Справа № 420/6434/23
21 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 07 квітня 2023 року надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі - відповідач), в якому позивачка просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2016, 2017, 2018 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 жовтня 2019 року на умовах та порядку, передбаченому частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 2016-2018 роки;
- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 6073 грн. 60 коп.
Адміністративний позов мотивовано наступним
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачка на даний момент отримує пенсії за вислугою років та продовжує працювати. 01 жовтня 2019 року, позивачка звернулась до територіальних органів УПФУ з питанням щодо переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та отримала відмову у зв'язку з тим, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу із призначенням (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Згідно листа ГУ ПФУ в Одеській області від 09.03.2023 року №1500-0306- 8/27335, пенсію позивачки обчислено із застосуванням середнього заробітку в Україні, з якого сплачено страхові внески за 2007 рік в розмірі 1197.91 грн..
В той же час, позивачка зазначає, що згідно із ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Крім того, позивачка вказує, що у ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені ст. 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом. Тому положення ч. 3 ст. 45 Закону в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних відносин не підлягають застосуванню.
З урахуванням вищенаведеного, позивачка переконана, що виплата пенсії за вислугу років регулюється виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення» і є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб. Таким чином, позивачка зазначає, що отримуючи пенсію за вислугою років, вона не користувалась жодним із видів пенсій, передбачених Законом №1058, а тому звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, позивачка використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058 вперше та мала право при розрахунку пенсії за віком на застосування показників середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 3 календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки.
Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні та з 06.11.2006 отримувала пенсію за вислугу років. 01.10.2019 року позивачка звернулась до Головного управління із заявою про перехід на інший вид пенсії (з пенсії по вислузі років на пенсію за віком) відповідно до норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі по тексту Закон № 1058).
З урахуванням вищезазначеного, відповідач переконаний, що позивачка помилково вважає призначення пенсії з 01.10.2019 вперше, оскільки пенсія позивачці призначена вперше саме з 06.11.2006 року, отже призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 з 01.10.2019 є переходом з одного виду пенсії на інший.
Частиною 2 ст. 42 Закону №1058 передбачено, що для розрахунку заробітної плати враховується середня заробітна плата в Україні за 2 попередні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені у ч. 1 ст. 40 Закону №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії
З урахуванням наведеного, відповідач переконаний, що відсутні законні підстави для зобов'язання Головного управління перераховувати та виплачувати позивачці пенсію за віком з 01.10.2019 року на умовах та порядку, передбаченому ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 2016-2018 роки, оскільки позивачка звернулася не за призначенням пенсії вперше, а за переведенням з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Окрім того, відповідач заперечує щодо стягнення заявленої суми судових витрат та вважає, що ані час на складання позовної заяви, а ні її оцінка не є співмірною з реально витраченим часом та сумою, а отже позовна вимога позивачки щодо стягнення з Головного управління на свою користь витрат на правову допомогу у розмірі 6073,60 грн. не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.
13 квітня 2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вхід. №ЕП/12590/23).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
29 травня 2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання ухвали суду про витребування доказів надійшли належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи позивачки (вхід. №17429/23).
Станом на 21 червня 2023 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
06.11.2006 року позивачці призначено пенсію за вислугу років, що підтверджується протоколом від 16.11.2006 року (а.с.).
Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі №01/59 від 02.02.2010 року припинено виплату пенсії ОСОБА_2 у зв'яязку із виходом на роботу з 01.02.2010 року (а.с.).
01.10.2019 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід на інший вид пенсії (за віком) (а.с.).
Рішенням Любашівського об'єднаного управління ПФУ ОСОБА_2 з 01.10.2019 року переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується відповідним протоколом призначення пенсії від 04.10.2019 року (а.с.).
17.03.2023 року представником позивачки на електронну адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було направлено адвокатський запит, в якому представник просила: «Надати рішення ГУПФУ в Одеській області, щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви останньої від 14.06.2022 року та розмір середньої заробітної плати за останні три роки що передували року звернення (2019, 2020, 2021 року), а також роз'яснення чи був застосований показник при нарахуванні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 ».
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 09.03.2023 року за вих. № 1500-0306-8/27335 повідомило представника позивачки, що при переведенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 01.10.2019 року застосовано показник середньої заробітної плати 1197,91 грн., який з 01.10.2017 в результаті осучаснення пенсій склав 3764,40 грн. (а.с.).
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2016, 2017, 2018 роки, позивачка звернулася із даним адміністративним позовом до суду.
Релевантні джерела права та висновки суду
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі- Закон №1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, позивачці було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
При цьому, позивачка звернулася вперше 01.10.2019 року за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим пенсія позивачці повинна бути призначена на підставі положень частини 2 статті 40 Закону № 1058-ІV.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), згідно якої у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
При цьому, при призначенні позивачці пенсії за віком, відповідачем застосовано позивачу показник середньої заробітної плати 1197,91 грн..
Проте, суд звертає увагу, що під час призначення 01.10.2019 позивачці пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто, у даному випадку, за 2016-2018 роки.
Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 22.12.2015 по справі № 21-4071а15 та від 31.03.2015 по справі № 21-612а14 та підтримана Верховним Судом в постановах від 05.07.2018 по справі №565/645/17, від 23.10.2018 по справі № 317/4184/16, від 31.05.2019 по справах № 344/7053/17 та № 263/16495/16-а, від 15.08.2019 по справі № 521/9597/17, від 11.09.2019 по справі № 363/1493/17, від 10.10.2019 по справі № 520/7533/17.
Доводи представника відповідача щодо того, що позивачці в 2019 році не призначалась пенсія, а її переведено з одного виду пенсії на інший, тому застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-VI не підлягає, суд не приймає до уваги, оскільки з аналізу норм законодавства суд встановив, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивачки мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
З таких підстав суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано використав механізм переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.03.2020 по справі №335/8983/17 з огляду на те, що у вказаній справі позивач з 15.09.2006 року отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 у відповідності до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 26.06.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки. Верховний Суд по справі №335/8983/17 дійшов висновку, що пенсія за віком на пільгових умовах, призначена позивачу відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто правовідносини зі спірними не є подібними.
Суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 року у справі №154/3029/14-ц щодо того, що висновки ВП ВС не є універсальними та типовими для всіх справ і фактичних обставин, які встановлюються судом, та слід аргументувати подібність правовідносин за усіма критеріями.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивачки, що складаються із судового збору, в сумі 1073 грн. 60 коп., сплаченого згідно платіжної інструкції №0.0.2906783674.1 від 17.03.2023 року підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
У прохальній частині позовної заяви позивачка також просить стягнути з відповідача на користь позивача, витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 грн..
Вирішуючи питання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень, які підлягають розподілу між сторонами, виходить з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд наголошує, що представником позивача не надано суду документів, які свідчать про надання правничої допомоги, зокрема: договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та докази оплати наданих послуг з правничої правової допомоги, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, довідка видана адвокатом клієнту на його вимогу в довільній формі, яка буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта).
Суд наголошує, що допустимими і належними є лише ті документи, які підтверджують оплату витрат на правову допомогу, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 640/8323/16-а.
Позивачкою документально не доведено та не підтверджено склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги заявлених до стягнення у розмірі 5000,00 гривень.
Більш того, представником позивача адвокатом Жмурко Світланою Леонідівною не надано суду заяву, що свідчить про поважність причин ненадання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо щодо не застосування показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016, 2017 та 2018 роки при призначенні та обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 жовтня 2019 року із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2016, 2017 та 2018 роки, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.О. Cтефанов