Справа № 530/458/23
2-а/530/26/23
22.06.2023 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., секретаря Тараненко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Інспектора взводу роти батальйону УПП в Полтавській області ДПП старшого лейтенанта поліції Кнюпа В.Є., місце знаходження: с.Розсошенці, вул.Кременчуцька, 2в, Полтавської області про скасування постанови в справі про адмінправопорушення,-
В Зіньківський районний суд Полтавської області із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Інспектора взводу роти батальйону УПП в Полтавській області ДПП старшого лейтенанта поліції Кнюпа В.Є., місце знаходження: с.Розсошенці, вул.Кременчуцька, 2в, Полтавської області про скасування постанови в справі про адмінправопорушення.
В своїй заяві позивач вказує, що постановою інспектора взводу роти батальйону УПП в Полтавській області ДПП старшого лейтенанта поліції Кнюпа В.Є. серія БАД № 357377 від 28.03.2023 року водія автомобіля марки Ford Kuga, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 (одна тисяча сто дев'яносто) гривень за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за те, що він 28.03.2023 року о 21 год. 15 хв. керував транспортним засобом автомобілем марки Ford Kuga, д.н.з. НОМЕР_1 , з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби, чим порушив вимоги п.п. 2.9 в ПДР України.
ОСОБА_1 з постановою не згоден.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав до суду відзив у якому, зокрема, продублював формулювання інкримінованого правопорушення, та просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надісла до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовільнити та провести розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.
Норма ст.61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно частин 1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому, застосування уповноваженими на те посадовими особами заходів адміністративного впливу здійснюється в точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року у справі №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч.1 ст.121-3 цього Кодексу, покладено на органи національної поліції.
Згідно ст.254 КпАП України, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовими особами або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Відповідно до ст. 280 КУпАП обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею ст.251 КпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до постанови серії БАД № 357377 від 28.03.2023 року водія автомобіля марки Ford Kuga, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 (одна тисяча сто дев'яносто) гривень за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за те, що він 28.03.2023 року о 21 год. 15 хв. керував транспортним засобом автомобілем, марки Ford Kuga, д.н.з. НОМЕР_1 , з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби, чим порушив вимоги п.п. 2.9 в ПДР України- керування транспортним засобом номерний знак якого неосвітлений у темну пору доби.
Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 заперечує факти викладені у постанові інспектора, посилаючись на те, що йому не було роз'яснено прав, крім цього ним було заявлено клопотання про бажання скористатися правовою допомогою про що інспектором не було вжито жодних дій, не надано можливості ознайомитися з доказами по справі та заявляти клопотання, в постанові не зрозуміло хто є власником автомобіля
При цьому відповідачем надано до відзиву відеозапис, яким частково зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Дослідивши відеозапис, судом встановлено, що на ньому зафіксовано момент коли автомобіль не рухається, з салону якого вийшов водій при цьому номерний знак був освітлений фарами патрульного автомобіля, який стояв позаду, із вказаного відеозапису неможливо встановити, чи насправді номерний знак не освітлювався належним чином власними засобами освітлення в умовах, якщо б на нього не потрапляло стороннє світло. Отже, із відеозапису наданого відповідачем не можливо встановити факт керування позивачем транспортним засобом в якого в темний час доби не працювала підсвітка номерного знаку.
Таким чином, наданий відповідачем до суду відеозапис не підтверджує вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.121-3 КУпАП.
Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про те, що матеріали відеозапису з нагрудних відеокамер, відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах відповідно до ст. 251 КАС України можуть бути доказами у справах про адміністративні правопорушення, оскільки право поліцейських використовувати автоматичну фото- та відеотехніку передбачене Законом України «Про Національну поліцію».
Так, згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Суд наголошує, що в порушення вимог частини 3 статті 283 КУпАП в оскаржуваній постанові не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 357377 від 28.03.2023 року підлягає скасуванню .
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями) (далі - ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Частиною 1 статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Положеннями ч. 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.
За нормою ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Так відповідно до п.2.9 (в) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною 1 ст.121-3 КУпАП передбачена відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Суд не бере до уваги DVD диск, наданий відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, який містить відеозапис спілкування поліцейського з водієм ОСОБА_1 на місці події, що відбулася 28.03.2023 року, оскільки він не містить відомостей, щодо обставин правопорушення викладених у постанові серії БАД №357377, а саме рух вказаного транспортного засобу, момент його зупинки, з аналізу якого можна було б дійти обґрунтованого висновку щодо порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 (в) ПДР, про які зазначено у постанові, а саме керування транспортним засобом у темну пору доби з неосвітленим номерним знаком, роз'яснення прав ОСОБА_1 та не надано можливості реалізувати право на отримання правової допомоги.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до п. 1.10 ПДР: темна пора доби - частина доби від заходу до сходу сонця. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, якщо у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості, у випадку коли не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів подальший рух транспортних засобів забороняється, як і забороняється керувати транспортним засобом у темну пору доби з неосвітленим номерним знаком.
Проте, жодних належних та допустимих доказів стосовно того, що подальший рух транспортного засобу Ford Kuga, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача був заборонений, інспектором не зазначено у постанові, а з відеозапису вбачається, що сам поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що "ми вас не затримуємо", тобто водій ОСОБА_1 після складання постанови продовжив рух транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, що суперечить порушенню, яке передбачає заборону керування. Жодних інших належних та достатніх доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3КУпАП відповідачем надано не було.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини, в рішеннях у справах "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії" зазначив, що у випадку, коли викладена фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР лише сама постанова серії БАД № 357377 від2 8.03.2023, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Також, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем у відповідності до вимог ст.77 КАС України не доведено обставин, на яких ґрунтуються заперечення вказані у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 ..
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, постанова про адміністративне правопорушення серії БАД №357377 від 28.03.2023 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.121-3 КУпАП - закриттю.
Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору враховуючи наведене, та задоволення позову в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн..
Керуючись ст. ст. 121, 251, 252, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», ст. ст. ст.ст. 8, 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 255, 262,263, 268-272, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Інспектора взводу роти батальйону УПП в Полтавській області ДПП старшого лейтенанта поліції Кнюпа В.Є., місце знаходження: с.Розсошенці, вул.Кременчуцька, 2в, Полтавської області про скасування постанови в справі про адмінправопорушення - задоволити.
Скасувати постанову серія БАД № 357377 від 28.03.2023 року винесену інспектором взводу роти батальйону УПП в Полтавській області ДПП старшим лейтенантом поліції Кнюпа В.Є. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 (одна тисяча сто дев'яносто) гривень за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а справу закрити в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Стягти із Головного управління національної поліції в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Полтавській області на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Написано власноручно.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області С.Р. Должко