21 червня 2023 року Справа № 160/62/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , підполковник, начальник складу пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди, визначеної відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року за № 168 за період з 24.02.2022 року по 09.11.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , підполковнику, начальнику складу пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року за № 168 в період з 24.02.2022 по 09.11.2022 року.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що у період з 21.11.2020 по 09.11.2022 він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 на посаді начальника складу пального та мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 . Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України було введено воєнний стан, який діяв на момент проходження позивачем та звільнення з військової служби. Бойовим розпорядженнями Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.03.2022 №39/034/92/29, бойовим розпорядженням Командувача Об'єднаних Сил Збройних Сил України від 23.02.2022 року №313/200/80, бойовим розпорядженням ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 25.03.2022 №182т військову частину НОМЕР_4 було залучено до складу сил та засобів оборони міста Харкова для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 24.02.2022. Позивач зазначив, що під час проходження служби у м. Харків військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і він, виконували бойові завдання щодо забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та спротиву наступальних дій військ російської федерації. Крім того, витягом з журналу бойових дій 218 Об'єднаного центру забезпечення від 24-25.02.2022 та з 25.02.2022 по 08.09.2022 про обстріл позиції військової частини НОМЕР_5 засвідчує той факт, що позивачем виконувались завдання для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення цих заходів. Однак всупереч діючому законодавству, починаючи з 24.02.2022 по 09.11.2022 йому не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000 грн., передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Позивач вважає такі дії командира військової частини НОМЕР_1 протиправними та такими, що суперечать вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що порушують його право на належне грошове забезпечення, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків.
17.01.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 адміністративну справу до передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 19.01.2023 в адміністративній справі № 160/62/23 скасовано, справу №160/62/23 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
24.03.2023 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 160/62/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: первісні документи, які підтверджують факт безпосередньої участі військовослужбовця ОСОБА_1 в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) зазначених заходів.
10.04.2023 від представника позивача адвоката Руслана Слободянюка нарочним та на електронну пошту суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено заяву про витребування доказів, копії листа Військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2022 №2266 та адвокатського запиту від 08.12.2022 №08/12/1.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/62/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Військової частини НОМЕР_1 первісні документи, які підтверджують факт безпосередньої участі військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) зазначених заходів протягом спірного періоду з 24.02.2022 по 09.11.2022.
15.05.2023 від Військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях, або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. З метою врегулювання порядку та умов виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України було видано окреме доручення №912/3/29 від 23.06.2022. Відповідно до п. 1 Окремого доручення під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем «бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями». Відповідач зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 не перебувала та не перебуває у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави. Будь-які документальні підтвердження залучення військової частини НОМЕР_1 до таких угрупувань відсутні. Крім того, бойові (спеціальні) завдання не надходили до Військової частини НОМЕР_1 . Посилання ж позивача на бойові розпорядження: Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.03.2022 № 39/034/92/29, Командувача Об'єднаних Сил Збройних Сил України від 23.02.2022 року №313/200/80, ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 25.03.2022 № 182т відповідач вважає необґрунтованими, оскільки вони відсутні у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідачем акцентовано, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ, журнал бойових дій, рапорт командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, наказ командира військової частини. У Військовій частині НОМЕР_1 дійсно ведеться журнал бойових дій. Проте, у наведеному позивачем додатку журналу бойових дій зазначені конкретні дні (не повні місяці чи весь оспорюваний період), коли ворог здійснював обстріл військової частини НОМЕР_1 . Рапорти про участь позивача у бойових діях чи у виконанні бойових (спеціальних) завдань за конкретні дні чи за весь оспорюваний період, а також накази командира військової частини про виплату йому додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. у військової частини НОМЕР_1 відсутні. Перебування позивача у зоні бойових дій в м. Харкові в період з 24.02.2022 року по 09.11.2022 року не свідчить про його безпосередню участь у бойових діях. За таких обставин, вимоги позивача щодо виплати 100000 грн. за весь спірний період відповідач вважає необґрунтованими та безпідставними. В свою чергу, позивачу щомісячно у встановлений термін видавалися накази командира військової частини НОМЕР_1 про здійснення виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позову.
Щодо витребуваних доказів відповідач у відзиві повідомив, що у Військовій частині НОМЕР_1 відсутні документи на підтвердження факту безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) зазначених заходів з 24.02.2022 року по 09.11.2022 року.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_6 , виданого 25.02.1997 Жовтневим РУГУМВС України в місті Києві, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.8 зворотній бік); згідно із довідкою переселенця 1226-7501454127 фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.65).
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 від 17.06.2015 (а.с. 10).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.11.2022 №240 підполковника ОСОБА_1 , начальника складу пального та мастильних матеріалів, звільненого наказом Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 21.10.2022 №193 у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», визнано таким, що справи та посаду здав, з 09.11.2022 є таким, що виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_1 (а.с.20) підполковник ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу з 21.11.2020 по 09.11.2022 на посаді начальника складу пального та мастильних матеріалів у Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ).
08.12.2022 адвокат Слободянюк Р.О. в інтересах позивача подано до командира Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит №08/12/1 (а.с. 118), в якому просив надати наступну інформацію та документи, що підтверджують відповідну інформацію, а саме:
1) Довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2022 року по фактичний день звільнення з військової служби, а саме 09.11.2022 року;
2) Повідомити, чи була переведена Військова частина НОМЕР_1 на штати військового часу, починаючи з 24.02.2022 року. У випадку переведення у більш пізніший час повідомити, з якого періоду було переведено;
3) Повідомити про місце постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 , починаючи з 24.02.2022 року, із зазначенням населеного пункту з урахуванням вимог законодавства про державну таємницю;
4) Повідомити чи перебувала Військова частини НОМЕР_1 не території населених пунктів або іншої місцевості, де велися бойові дії;
5) Залучалась військова частина НОМЕР_1 до безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення, здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів? У випадку не залучення військової частини НОМЕР_1 , повідомити про підставу та надати копію від (наказ) завірених належним чином;
6) Чи приймались будь які накази Військовою частиною НОМЕР_1 або вищим командуванням ЗСУ щодо залучення та ведення військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 бойових дій, інших дій, пов'язаних із супротиву агресії російської федерації. Надати належним чином завірені копії документів;
7) Повідомити та надати належним чином завіренні наказ щодо заохочення, присвоєння будь-яких знань, нагородження відзнаками з 24.02.2022 року підполковника ОСОБА_1 ;
8) Надати функціональні обов'язки та службові інструкції посадових обов'язків за посадою, яку займав підполковник ОСОБА_1 .
Листом від 19.12.2022 №2266 (а.с. 117) Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено про розгляд адвокатського запиту від 08.12.2022 №08/12/1 та вказано, що інформація та документи, які запитуються, а саме: щодо переведення Військової частини НОМЕР_1 на штат військового часу, місце постійної дислокації, безпосередня участь у бойових діях, перебування частини на територіях, де велись бойові дії, розпорядчі документи органів військового управління з цих питань, містять інформацію, яка відноситься до таємної або частково становить службову інформацію з обмеженим доступом. Безпідставне розголошення вказаної інформації, крім вчинення посадовими особами частини кримінального або адміністративного правопорушень у сфері охорони державної таємниці, може спричинити шкоду інтересам національній безпеці України. Враховуючи викладене, у наданні документів та інформації, зазначених у пунктах 2-6 адвокатського запиту, відмовлено.
До листа від 19.12.2022 №2266 надано: довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 від 12.12.2022 вих. № 365; документи щодо заохочення підполковника ОСОБА_1 (копію витягу з наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 19 серпня 2022 року № 1110); копію функціональних обов'язків начальника складу пального та мастильних матеріалів.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2022 №365 «Про нарахування та виплату грошового забезпечення підполковнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період 01.01.2022-09.11.2022» (а.с. 48) позивачу нараховано та виплачено:
в лютому 2022 року - 30415,22грн., з яких: додаткова винагорода на період дії воєнного стану 5357,14 грн.;
в березні 2022 року - 55058,08грн., з яких: додаткова винагорода на період дії воєнного стану - 30000,00 грн.;
в квітні 2022 року - 55058,08грн., з яких: додаткова винагорода на період дії воєнного стану - 30000,00 грн.;
в травні 2022 року - 55298,74грн., з яких: додаткова винагорода на період дії воєнного стану - 30000,00 грн.;
в червні 2022 року - 70308,83грн., з яких: додаткова винагорода на період дії воєнного стану - 30000,00грн.;
в липні 2022 року - 54720,93 грн., з яких: додаткова винагорода на період дії воєнного стану - 30000,00 грн.;
в серпні 2022 року - 65147,37грн., з яких: додаткова винагорода на період дії воєнного стану - 30000,00 грн.;
у вересні 2022 року - 55667,53грн., з яких: додаткова винагорода на період дії воєнного стану - 30000,00 грн.;
у жовтні 2022 року - 55667,53грн., з яких: додаткова винагорода на період дії воєнного стану - 30000,00 грн.;
у листопаді 2022 року - 457866,26 грн., з яких: додаткова винагорода на період дії воєнного стану 9000,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000грн., визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 09.11.2022, звернувся до суду із цим позовом .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 № 254/2023 воєнний стан на території України продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, тобто 18 серпня 2023 року.
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
За змістом пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Згідно із пунктом 2 рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 48/1217, прийнятим у зв'язку з прийняттям Постанови КМУ № 168, з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану належить виплачувати військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (крім тих, хто самовільно залишив військові частини або добровільно здався в полон):
2.1 за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України, додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень у розрахунку на місяць (пропорційно часу участі у таких діях і заходах).
Порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України 06 березня 2022 року […];
2.2 іншим військовослужбовцям в розмірі 30000 гривень пропорційно у розрахунку на місяць.
Відповідно до пункту 3 рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року № 248/1217 виплату додаткових винагород в розмірі 100000 гривень та 30000 гривень здійснювати (в тому числі військовослужбовцям строкової служби) на підставі наказів: командирів (начальників, керівників) (далі командири) особовому складу військової частини (установи) (далі військової частини); керівника вищого органу військового управління командирам військових частин.
23.06.2022 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 р. №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
За змістом пункту 1 Окремого доручення під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно із бойовим розпорядженням; завдань з ведення оперативної розвідки; бойових завдань з відбиття збройного нападу; виконання бойових завдань у районі ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп; з вогневого ураження повітряних цілей, з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Відповідно до пункту 2 Окремого доручення на період дії воєнного стану військовослужбовцям встановлено виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100000 гривень - військовослужбовцям, беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку із звільнення з військової служби.
Абзацами 3, 4 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що до документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі:
бойового наказу (бойового розпорядження);
журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
За змістом пункту 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для отримання військовослужбовцем додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі: бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу (групи) про участь такого військовослужбовця у бойових діях або у виконанні бойових завдань.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 21.11.2020 по 09.11.2022 проходив військову службу на посаді начальника складу пального та мастильних матеріалів у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2022 №365 позивачеві виплачувалась додаткова грошова винагорода на період дії воєнного стану з лютого по листопад 2022 року в такому розмірі: за лютий 2022 року в сумі 5357,14 грн.; у березні 2022 року - 30000,00 грн.; у квітні 2022 року - 30000,00 грн.; у травні 2022 року - 30000,00 грн.; у червні 2022 року - 30000,00грн.; у липні 2022 року - 30000,00 грн.; у серпні 2022 року - 30000,00 грн.; у вересні 2022 року - 30000,00 грн.; у жовтні 2022 року - 30000,00 грн.; у листопаді 2022 року - 9000,00 грн.
У межах спірних правовідносинах позивач стверджує протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постановою №168, виходячи із розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у періоді з 24.02.2022 по 09.11.2022.
Водночас, з матеріалів справи не вбачається документального підтвердження обставин безпосередньої участі позивача у вказаний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Матеріали справи не містять бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки, списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань, бойових донесень, рапортів командира про безпосередню участь позивача у бойових діях чи виконанні бойових (бойових завдань) у спірний період.
У межах вказаного спору суд зазначає, що саме до повноважень керівництва Військової частини віднесено визначення підстав, облік часу та розрахунок додаткової винагороди у збільшеному розмірі в межах, що не перевищують 100000 грн.
На ухвалу суду від 14.04.2023 про витребування документів на підтвердження обставин безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) зазначених заходів протягом спірного періоду з 24.02.2022 по 09.11.2022, відповідачем повідомлено, що на Військову частину НОМЕР_1 покладені завдання щодо всебічного забезпечення за номенклатурою служб тилу технічними засобами та майном військ, які задіяні до воєнних дій та Військова частина НОМЕР_1 не перебувала та не перебуває у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, відтак будь-які документальні підтвердження залучення Військової частини НОМЕР_1 до таких угрупувань відсутні, крім того бойові (спеціальні) завдання не надходили до Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до інформації, наданої Військовою частиною НОМЕР_1 у відзиві, рапорти про участь ОСОБА_1 у бойових діях чи у виконанні бойових (спеціальних) завдань за конкретні дні чи за весь оспорюваний період, а також накази командира військової частини про виплату йому додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. у Військової частини НОМЕР_1 відсутні.
З огляду на викладене, у відповідача не існувало правових підстав для нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, виходячи із розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період.
Перебування позивача у зоні бойових дій в м. Харкові в період з 24.02.2022 року по 09.11.2022 року не свідчить про його безпосередню участь у бойових діях.
Не прийнятні і посилання позивача на витяги з журналу бойових дій 218 об'єднаного центру забезпечення за період з 24.02.2022 по 08.09.2022, витяг із бойового наказу начальника 218 ОЦЗ №1 ПУ (військове містечко № НОМЕР_8 ) від 24.02.2022, оскільки вони містять дані щодо стислого опису подій, коли ворог здійснював обстріл 218 ОЦЗ, та не засвідчують участі позивача у вказаний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
З цих же підстав не враховується і довідка Штабу сил оборони м. Харків від 25.03.2022 №2/6, оскільки не містить інформації безпосередньо щодо позивача.
За таких обставин, доводи позивача щодо бездіяльність відповідача у не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень з 24.02.2022 по 09.11.2022 безпідставні.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не підтверджено належними доказами обставин, якими обґрунтовує заявлені вимоги.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, враховуючи те, що обставин безпосередньої участі позивача протягом періоду з 24.02.2022 по 09.11.2022 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не підтверджено належними засобами доказування, суд дійшов висновку про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 07811701, місцезнаходження: 61097, м. Харків, вул. Переможців, 6А) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова