Справа № 405/5881/22
провадження № 1-кс/405/2805/22
01.11.2022 м. Кропивницький
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого-криміналіста слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_4 , яке погоджено із начальником відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше судимого за ч.1 ст.122 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232190000065 від 25.04.2022,
встановив:
24.10.2022 в провадження Ленінського районного суду м. Кіровограда від старшого слідчого-криміналіста слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_4 надійшло клопотання у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232190000065 від 25.04.2022 про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_6 .
Слідчий в клопотанні зазначає, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, перебуває на тимчасово окупованій території де і продовжує вчиняти злочини у якому підозрюється, тому існують підстави для надання дозволу на його затримання.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.
Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Встановлено, що слідчим УСБУ в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022232190000065 від 25.04.2022 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території у м. Нова Каховка Херсонської області слідчим в газеті Урядовий Кур'єр від 08.10.2022 опубліковано повідомлення про виклик до слідчого на 13.10.2022, 14.10.2022, 15.10.2022 в період часу з 09:00 до 14:00.
Після чого, через неявку ОСОБА_6 до слідчого, ним 22.10.2022 відносно нього складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, відповідно до якої: 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є російська федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.
Кожна держава має невід'ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статут ООН.
Кожна держава зобов'язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканою.
Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 російською федерацією.
31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 02.03.1999 № 42-ФЗ).
Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору російська федерація зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та російською федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.
Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканою.
При цьому, ст. 69 Конституції України визначено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до ст. 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Водночас, ст. 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
В порушення вищевказаних умов міжнародних договорів та ігноруючи положення Конституції України, 20 лютого 2014 року вище політичне та військове командування російської федерації розпочало агресію та вторгнення до суверенних кордонів України.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.
Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII визначено, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
У зв'язку з викладеним, 24.02.2022 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Так, 24 лютого 2022 року збройними силами російської федерації з тимчасово окупованої території АР Крим були нанесені ракетні удари по військовій частині, що дислокувалась у АДРЕСА_2 . Того ж дня м. Нова Каховка Херсонської області було окуповано військовими підрозділами російської федерації.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до початку повномасштабної агресії з боку російської федерації був членом громадської організації «Ніхто крім нас» радикального спрямування, а також неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Після тимчасової окупації російськими військами м. Нова Каховка Херсонської області, ОСОБА_6 за власною ініціативою, добровільно зайняв посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій Херсонській області, а саме в т.зв. «поліції м. Нова Каховка», та надає сприяння військовим формуванням рф у забезпеченні громадського порядку на тимчасово окупованих територіях.
Зокрема, перебуваючи в складі незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, протягом перебування у складі т.зв. «поліції м. Нова Каховка», особисто викрадав активістів з проукраїнською позицією, волонтерів, учасників АТО/ООС, а також незаконно позбавляв їх волі та завдавав їм моральних та фізичних страждань.
Так, 24.04.2022 ОСОБА_6 , перебуваючи в складі незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, разом із іншими представниками окупаційної влади, перебуваючи у м. Нова Каховка, підіймав на флагштоці т.зв. «прапор перемоги».
Крім цього, в середині червня 2022 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи в складі незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в ході перевірки відомостей, що зберігались в пам'яті мобільного терміналу громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після виявлення відеозапису ракетного удару по м. Нова Каховка, прокоментував його наступними словами «Ось і прийшов руський мир». В подальшому, ОСОБА_6 , разом із співробітниками так званої «поліції м. Нова Каховка», із застосуванням спеціальних засобів, наніс тілесні ушкодження громадянину ОСОБА_7 , погрожуючи подальшою фізичною розправою.
Також, ОСОБА_6 перебуваючи в складі незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розробив та розповсюдив проєкт статуту т.зв. ГО «Народное единство» ультраправого радикального спрямування, яка повинна діяти у відповідності із нормотворчими актами псевдоутворень «Херсонська, Донецька та Луганська народні республіки».
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України у кримінальному провадженні № 42022232190000065 від 25.04.2022 опубліковано 22.10.2022 в газеті ОСОБА_8 .
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії», затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликали підозру, не обов'язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Надані слідчим докази: повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення № Я-88 від 06.05.2022, протокол огляду електронної сторінки від 15.05.2022, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 19.05.2022, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 30.07.2022 , протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 16.08.2022, протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 17.08.2022, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_11 від 16.08.2022, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_7 від 17.08.2022, протоколи розсекречених матеріалів НСРД та інші матеріалами кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
28.10.2022 слідчим в межах зазначеного кримінального провадження винесено постанову, якою ОСОБА_6 оголошено в розшук.
В порядку ч. 8 ст. 135 КПК України ОСОБА_6 викликався до слідчого на 24.10.2022 - 26.10.2022 шляхом опублікування 22.10.2022 статті в газеті Урядовий кур'єр, проте, до слідчого не з'явився, причини неявки не повідомив.
Також, слідчий суддя вважає слушними доводи прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, про що свідчить неявка його до слідчого без поважних причин.
Наявні в матеріалах клопотання докази свідчать, що ОСОБА_6 по теперішній час перебуває на тимчасово окупованій території у м. Нова Каховка Херсонської області.
Відповідно до ч.1 ст.189 КПК України, слідчий суддя не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Таким чином, матеріали клопотання, які обґрунтовують підозру, свідчать, що існує ризик, зазначений у клопотанні про застосування запобіжного заходу, та обставини про те, що, на даний час підозрюваний оголошений у розшук, місце перебування його не відоме, що позбавляє можливості здійснення ОСОБА_6 виклику до суду, а відтак, підстав відповідно до ч.4 ст.189 КПК України, для відмови під час розгляду не встановлено, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст. 176-177, 184, 187, 188 -190, 309 КПК України,
постановив:
клопотання старшого слідчого-криміналіста слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_4 , яке погоджено із начальником відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_6 - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала втрачає законну силу з моменту приводу підозрюваного, закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора, або відкликання ухвали прокурором.
Строк дії ухвали визначити до 01.05.2023 включно.
Слідчий-криміналіст слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_4 . Адреса: 25006, м. Кропивницький, вул. Шульгіних, 4, телефон: НОМЕР_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_12