Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/785/23
номер провадження 2-а/695/19/23
08 червня 2023 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Варданян Л.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Золотоноша справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
07.03.2023 р. адвокат Бочаров О.М. звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить:
- скасувати постанову інспектора УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Гнатович Інни Олександрівни в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6598435 від 26.02.2023 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП;
- провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП закрити згідно з п.1 ст.247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Позов обґрунтовано тим, що 26.02.2023 р. інспектором УПП в Дніпропетровській області ст. лейтенантом поліції Гнатович І.О. винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6598435, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн.
При цьому позивача визнано винним у вчиненні правопорушення за наступних обставин: 26.02.20223 р. о 03 год. 06 хв. у м. Дніпро по проспекту Б.Хмельницького,153, водій керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування, чим порушив п.2.1 ПДР - керування т/з особою, позбавленою права керування т/з.
Із винесеною постановою позивач не згоден. Постанова винесена з грубим порушенням законодавства, без всебічного та об'єктивного з'ясування поліцейським обставин справи, за відсутності доказів винуватості. Розгляд справи здійснено без захисника, чим порушили право особи на захист. Позивач категорично заперечує факт його керування автомобілем. Крім того позивач стверджує, що авто стояло припарковане і працівники поліції даний автомобіль не зупиняли.
Позивач також зауважує на тому, що жодна зі складових ознак складу адміністративного правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП не доведена поліцейським під час винесення постанови, оскільки до Постанови не додається належних доказів того, що він здійснював керування транспортним засобом.
10.03.2023 р. суддею прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі.
21.03.2023 р. від представника УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Марченка А.О. на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими. Вказана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п.5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015. Законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності, під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення. Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог ПДР України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини; позивачу були роз'яснені його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. При розгляді справи поліцейським позивача було ознайомлено з матеріалами справи, а саме відеозаписом з автомобільного реєстратора, встановленого на службовому автомобілі. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож пояснення позивача, викладені в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності. Також факт вчинення правопорушення підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт даного правопорушення та які є незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення. В основу прийнятого інспектором рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення відносно нього оскаржуваної постанови були покладені фактичні дані у вигляді відеозапису з фіксацією вчиненого позивачем порушення вимог ПДР України.
13.04.2023 р. судом було залучено до участі в справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.
У судове засідання 08.06.2023 р. позивач та його представник - адвокат Бочаров О.М. не з'явилися, але представник скерував заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, позов просив задовольнити.
08.06.2023 р. представник відповідачів - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, але в відзиві зазначено прохання здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідачів.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, судом не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом розгляду в даній справі є постанова інспектора поліції по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративного стягнення.
Згідно зі ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За приписами ст.222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч.4 ст.126 КУпАП покладено на органи Національної поліції.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження в справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно Конституції та Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський, під час виконання своїх службових обов'язків, зобов'язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та в спосіб, визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Порядок дорожнього руху на території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п. 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
З матеріалів справи встановлено, що 26.02.2023 року інспектором УПП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Гнатович І.О. винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6598435, якою притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.
У постанові вказано, що 26.02.20223 р. о 03 год. 06 хв. у м. Дніпро по проспекту Б.Хмельницького,153, водій керував тз, будучи позбавленим права керування, чим порушив п.2.1 ПДР - керування т/з особою, позбавленою права керування т/з.
Частиною 4 статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 2.1.а Правил дорожнього руху, визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п.1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, крім іншого, докази вчинення особою адміністративного правопорушення.
Отже, перевірці в такому випадку підлягають дії суб'єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.
Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законами та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких є обов'язком суб'єкта владних повноважень згідно ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом із тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як встановлено ч.ч.2, 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду №524/1284/17 від 19.02.2020.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні Маліге проти Франції від 23.09.1998 року визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. При цьому принцип презумпції невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень, що визнав ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" (остаточне рішення від 15 травня 2008 року).
Так, згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази вчинення правопорушення Позивачем.
Стороною позивача заперечено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем, стороною відповідача не надано.
Суд критично оцінює рапорти працівників поліції, надані стороною відповідача в якості доказу вчинення правопорушення ОСОБА_1 , оскільки дані особи є зацікавленими особами при розгляді справи. Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Дані висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду в справі №524/4668/17 від 28 травня 2020 року.
Суд звертає увагу, що відповідачами не доведено також факт, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами та не надано суду доказів цього.
Крім того, стороною відповідача не доведено та не стверджено доказами, що позивачу були роз'яснені права, в тому числі право на захист. Відповідачем не доведено, що ним були вжиті дії щодо надання ОСОБА_1 можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, оскільки останнім стверджується про порушення даного його права. Також в постанові відсутній підпис ОСОБА_1 , що права за ст.268 та строк оскарження за ст.289 КУпАП йому роз'яснено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Наданий стороною відповідача відеозапис не може вважатися належним доказом вчинення правопорушення, оскільки про даний відеозапис не вказано в оскаржуваній постанові.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду №524/1284/17 від 19.02.2020.
Відповідачем не надано доказів, які б спростовували наведені позивачем твердження про те, що він не керував автомобілем та не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. Позивач заперечує проти вчинення правопорушення, тоді як відповідачі, будучи суб'єктами владних повноважень у спірних відносинах не надали доказів правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу.
Під час розгляду справи встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 у зазначеному в постанові місці та в зазначений час керував транспортним засобом, а тому він не є суб'єктом відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі слід закрити, в зв'язку з чим позов підлягає до повного задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем понесені витрати у вигляді судового збору в сумі 536,80 грн., що стверджено квитанцією, тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Керуючись ст. ст. 251, 245, 258 КУпАП, ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Постанову інспектора УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Гнатович Інни Олександрівни в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6598435 від 26.02.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП - скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення згідно з п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 відшкодування по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя М.Ю. Степченко