30 березня 2023 року Справа № 160/627/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення передбаченої ст.10-1 та ч.3 ст.15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2016 - 2020 роки;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2020 роки передбачену ст.10-1 та ч.3 ст.15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 31 рік передбаченої ч.2 ст.15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні за 31 рік передбачену ч.2 ст.15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивача грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015 - 2020 роки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015 - 2020 роки, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення виплачену при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення, при нарахуванні одноразової допомоги при звільненні з військової служби, при нарахуванні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року по справі №160/17043/21, тому, на думку позивача, протиправна бездіяльність відповідача призвела до того, що позивачу не в повному обсязі здійснювались нарахування та виплати, у зв'язку з чим він звернувся до суду з відповідним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.
На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 30.01.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити повному обсязі посилаючись на те, що індексація не являється складовою під час обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу з 19.07.2002 року по 31.05.2019 року у військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року по справі №160/17043/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Зокрема, зобов'язано НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. Зобов'язано НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.05.2019 року відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року по справі №160/17043/21 відповідачем 12.10.2022 року виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.05.2019 року у сумі 56220,58 грн.
При цьому індексація грошового забезпечення за травень 2019 року (з розрахунку за повний місяць) склала: 134,47 грн. (поточна індексація) + 3855,20 грн. (фіксована величина) = 3989,67 грн.
Позивач вказує на те, що:
- при обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10- 1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2016 - 2019 роки протиправно не враховував індексацію грошового забезпечення виплачену на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року у справі №160/17043/21;
- при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 26 років передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення виплачену на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року у справі №160/17043/21;
- при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2019 роки протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення виплачену на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року у справі №160/17043/21.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом свої прав, свобод та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Так, частинами 1-4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011- XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом другим частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
1) Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.
2) Частиною 2 статті 15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям які звільняються зі служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
3) Частиною 14 статті 15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям які не використали щорічну або додаткову відпустку їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Тобто, виходячи з вищезазначеного обрахунок: “грошової допомоги на оздоровлення”, “одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби”, “грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки” здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Частинами 3-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000р. №2017-ІІІ (далі - Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється “грошова допомога на оздоровлення”, “одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби”, “грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій” при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку “грошової допомоги на оздоровлення”, “одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби”, “грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій”. Виходячи з вищезазначеного не врахування відповідачем індексації грошового забезпечення при обрахунку “грошової допомоги на оздоровлення”, “одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби”, “грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки” призвело до виплати знеціненого грошового забезпечення та є протиправним, а тому такі виплати підлягають перерахунку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18, постанові від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, постанові від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17, постанові від 26 лютого 2021 року у справі №620/3346/19, предметом розгляду яких було включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру “грошової допомоги на оздоровлення” та “одноразової грошової допомоги при звільненні”.
А відтак, бездіяльність відповідача щодо неврахування “індексації грошового забезпечення” при обрахунку “грошової допомоги на оздоровлення”, “індексації грошового забезпечення” при обрахунку “одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби”, перерахунку “індексації грошового забезпечення” при обрахунку грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки є протиправною та така виплата підлягає перерахунку.
Проте, задоволенню підлягають періоди з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 31.05.2019 року, встановленні відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року по справі №160/17043/21.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої ст.10-1 та ч.3 ст.15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 31.05.2019 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 31.05.2019 року передбачену ст.10-1 та ч.3 ст.15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 31.05.2019 року при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 31 рік передбаченої ч.2 ст.15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 31 рік передбачену ч.2 ст.15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 31.05.2019 року, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 31.05.2019 року, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з урахуванням індексації грошового забезпечення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова