22 червня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/3009/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Полтавській області /надалі - позивач, ГУ ДПС у Полтавській області/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 /надалі - відповідач, ОСОБА_1 / про стягнення податкового боргу з громадянки ОСОБА_1 у розмірі 15358,38 грн з єдиного податку фізичних осіб /а.с.1-6/.
Позов обґрунтований тим, що за фізичною особою ОСОБА_1 обліковується податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 15358,38 грн, нарахованих на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 09 вересня 2020 року № 53947/16-31-53.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року зобов'язано Виконавчий комітет Машівської селищної ради надати до суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .
20 квітня 2023 року від Виконавчого комітету Машівської селищної ради до суду надійшов лист вих. №817 від 14 квітня 2023 року, в якому повідомлено, що згідно за наявними картотечними обліками Виконавчого комітету Машівської селищної ради та відомостями з реєстру Машівської територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Копія вказаної ухвали надіслана відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 , та вручена адресату 29 квітня 2023 року /а.с. 60/.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористалася.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12, статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 10/ ОСОБА_1 у період з 28 січня 2019 року по 29 листопада 2021 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
ОСОБА_1 подала до Машівської ДПІ заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій просила перевести її на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01 жовтня 2020 року та повідомила про зміну ставки (зі ставки 5% на ставку 20 %) та групи ( з 3 групи на 2 групу) за видами діяльності 63.99 «Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.» (основний), 96.02 «Надання послуг перукарнями та салонами краси» та 82.99 «Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.» /а.с. 13-14/.
Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок сплати податків і зборів встановлений Податковим кодексом України /надалі - ПК України/.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 291.2 та 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 ПК України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.
З аналізу пункту 291.4 статті 291 ПК України слідує, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на першу, другу, третю та четверту групи платників єдиного податку.
Згідно з підпунктом 2 цього пункту до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
За змістом пункту 293.1 статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Підпунктом 2 пунктом 293.2 статті 293 ПК України встановлено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до положень статті 298 ПК України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування, поданої ним до контролюючого органу, останню з 01 жовтня 2020 року переведено на ІІ групу платників єдиного податку, ставка єдиного податку для якої складає 20% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 28,31 гривні.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 36,11 гривні.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Враховуючи викладене, розмір єдиного податку з фізичних осіб за видом діяльності для відповідача, як фізичної особи-підприємця та платника єдиного податку ІІ групи на 2020 рік становив 944,60 грн та на 2021 рік становив 1200,00 грн щомісячно.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем єдиний податок з фізичних осіб не сплачено за період з листопада 2020 року по грудень 2021 року.
Станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб за вказаний період в загальній сумі 15358,38 грн, а саме: за листопад 2020 року в сумі 13,78 грн (944,78 грн зменшено за рахунок переплати та сплати), за грудень 2020 року в сумі 944,60 грн, за період з 20 січня 2021 року по 20 грудня 2021 року в сумі 14400,00 грн.
У встановлений Податковим кодексом України строк відповідачем податкові зобов'язання з єдиного податку в загальній сумі 15358,38 грн не сплачено /а.с. 15-26, 53-58/.
Заявлена позивачем до стягнення сума боргу в 15358,38 грн відповідає визначенню податкового боргу, наведеному у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а саме: "податковий борг" - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано податкову вимогу форми "Ф" №12204-13 від 07 квітня 2021 року /а.с. 12/, яку направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, проте податкова вимога повернута до контролюючого органу відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" /а.с. 12-зворот/.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно із положеннями пункту 42.5 вказаної статті у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З огляду на приписи пунктів 42.2, 42.5 статті 42, пункту 58.3 статті 58 та пунктів 59.1 та 59.5 статті 59 ПК України, податкова вимога форми "Ф" №12204-13 від 07 квітня 2021 року вважається врученою відповідачу.
Доказів оскарження вказаної податкової вимоги матеріали справи не містять.
Наявну суму податкового боргу відповідачем самостійно не погашено, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії інтегрованих карток особового рахунку відповідача з єдиного податку за відповідний період /а.с. 15-26, 53-58/.
Таким чином, позовна вимога до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у загальній сумі 15358,38 грн заявлена позивачем правомірно, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивач, який є суб'єктом владних повноважень, витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не поніс, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний номер ВП 44057192) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти за податковим боргом з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 15358,38 грн (п'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят вісім гривень тридцять вісім копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк