Справа № 694/1318/23
про залишення позовної заяви без руху
"01" червня 2023 р. м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д. І., вивчивши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Звенигородським РВ УМВС України в Черкаській області, 01 квітня 1999 року, тел.. НОМЕР_3 ) до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ « Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ( адреса: м.Черкаси, бульвар Шевченка 389, ЄДРПОУ 31141625, тел.. НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ) про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку - ,
Позивач звернувся в суд із позовною заявою до відповідача Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ « Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення в його користь заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Ознайомившись з матеріалами позову, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач не сплатив судовий збір при зверненні до суду із вказаною позовною заявою за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку .
Так, згідно із пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У даному випадку позивач звернулася до суду із вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.
В постанові Великої Палати ВС від 8лютого 2022року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.
Відтак, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, суд зазначає, що у випадку невиконання вимог суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачу.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Звенигородським РВ УМВС України в Черкаській області, 01 квітня 1999 року, тел.. НОМЕР_3 ) до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» ВАТ « Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ( адреса: м.Черкаси, бульвар Шевченка 389, ЄДРПОУ 31141625, тел.. НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ) про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення цієї копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Попередити позивача про наслідки недотримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч.3ст. 185 ЦПК України,якщо позивач не усуне недоліків позовної заяви у строк встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачеві. Водночас, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення позовної заяви.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Д.І. Сакун