Справа № 344/6433/20
Провадження № 1-кп/344/208/23
21 червня 2023 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
потерпілих ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
представників потерпілих ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 ,
представників цивільних відповідачів ОСОБА_14 ,
ОСОБА_15 ,
ОСОБА_16 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення
ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із вищою освітою, лікаря-отоларинголога дитячого кабінету отоларинголога консультативної поліклініки КНП “Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради, ідентифікаційний номер 3159804617, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, -
ОСОБА_6 вчинив неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило смерть малолітнього, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6 відповідно до Наказу №77-к від 14.04.2016 Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні призначений на 0.5 посади дитячого лікаря-отоларинголога по наданню екстреної отоларингологічної допомоги отоларингологічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні та маючи повну вищу медичну освіту за напрямком “медицина”, спеціальність “лікувальна справа”, пройшов інтернатуру за спеціальністю “дитяча отоларингологія” і отримавши сертифікат лікаря-спеціаліста з дитячої отоларингології, тобто маючи відповідну спеціальну освіту і володіючи знаннями та практичними навиками розумінння механізму виникнення, розвитку та окремих проявів хвороб вуха, горла, носа, методикою обстеження отоларингологічного хворого, клінікою хвороб отоларингологічного хворого, основами діагностики хвороб ЛОР органів, диференційної діагностики захворювань, сучасної класифікації хвороб вуха, горла, носа, при цьому являючись медичним працівником, професійними обов'язками якого, відповідно до ст. 34 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” від 19 листопада 1992 року №2801-ХІІ, є запобігання і лікування захворювань, надання своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги, всупереч встановлених правил лікувального процесу, під час лікування хворого - малолітнього ОСОБА_17 , проявляючи злочинну недбалість та неналежно виконуючи свої професійні обов'язки внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, 16.03.2018 року допустив ряд недоліків та порушень, які призвели до тяжких наслідків у вигляді настання смерті малолітнього ОСОБА_17
16.03.2018 року, перебуваючи на своєму робочому місці, виконуючи в період часу з 08 год. 30 хв. до 13 год. 30 хв. свої трудові і професійні обов'язки в консультативній поліклініці Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні, лікар ОСОБА_6 , в порушення п. 2.1 Посадової інструкції лікаря-отоларинголога дитячого консультативної поліклініки, затвердженої 14.03.2018 головним лікарем ОДКЛ, з якою ОСОБА_6 був ознайомлений 14.03.2018 року, про необхідність керуватися в своїй роботі чинним законодавством, зокрема, Стаутом ОДКЛ, в порушення п.2 розділу “Загальні положення” “Положення про Івано-Франківську обласну дитячу клінічну лікарню” прийняв для надання медичної допомоги, що включає в себе діагностику (оцінку об'єктивних і суб'єктивних даних про стан здоров'я, вибір і прийняття рішення про лікування) малолітнього ОСОБА_17 , якого супроводжували батько ОСОБА_18 і бабуся ОСОБА_11 , без скерування лікаря і без відповідної його реєстрації в реєстрі консультативної поліклініки, без медичної карти амбулаторного хворого (форми 025/0), що не могло вплинути на повноту з'ясування анамнезу хвороби і життя хворого.
Надалі, ОСОБА_6 , будучи проінформованим супроводжуючими особами (в їх розумінні і сприйнятті) про стан хворого і перебіг захворювання, не здійснив у повному обсязі обґрунтоване медичною наукою і перевірене практичним застосуванням в реальній медицині отоларингологічне дослідження, про що свідчить відсутність в консультативному висновку довільної форми від 16.03.2018 року записів щодо проведення і відповідно результатів передньої риноскопії, орофарингоскопії, задньої ранископії, ларингоскопії (прямої і непрямої), отоскопії, що є порушенням вимог Наказу МОЗ від 14.02.2012 року №110 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я, незалежно від форм власності та підпорядкування”, Наказу ОДКЛ від 27.06.2012 року №74ос “Про медичну документацію”, а також п.2.16 Розділу ІІ “Завдання і обов'язки” посадової інтрукції, неналежно підійшов до оцінки змісту і не врахував при визначенні хворобливого стану ОСОБА_17 . Скарги останнього на сильні болі в ділянці лімфовузлів і не дав належної оцінки результатам УЗД-дослідження лімфатичних вузлів шиї від 16.03.2018, де відмічалась наявність запалення всіх груп шийних лімфовузлів і початок загноювання з застереженням спеціалістів щодо негайного реагування на стан хворого “cito” (негайно); за умови, що під час консультативного огляду ОСОБА_17 хірургом, останнім, хворий ОСОБА_17 був спрямований до дитячого отоларинголога, оскільки діагностика наявного у нього захворювання потребувала спеціальних знань лор-спеціаліста; при цьому проявивши несумлінність, в порушення вимог п.п.2.5, 2.9, 2.10 Посадової інструкції, не оглянув ОСОБА_17 як складного в діагностиці хворого, про що свідчать не проведення додаткових досліджень і консультацій спеціалістів, не пов'язаних безпосередньо з лікуванням горла, вуха, носа, спільно із заступником головного лікаря по поліклінічній роботі, щоб спільно розробити план обстеження та лікування (п. 2.5), не скликав консиліум за участю заступника головного лікаря (п.2.9), не звернувся за допомогою інших лор-спеціалістів (п.2.10), без врахування результатів дослідження біологічного матеріалу (кров) хворого ОСОБА_17 , які взагалі були відсутні в його розпорядженні, не провівши повторного огляду дитини, не виявив всю виразність наявного у ОСОБА_17 патологічного процесу інфекційного бактеріального гнійно-деструктивного процесу органів шиї із проявами септичної інтоксикації та набряком м'яких тканин по периферії фокуса, і не надав йому допомогу невідкладно на місці, а самостійно призначив медикаментозне лікування в домашніх умовах без нагляду лікаря.
В той же час ОСОБА_6 проявивши недбалість, не сумлінність, в порушення п.2.12 посадової інструкції щодо “проведення обстеження і призначення лікування, дотримуючись діючих галузевих наказів”, а також вимог “Уніфікованого клінічного протоколу, первинної медичної допомоги, дорослих і дітей гострих распіраторних захворювань” затверджених Наказом МОЗ України від 16.07.2014 року №499 (з редакції Наказу МОЗ України від 11.01.2016 року №85), не виконав в частині дій медичного працівника по направленню хворого в спеціалізований стаціонар, що було показано станом дитини (п.п.3.1.4, 4.2, 4.4 Протоколу), а також проігнорував інші показники для госпіталізації, а саме: відсутність ефекту від проведеного амбулаторного лікування; необхідність стаціонарного обстеження за неможливості його проведення в амбулаторних умовах; складність діагностики наявного у пацієнта захворювання (стану) та необхідність у застосуванні методів діагностики та лікування, що не можуть бути здійснені амбулаторно.
Також, госпіталізація хворого ОСОБА_17 в спеціалізований стаціонар була передбачена Наказом Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні №34-ос від 03.03.2016 “Про порядок скерування на госпіталізацію хворих і потерпілих, порядок поступлення хворих в ОДКЛ та взаємодію між лікувально-профілактичними закладами області”, а також Наказом ДОЗ ОДА від 04.11.2015 №291 “Про порядок скерування на госпіталізацію хворих та взаємодію між лікувально-профілактичними закладами області”.
Відповідно до висновку експерта №106 від 23.04.2018 смерть ОСОБА_17 настала від некротичного ларинготрахеїту, який ускладнився флегмоною стінки глотки та гортані, тонзилітом та ділянками флегмонозного запалення м'яких тканин довкола глотки, гортані та щитоподібної залози з утворенням абсцесу, що призвело до механічної асфексії з закриттям верхніх дихальних шляхів, про що свідчать макроскопічні дані, а також дані судово-гістологічної експертизи (некротичний ларинготрахеїт, флегмона стінок глотки та гортані, у м'яких тканинах довкола глотки, гортані та щитоподібної залози - абсцес та ділянки флегмонозного запалення, тонзиліт, дистелектаз, вогнища спадіння, ділянки гострої альвеолярної емфіземи з розривом між альвеолярних перегородок).
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №08-482/18/пп, незалежно від наявності або відсутності специфічного протоколу надання медичної допомоги (Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю “отоларингологія” Наказом МОЗ від 24.03.2009 року №181), основним методом лікування гнійних форм лімфаденітів є хірургічний. За умови наявності синдрому загальної інтоксикації на фоні розвитку флегмони та абсцесів це положення є безваріативним, а надання 16.03.2018 року хірургічної або ЛОР-хірургічної допомоги дитині ОСОБА_17 . Невідкладно на місці (“cito!”) або в умовах спеціалізованого стаціонару (це було показано станом дитини й підтверджено морфологічно), навіть за наявності гнійно-деструктивних ускладнень, зумовило б іншу течію захворювання, а відповідно, смерть дитини ОСОБА_17 не настала б.
Водночас, лікарем-отоларингологом дитячого кабінету отоларинголога консультативної поліклініки Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні ОСОБА_6 не було скеровано малолітнього ОСОБА_17 для проведення огляду та надання хірургічної допомоги до спеціалізованого стаціонару.
Тому, існує причинний зв'язок між настанням смерті дитини ОСОБА_17 і невідповідним наданням йому медичної допомоги 16.03.2018 року лікарем-отоларингологом дитячого кабінету отоларинголога консультативної поліклініки Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні - ОСОБА_6 .
07.06.2023 року обвинувачений ОСОБА_6 подав до суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтримав подане клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження про його обвинувачення за ч.2 ст.140 КК України. Наслідки закриття кримінального провадження з цих підстав йому роз'яснені та зрозумілі.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 підтримав клопотання його підзахисного, просив задоволити. Щодо стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої витрат на правову допомогу - заперечив.
Прокурор не заперечив проти задоволення клопотання, заявленого обвинуваченим про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та відповідним закриттям кримінального провадження.
Представники потерпілих - адвокати ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не заперечили щодо задоволення клопотання обвинуваченого. Просили стягнути з останнього на користь потерпілої ОСОБА_9 50 000,00 грн. втрат на правову допомогу.
Вислухавши думку учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що дане клопотання не суперечить вимогам закону, а тому підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.2 ст.284 та ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє особу від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.140 КК України (в ред. від 07.03.2018 року), за який передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
У відповідності до ст.12 КК України (в ред. від 07.03.2018 року) даний злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.49 КК України (в ред. від 07.03.2018 року), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Відповідно до обвинувального акту, злочин, в скоєнні якого обвинувачуються ОСОБА_6 вчинено ним 16.03.2018 року, тобто з часу вчинення ним даного злочину минуло понад п'ять років, обвинувачений від слідства не ухилявся, нових кримінальних правопорушень не вчиняв, перебіг строку не зупинявся і не переривався.
Отже, є всі належні підстави, передбачені ст.49 КК України для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього підлягає закриттю.
Також, відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
31.08.2020 року потерпілі та цивільні позивачі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 подали до суду позовну заяву про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, відповідно до вимог якої просили стягнути в солідарному порядку із КНП “Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради”, Міністерства охорони здоров'я, Національної служби здоров'я України, Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної ради, ОСОБА_6 на користь: ОСОБА_9 128 861,00 грн. матеріальної та 2 000 000,00 грн. моральної шкоди; ОСОБА_10 - 2 000 000,00 грн. моральної шкоди; ОСОБА_11 - 1 000 000,00 грн. моральної шкоди. Крім цього, просили стягнути з ОСОБА_6 на їхню користь процесуальні витрати по справі.
Що стосується вимог цивільного позову в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, то можливості розгляду цивільного позову при вирішенні питання щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності чинний КПК України не передбачає.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постановах: від 24 травня 2018 року у справі № 531/2332/14-к (провадження № 51-3007км18); від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к (провадження № 51-7731км18); від 16 серпня 2021 року у справі № 644/7193/17 (провадження № 51-2271км21); від 10 січня 2022 року у справі № 661/2681/18 (провадження № 51-4505км21).
Таким чином, вищезазначені позовні вимоги слід залишити без розгляду.
Щодо процесуальних витрат, то суд виходить з наступного.
Статтею 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч.1 ст. 126 КПК України).
Отже, кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.
Питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України, про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 року по справі №598/1781/17.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що з обвинуваченого ОСОБА_6 слід стягнути на користь ОСОБА_9 40 000 (сорок тисяч) грн. витрат на правову допомогу згідно квитанції №454851 Серія ААС від 10.12.2020 року (а.с.66 том 1) та 10 000 (десять тисяч) грн. - згідно квитанції №247468 Серія НЛА від 10.06.2020 року (а.с.67 том 1).
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувався.
Питання речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення судових експертиз віднести на рахунок Державного бюджету України, що узгоджується із практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною зокрема у постанові від 01.03.2021 року по справі №266/3090/18.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 44, 49 КК України, ст.ст. 118, 126, 129, 284-286, 288, 369-372 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.140 КК України на підставі ст.49 КК України в зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження відносно нього закрити.
Цивільний позов потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.
Речові докази:
- медичну карту амбулаторного хворого (історію розвитку дитини) ОСОБА_17 та чек про купівлю ліків, які постановами старшого слідчого від 27.04.2018 року визнано речовими доказами та передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області (а.с.190, 192 том 1) - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- медикаменти, які призначались лікарями ОСОБА_17 у березні 2018 року, які постановою старшого слідчого від 27.04.2018 року визнано речовими доказами та передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 - 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Процесуальні витрати за проведення комісійної судово-медичної експертизи в сумі 12 603 (дванадцять тисяч шістсот три) гривні 16 копійок віднести на рахунок Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 21 червня 2023 року
Суддя ОСОБА_19