА_1 , який документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_4 від 20 травня 2021 року, довідкою про реєстрацію громадянином України №1048/2021 від 20 травня 2021 року.
Так, на думку суду першої інстанції, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Як зазначає суд першої інстанції, в даному випадку, з урахуванням обставин справи, такий спосіб забезпечення позову попереджає ризики щодо ускладнення виконання судового рішення. При цьому, таким способом забезпечення позову фактично не спричиняється будь-якої шкоди учасникам справи, не завдаються збитки; натомість запобігається завдання суттєвої та невиправданої шкоди стороні позивача, що цілком відповідає завданню адміністративного судочинства та меті забезпечення позову.
Суд першої інстанції вважає, що заявлені заявником заходи забезпечення даного позову не є у повній мірі співмірними із позовними вимогами та, за встановлених судом обставин, недієвими та неефективними, у зв'язку із чим вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з метою запобігання настання негативних наслідків, з урахуванням дотримання балансу процесуальних прав та обов'язків сторін, підлягає частковому задоволенню в обраний судом процесуальний спосіб.
Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з вимогами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з вимогами ч.2 ст.151 КАС України - суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Колегія суддів зазначає, що зазначені підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Таким чином, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Тому, підставами для забезпечення позову є очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість або значне ускладнення захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Метою забезпечення позову є невідкладне реагування суду задля запобіганню можливого порушення прав позивача та можливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи заявника переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, публічно-правовий спір між сторонами існує, за переконанням заявника, за обставин прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм та вимог чинного законодавства України.
Однак, заявником не доведено та документально не підтверджено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Зазначений правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 року у справі №640/13245/19.
Докази на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, відсутні.
Крім того, відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів на даній стадії розгляду справи. В даному випадку позовні вимоги про оскарження дій відповідача щодо відмови у прийнятті поданої декларації та зобов'язання здійснити певні дії щодо її прийому, не узгоджуються ані з вимогами забезпечення позову зазначеними у заяві позивача, ані з обраним судом першої інстанції способом забезпечення цього позову. Так як фактично забороняють відповідачу робити можливі дії які навіть не є предметом оскарження.
У п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» №2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Із аналізу наведеного вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Зазначаючи про необхідність забезпечення позову шляхом заборони Державній міграційній службі України та її територіальним органам до вирішення справи по суті приймати рішення, в тому числі, але не виключно, про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, та вчиняти дії, наслідком яких може бути втрата громадянства України ОСОБА_1 , який документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_4 від 20.05.2021 року, довідкою про реєстрацію громадянином України №1048/2021 від 20.05.2021 року, останній не надав суду доказів, що свідчать про очевидність ознак протиправності дій відповідача чи утруднення виконання рішення суду у подальшому, а наведені у позові доводи підлягають перевірці у ході судового розгляду справи по суті.
Колегія суддів зауважує, що лише у випадку встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача оскаржуваним рішенням, їх відновлення в даному випадку можливе виключно за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може підміняти собою необхідність вжиття запобіжних заходів у даному випадку та на даній стадії.
Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Так, судом першої інстанції в порушення норм чинного законодавства України не було досліджено в повному обсязі та проаналізовано інформацію про позивача на момент винесення спірного рішення, чим допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення (ст.90 КАС України).
Зазначене свідчить про неналежне дослідження судом першої інстанції матеріалів справи та неналежне використання судом норм процесуального та матеріального права.
У справі №320/598/21 в своїй постанові Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до наступного висновку... «Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, що не породжує виникнення у ОСОБА_1 права на подання декларації про відмову від іноземного громадянства до відповідача, в якого, у свою чергу, не виникає обов'язку з прийняття відповідного документа.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються колегією суддів в якості належних.»...
Тобто, Шостий апеляційний адміністративний суд наголосив на відсутності у ОСОБА_1 незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства.
Також, як на момент розгляду справи №320/598/21, так і на час повторного звернення ОСОБА_2 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо прийняття від нього декларації про відмову від іноземного громадянства були відсутні будь-які незалежні причини. Посилання позивача на укладання контракту не може бути прийнято судом до уваги, тому що як на час подання останньої декларації так й на час оскарженої відмови у її прийнятті у квітні 2023 року цей контракт не був укладений.
Саме у відповіді ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 30.01.2023 року за вих. №8010.4.2-3388/80.3-23 на адвокатський запит від 23.01.2023 року №023-01/01-23 в інтересах ОСОБА_2 також було повідомлено про відсутність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документу щодо проходження служби у Збройних силах України.
19.12.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» (далі - Закон) щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб».
Метою прийняття Закону є реалізація Указу Президента України від 13.08.2019 року №594 «Питання спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами російської федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання».
Законом, зокрема, врегульовано питання можливості подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття до громадянства України такими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13.08.2019 року №594, а саме:
1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пунктів 1-3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України;
3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;
4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом;
6) прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України (стосовно яких у поданні центрального органу виконавчої влади України у відповідній сфері на ім'я Президента України містяться відомості, що такі особи брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).
З урахуванням розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом (до 19.12.2021 року).
30.12.2021 року Міністерством юстиції України за №1696/37318 зареєстровано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28.12.2021 року №989 «Про затвердження зразків деяких документів, які подаються для набуття громадянства України іноземцями, які мають визначені заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, які брали (беруть) участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості України, та іноземцями, які зазнали переслідувань» (далі - Наказ).
Наказ розроблений відповідно до Закону України від 06.06.2019 року №2743- VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» та Закону України від 14.12.2021 року №1941-IX «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб».
Наказом затверджено зразки декларацій про відмову від іноземного громадянства, які подаються у зв'язку з наміром набути громадянство України в тому числі такими категоріями іноземних громадян:
1) які отримали посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України;
3) які в установленому законодавством України порядку уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України;
4) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;
5) яких визнано біженцем або яким надано притулок в Україні;
6) які зазнали переслідувань;
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №320/5401/20 від 16.09.2021 року, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі №640/1305/20, було наголошено:... «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Висновки суду першої інстанції про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для нього, не підтверджено будь-якими доказами, наявними в матеріалах справи. Так само суд першої інстанції не зазначив, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано необхідності вжиття застосованих заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 ст. 150 КАС України, а застосовані заходи є такими, що суперечать приписам ч.2 ст.151 КАС України, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що заява представника позивача - адвоката Мастістого Іллі Андрійовича про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим судове рішення, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.150; 151; 241; 242; 243; 308; 311; 315; 317;321; 322; 325;328; 329; 331 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18травня 2023 року - скасувати, прийняти у справі №420/11071/23 нову постанову, якою відмовити у задоволені заяви представника позивача - адвоката Мастістого Іллі Андрійовича про вжиття заходів забезпечення позову.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька