21 червня 2023 року Справа № 160/4725/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., перевіривши матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код юридичної особи 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу,
13.03.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути суму податкового боргу до бюджету в розмірі 116448,17 грн з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 означену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4725/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов'язано відповідача надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
12.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. №39157/23), разом із відзивом на позовну заяву та зустрічною позовною заявою, у якій ОСОБА_1 просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0007963305 від 26.02.2020, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0008503305 від 26.02.2020, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0007973305 від 26.02.2020 та податкову вимогу форми «Ф» №88635-57/81 від 10.09.2019, винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №160/4725/23 означену зустрічну позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду:
- обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому вказати аргументовані підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску;
- засвідчені копії паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податку позивача у кількості примірників для суду та відповідача у справі;
- засвідчені копії оскаржених повідомлень-рішень №0007963305 від 26.02.2020, №0008503305 від 26.02.2020, №0007973305 від 26.02.2020, податкової вимоги форми «Ф» №88635-57/81 від 10.09.2019 у читабельному вигляді у кількості примірників для суду та відповідача у справі.
15.06.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. №49926/23), до якої додано заяву про поновлення строку, а також документи на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Заява про поновлення строку мотивована тим, що ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) (форми "Ф") від 10.09.2019 №88635-57/81 не отримував та підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не вчиняв. Разом з тим, ОСОБА_1 зазначає, що оскаржені у зустрічній позовній заяві податкову вимогу та податкові повідомлення-рішення отримав лише 28.04.2023 під час ознайомлення із матеріалами справи №160/4725/23. Крім того, наголошує, що у зв'язку із карантинними обмеженнями та введенням на території України воєнного стану, не мав можливості раніше звернутисz до суду. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить поновити останньому строк звернення до суду із зустрічною позовною заявою.
Вирішуючи подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але до такого позову застосовуються положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі ПК УКраїни) визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов'язання, свідчить про те, що вони об'єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.
Верховним Судом зазначено, що численні юридичні наслідки, які з огляду на положення ПК України виникають або можуть виникнути внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов'язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов'язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому, надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов'язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов'язків як платників податків, так і контролюючих органів. Зокрема така непропорційність здатна створити стан невизначеності щодо легітимності дій контролюючого органу, вчинених у законний спосіб у межах строку давності, встановленого статтею 102 ПК України, оскільки після звернення платника податків з відповідним позовом до суду раніше узгоджені грошові зобов'язання стають неузгодженими. У зв'язку з наведеним право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання об'єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.
З вищевикладеного вбачається, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду у випадку не здійснення досудового адміністративного оскарження до вищого податкового органу, а тому, такий строк визначається ч. 2 ст. 122 КАС України.
У зв'язку із викладеним, суд приходить до висновку, що до податкових повідомлень-рішень та вимог про сплату боргу КАС України та ПК України встановлені наступні види строків звернення до суду у справах даної категорії:
- шість місяців якщо позивачем не застосовувалась процедура досудового врегулювання спору;
- три місяці якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору, однак рішення за результатами скарги не було прийнято або не було направлено скаржнику;
- один місяць якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору та прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, строк звернення до суду з даними позовними вимогами становить шість місяців, оскільки позивачем не застосовувалась процедура досудового врегулювання спору, таких доказів не надано.
Згідно матеріалів зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , звертаючись до суду, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0007963305 від 26.02.2020, №0008503305 від 26.02.2020, №0007973305 від 26.02.2020, податкову вимогу форми «Ф» №88635-57/81 від 10.09.2019.
Однак, із зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 05.05.2023, згідно відмітки відділення АТ "Укрпошта" на поштовому конверті, тобто, після закінчення шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.
За приписами ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У заяві про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми "Ф" від 10.09.2019 №88635-57/81 не отримував та підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не вчиняв.
Проте, в адміністративній справі №160/4725/23 містяться докази, надані суду Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області разом із позовною заявою, а саме: копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про отримання особисто ОСОБА_1 21.09.2019 вимоги №88635-57/81 від 10.09.2019 із підписом останнього. Зазначений запис у повідомленні вчинено охайно, без дописок та підчисток, ОСОБА_1 не оскаржувався та у судовому порядку нечинними не визнавався. Доказів того, що зазначений запис є нечинним та не вчинявся ОСОБА_1 до суду останнім не надано.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надано суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовними вимогами щодо сокарження податкових повідомлень-рішень, а лише продубльовано інформацію, зазначену останнім у зустрічній позовній заяві.
Суд наголошує, що звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.
Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс встановлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом особи на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
З огляду на вищевикладене, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Разом з тим, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).
Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд вважає за необхідне вказати, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 06.03.2019 (справа №805/1985/18-а), від 04.09.2019 (справа №826/14779/15).
Наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 обставини не підтверджено належними доказами, останні не можна вважати поважними та такими, що перешкоджали б позивачу своєчасному зверненню до суду за захистом свого порушеного права.
Таким чином, непереборні обставини, у зв'язку з якими позивач пропустив строк звернення до суду, відсутні та позивачем не надано доказів того, що за наявності наміру поновити порушені права, останній був об'єктивно позбавлений можливості вчасно звернутися до суду з позовною заявою.
Зі свого боку суд зазначає, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №340/1225/20.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Непоінформованість позивача про порушення своїх прав через байдуже ставлення до них або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №420/2045/19 та від 06.03.2019 у справі № 805/1985/18-а.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Вищенаведене спростовує доводи позивача, зазначені останнім у заzві про поновлення строку звернення до суду.
Крім того, на вимогу суду позивачем не підтверджено поважність причин пропущення строку звернення до адміністративного суду належними доказами на підтвердження існування дійсних, істотних обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду із означеним позовом. Позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду наведено лише обставини, які позивач вважає поважними і об'єктивними, однак, жодного доказу на їх існування позивачем не надано.
Також, суд наголошує, що при встановленні карантинних обмежень, а також під час дії на території України правового режиму воєнного стану, Дніпропетровський окружний адміністративний суд роботу не припиняв, Дніпропетровська область не входить до переліку областей, де ведуться бойові дії, а відтак, доводи ОСОБА_1 про те, що карантинні обмеження та воєнний стан перешкоджали останньому раніше звернутись до суду, не беруться судом до уваги.
Таким чином, ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду, не надано доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску, внаслідок чого суд не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду із зустрічною позовною заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 КАС України, до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Керуючись ст. 122, 123, 169, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код юридичної особи 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Царікова