19 червня 2023 року Справа № 160/11813/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.05.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №32 від 27.01.2023 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №47 від 07.02.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на посаді старшого навідника 1 гранатометного відділення гранатометного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошове забезпечення, в тому числі додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р., починаючи з 27.01.2023 року по день поновлення на посаді та поновити продовольче, речове та інші види забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин; належних доказів надсилання іншим учасникам справи копій позовної заяви та всіх доданих до неї документів.
12.06.2023 року до суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 05.06.2023р. надійшли докази надсилання іншим учасникам справи копій позовної заяви та всіх доданих до неї документів, а також заява про поновлення строку звернення до суду, в якій останній просить поновити цей строк, повторно посилаючись на те, що наприкінці березня 2023 року позивачем було отримано лист від Військової частини НОМЕР_1 , в якому знаходився оскаржуваний наказ №32 від 27.01.2023р., проте точної дати отримання цього листа сторона позивача надати до суду не може, адже лист був доставлений до поштового ящика адвоката позивача і на конверті не містилось будь-яких реєстраційних даних відправлення, водночас, за твердженням позивача, отримання вказаного наказу у березні 2023 року не є самостійною підставою для його оскарження і з цієї дати не може відраховуватися строк позовної давності на це, позаяк підстави для подання позову у позивача виникли лише тоді, коли йому стало відомо з листа ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, від 12.05.2023р. № 13-03-9206-23 про те, що відносно ОСОБА_1 не зареєстровано кримінального провадження за ч.5 ст.407 КК України (Самовільне залишення місця несення служби), отже, від тоді, коли позивач встановив відсутність кримінального провадження, й виникла підстава оскаржувати призупинення військової служби відповідно до спірного наказу. Крім того, позивач зазначив про те, що такий позов він подає до Дніпропетровського окружного адміністративного суду вдруге, оскільки ухвалою суду від 29.05.2023р. у справі №160/10942/23 аналогічну первинно подану позовну заяву було повернуто.
Дослідивши подану позивачем заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, суд повторно наголошує, що згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому абз.1 ч.2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За змістом приписів п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наведеній нормі кореспондують приписи ч.1 ст.123 КАС України, якими встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зауважує, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
При цьому дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18, від 26 лютого 2020 року у справі №826/14417/18.
Як слідує з позовної заяви ОСОБА_1 , останнім оскаржуються накази командира Військової частини НОМЕР_1 №32 від 27.01.2023 року та №47 від 07.02.2023 року, якими позивача виключено з котлового, грошового та речового забезпечення та увільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження командира військової частини.
При цьому, у позовній заяві позивачем самостійно зазначено, а також підтверджено й у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, що про оскаржувані накази він дізнався саме наприкінці березня 2023 року з листа відповідача, наданого у відповідь на запит адвоката позивача від 06.03.2023 року вих.№4528, до якого були долучені копії оскаржуваних наказів, відтак, з урахуванням приписів ч.5 ст.122 КАС України, з позовними вимогами щодо оскарження таких наказів позивач мав звернутися до суду не пізніше кінця квітня 2023 року (оскільки позивачем так і не надано доказів конкретної дати отримання вищевказаного листа відповідача та долучених до нього копій оскаржуваних наказів, зважаючи на посилання позивача на отримання їх наприкінці березня 2023 року, то останній день строку звернення до суду має бути у всякому разі не пізніше 30 квітня 2023 року).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, з цим позовом ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 30 травня 2023 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції суду, тобто із пропуском встановленого ч.5 ст.122 КАС України строку.
Посилання позивача, як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, на те, що отримання копій спірних наказів не є самостійною підставою для їх оскарження, позаяк про наявність підстав для цього позивач дізнався лише тоді, коли з листа ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, від 12.05.2023р. №13-03-9206-23 ОСОБА_1 довідався про те, що відносно нього не зареєстровано кримінального провадження за ч.5 ст.407 КК України (Самовільне залишення місця несення служби), суд оцінює критично, оскільки для встановлення початку відліку строку на звернення до суду з позовом вирішальне значення має дата, з якої позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав оскаржуваними наказами.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Водночас, вжиття конструкції "повинен був дізнатись" в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
У даному випадку днем, коли позивач дізнався про порушення свого права, вважається день, коли позивач дізнався про рішення відповідача - оскаржувані накази, внаслідок яких відбулося порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 , тобто, це кінець березня 2023 року (не пізніше 31 березня 2023 року).
При цьому позивачеві недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів спірними наказами у день їх отримання, при зверненні до суду позивач повинен був довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, отримання позивачем листа ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, від 12.05.2023р. №13-03-9206-23 з інформацією про те, що відносно ОСОБА_1 не зареєстровано кримінального провадження за ч.5 ст.407 КК України (Самовільне залишення місця несення служби), не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість виключення його з котлового, грошового та речового забезпечення та увільнення від займаної посади і зарахування в розпорядження командира військової частини відповідно до оскаржуваних наказів командира Військової частини НОМЕР_1 №32 від 27.01.2023 року та №47 від 07.02.2023 року.
У свою чергу, якщо позивач заперечує існування підстав для виключення його з котлового, грошового, речового забезпечення та увільнення від займаної посади із зарахуванням у розпорядження командира військової частини, він мав передбачену законом можливість оскаржити відповідні накази відповідача №32 від 27.01.2023 року та №47 від 07.02.2023 року, згідно з якими здійснено вищенаведене, до адміністративного суду в передбачений КАС України строк.
Щодо посилань позивача на те, що з цим позовом він звертається до суду вже вдруге, так як ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023р. у справі №160/10942/23 аналогічну первинно подану позовну заяву було повернуто, суд зауважує, що у справі №160/10942/23 ОСОБА_1 звернувся до суду із аналогічною позовною заявою 22.05.2023 року, тобто первинно цей позов також було подано з пропуском строку звернення до суду, встановленого приписами ч.5 ст.122 КАС України, адже, як зазначалося вище, з такими позовними вимогами позивач повинен був звернутися до суду не пізніше 30 квітня 2023 року.
Жодних інших поважних причин, які б перешкоджали дотриманню строку звернення до суду, позивачем наведено не було.
Водночас питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Так, у справі, що розглядається, позивач як під час звернення до суду, так і в заяві про поновлення строку звернення до суду, не наводить будь-яких інших обставин і не надає відповідних доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з позовом, що останній не заперечує.
Суд звертає увагу позивача, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 року у справі № 990/102/22.
Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.
Так, з метою з'ясування, зокрема, щодо порядку та строку оскарження рішення про арешт майна позивач міг звернутися за правовою допомогою до фахівців у сфері права. Крім того, суд звертає увагу позивача, що в Україні запроваджений та діє інститут надання безоплатної правової допомоги.
Отже, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду у визначений КАС України строк.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Крім того, суд зазначає, що ст. 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Чуйкіна проти України» ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що «стаття 6 Конвенції втілює «право на суд» , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)» .
Разом з тим, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» , (п. 57).
Також ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
За таких обставин, суд вважає, що підстави, зазначені позивачем у заяві від щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, не є поважними, а тому така заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
В силу частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві, в тому числі і у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву ОСОБА_1 слід повернути позивачеві.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 121-123, п.1, п.9 ч.4 ст.169, ст.248 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова