Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 червня 2023 року № 626/2119/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Київської області та міста Києву (вул. Інститутська, б. 21/8, м. Київ, 01008), Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, б. 21/8, м. Київ, 01008) про визнанні бездіяльності протиправною та зобов'язанні здійснити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після уточнення позову просить суд:
зобов'язати представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Київської області та міста Києва скласти протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст.212-3 КУпАП вчинене Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини залучивши позивача потерпілим по цієї справі та направити адміністративний протокол до суду для прийняття рішення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він звернувся до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Київської області та міста Києва щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення оскільки у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними у ст.ст. 218-221 КУпАП, зазначено уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у відмові розглядати повторне звернення, чим порушує Закон України «Про звернення громадян» у ненаданні відповіді на заяву від 17.08.2022, 13.10.2022.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.
Відповідач - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, надав відзив на позов, у якому зазначив, що листом від 17.10.2022, про який йде мова у позовній заяві позивачем лише висловлено особисту незгоду зі змістом відповіді на його листі від 17.08.2022 та висунуто вимогу представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Київської області та місту Києві скласти відносно Уповноваженого протоколу про адміністративне правопорушення та направити відповідні матеріали до суду. Звернення позивача від 17.10.2022. Уповноваженим розглянуто у відповідності до вимог ст. 203 Закону України «Про звернення громадян» та листом від 03.11.2022 №28714.4/К-17209.3/22/57 надано обґрунтовану відповідь. Оскільки, позивач не погодився з наданими йому роз'ясненнями листом Секретаріату від 13.10.2022 326369.4/К-16174.3/22/57 позивача додатково поінформовано про достатність вжитих Секретаріатом заходів для отримання ним відзиву на позовну заяву у справі 626/664/22.Крім того, позивачу роз'яснено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Оскільки, позивач не зазначив нових обставин та не надав нових доказів, які свідчили би про порушення його прав, подальши звернення позивача з цього же приводу можуть бути залишені без розгляду.під час опрацювання заяви позивача від 17.10.2022 Уповноважений діяв в межах своїх повноважень та й спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та Законом України «Про звернення громадян» надавши позивачу обґрунтовану листом від 03.11.2022 № 28719.4/К-17209.3/22/57, тому відсутні підстави для задоволення позову. Відповідач просить у задоволені позову відмовити у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, позивач звернувся до суду з приводу відмови уповноваженою особою секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розглядати повторне звернення та у ненаданні відповіді на заяву від 17.08.2022, 13.10.2022, чим порушує Закон України «Про звернення громадян».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (стаття 15 Закону України "Про звернення громадян").
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, серед іншого, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
У відповідності до ч.2 ст.8 Закону України "Про звернення громадян" не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов'язаний об'єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.
Позивач вказує, що його заяву не було розглянуто та не надано відповіді на вказану заяву.
При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі №342/157/17.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, долучені позивачем до матеріалів справи документи не є належними та допустимими доказами, які підтверджують обставини викладені у позові.
Гарантоване у статті 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та охоплюваних законом інтересів саме цим відповідачем, зокрема наявністю у особи, яка звернулась з позовом суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Позивачем не надано доказів реального порушення своїх прав та інтересів, а лише висловлено незгоду зі змістом відповіді на лист позивача від 17.10.2022, наданого Уповноваженою Особою Верховної Ради України, листом від 03.11.2022 № 2871.4/К-17209.3/22/57.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Київської області та міста Києву (вул. Інститутська, б. 21/8, м. Київ, 01008), Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, б. 21/8, м. Київ, 01008) про визнанні бездіяльності протиправною та зобов'язанні здійснити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.