22 червня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/2018/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення виплати пенсії позивачу,
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області поновити виплату пенсії позивачу на підставі заяви представника ОСОБА_2 за довіреністю з моменту припинення її виплати.
В обгрунтування позову зазначено, що в квітні 2022 року виплата пенсії позивач була припинена і позивача було повідомлено про отримання пенсії через відділення поштового зв'язку. Але у відділенні поштового зв'язку позивачу відмовили у видачі пенсії, посилаючись на заборону Пенсійного фонду. Після з'ясування причин припинення виплати пенсії - закінчення терміну довіреності позивач звернувся до пенсійного фонду надавши нову довіреність, проте, виплату пенсії так і не було поновлено позивачу.
Ухвалою суду від 06.03.2023 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 20.03.2023 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/2018/23, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12.04.2023 до суду від позивача надійшов відзив на позов в якому зазначено, що позивач по справі перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області як отримувач пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Розпорядженням від 16.05.2022 №1 та розпорядженням від 25.01.2023 №3106/8 відмовлено позивачу у продовженні виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно поданої заяви гр. ОСОБА_1 , зареєстрованого за паспортом в АДРЕСА_1 ; фактично проживаючого в США, буд. АДРЕСА_2 . Виплата пенсії позивачу була поновлена з 01.04.2019 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі №440/3600/19 на підставі заяви від 12.06.2019 та доданих до неї документів, поданих представником ОСОБА_1 за довіреністю від 22.03.2019 ОСОБА_2 з моменту припинення виплати. Вказано, що термін дії довіреності був встановлений до 28.03.2022, тому виплата пенсії з 01.04.2022 припинена. Зазначено, що як свідчать надані документи, заява про поновлення позивачу пенсії в Україні подана не особисто, а гр. ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності від 14.09.2022, яка не була зазначена в рішенні суду у справі № 440/3600/19 від 29.10.2019.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №1682/03-24/1 від 12 березня 2019 року повідомлено ОСОБА_1 про необхідність особистого звернення до 28 березня 2019 року до органу пенсійного фонду за місцем реєстрації для проведення ідентифікації та верифікації, а у разі неявки - виплата пенсії з 01 квітня 2019 року буде припинена.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії від 12 червня 2019 року, в якій просив поновити виплату пенсії за вислугу років.
Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято розпорядження №564 від 21 червня 2019 року, яким на підставі пункту 10 Порядку виплати пенсії та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30 серпня 1999 року, пунктів 4, 14-15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30 січня 2007 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, відмовлено ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв'язку з тим, що заява про поновлення ОСОБА_1 пенсії подана не ним особисто, а ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності від 22 березня 2019 року. Дані про визнання ОСОБА_2 опікуном чи піклувальником ОСОБА_1 відсутні .
Не погодившись з розпорядженням відповідача №564 від 21 червня 2019 року про відмову у відновленні пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі №440/3600/19 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний номер 13967927) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний номер 13967927) щодо припинення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); визнано протиправним та скасовано розпорядження Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №564 від 21 червня 2019 року щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний номер 13967927) поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі заяви від 12 червня 2019 року та доданих до неї документів, поданих представником ОСОБА_1 за довіреністю від 22 березня 2019 року - ОСОБА_2 , з моменту припинення її виплати.
Відповідачем зазначено, що на виконання рішення суду від 29.10.2019 у справі №440/3600/19 виплата пенсії позивачу була поновлена з 01.04.2019 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі №440/3600/19 на підставі заяви від 12.06.2019 та доданих до неї документів, поданих представником ОСОБА_1 за довіреністю від 22.03.2019 ОСОБА_2 з моменту припинення виплати.
Водночас враховуючи те, що термін дії довіреності був встановлений до 28.03.2022, тому виплата пенсії з 01.04.2022 припинена.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 25.01.2023 про поновлення виплати пенсії.
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 09.02.2023 позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії, оскільки термін дії довіреності був встановлений до 28.03.2022, тому виплату припинено з 01.04.2022. Зазначено, що подання заяви на поновлення виплати пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особою, яка діє на підставі довіреності Порядком №1596 та Порядком №3-1 не передбачено.
Позивач не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення виплати пенсії позивачу, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ст. 33 Конституції України).
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV від 09.07.2003), загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закон №1058-IV від 09.07.2003 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV від 09.07.2003, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 3.3 Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009, вказаними нормами Закону (статті 51) конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
У Рішенні Конституційним Судом зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного Суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Враховуючи наведене можна дійти висновку, що позивач, проживаючи в США, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Крім того, у рішенні по справі "Пічкур проти України" (Заява № 10441/06), яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейський суд з прав людини зазначив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому Європейський суд з прав людини доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після набрання чинності рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року, не передбачено таких підстав для відмови у поновленні пенсії, як проживання за кордоном, зокрема, в США.
Згідно з п.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. №3-1 заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні тощо, подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання. При цьому в заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, які перебувають на повному державному утриманні, указується адреса одержувачів цієї частини пенсії.
Суд зазначає, що даною нормою передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що пенсіонер повинен особисто звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення виплати пенсії позивачу та зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області поновити виплату пенсії позивачу на підставі заяви представника ОСОБА_2 за довіреністю з моменту припинення її виплати.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний номер 13967927) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви представника ОСОБА_2 за довіреністю з моменту припинення її виплати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова