Справа № 420/6336/23
21 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попова В.Ф.
секретар Стрєзєва А.В.,
за участю:
представника позивача Краснопивцева О.К.,
представниці відповідача Костилєвої А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІЛЛІ” до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування рішення,
встановив:
ТОВ «Стіллі» (далі позивач) звернулось з позовною заявою до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі відповідач, Одеська митниця), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000050/2 від 25.01.2023 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що 19.09.2022 року між QUANZHOU JІALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO.,Ltd (Продавець) та TOB «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт №3, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття. При розмитненні вказаного товару подано митну декларацію 23UA500500002298U9. Відповідачем відмовлено в прийнятті декларації, митному оформленні та пропуску товару, прийнято рішення про коригування митної вартості, оскільки у наданих до митного оформлення документах відсутні данні про числові значення вартості упаковки товару, а також подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування. Такі висновки є протиправними оскільки у наданих декларантом документах відсутні будь-які вказівки на те, що витрати пооплаті упаковки та робіт з пакування не включаються в ціну, а тому така вартість не може бути додана до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари. Крім того, в інвойсі прямо передбачено, шо пакування включено в ціну товару. Щодо розміру транспортних витрат на підтвердження витрат по перевезенню товару надано довідку про транспортні витрати №0130-23/2 від 10.01.2023 року (транспортування територією Китаю та морський фрахт) та Довідку про транспортні витрати № 180 І-23/2 від 18.01.2023 року (лінійні збори, перевезення вантажу на склад, вантажні операції) перевезення до кордону України та територією України. Просять задовольнити позовні вимоги.
Представниця відповідача позовні вимоги не визнала та зазначила, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією №23UA500500002298U9 від 24.01.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, та не містяться всі відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000050/2 від 25.01.2023. Так, у наданих декларантом документах відсутні данні про числові значення вартості упаковки товару, а також подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару. У зв'язку з цим у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000050/2 від 25.01.2023 яке прийнято у відповідності до чинного законодавства. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини по справі.
19.09.2022 року між QUANZHOU JІALIN SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO.,Ltd (Продавець) та TOB «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт № 3, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття.
З метою митного оформлення випуску ввезених товарів ТОВ «Стіллі» подано митну декларацію № 23UA500500002298U9.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500002298U9 від 24.01.2023 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:
- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 06.12.2022;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 2022009 від 06.12.2022;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 6360 від 16.01.2023;
- Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № 2022009 від 06.12.2022;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 0110-23/2 від 10.01.2023;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1801-23/2 від 18.01.2023;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 02.01.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 3 від 19.09.2022.
За митною декларацією (МД) № 23UA500500002298U9 від 24.01.2023 автоматизованою системою управління ризиками були встановлені форми обов'язкового контролю: 105-2 Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв
Одеською митницею прийнято рішення про відмову в митному оформленні у вигляді Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2023/000137.
25.01.2023 року прийнято рішення № UA500500/2023/000050/2 про коригування митної вартості оскільки встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно з п.5.1 зовнішньоекономічного договору від 19.09.2022 №3 товар повинен бути упакований та маркований. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
2) Крім того, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 10.01.2023 № 0110-23/2, від 18.01.2023 № 1801-23/2, не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування.
Позивач не погодився з таким рішенням митного органу і з підстав зазначених у позові оскаржив його до суду.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Так, однією з підстав для коригування митним органом зазначено відсутність даних про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки в інвойсі до контракту укладеного між сторонами прямо зазначено, що пакування включено в ціну товару (а.с.16).
Вимоги митного органу про надання числових даних щодо вартості пакування не ґрунтуються на вимогах митного законодавства.
Так, в судовому засіданні, представниця позивача на питання суду не змогла надати пояснення та зазначити які саме документи із зазначенням числових значень необхідні митному органу для визначення митної вартості за умови зазначення в інвойсі про включення пакування до ціни товару.
На думку суду, існування документів які визначають числові значення вартості упаковки взагалі не визначено законодавством, але вони можуть створюватись за власним розсудом продавця та жодним чином не можуть вимагатись покупцем чи митним органом в силу того, що це не передбачено законодавством.
Ціна товару це фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Це кількісно визначена величина втіленої в ньому живої праці, важливою складовою якої є витрати виробництва, що визначаються після закінчення виробничого процесу. За певних умов, понесені на виготовлення товару витрати та складові його ціни є комерційною таємницею виробника.
Суд зазначає, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Згідно зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості ( Постанова ВС КАС у справі № 815/6794/17 від 22.01.2019 року).
Суд не погоджується також з висновками митного органу, щодо вимог про підтвердження витрат на транспортування, оскільки ТОВ «Стіллі» разом з митною декларацією було надано довідки, що підтверджують вартість перевезення товару № 0110-23/2 від 10.01.2023 та № 1801-23/2 від 18.01.2023 (а.с. 17-18).
Частина 2 ст. 53 МК України визначає надання документів, що містять відомості про вартість перевезенняя оцінюваних товарів. При цьому вказано норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. Таким чином, надані декларантом довідки є такими документами та містять відомості про вартість перевезення товарів.
Відповідно до позиції ВС КАС викладеної у Постанові від 31.05.2019 р. по справі №804/16553/14, суд зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезеная, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами моокуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка протрапспортпі витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Тому суд вважає безпідставним коригування заявленої декларантом ціни у цьому спорі з підстави відсутності документів підтверджуючих вартість перевезення.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду, такий обов'язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що ТОВ «Стіллі» разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов'язок позивач виконав ще до звернення до суду.
Заслухавши всі сторони в судовому засіданні, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі “Серявін та інші проти України”).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази та не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000050/2 від 25.01.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005631, 65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІЛЛІ” (код ЄДРПОУ 44601800, 65026, м. Одеса, Грецька площа 1, оф. 201-Б) судовий збір у сумі 8956,88 грн (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 88 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст виготовлено та підписано 22.06.2023 року.
Суддя Попов В.Ф.