Справа № 529/1023/23
Провадження № 2/529/470/23
про залишення позовної заяви без руху
20 червня 2023 року суддя Диканського районного суду Полтавської області Петренко Л.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особі, яка не заявляє самостійних позовних вимог Служба у справах дітей Диканської селищної ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , 15.06.2023, звернувся до суду з позовом у якому просить розірвати шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 та визначити місце проживання дитини разом з ним.
Розглянувши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків, виходячи з наступних підстав.
Позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, зокрема, спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - п. 4 та п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Так позивач ОСОБА_1 , в своєму позові просить визначити місце проживання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.
Однак вказана позовна вимога ОСОБА_1 не обґрунтована, відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Слід зазначити, що у разі наявності спору щодо визначення місця проживання дитини, предметом доказування у цих справах, зокрема, є: той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні; факти порушення одним з батьків обов'язків щодо виховання та розвитку дитини (ухилення від виконання батьківських обов'язків, фізичні покарання дитини, будь-які види експлуатації дитини); факти використання одним з батьків форм та методів виховання, які суперечать закону, моральним засадам суспільства; факти звернення матері, батька дитини або самої дитини за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; факти здійснювання батьківських прав всупереч інтересам дитини.
Відповідно до частини першої та другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, передбачено, що для розв'язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Позивач у своїй позовній заяві не вказує, чи звертався він або відповідач до органу опіки та піклування з питань визначення місця проживання дитини, які заходи органом опіки та піклування вживались.
У позовній заяві не зазначено, якими доказами підтверджується факт проживання дитини з позивачем, не додано до позовної заяви відповідних документів (довідки про склад сім'ї, акту про фактичне проживання тощо).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу особа має право звернутися до суду (ст. 16 ЦК України).
До позовної заяви, позивач ОСОБА_1 додав договір про визначення місця проживання дитини, укладений між ним та відповідачвкою ОСОБА_2 .
При цьому, зазаначає, що спору між сторонами про місце проживання дитини немає.
Тобто між сторонами досягнуто згоди стосовно визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу, а також участі у забезпеченні умов життя дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Предметом даного договору є визначення місця проживання та дії з виховання, навчання, догляду за дитиною або поєднаних цих елементів, спрямованих на забезпечення нормального фізичного, духовного та морального розвитку дитини. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
При цьому позивач у поданому позові чітко визначив відсутність спору між ним та відповідачкою, а отже на даний час відсутнє порушення (або невизнання) права позивача з цього приводу, щоб давало підставі для звернення до суду за відповідним захистом.
Вимоги про захист прав на майбутнє не кореспондуються з нормами чинного законодавства України.
Правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18, де Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
ОСОБА_1 , не зазначив причин, які б унеможливили нотаріальне посвідчення договору про визначення місця проживання дитини, укладеного між ним та відповідачкою у справі 12.06.2023, яка також зареєстрована та проживає в тому ж самому населеному пункту де і позивач ОСОБА_1 , який додано до самого позову.
Отже вказані недоліки підлягають виправленню позивачем ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і177 цього Кодексу постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладені вище обставини, приходжу до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а тому повинна бути залишена без руху з наданням позивачеві строку вказаному вище, для усунення вказаних недоліків позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.175,177,185 ЦПК України, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком, залишити без руху та надати позивачу 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали, для усунення недоліків.
У разі неусунення вказаних недоліків у визначений термін позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачу без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Є. Петренко