06 червня 2023 року Справа № 160/21023/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
секретаря судового засідання: Богащенко А.І.,
за участю:
представника позивача: Селіна Д.В.,
представника позивача: Білоконя С.С.,
представника відповідача-1: Гущини М.С.,
представника відповідача-2: Чіняєвої О.М.,
представника третіх осіб,
які не заявляють самостійних вимог
щодо предмета спору
на стороні відповідача: Шинкаренка С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/21023/22 за позовною заявою Громадської організації «Платформа Громадський контроль» (вул. Ульянова, буд. 24, оф. 9, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 39689459) до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (проспект Д.Яворницького, буд. 75, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 04052092), Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (вул. Воскресенська, буд. 16, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 38114671), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (проспект Б.Хмельницького, буд. 14, 49069; ідентифікаційний код юридичної особи 38199687), Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпровської міської ради (узвіз Крутогірний, буд. 9, 49044; ідентифікаційний код юридичної особи 39761566), про визнання протиправними та нечинними наказу та рішення, визнання протиправним протоколу,
29.12.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Громадської організації «Платформа громадський контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпровської міської ради, в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних заяв (вх. №4601/23 від 17.01.2023, вх. №29160/23 від 10.04.2023), просить:
- визнати протиправним та нечинним наказ №27 від 21.04.2022 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», що виданий Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради, яким затверджено конкурсну документацію, на підставі якої було проведено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку та подавалися конкурсні пропозиції в межах конкурсу з призначення управителів багатоквартирних будинків, результати якого були враховані при призначенні управителів рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №536 від 31.05.2022;
- визнати протиправним протокол засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку №3 від 27.05.2022;
- визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №536 від 31.05.2022 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради було прийнято рішення №536 від 31.05.2022 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків», на підставі якого призначено управителів багатоквартирних будинків, що ввійшли в об'єкти конкурсу та не визначилися з формою управління, а саме: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради у гуртожитках та багатоквартирних будинках Самарського, Амур-Нижньодніпровського, Новокодацького, Чечелівського, Центрального, Шевченківського районів м. Дніпра, та Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпровської міської ради у багатоквартирних будинках Індустріального та Соборного районів м. Дніпра. На думку позивача, вказане рішення є протиправним, з причин незастосування регуляторної процедури проведення конкурсу, встановленої Законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Порядком проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №150 від 13.06.20216, яка передує прийняттю такого рішення. Зокрема, позивач наголошує, що рішення №536 від 31.05.2022 прийняте без проведення конкурсу на підставі протиправного протоколу конкурсної комісії №3 від 27.05.2022 та наказу №27 від 21.04.2022, яким затверджено конкурсну документацію, який містить норми регуляторного характеру та підпадає під визначення регуляторного акту, а отже, його прийняття потребувало реалізації регуляторної процедури, яка відповідачами застосована не була. Позивач наголошує, що ціни на послуги з управління багатоквартирними будинками, затверджені на підставі спірного рішення, не можуть вважатися обґрунтованими, адже, останні встановлено не на підставі, та не на рівні конкурсних пропозицій. За відсутності документів (конкурсних пропозицій), які були підставою прийняття рішення про призначення управителів багатоквартирних будинків у місті Дніпрі, останнє є немотивованим та необґрунтованим, а тому, підлягає скасуванню. Також, позивачем зазначено, що на офіційному сайті Дніпровської міської ради чи інших засобах масової інформації відомості щодо проведення регуляторної процедури, а також інформація щодо конкурсних пропозицій відсутня. На думку позивача, проігнорувавши обов'язкову регуляторну процедуру, відповідачем було порушено один з основних принципів державної регуляторної політики, а саме принцип прозорості та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності. Крім того, позивачем відзначено, що минулий конкурс з призначення управителів багатоквартирного будинку, який було проведено у 2019 році, було визнано протиправним у результаті звернення позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвалення рішення у справі №160/7575/20. Позивач наголошує, що є частиною громадського суспільства, а отже, наділений правом оскаржувати рішення, які зачіпають інтереси невизначеного кола осіб. Разом з тим, зазначає, що неодноразово звертався до відповідачів із відповідними запитами та зверненнями про надання відповідних документів та, зокрема, інформації щодо конкурсних пропозицій, однак, всупереч чинному законодавству, відповідачами останні було проігноровано. У зв'язку із зазначеними обставинами, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 означену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №160/21023/22, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Цією ж ухвалою залучено в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (проспект Б.Хмельницького, буд. 14, 49069; ідентифікаційний код юридичної особи 38199687), та в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпровської міської ради (узвіз Крутогірний, буд. 9, 49044; ідентифікаційний код юридичної особи 39761566).
28.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №16039/23), в якому останній заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає, що спірні наказ, протокол та рішення прийнято у межах повноважень та у передбаченому Законом порядку, останні повністю відповідають Конституції та Законам України. Відповідач-1 зазначає, що відповідно до п. 1 рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26.11.2019 №1138 Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради визначено організатором конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку. Згідно п. 2 цього рішення, організатору зазначеного конкурсу доручено створити конкурсну комісію, затвердити її склад та Положення. На підставі вказаного рішення Департаментом було проведено засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку, складено та підписано протокол №3 від 27.05.2022, яким зазначено відповідних переможців конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку. Таким чином, відповідач-1 наголошує, що було проведено конкурс, за результатами якого визначено переможців, які відповідно до протоколу набрали максимальну кількість балів щодо об'єктів конкурсу. При цьому, вказує, що твердження позивача про відсутність на офіційному сайті Дніпровської міської ради інформації щодо переможців конкурсу управителів, з якими укладено договори про надання послуг та тарифи на ці послуги, спростовуються наявністю на сайті міської ради у розділі «Оголошення про призначення управителів багатоквартирних будинків» оголошення про переможців конкурсу, повне найменування управителів, номери зв'язку, номери та дати договорів, додатки №№1-9, у яких зазначено ціни на послуги з управління багатоквартирними будинками по районах. Також, у розділі «Оголошення» міститься посилання про результати конкурсу з призначення управителів багатоквартирних будинків. З огляду на викладене, відповідач наголошує на тому, що на виконання вимог наказу Мінрегіону від 13.06.2016 №150 Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради на офіційному сайті останнього було розміщено відповідне оголошення, що відповідає вимогам п. 6 Розділу V цього наказу. Крім того, відповідач-1 звертає увагу на те, що наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27, яким затверджено конкурсну документацію, не є регуляторним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не припиняє норм права, передбачає конкретні приписи, застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію, оскільки розрахований на проведення лише одного конкурсу. Також, наголошено на тому, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки спірні наказ, протокол та рішення не є нормативно-правовими актами, а отже, не можуть бути визнані протиправними та нечинними. Поряд із цим, відзначає, що спірний наказ Департаменту не є складовою порядку та організації діяльності конкурсної комісії та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду міста у відповідних районах міста Дніпра, а є обов'язковим процедурним актом організатора конкурсу, який містить індивідуально-конкретні приписи, що реалізують вимоги пункту 3 розділу ІІ Порядку №150. Відповідач-1 наголошує на застосуванні судом вимог ст. 3 Закону №1160-IV, відповідно до якої, дія цього закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям актів, що містять індивідуально-конкретні приписи, за винятком актів, у яких одночасно містяться нормативні та індивідуально-конкретні приписи. Також, вказано що спірні накази, протокол та рішення не порушують прав Громадської організації «Платформа Громадський контроль». З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
28.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача-1 надійшла заява про долучення доказів (вх. №16043/23), а саме: оголошення про проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, яке міститься на офіційному сайті Дніпровської міської ради та оголошення про призначення управителів багатоквартирних будинків, яке міститься на офіційному сайті Дніпровської міської ради.
08.03.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Громадської організації «Платформа Громадський контроль» надійшли додаткові пояснення (вх. №18815/23), у яких позивач просить на виконання вимог ст. 264 КАС України, зобов'язати відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або має бути офіційно оприлюднений.
08.03.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (далі - відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18551/23), у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, підтримує доводи, викладені відповідачем-1 у відзиві останнього на позовну заяву. Разом з тим, відповідач-2 наголошує на тому, що наказ №27 від 21.04.2022 не спрямований на правове регулювання господарських відносин. Зазначає, що співвласники багатоквартирних будинків визначають форму управління власним будинком і є стороною у договорах управління з управителями. Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Виконавчі комітети не є стороною договірних відносин, що мають бути встановлені за результатами проведення конкурсу. На реалізацію норм закону укладаються договори управління, де сторонами договорів є учасники конкурсу (господарюючі суб'єкти) та співвласники багатоквартирних будинків (не господарюючі суб'єкти). Крім того, відзначає, що наказ Департаменту про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку не є нормативно-правовим актом, оскільки не встановлює, не змінює і не припиняє жодних норм права, передбачає конкретні приписи, застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію (оскільки розрахований на проведення лише одного конкурсу). Крім того, зазначений наказ не має такої обов'язкової ознаки для віднесення його до регуляторного акту, як неодноразове застосування, та вичерпує свою дію з моменту проведення конкурсу, а саме: з 31.05.2022, тобто є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання. Таким чином, відповідач-2 не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування спірних наказу, протоколу та рішення. Крім того, наголошує, що органи місцевого самоврядування не встановлюють ціни на послуги з управління багатоквартирним будинком, а також, що Порядком №150 не встановлено обов'язку відповідача-2 або учасників конкурсу оприлюднювати конкурсні пропозиції. Разом з тим, відповідач-2 спростовує доводи позивача про неотримання останнім запитуваної інформації щодо конкурсних пропозицій та відповідних документів, оскільки відповідачем-2 було надано відповіді, мотивовані обмеженням поширення зазначеної інформації з метою запобігання її розголошення в інтересах безпеки громадян, а також обмеженням доступу до інформації згідно законодавства. З огляду на викладене, відповідач-2 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
06.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (далі - третя особа-1) надійшли пояснення (вх. №28012/23), у яких останнє заперечує проти задоволення позовних вимог та підтримує доводи відповідачів, викладені у відзивах останніх на позовну заяву. Наголошує, що спірний наказ не є регуляторним актом та під час його прийняття не мала бути дотримана регуляторна процедура. Разом з тим, зазначає, що спірні наказ, протокол та рішення були складені у повній відповідності до Порядку №150 та вимог чинного законодавства, підстави для їх скасування відсутні. Також, вказує, що спірні наказ, протокол та рішення не порушують прав Громадської організації «Платформа Громадський контроль», оскільки відсутній публічно-правовий спір та матеріально-правова заінтересованість у результаті вирішення спору у межах даної справи, що виключає право на судовий захист останнього та є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, наголошує, що позивачем пропущено строк звернення до суду, у зв'язку із чим існує підстава для залишення позовної заяви без розгляду.
06.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Комунального підприємства «Жилсервіс-14» Дніпровської міської ради (далі - третя особа-2) надійшли пояснення (вх. №28014/23), у яких останнє заперечує проти задоволення позовних вимог та підтримує доводи відповідачів, викладені у відзивах останніх на позовну заяву, та третьої особи-1, викладеної у поясненнях останньої.
07.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача -1 надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №28791/23), а саме: оригіналу витягу з газети «Наше місто» від 30.03.2023 №13 (4213/1) з оголошенням: «Про розгляд Дніпропетровським окружним адміністративним судом адміністративної справи №160/21023/22 11.04.2023 о 11:45 год щодо визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №536 від 31.05.2022 «Про призначення у4правителів багатоквартирних будинків».
10.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №29158/23), у яких останній спростовує заперечення відповідачів, наведені у відзивах на позовну заяву. Наголошує, що вимоги до суб'єктів господарювання, визначені у конкурсній документації та затверджені наказом №27 від 21.04.2022, містять усі ознаки регуляторного акту, що також зазначено у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №580/44/19, предмет оскарження якої тотожний предмету оскарження у цій справі, а також у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 03.02.2023 у справі №160/7575/20. Крім того, звертає увагу на ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої, якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Проте, у матеріалах справи відсутні конкурсні пропозиції, на підставі яких можливо встановити, що ціни на послуги застосовано на рівні цін, що запропоновані у конкурсній документації. З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
10.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла уточнена позовна заява (вх. №29160/23), у яких позивач виклав позовні вимоги у новій редакції, прийнятій судом.
24.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача-1 надійшла заява (вх. №33010/23), до якої додано додаткові докази у справі, а саме: листи Дніпровської міської ради від 07.04.2023 №2/2-13 щодо оприлюднення на офіційному сайті міської ради рішення останньої від 31.05.2022 №536, від 14.04.2023 №6/10-419 до Державної регуляторної служби України про надання висновку щодо наявності ознак регуляторного акта в оскарженому у даній справі наказі від 21.04.2022 №27, та технічні характеристики багатоквартирних будинків.
25.04.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача-1 надійшла заява про долучення доказів (вх. №33446/23), а саме: лист Державної регуляторної служби України «Щодо надання роз'яснення» №1476/20-23 від 20.04.2023.
11.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №38707/23), а саме: копій відповідей відповідачів, наданих позивачу на звернення останнього, а також докази на підтвердження місця проживання ОСОБА_1
29.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №43887/23), у яких останній зазначає, що лист Державної регуляторної служби України не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження факту того, що спірне рішення не є регуляторним актом; лист Державної регуляторної служби України має роз'яснювальний характер і не є нормативно-правовим актом, яким слід керуватися органам місцевого самоврядування при прийнятті відповідних рішень. З даного питання також посилається на постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №160/12303/19, від 20.02.2019 у справі №160/812/1177/18. Окремо позивач зауважує, що лист Державної регуляторної служби України стосується лише наказу №27 від 21.04.2022 і жодним чином не стосується конкурсної документації, затвердження якої по суті і є предметом розгляду. Позивач також наголошує, що відповідачем не надано жодних документів (зокрема, копій конкурсних пропозицій всіх учасників конкурсу), витребуваних судом у підготовчому судовому засіданні. З огляду на викладене, позивач вважає, що в матеріалах справи відсутні документи, якими спростовуються позовні вимоги, у зв'язку із чим просить суд їх задовольнити.
У судовому засіданні, призначеному на 06.06.2023, представники позивача підтримали доводи, викладені в уточненій позовній заяві та додаткових поясненнях, просили суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні, призначеному на 06.06.2023, заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні, призначеному на 06.06.2023, також заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третіх осіб у судовому засіданні, призначеному на 06.06.2023, заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у поясненнях, а також підтримав заперечення відповідачів.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26.11.2019 №1138 «Про визначення Департаменту Дніпровської міської ради організатором конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» визначено Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради організатором конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку та доручено організатору конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку (п.1 цього рішення) створити конкурсну комісію, затвердити її склад та Положення.
На виконання вказаного рішення Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради видано наказ від 14.04.2022 №25 «Про створення конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку», яким створено конкурсну комісію та затверджено її склад; затверджено Положення про конкурсну комісію з призначення управителя багатоквартирного будинку; доручено конкурсній комісії (п.1 цього наказу) підготувати конкурсну документації та надати її для затвердження.
Наказом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 №150 «Про затвердження проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.06.2016 за №893/29023 (зі змінами), рішення виконкому Дніпровської міської ради від 26.11.2019 №1138 «Про визначення департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради організатором конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», протоколу засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку від 29.11.2019 №1, затверджено конкурсну документацію щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку. Разом з тим, у пункті 2 вказаного наказу зазначено, що останній застосовується одноразово і втрачає свою дію проведенням конкурсу.
21.04.2022 на сайті Дніпровської міської ради розміщено оголошення про проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку.
Разом з тим, у газеті «Наше місто» від 22.04.2022 №12 (4164) опубліковано повідомлення про проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку.
Комунальним підприємством «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради було подано до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради заяви від 26.04.2022 №№ 314, 315, 316, 317, 318, 319, 320 на участь у конкурсі з призначення управителя багатоквартирного будинку.
Комунальним підприємством «Жилсервіс-14» Дніпровської міської ради було подано до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради заяви за вих. №38 від 03.05.2022 та за вих. №39 від 03.05.2022 на участь у конкурсі з призначення управителя багатоквартирних будинків.
Протоколом №3 засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку від 27.05.2022 за результатами оцінки конкурсних пропозицій переможцями конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку визначено Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради за об'єктами №№3-9 у гуртожитках та багатоквартирних будинках Самарського, Амур-Нижньодніпровського, Новокодацького, Чечелівського, Центрального, Шевченківського районів м. Дніпра, та Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпровської міської ради за об'єктами №№1-2 у багатоквартирних будинках Індустріального та Соборного районів м. Дніпра.
Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 31.05.2022 №536 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків», керуючись Законами України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про житлово-комунальні послуги», «Про місцеве самоврядування в Україні», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 №150 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.06.2016 за №893/29023, відповідно до листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 05.05.2022 вх. №8/1778 та згідно з протоколом засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку від 27.05.2022 №3 виконавчий комітет міської ради вирішив призначити управителів багатоквартирних будинків, що ввійшли до об'єктів конкурсу та не визначилися з формою управління, а саме: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради - у гуртожитках та у багатоповерхових будинках Самарського, Амур-Нижньодніпровського, Новокодацького, Чечелівського, Центрального, Шевченківського районів м. Дніпра; Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпропетровської міської ради - у багатоповерхових будинках Індустріального та Соборного районів м. Дніпра; доручено директору Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради Грицаю В.В. укласти відповідні договори з управителями (п. 1 цього рішення) строком на один рік, від імені співвласників багатоквартирних будинків; доручено Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради розмістити у встановленому порядку на офіційному вебсайті Дніпровської міської ради оголошення про призначення управителів (п.1 цього рішення).
Листом Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради «Про надання інформації» повідомлено щодо оприлюднення на офіційному вебсайті Дніпровської міської ради 02.06.2022 рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 31.05.2022 №536 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків».
Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради розміщено на офіційному вебсайті Дніпровської міської ради оголошення про призначення управителів багатоквартирних будинків.
Між Комунальним підприємством «Жилсервіс-14» Дніпровської міської ради та співвласниками багатоквартирних будинків, від імені та в інтересах яких діє виконавчий комітет Дніпровської міської ради укладено наступні договори: Договір №1 від 01.06.2022 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до Об'єкту №1 (Багатоквартирні будинки Індустріального району м. Дніпро); Договір №2 від 01.06.2022 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до Об'єкту №2 (Багатоквартирні будинки Соборного району м. Дніпро).
Між Комунальним підприємством «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради та співвласниками багатоквартирних будинків, від імені та в інтересах яких діє виконавчий комітет Дніпровської міської ради укладено наступні договори: Договір №3 від 01.06.2022 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до Об'єкту №3 (Багатоквартирні будинки Самарського району м. Дніпро); Договір №4 від 01.06.2022 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до Об'єкту №4 (Багатоквартирні будинки Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро); Договір №5 від 01.06.2022 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до Об'єкту №5 (Багатоквартирні будинки Новокодацького району м. Дніпро); Договір №6 від 01.06.2022 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до Об'єкту №6 (Багатоквартирні будинки Чечелівського району м. Дніпро); Договір №7 від 01.06.2022 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до Об'єкту №7 (Багатоквартирні будинки Центрального району м. Дніпро); Договір № 8 від 01.06.2022 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до Об'єкту №8 (Багатоквартирні будинки Шевченківського району м. Дніпро); Договір №9 від 01.06.2022 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до Об'єкту №9 (Гуртожитки м. Дніпро).
З матеріалів справи судом також встановлено, що позивач звертався до Дніпровської міської ради зі зверненням за вих. №297/22 від 20.06.2022 інформаційним запитом за вих. №345/22 від 06.07.2022 у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», зверненням за вих. №344/22 від 06.07.2022, адвокатським запитом за вих. №16/08 від 16.08.2022, адвокатським запитом за вих. №07 від 07.09.2022, адвокатським запитом №23 від 23.09.2022, щодо витребування документів, зокрема, конкурсних пропозицій та документів, складених за результатами проведення конкурсу.
За результатом розгляду зазначених вище звернень та запитів, Дніпровською міською радою позивачу надано відповіді «Про розгляд запиту на інформацію» від 24.06.2022 №3117-1463, від 12.07.2022 №3117-1522, від 24.01.2023 №3112-3140, «Про розгляд адвокатського запиту» від 31.08.2022 №3112-1777, від 16.09.2022 №3112-2024, мотивовані неможливістю надання запитуваних документів з причин обмеження доступу до інформації, зазначеної у таких документах, в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку.
Разом з тим, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що міський голова Борис Філатов звернувся до Державної регуляторної служби України із листом від 14.04.2023 №6/10-419 «Про надання висновку», у якому просив надати висновок щодо наявності ознак регуляторного акту в наказі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку».
У відповідь на зазначений вище лист Державною регуляторною службою України надано відповідь «Щодо надання роз'яснення» №1476/20-23 від 20.04.2023 Дніпровській міській раді повідомлено, що відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребувало реалізації процедур, передбачених цим Законом.
Позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, вважає наказ №27 від 21.04.2022 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», протокол засідання конкурсної комісії з призначення управителя багатоквартирного будинку №3 від 27.05.2022 та рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №536 від 31.05.2022 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків» протиправними та такими, що винесені з порушенням вимог чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
При цьому, з огляду на зміст спірних правовідносин, визначальним у вирішенні цього спору, є визначення чи відноситься спірний наказ органу місцевого самоврядування до категорії регуляторних актів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За правилами пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
При цьому відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 вказав, що поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу як об'єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити й спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права; пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику; порушений суб'єктом владних повноважень.
Щодо права позивача на звернення до суду з даною позовною заявою, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України від 22.03.2012 №4572-VI «Про громадські об'єднання» (далі - Закон №4572) громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Згідно з частиною 5 статті 1 Закону №4572 громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Позивач у даній справі - Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи 39689459).
Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону №4572 обумовлено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.
Оскільки позивач є частиною громадського суспільства, а отже наділений правом оскаржувати рішення, які зачіпають інтереси невизначеного кола осіб.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.05.2020 у справі №804/340/18, від 18.06.2020 у справі №160/7311/19 та від 31.03.2021 у справі №160/12303/19.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Абзацом 11 частини 1 статі 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчі органи рад це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Частиною 1 статті 11 цього ж Закону передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
Підпунктами 1, 2 пункту «б» частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку віднесено: здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку та здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства тощо.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Частиною 3 статті 4 цього Закону визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема: 1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм; 2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; 3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням та ін.
З наведених правових норм вбачається, що виконавчі органи мають повноваження щодо прийняття рішень у сфері житлово-комунального господарства, зокрема, й щодо регулювання умов та якості надання житлово-комунальних послуг населенню на відповідній території.
Згідно з частиною 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Відповідно до частини 12 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Щодо доводів позивача про недотримання регуляторної процедури при прийнятті наказу Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», яка передбачена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», суд зазначає наступне.
Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26.11.2019 №1138 Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради було визначено організатором конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 №150 відповідно до частини 5 статті 13 Закону №417-VIII затверджено Порядок №150, який визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники якого не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком (пункт 1 розділу І Порядку №150).
Згідно із пунктами 1, 2 розділу II Порядку №150 організатор конкурсу: складає перелік будинків, в яких не створено об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, співвласники яких не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, та оголошує щодо них конкурс з призначення управителя, а із складеного переліку - визначає об'єкти конкурсу; створює конкурсну комісію, затверджує її склад та положення.
З наведеного слідує, що норма частини 5 статті 13 Закону №417-VIII є спеціальною нормою Закону, яка регулює механізм делегування функцій представництва відповідному організатору конкурсу, його проведення та укладення договору у випадку, якщо протягом року з дня набрання чинності Законом №417-VIII співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком.
Суд виходить з того, що Порядок №150, який визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласники якого не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком прийнято з метою нормативного врегулювання такого представництва, та на виконання норм Закону №417-VIII.
Отже, наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №27 від 21.04.2022 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» прийнятий на виконання положень, передбачених законодавством України, та визначає затвердженою конкурсну документацію відповідних конкурсантів, які будуть брати участь у конкурсі, тобто є складовою порядку та організації діяльності конкурсної комісії та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду міста у відповідних районах міста Дніпра.
У позовній заяві позивачем зазначено, що наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» містить норми регуляторного характеру та підпадає під визначення регуляторного акту, а отже, його прийняття потребувало реалізації процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Суд зазначає, що дія Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» розповсюджується виключно на регуляторні акти.
Визначення терміну «регуляторний акт» наведене у статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», згідно якої регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно- правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, не залежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Тобто, регуляторний акт має свої власні визначальні характеристики, передбачені статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», та лише за умови відповідності акту відповідного регуляторного органу вказаним вимогам він вважається регуляторним та до нього мають бути застосовані положення наведеного Закону.
До таких характеристик належить: 1) він має бути прийнятим уповноваженим регуляторним органом; 2) такий нормативно-правовий акт, або окремі його положення, мають бути спрямовані на правове регулювання господарських та адміністративних відносин; 3) встановлювати, змінювати чи скасовувати норми права; 4) застосовуватись неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.
Отже, лише за сукупної наявності всіх зазначених характеристик, відповідний акт є регуляторним та при його прийнятті уповноважений регуляторний орган повинен дотримуватись процедури, що встановлена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторною є діяльність, що спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.
Положеннями статті 7 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом. План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів. Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження. Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.
Як обумовлено статтею 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій. Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання. Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація - керівником цього органу, установи чи організації.
Частиною 1 статті 14 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» закріплено, що розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 15 названого Закону розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття (частина третя статті 15 цього Закону).
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.
У відповідності зі статтею 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Статтею 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» установлені способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності. Зокрема, план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет. Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що прийняттю регуляторного акта передує відповідна законодавчо визначена процедура, яка включає в себе, з-поміж іншого, оприлюднення плану діяльності регуляторного органу, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу.
У позовній заяві позивач наголошує, що інформація про проведення конкурсу, а також щодо конкурсних пропозицій не була доведена до відома громадськості шляхом публікації такої інформації на офіційному сайті Дніпровської міської ради чи інших засобах масової інформації, чим порушено один з основних принципів державної регуляторної політики, а саме принцип прозорості та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.
Проте, як вже було встановлено судом, оголошення про проведення конкурсу з призначення управителів багатоквартирних будинків, а також про результати такого конкурсу були опубліковані на сайті Дніпровської міської ради, що підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, у даній справі підлягає дослідженню питання чи мала застосовуватись регуляторна процедура, зокрема, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, яка передує прийняттю регуляторного акту, та чи був відповідачами порушений принцип прозорості та врахування громадської думки.
Згідно пункту 1.4 розділу 1 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661) нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституційний Суд України висловив наступну правову позицію:
« 4. В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію».
Судом встановлено, що спірний наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» хоча й прийнятий регуляторним органом - Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради, та стосується невизначеного кола осіб, яким затверджена конкурсна документація щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, однак, застосовується одноразово, оскільки вичерпує свою дію з проведенням конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку.
Суд наголошує, що посилання позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі №160/7575/20 не може бути враховано судом, оскільки, на відміну від оскарженого у справі №160/7575/20 рішення, оскаржений у цій справі наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» хоча й розповсюджується на невизначене коло осіб, виконує функцію індивідуального регулювання поведінки суб'єктів у конкретних правових відносинах, має публічний характер, торкається інтересів багатьох осіб, проте, містить кінцевий момент його застосування, а саме: із закінченням проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку.
Водночас, за встановлених у справі обставин оспорюваний наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» встановлює вимоги до суб'єктів господарювання, що визначені у Конкурсній документації, зокрема, умови взяття участі у конкурсі та окремі процедури щодо його проведення (перелік документів, оригінали або копії яких подаються учасниками конкурсу для їх оцінювання, методику оцінювання конкурсних пропозицій тощо), вимоги стосовного подальшого ведення господарської діяльності управителем (перелік робіт, їх періодичність) проте, відповідно до пункту 2 спірного наказу, застосовується одноразово.
Таким чином, посилання позивача на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 у справі №580/44/19 не може бути враховано у межах спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» не є регуляторним актом, оскільки не є нормативно-правовим актом, не спрямований на правове регулювання господарських відносин, не встановлює, не змінює і не скасовує жодних норм права, у результаті його прийняття жодний нормативно-правовий акт не зазнав змін, передбачає конкретні приписи, застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію, оскільки розрахований на проведення лише одного конкурсу.
Тобто, спірний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.
Оскільки оспорюваний наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» не містить норм регуляторного характеру, то його прийняття не потребувало реалізації процедур, встановлених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відтак, відсутність повної сукупності ознак регуляторного акту, передбачених статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не відносить таке рішення до регуляторного акту, до якого мають бути застосовані вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», в частині застосування регуляторної процедури, яка має передувати прийняттю такого акту.
У зв'язку з вищезазначеним, твердження позивача, стосовно того, що наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» є регуляторним актом та містить норми права, а також ознаки регуляторного акту, передбачені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», є помилковими.
Разом з тим, у матеріалах справи міститься лист Державної регуляторної служби України «Щодо надання роз'яснення» №1476/20-23 від 20.04.2023, яким повідомлено, що відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребувало реалізації процедур, передбачених цим Законом.
Тобто, Державна регуляторна служба України як орган, який контролює питання застосування Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зазначила, що наказ органу місцевого самоврядування про затвердження конкурсної документації не є регуляторним актом в розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Суд зазначає, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть мати лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2019 у справі №812/1177/18 та від 11.02.2020 у справі №210/3268/15-а.
Позивачем наголошено на тому, що зазначений лист не може бути належним та допустимим доказом у справі на підтвердження факту того, що спірний наказ не є регуляторним актом; лист Державної регуляторної служби України мають роз'яснювальний характер і не є нормативно-правовим актом, яким слід керуватися органу місцевого самоврядування при прийнятті відповідного рішення.
Натомість, суд наголошує, що при прийнятті наказу від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради не міг керуватися листом Державної регуляторної служби України «Щодо надання роз'яснення» №1476/20-23 від 20.04.2023 щодо відсутності ознак регуляторного акту у спірному наказі, оскільки, зазначений лист Дніпровською міською радою отримано під час розгляду даної справи, а не до моменту прийняття спірного наказу.
Разом з тим, лист Державної регуляторної служби України є доповненням до заперечень відповідача та береться судом до уваги в сукупності з іншими доказами на підтвердження того, що спірний наказ не містить ознак регуляторного акту, а не є підставою для прийняття відповідачем-2 спірного наказу.
У даному випадку, суд вважає, що наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» не є регуляторним актом в термінології Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», внаслідок чого, при прийнятті такого наказу відповідач-2 не повинен був виконувати жодних процедур, передбачених цим Законом.
Таким чином, оскільки спірний наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» не містить норм регуляторного характеру та його прийняття не потребувало реалізації процедур, встановлених Законом №1160-IV, суд дійшов висновку, що наказ було прийнято в межах наданих повноважень та урахуванням чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Крім того, у спірному наказі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», зазначено, що його прийнято відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.06.2016 №150 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.06.2016 за №893/29023 (зі змінами), рішення виконкому Дніпровської міської ради від 26.11.2019 №1138 «Про визначення Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради організатором конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку».
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» запровадив нові норми права, відповідно до яких співвласники багатоквартирних будинків набули усю повноту прав власників щодо багатоквартирних будинків, у яких вони володіють квартирами. Саме співвласники багатоквартирних будинків визначають форму управління власним будинком і є стороною у договорах управління з управителями.
Згідно з вимогами п. 5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями вищенаведених нормативно-правових актів, виконавчі комітети місцевих рад не стають стороною договірних відносин, що мають бути встановлені за результатами проведення конкурсу. На реалізацію норм Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та рішення відповідача-1 за результатами проведення конкурсу укладаються договори управління, де сторонами договорів є учасники конкурсу (господарюючі суб'єкти) та співвласники багатоквартирних будинків (не господарюючі суб'єкти), від імені та в інтересах яких діє виконавчий комітет місцевої ради.
Правова позиція Верховного Суду, яку позивач просить врахувати під час вирішення даної справи, викладена у постанові від 29.10.2020 у справі №580/44/19, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки у наведеній постанові спірне рішення, яке на думку колегії суддів є регуляторним актом, було прийнято, як зазначено у постанові, відповідно до підпункту 1 пункту «а» та підпункту 1 пункту «б» статті 30, частини 1 статті 52, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Порядку №150, постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №712 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», рішення виконавчого комітету Ватутінської міської ради від 18.10.2018 №276 «Про затвердження переліку об'єктів конкурсу, складу конкурсної комісії та Положення про конкурсну комісію з призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду міста Ватутіне».
При цьому, суд звертає увагу, що оскаржений у цій справі наказ прийнято відповідно до Порядку №150 та рішення виконкому Дніпровської міської ради від 26.11.2019 №1138 «Про визначення департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради організатором конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку».
Таким чином, спірні правовідносини у наведеній постанові та у даній справі не є подібними, а тому, така позиція не підлягає застосуванню судом в межах розгляду даної справи у порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для віднесення оскарженого наказу Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» до актів регуляторного характеру, оскільки останнього не наділено сукупністю усіх ознак, притаманних регуляторному акту, і передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Разом з тим, суд вважає, що спірний наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» вичерпав свою дію саме проведенням конкурсу 31.05.2022 та його скасування не призведе до поновлення прав позивача, а тому, в задоволенні вимог у частині визнання наказу протиправним та нечинним, слід відмовити.
У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про відсутність у спірному наказі ознак регуляторного акту та недоцільність дотримання регуляторної процедури, яка передує прийняттю такого наказу, суд наголошує, що відповідачами не було порушено принципу прозорості та врахування громадської думки, оскільки зазначений принцип притаманний державній регуляторній політиці, яка не регулює спірні правовідносини у даній справі.
Щодо визнання протиправним протоколу конкурсної комісії з призначення управителів багатоквартирних будинків у місті Дніпрі №3 від 27.05.2022 та визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №536 від 31.05.2022 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків», суд зазначає таке.
Позивач у позовній заяві зазначає, що виконавчим комітетом Дніпровської міської ради ухвалено рішення №536 від 31.05.2022 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків», яке є протиправним, оскільки прийняте на підставі протиправного конкурсу, тобто без застосування регуляторної процедури його прийняття, встановленої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Порядком проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Мінрегіону України №150 від 13.06.2016; рішення прийняте без проведення конкурсу на підставі протиправного протоколу конкурсної комісії Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з призначення управителів багатоквартирних будинків у місті Дніпрі №3 від 27.05.2022.
Протоколом засідання конкурсної комісії Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з призначення управителя багатоквартирного будинку №3 від 27.05.2022 визначено переможців конкурсу: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради за об'єктами №№3-9 у гуртожитках та багатоквартирних будинках Самарського, Амур-Нижньодніпровського, Новокодацького, Чечелівського, Центрального, Шевченківського районів м. Дніпра, та Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпровської міської ради за об'єктами №№1-2 у багатоквартирних будинках Індустріального та Соборного районів м. Дніпра.
Позивачем, в обґрунтування протиправності вищевказаного протоколу №3 від 27.05.2022 та рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №536 від 31.05.2022 зазначено, що останні прийняті на підставі та на виконання наказу Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку», а отже, останні підлягають скасуванню як такі, що прийняті на підставі незаконного регуляторного акту.
Оскільки протокол конкурсної комісії Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з призначення управителя багатоквартирного будинку №3 від 27.05.2022 та рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 31.05.2022 №536 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків» є похідними, пов'язаними спільним предметом правозастосування від наказу Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» та прийнято на його підставі, враховуючи, що судом не встановлено протиправності спірного наказу, відтак, вимоги в частині визнання протиправними та нечинними останніх задоволенню не підлягають.
Щодо посилання позивача на недотримання відповідачами вимог чинного законодавства в частині встановлення ціни на послуги, суд зазначає таке.
Згідно ч.2 чт.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.
Стосовного того, що органи місцевого самоврядування не здійснюють встановлення цін на послугу з управління багатоквартирним будинком наголошено Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства у роз'ясненні (від 8 червня 2018 р.) деяких норм закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», відповідно до яких, механізмів державного регулювання стосовно ціни на послугу з управління багатоквартирним будинком законодавством не передбачено. Відтак, порядок формування ціни на цю послугу Кабінетом Міністрів України не затверджується, розрахунок ціни уповноваженим органам (органам місцевого самоврядування) управителем для встановлення (погодження) не подається. У разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» органи місцевого самоврядування (уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя) наділені повноваженнями лише щодо підписання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від імені співвласників. При цьому, органи місцевого самоврядування не здійснюють встановлення цін на послугу з управління багатоквартирним будинком.
Частина 2 статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на судовий захист закріплено й статтею 5 КАС України, відповідно до частини 1 якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
До таких висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №288/1557/16-а.
Оскаржений наказ Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 21.04.2022 №27 «Про затвердження конкурсної документації щодо проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» за даних конкретних обставин справи не має впливу, в тому числі регуляторного, на правовідносини, у яких виник спір, не змінює їх і не припиняє дію попередніх актів з цього питання, а відтак, не може порушувати прав позивача й не вимагає застосування спеціальних регуляторних процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Скасування оскарженого рішення у судовому порядку, у цьому конкретному випадку, не призведе до зміни обсягу прав та обов'язків позивача, не вплине на правову регламентацію спірних правовідносин, а отже, не забезпечить ефективний захист прав та інтересів останнього. У такому випадку, не буде досягнуто виконання завдання адміністративного судочинства.
Вказане узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07.10.2021 у справі №160/17179/20 та від 01.02.2022 у справі №160/1936/21.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського Суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд при вирішенні даної справи, враховує висновок Європейського Суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» , що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський Сул з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, враховуючи те, доказів протиправності спірних рішень позивачем суду не надано, а судом в ході розгляду справи їх наявність не встановлена, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 14, 72 - 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Громадської організації «Платформа Громадський контроль» (вул. Ульянова, буд. 24, оф. 9, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 39689459) до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (проспект Д.Яворницького, буд. 75, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 04052092), Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (вул. Воскресенська, буд. 16, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 38114671), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (проспект Б.Хмельницького, буд. 14, 49069; ідентифікаційний код юридичної особи 38199687), Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпровської міської ради (узвіз Крутогірний, буд. 9, 49044; ідентифікаційний код юридичної особи 39761566), про визнання протиправними та нечинними наказу та рішення, визнання протиправним протоколу, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 16.06.2023.
Суддя О.В. Царікова