22 червня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/80/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 056650008176 від 06.12.2022 про відмову позивачу у призначенні пенсії,
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію з 30.11.2022 за віком відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції яка була чинна до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням періодів роботи з 04.06.2008 по 20.07.2020, з 04.01.2022 по 10.11.2022до спеціального (пільгового стажу за Списком №2).
В обґрунтування заяви зазначено, що 30.11.2022 позивач звернулась до Пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням № 056650008176 від 06.12.2022 відповідач відмовив в призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням відповідного пенсійного віку 55 років. Під час розгляду зави про призначення пенсії відповідач не зарахував до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи на підприємстві ПАТ "Збагачувальна фабрика "Україна" з 04.06.2008 по 20.07.2020, з 04.01.2022 по 10.11.2022 через дефекти у довідці № 289 від 10.11.2022, яка підтверджує пільговий характер роботи. Позивач зазначає, що матеріали пенсійної справи свідчать, що на момент звернення до відповідачі із заявою про призначення пенсії від 30.11.2022 позивач мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки досягла необхідного пенсійного віку 50 років та необхідний загальний та пільговий стаж за Списком № 2. Тому позивач вважає, що відмовляючи у призначені дострокової пенсії за віком на пільгових умовах з мотиву недосягнення пенсійного віку 55 років відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень.
Ухвалою суду від 09.01.2023 прийнято позов та відкрито провадження в адміністративній справі 440/80/23, призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
27.01.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначено, що ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 30.11.2022 року до управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надавши наступні документа: свідоцтво про народження дитини: трудову книжку; виписки з наказів; свідоцтва про шлюб; накази; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.11.2022 № 288, видану ПАТ “Збагачувальна фабрика Україна" про періоди роботи з 07.10.1994 по 05.02.2004 рр., довідку про підтвердження наявного трудовою стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.11.2022 № 289, видану ПАТ “Збагачувальна фабрика Україна" про періоди роботи з 04.10.2005 по 20.07.2020 рр. та з 04.01.2022 по 10.11.2022 рр. До пільгового стажу не враховано період з 01.06.2008 по 20.07.2020 рр. та з 04.012022 р. по 10.112022 р. оскільки посада, зазначена в довідці "машиніст насосних установок" не відповідає посаді, зазначеній в списках пільгових професій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.012003 р. №36 “машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродуктів і реагентів" та не відповідає посаді, зазначеній в списках пільгових професій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. №461, “машиністи насосних установок, зайняті на дренажних роботах" та не відповідає посаді в наказі про результати атестацію робочих місць від 04.01.2022 р. №10 “машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродуктів і реагентів", паспорт, код. Аналіз наданих документів показує, що пільговий стаж роботи за Списком № 2, на дату подачі заяви складає 11 років 2 місяці 18 днів. Загальний страховий стаж складає 31 рік 00 місяців 28 днів. Управлінням прийнято рішення: відмовити ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 путину 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявниця не досягла відповідного пенсійного віку на дату подання заяви.
Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2022 позивач звернулася до управління Пенсійного фонду із заявою в якій просила призначити пенсію за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії від 06.12.2022 № 056650008176 позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 путину 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявниця не досягла відповідного пенсійного віку на дату подання заяви.
Крім того, зазначено, що до пільгового стажу не враховано період з 01.06.2008 по 20.07.2020 рр. та з 04.01.2022 р. по 10.11.2022 р. оскільки посада, зазначена в довідці "машиніст насосних установок" не відповідає посаді, зазначеній в списках пільгових професій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. №36 “машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродуктів і реагентів" та не відповідає посаді, зазначеній в списках пільгових професій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. №461, “машиністи насосних установок, зайняті на дренажних роботах" та не відповідає посаді в наказі про результати атестацію робочих місць від 04.01.2022 р. №10 “машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродуктів і реагентів", паспорт, код. Аналіз наданих документів показує, що пільговий стаж роботи за Списком № 2, на дату подачі заяви складає 11 років 2 місяці 18 днів. Загальний страховий стаж складає 31 рік 00 місяців 28 днів.
Не погоджуючись із рішенням відповідача № 056650008176 від 06.12.2022 про відмову позивачу у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час звернення позивача із заявою).
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 2 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції від 02.03.2015) фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України за № 1-р/2020 від 23.01.2020, у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, суд зазначає, що на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, а саме:
- пунктом «б» частини другої статті 13 Закону №1788-XII передбачено право на пенсію за віком жінок, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- статтею 114 Закону України №1058-IV передбачено право на пенсію за віком працівникам зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому, статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до абзаців першого другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Також, згідно з абзацом першого пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак, суд констатує, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
При цьому, у спірних правовідносинах, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає:
- 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ);
- 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
Суд зазначає, що однією з підстав відмови позивачу у призначенні пенсії за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку зазначено, що вона не досягла віку 55 років.
Питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України в порядку, визначеному Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».
Органи судової влади під час здійснення судочинства застосовують законодавчі норми та не наділені повноваженнями (крім Конституційного Суду України) визнавати закони України такими, що втратили чинність або скасовувати їх у інший спосіб.
Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин п. «б» ст. 13 Закону № 1788 у редакції, яка діяла до Закону України від 02.03.2015 № 213.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при вирішенні даної справи норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягають застосуванню, адже остання суперечить принципам правової визначеності та положенням Конституції України з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Отже, на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, норми Закону № 1788-XII були чинними. Цей закон не скасований, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.
Відтак, умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначалися Законом № 1788-XII на момент виникнення спірних правовідносин.
Суд звертає увагу, що однією з підставою для відмови у призначенні пенсії було посилання відповідачем на приписи статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, суд вважає, що при зверненні позивача до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії пільгової пенсії за віком за Списком №2, відповідач повинен був при вирішенні заяви керуватися нормами Закону № 1788.
Щодо висновків пенсійного органу про відсутність у позивача пільгового стажу, суд зазначає наступне.
Так відповідно до спірного рішення відповідач не зарахував до пільгового стажу за Списком № 2 періоди моєї роботи на підприємстві ПАТ "Збагачувальна фабрика "Україна" з 04.06.2008 по 20.07.2020, з 04.01.2022 по 10.11.2022 з мотиву невідповідності професій/посад згідно довідки № 289 від 10.11.2022 посадам, які зазначені у списках № 2 пільгових професій затверджених постановами КМУ № 36 від 16.01.2003, № 461 від 24.06.2016.
Суд зазначає, що статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Суд зазначає, що відповідно до довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.11.2022 №289 ПАТ "Збагачувальна фабрика "Україна" позивач у період з 04.06.2008 по 20.07.2020 та у період з 04.01.2022 по 10.11.2022 працювала за професією (посадою) машиніст насосних установок, що передбачена Списком №2 розділ ІІ підрозділ.
Відповідач у спірному рішенні зазначив, що до пільгового стажу не враховано період з 01.06.2008 по 20.07.2020 рр. та з 04.012022 р. по 10.112022 р. оскільки посада, зазначена в довідці "машиніст насосних установок" не відповідає посаді, зазначеній в списках пільгових професій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.012003 р. №36 “машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродуктів і реагентів" та не відповідає посаді, зазначеній в списках пільгових професій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. №461, “машиністи насосних установок, зайняті на дренажних роботах" та не відповідає посаді в наказі про результати атестацію робочих місць від 04.01.2022 р. №10 “машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродуктів і реагентів", паспорт, код.
Стосовно неточності записів щодо посади позивача в уточнюючій довідці, суд зазначає наступне.
Верховним Судом у постанові від 21лютого 2018 року у справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
У постанові по справі від 06 березня 2018 року №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Також, Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16- а та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Проте, орган Пенсійного фонду не скористався наданим йому правом на перевірку відомостей, зазначених у вказаній довідці, а переклав тягар відповідальності на заявника, та відмовив у зарахуванні пільгового стажу, без законодавчо встановлених на те причин.
Водночас, відповідач не заперечує факт роботи позивача на підприємстві, проте вважає, що цього недостатньо для врахування стажу такої роботи до пільгового.
Виконання позивачем робіт на посаді, яка передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у період з 04.06.2008 по 20.07.2020 та у період з 04.01.2022 по 10.11.2022 рік, підтверджено наявними в матеріалах доказами, отже підстави для відмови у зарахуванні спірних періодів трудового стажу позивача до пільгового, у відповідачів відсутні.
Крім того, суд враховує, що у спірному рішенні підставою для відмови у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявниця не досягла відповідного пенсійного віку на дату подання заяви.
З наявного у матеріалах справи паспорту позивача серії НОМЕР_1 встановлено, що датою її народження є 09.12.1971, тобто станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилося 50 років.
Враховуючи той факт, що позивачем досягнуто віку, який надає право для призначення пільгової пенсії та має необхідний стаж роботи, як загальний так і пільговий, суд робить висновок, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області № 056650008176 від 06.12.2022 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії позивачу підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити їй пільгову пенсію відповідно до п. «б» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 30.11.2022, суд зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов (що є у спірному випадку) відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Крім цього спосіб відновлення порушеного права позивачки має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію з 30.11.2022 за віком відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції яка була чинна до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням періодів роботи з 04.06.2008 по 20.07.2020, з 04.01.2022 по 10.11.2022 до спеціального (пільгового стажу за Списком №2).
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 056650008176 від 06.12.2022 про відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію з 30.11.2022 за віком відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції яка була чинна до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із урахуванням періодів роботи з 04.06.2008 по 20.07.2020, з 04.01.2022 по 10.11.2022 до спеціального пільгового стажу за Списком №2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова