Справа № 420/6960/23
22 червня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ), в якому позивач просить суд: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо обмеження з 01.12.2022 року перерахованої йому - ОСОБА_1 , пенсії максимальним розміром; - зобов'язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.12.2022 року з урахуванням індексації.
Позивач зазначив, що він отримує пенсію відповідно до Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон України №2262-ХІІ).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 року по справі №420/8497/22 зобов'язано ГУ ПФУ, зокрема, здійснити перерахунок і виплату йому призначеної пенсії в розмірі 90 % від відповідних сум грошового забезпечення починаючи з 01.12.2019 року у відповідності із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХП у зв'язку зі зміною грошового забезпечення в розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», здійснивши виплату йому різниці між нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.12.2019 року по день проведення перерахунку пенсії.
Відповідач при здійсненні перерахунку пенсії на підставі рішення суду обмежив розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність
Позивач вважає, що таки дії ГУ ПФУ протиправними, оскільки рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 07.04.2023 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову шляхом надання належних доказів (копій перерахунків пенсії) на підтвердження обставин, викладених ним у позові на підтвердження позовних вимог.
Ухвалою суду від 26.04.2023 року залишено без руху заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів шляхом витребування доказів по справі, надано строк на усунення недоліків заяви. Ухвалою від 15.05.2023 року повернуто позивачу заяву про забезпечення доказів.
Ухвалою суду від 26.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у порядку ст.262 КАС України.
Представник ГУ ПФУ надав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 року позивачу проведено перерахунок пенсії з урахуванням раніше здійснених виплат, та розмір пенсії позивача обмежений максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Починаючи з 01.01.2018 згідно із ст. 2 згідно Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався.
Представник відповідача вважає, що посилання позивача на Рішення Конституційного суду України у справі № 7-рп/2016 від 20.12.2016 є безпідставним, оскільки ним визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ саме в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24.12.2015 № 911-VII, однак редакція Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” залишилась діючою, тому обмеження застосовані правомірно.
Представник також вважає пропущеним строк звернення до суду.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію на підставі Закону України №2262-ХІІ.
На умовах та у розмірах, передбачених постановою КМУ №103, здійснено перерахунок пенсії. При проведенні перерахунку основний розмір пенсії з 01.01.2018 розрахований з грошового забезпечення, яке складено з посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу. Таким чином, перерахунок пенсії позивач був здійснений зі складових грошового забезпечення, встановленого постановою КМУ №103, та в нього не були включені всі додаткові види грошового забезпечення. Крім того, його пенсій при перерахунку розрахована з 70% грошового забезпечення.
Позивач оскаржив до суду дії ГУ ПФУ щодо зменшення відсоткового визначення грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 90 до 70% та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2020 року по справі № 420/2408/20 задоволений його позов, зобов'язано ГУ ПФУ провести з 01.01.2016 року перерахунок пенсії виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії. Рішення суду виконано відповідачем.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року, залишеного без змін постановою суду апеляційної інстанції від 05.03.2029 року, визнані протиправними та не чинними пункти 1, 2 постанови КМУ №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ №103. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, від 14.05.2019 року у справі №826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови КМУ №103.
Таким чином, пункти 1,2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 вважаються не чинними з 05 березня 2019 року. Пункт 3 Постанови №103 скасований з 19 листопада 2019 року.
Позивач звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області» щодо виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року. Позивачу виготовлена оновлена довідка про розмір грошового забезпечення №33/36-2002 від 19.07.2021 року, проте ГУ ПФУ не здійснило перерахунок пенсії позивачу, у зв'язку з чим він звернувся до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 року по справі № 420/17017/21 задоволений позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату з 01.12.2019 року основного розміру пенсії, з урахуванням раніше здійснених виплат, виходячи з розміру грошового забезпечення за листопад 2019року, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення №33/36-2002 від 19.07.2021 року, наданої Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Одеській області».
В матеріалах справи наявна довідка, згідно з якою грошове забезпечення позивача для перерахунку пенсії в підсумку складає 21932,52грн.
Позивачу проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.12.2019 року на підставі довідки №33/36-2002 від 19.07.2021 року, але ГУ ПФУ при перерахунку пенсії знов застосовано розмір 70% від суми грошового забезпечення.
Позивач вважає таки дії відповідача протиправними та звернувся до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2022 року по справі № 420/8497/22 задоволений позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату з 01.12.2019 року основного розміру пенсії, з урахуванням раніше здійснених виплат, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі рішення суду, проте застосувало обмеження Позивач вико
На виконання рішення суду позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, але ГУ ПФУ при перерахунку пенсії загальний розмір пенсії був обмежений її максимальний розмір десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно наданого позивачем розрахунку основний розмір пенсії (90%грошового забезпечення) склав 19739,28грн. До вказаного розміру здійснені доплати: індексація базового ОСНР - 2763,50 грн, за виконання миротворчої місії - 523,25грн, доплата учаснику бойових дій - 40грн; доплата за особливі заслуги - 481,39грн. Підсумок пенсії з надбавками склав 23547,42 грн, проте до виплати визначено 20930,00грн, тобто загальний розмір пенсії обмежений десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач вважає таки дії відповідача протиправними та звернувся до суду з позовом.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Позивачу пенсія за вислугу років призначена з підстав, на умовах та у розмірі встановлених статтями 12,13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за цим Законом).
Статтею 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Так, ст. 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст.63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.
Проте при здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі рішення суду від 26.11.2022 року по справі № 420/8497/22 ГУ ПФУ обмежив перераховану пенсію позивача десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування до перерахованої пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки положення ч.7 ст.43 Закону України № 2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положенням ч.7 ст.43 Закону України № 2262-ХІІ, тобто з 20.12.2016 року положення ч.7 ст.43 Закону є такими, що втратили чинність.
При цьому вказаний висновок суду зроблений на підставі висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України повинні бути враховані при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Вказані висновки сформовані в постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 року у справі №813/678/18, від 09.02.2021 року у справі №640/2500/18 та полягає у наступному.
Закон України №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом .
Згідно із Законом України від 24.12.2015 № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016року.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016№ 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 не чинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст. 43 Закону України №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України №2262-XII.
Застосування положень Закону України №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Таким чином, здійснивши перерахунок пенсії позивача виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення та нарахувавши надбавки, індексацію, ГУ ПФУ зобов'язано було виплачувати пенсію позивачу у визначеному розмірі. Застосування обмеження розміру перерахованої пенсії десятьма прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність є протиправним.
Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, розглянувши справу у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність при перерахунку пенсії на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2022 року по справі № 420/8497/22.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату перерахованої на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2022 року по справі № 420/8497/22 пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва