22 травня 2023 року Справа № 160/5168/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідача-3: Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
16.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідача-3: Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправними у відмові в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП НОМЕР_1 ), скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії № 053430003091 від 25.01.2023 року;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП НОМЕР_1 ) № 053430003091 від 09.03.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП НОМЕР_1 ) з дати набуття права на отримання такої пенсії, відповідно до п.1 ч. 1 ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме з 17.02.2023 року, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП НОМЕР_1 ) періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 та виплативши грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7- 1 прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні рішення про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправними та такими, що належать до скасування, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідач-1 не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Позивач стверджує, що її трудова книжка містить усі необхідні записи, які є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Не погоджуюсь з висновками відповідача, що стаж по трудовій книжці не може бути враховано з підстав відсутності перейменування підприємства та не читабельності печатки. Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. При цьому, лише за відсутності трудової книжки або відповідних, записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.). Позивач не мала та не має можливості звернутись до останнього роботодавця з проханням щодо виправлення помилки в трудовій книжці так як він (роботодавець перебуває на лінії бойових дій). Але позивач звернулась до роботодавця з заявою про підтвердження саме її, як ОСОБА_1 , та отримала довідку про підтвердження факту трудових відносин за останнім місцем роботи. А за іншими місцями роботи отримала відповідь від управління освіти Лиманської ради щодо знищення архіву у зв'язку з його руйнуванням під час бойових дій. Як вбачається із записів з трудової книжки ОСОБА_1 , вона працювала весь час трудової діяльності починаючи з 09.09.1982 року вихователем у дитячих садках, закладах дошкільної освіти, тощо. Позивач працювала на посадах та у закладах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, загальний педагогічний стаж роботи становить понад 30 років а також правом на пенсію за вислугу років не скористалася, тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у розмірі десяти місячних пенсій. Позивач відповідає всім умовам, за яких Пенсійний орган має прийняти рішення про нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Стала судова практика свідчить про те, що органи Пенсійного фонду України ніколи не нараховують та не виплачують грошову допомогу відповідно до п.7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у розмірі десяти місячних пенсій. Позивач є особою внутрішньо переміщеною та окрім документів, що були надані до органів Пенсійного фонду України не зможе надати у зв'язку з їх знищенням, про що свідчить довідка відділу освіти Лиманської міської ради.
29.03.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи свою правову позицію, відповідач-1 зазначив наступне. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.01.2023 року звернулася з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та доданими до заяви документами. Після автоматичного звернення (заяви) від ОСОБА_1 про призначення пенсії, було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.01.2023 №053430003091 було відмовлено в призначенні пенсії за віком та вказане рішення додане до електронної пенсійної справи. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки заявницею не надано свідоцтва про шлюб і не підтверджуються зміни прізвища “ ОСОБА_3 ”- “ ОСОБА_4 ”- “ ОСОБА_5 ”, а також наявне виправлення прізвища з “ ОСОБА_6 ” на “ ОСОБА_5 ”, яке не завірене належним чином. Враховуючи документи які надані заявницею при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком страховий стаж склав 23 роки 08 місяців 00 днів, що є не достатнім для призначення пенсії за віком, тому не має правових підстав для призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але матиме право на пенсію з 17.02.2026 року.
Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Пунктом 2 зазначеного Порядком №1191 передбачено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е) статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4.11.1993 № 909. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункт 7 Порядку). До Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою № 909, віднесено не всі посади педагогічних працівників, а лише декотрі з тих, що зазначено в Переліку посад педагогічних працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників».
Зокрема у закладах загальної середньої освіти це такі посади як: учителі, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи, соціальні педагоги, організатори позакласної та позашкільної виховної роботи, практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; у закладах дошкільної освіти: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи; у дитячих будинках: директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної частини або роботи, вчителі, вихователі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, майстри виробничого навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; у закладах позашкільної освіти: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; у вищих навчальних закладах І - II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах: директори, заступники директорів з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, вчителі, майстри виробничого навчання, практичні психологи, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Відтак, Управління здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило.
30.03.2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив де зазначив, що відповідач-1 не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
11.04.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи свою правову позицію, відповідач-2 зазначив наступне. Позивач повторно 01.03.2023 року звернувся до територіальних органів- Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Згідно з підпунктом 4.2 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1) встановлено, що при після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.7. передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, Головним управлінням до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці наявне виправлення в прізвищі, що завірене неналежним чином. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадкам, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, які містять відомості про період роботи. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі первинних документів. Таким чином, страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 6 місяців 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Органами Пенсійного фонду не покладається відповідальність на позивача щодо порушення порядку заповнення трудових книжок підприємствами, установами, організаціями, а лише зазначаються правові наслідки за порушення порядку заповнення трудових книжок, зокрема, не зарахування періодів до страхового стажу. Права позивача в частині зобов'язання виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій на час розгляду даної справи не порушені, оскільки позивачці ще не призначено пенсію та не здійснено відповідний перерахунок, а відтак в цій частині позовні вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню. Крім того, заявлена вимога є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити, оскільки вона спрямована на врегулювання правовідносин, які не настали, але можуть-виникнути у майбутньому, а судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання. Окрім того, однією з умов виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення є 30 років страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги. Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Згідно з п.п. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства. З аналізу наведеного вбачається, що на цей час органи Пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплату пенсії, щомісячне довічне грошове утримання судцям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства. Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Відповідно до положень частин 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. У своїй постанові від 15.12.2021 року у справі №1840/2970/18 Верховний суд встановив, що дискреційне повноваження полягає у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням-підмінити рішення суб'єкта владних повноважень. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Суд немає компетенції для визначення, які періоди роботи Позивачки відносяться до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, а які ні. Більш того, у позивача немає 30 років загального страхового стажу.
12.04.2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив де зазначив, що відповідач-2 не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
20.04.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи свою правову позицію, відповідач-3 зазначив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до довідки від 25.05.2022 № 1241-5001650770 має статус внутрішньо переміщеної особи (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), зверталася 18.01.2023 до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 . На підставі наданих документів до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки заявницею не надано свідоцтва про шлюб для підтвердження зміни прізвища « ОСОБА_3 »-« ОСОБА_4 »-« ОСОБА_5 », а також наявне виправлення прізвища з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 », яке не завірене належним чином, що є порушенням п. п. 2.11-2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.
Загальний страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами склав 23 роки 08 місяців 00 днів. Отже, враховуючи те, що у ОСОБА_1 на дату звернення (18.01.2023) немає необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058, позивачу в призначення пенсії було відмовлено, про що складено рішення від 25.01.2023 №053430003091.
Враховувавши означені зауваження, ОСОБА_1 01.03.2023 повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком. У відповідності до Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
Розглянувши у сукупності надані документами, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення прізвища з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 », яке не завірене належним чином.
Відділом перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 09.03.2023 складено рішення про відмову у призначення пенсії за № 053430003091 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В означеному рішенні розраховано страховий стаж, який склав 27 років 06 місяців 01 день.
Рішення про відмову у призначення пенсії від 09.03.2023 № 053430003091 надіслано на адресу ОСОБА_1 повідомленням від 19.03.2023 № 0400-010204-8/32281, складеним відділом обслуговування громадян № 1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Враховуючи те, що позивачу на підставі наданих документів (25.01.2023 та 01.03.2023) пенсію за віком не було призначено, а вирішення питання про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення вирішується саме під час призначення пенсії, то, відповідно, заявлені вимоги в цій частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2023 року зазначена вище справа розподілена та 17.03.2023 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час початку військової агресії російської федерації вимушена була покинути свою домівку (м. Лиман, Донецька область) та переїхала до м. Дніпра.
Позивач відповідно до довідки від 25.05.2022 № 1241-5001650770 має статус внутрішньо переміщеної особи (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), та 18.01.2023 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 . На підставі наданих документів до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки заявницею не надано свідоцтва про шлюб для підтвердження зміни прізвища « ОСОБА_3 »-« ОСОБА_4 »-« ОСОБА_5 », а також наявне виправлення прізвища з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 », яке не завірене належним чином, що є порушенням п. п. 2.11-2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.
Загальний страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами склав 23 роки 08 місяців 00 днів. Отже, враховуючи те, що у ОСОБА_1 на дату звернення (18.01.2023 року) немає необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058, позивачу в призначення пенсії було відмовлено, про що складено рішення від 25.01.2023 року №053430003091.
01.03.2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком. У відповідності до Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
Розглянувши у сукупності надані документами, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки наявне виправлення прізвища з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 », яке не завірене належним чином.
Відділом перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 09.03.2023 року складено рішення про відмову у призначення пенсії за № 053430003091 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В означеному рішенні розраховано страховий стаж, який склав 27 років 06 місяців 01 день.
Рішення про відмову у призначення пенсії від 09.03.2023 року № 053430003091 надіслано на адресу ОСОБА_1 повідомленням від 19.03.2023 року № 0400-010204-8/32281, складеним відділом обслуговування громадян № 1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Вказане право деталізоване у Законах України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон №1788-XII) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (також Закон №1058-IV).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 1058-IV (із змінами та доповненнями) має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення категорії громадян України.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 вказаної статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 29 років.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІУ періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі, і порядок обчислення стажу для призначення пенсій, було врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
На виконання норм статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою № 637 від 12.08.1993 року затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктами 1, 2 та 3 вказаного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Період внесення спірних записів до трудової книжки Позивача регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі Інструкція № 162).
Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.10 Інструкції № 162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома).
Пунктом 2.13. Інструкції № 162 передбачено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Вимоги до заповнення трудової книжки при звільненні передбачені пунктами 2.25- 2.29 Інструкції № 162. Так, записи про причини звільнення повинні вироблятися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення в трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункти 2.25.- 2.26. Інструкції).
Пункт 4.1. Інструкції містить вимоги про те, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції).
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06 серпня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідач-1 та відповідач-2 не врахували, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21 лютого 2018 року та Верховним Судом по справі № 275/615/17 (К/9901/768/17) від 07 лютого 2018 року, в яких суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а та Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно пункту 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Тож у даному випадку суд вважає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи, які є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд наголошує на тому, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних, записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
При цьому, суд зазначає, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.
Тому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 сподіваючись на позитивне вирішення питання в досудовому порядку звернулась повторно з заявою про призначення пенсії надавши вже додаткові документи. А саме витяги з реєстру актових записів та довідки з місця роботи.
Позивач немала та не має можливості звернутись до останнього роботодавця з проханням щодо виправлення помилки в трудовій книжці так як він (роботодавець перебуває на лінії бойових дій). Але позивач звернулась до роботодавця з заявою про підтвердження саме її, як ОСОБА_1 , та отримала довідку про підтвердження факту трудових відносин за останнім місцем роботи. А за іншими місцями роботи отримала відповідь від управління освіти Лиманської ради щодо знищення архіву у зв'язку з його руйнуванням під час бойових дій.
Відповідно до пункту першого часини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Крім того, як вбачається із записів з трудової книжки ОСОБА_1 , вона працювала весь час трудової діяльності починаючи з 09.09.1982 року вихователем у дитячих садках, закладах дошкільної освіти, тощо.
Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянувши документи позивача прийняло рішення № 053430003091 від 25.01.2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком.
Крім того, за наслідками повторного звернення позивача до ГУ ПФУ Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком (тобто 01.03.2023 року), Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області розглянувши документи позивача також прийняло рішення № 053430003091 від 09.03.2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене, рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 053430003091 від 25.01.2023 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 053430003091 від 09.03.2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу є необґрунтованими, прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначеного рішення, без використання повноважень з метою, з якою вони надані, а отже не відповідають вимогам Конституції та законів України і підлягають скасуванню.
Відновленням порушеного права позивача є зобов'язання відповідача-3 зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП НОМЕР_1 ) періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 01.03.2023 року (після повторного звернення), оскільки позивач набуває право на призначення пенсії за віком з 17.02.2023 року, тобто з наступного дня після її народження.
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. При цьому позивач подавав обидві заяви та документи про призначення пенсії саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і саме це управління не прийняло до уваги надані позивачем документи, що підтверджують пільговий стаж позивача, також при призначенні пенсії позивач буде перебувати на обліку в даному управлінні, яке в подальшому буде нараховувати та виплачувати йому пенсію.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно відповідати за цими вимогами.
Щодо нарахування та виплати грошової допомоги позивачу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Як вже зазначено вище, відповідно до записів з трудової книжки ОСОБА_1 , вона працювала весь час трудової діяльності починаючи з 09.09.1982 року вихователем у дитячих садках, закладах дошкільної освіти, тощо.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІУ) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з частиною четвертою статті 44 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-ІУ визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІУ особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основнім документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі Порядок № 1191).
Пунктом 2 Порядку № 1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е»- «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, якім починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«.ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункт 7 Порядку № 1191).
Розділом «1. Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі Перелік № 909), передбачено, що до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах, зокрема, директори (завідуючи), вихователів в дошкільних навчальних закладах всіх типів.
З вище зазначених правових норм слідує, що для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV необхідно дотримання сукупності таких умов:
- робота на день досягнення пенсійного віку у закладах освіти, на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років;
- стаж роботи на таких посадах на день досягнення пенсійного віку повинен складати не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків;
- факт неодержання пенсійних виплат на день досягнення пенсійного віку.
При цьому, стаж роботи в закладах освіти на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, обчислюється органами Пенсійного фонду України за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-ІV, - за даними трудової книжки, а після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач працювала:
- з 09.09.1982 року по 11.03.1984 року вихователем в дитячому садку «Пролісок»;
- з 30.03.1984 року по 03.10.1984 року вихователем в дитячому садку № 25 ГОРНО;
- з 15.10.1985 року по 11.08.1992 року вихователем у ясла - садок № 4;
- з 11.08.1992 року по 28.11.2002 року завідувач в ясла-садку № 9;
- з 28.11.2002 року по 03.12.2012 року вихователем в ДНЗ № 10 м. Красний Лиман;
- з 03.12.2012 року по 08.02.2016 року завідувач в ДНЗ № 10;
- з 09.02.2016 року по час евакуації з міста вихователем в ДНЗ № 10.
Отже, як вбачається із записів трудової книжки, позивач на дату досягнення пенсійного віку працювала на відповідних посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Відтак, позивач працювала на посадах та у закладах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, загальний педагогічний стаж роботи становить понад 30 років а також правом на пенсію за вислугу років не скористалася, тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій.
Тому, оскільки позивач відповідає усім умовам, за яких Пенсійний орган повинен прийняти рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з цим, частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, інакше такі вимоги є передчасними.
Отже, оскільки позивачу не призначена ще пенсія за віком, в задоволенні вимоги щодо нарахування та виплати грошової допомоги позивачу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” слід відмовити з огляду на передчасність.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 14.03.2023 року.
Отже, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 536,80 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та 536,80 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оскільки протиправними рішеннями яких безпосередньо порушено права позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідача-3: Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 053430003091 від 25.01.2023 року про відому у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП НОМЕР_1 ).
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 053430003091 від 09.03.2023 року про відому у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП НОМЕР_1 ) від 01.03.2023 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНКОПП НОМЕР_1 ) періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.
В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник