Справа № 572/3265/21 Провадження №11-кп/802/357/23 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
20 червня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12021181200000168 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2023 року щодо ОСОБА_9 ,
Вказаним вироком суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Поляна Сарненського району Рівненської області, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, не судимий:
засуджений за ч.2 ст.286-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Вироком вирішено питання речових доказів та судових витрат.
ОСОБА_9 визнаний винний та засуджений за те, що він 26 квітня 2021 року, приблизно о 01 год. 10 хв., у темну пору доби, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, підпункту а) пункту 2.9, пункту 12.2, пункту 12.3, підпункту ґ) пункту 12.6, підпункту б) пункту 12.9, пункту 13.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на 312 км. + 800 м. автодороги М07 Київ-Ковель-Ягодин, в межах Сарненського району Рівненської області, зі сторони м. Сарни Рівненської області в напрямку с. Іванівка Сарненського району Рівненської області, з увімкнутим світлом фар, зі швидкістю не менше 91,5…93,9 км/год., що перевищує допустиму швидкість руху по умовах видимості проїзної частини, яка повинна була становити 83,0…86,0 км/год. та перевищує допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги, яка становить 90,0 км/год., проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, з моменту виявлення перешкоди для руху у вигляді автомобіля марки «PEUGEOT PARTNER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався попереду автомобіля в попутному напрямку, котрий він міг об'єктивно виявити, не дотримався безпечної дистанції, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив зіткнення автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем «PEUGEOT PARTNER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , хоча мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом зменшення швидкості руху транспортного засобу до швидкості руху автомобіля «PEUGEOT PARTNER», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
В подальшому відбувся виїзд некерованого автомобіля «PEUGEOT PARTNER», реєстраційний номер НОМЕР_2 на зустрічну смугу руху, де відбулося його зіткнення з зустрічним автомобілем «ВАЗ 2104», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 , який був позбавлений можливості уникнути по незалежних від нього причинах.
У результаті вказаної ДТП пасажир автомобіля «PEUGEOT PARTNER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді: поперечного перелому нижньої третини малогомілкової кістки зліва з незначним зміщенням, закритого перелому крила та тіла правої клубової кістки, перелому крижової кістки справа, без порушення цілісності тазового кільця, із забоєм м'яких тканин тазової ділянки справа, рваної рани тазу, гематоми м'яких тканин правої скроневої ділянки з переломом великого крила клиновидної кістки праворуч, струсу головного мозку, множинних забоїв м'яких тканин тулубу та кінцівок, струсу головного мозку, які в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння; водій автомобіля «PEUGEOT PARTNER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому передньо-нижнього сегменту тіла С2 (другого шийного хребця) із зміщенням кісткового фрагменту під передню повздовжню зв'язку, з ознаками сублігаментозного крововиливу на рівні С2-С5 (другого-п'ятого шийних хребців), закритого перелому поперечних паростків L3 та L4 (3,4 грудних хребців) зліва зі зміщенням, гематоми нижньої третини правої гомілки, які в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Порушення ОСОБА_9 вимог пунктів 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху, які вимагають у разі виникнення перешкоди для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу; залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу водій повинен дотримувати безпечної дистанції, знаходяться у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду в частині призначеного покарання незаконним. Посилається на те, що судом не наведено про доцільність застосування до обвинуваченого вимог ст.69 КК України, судове рішення належним чином не мотивоване, не містить належного обґрунтування. Вказує на те, що суд відніс до пом'якшуючої покарання обставини активне сприяння розкриттю злочину, при цьому не зазначив, у чому саме полягала його активність у сприянні правоохоронним органам. Також зазначає, що вчинений обвинуваченим злочин є тяжким, ОСОБА_9 раніше притягувався до адміністративної відповідальності. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України та призначити покарання 4 роки позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 років.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, прокурора, яка подану апеляційну скаргу підтримувала і просила скасувати вирок суду та ухвалити новий, обвинуваченого та його захисника, які заперечили апеляційну скаргу прокурора та просили вирок залишити без змін, потерпілу ОСОБА_7 , яка щодо апеляційної скарги поклалась на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
За змістом положень ч.1 та ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, керуючись вимогами ст.349 КПК України після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом, згідно із ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.
Положеннями ст.370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтями 50 та 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Однак, судом першої інстанції вказаних вимог закону в повній мірі не дотримано.
Як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання ОСОБА_9 суд першої інстанції навів у вироку дані про ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який належить до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який визнав себе винним, раніше ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, наявність обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_9 : щире каяття, повне відшкодування заподіяної шкоди, позицію потерпілих та представника потерпілої, які жодних претензій до обвинуваченого не мають, не просили позбавляти волі обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК України.
Отже, суд, при призначенні покарання із застосуванням ст.69 КК України, зобов'язаний не лише навести обставини, які пом'якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд у вироку не навів достатніх мотивів того, що визнані ним пом'якшуючі покарання обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
Також у вироку суду відсутні мотиви того, що саме такий вид основного покарання як штраф в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження нових кримінальних правопорушень.
До того ж, порушення ПДР особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не випадково було відокремлено законодавцем в окремий склад кримінального правопорушення, саме у зв'язку з його підвищеною суспільною небезпечністю в порівнянні з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.286 КК України.
Апеляційний суд вважає, що призначення ОСОБА_9 основного покарання із застосуванням положень ст.69 КК України саме у виді штрафу не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та за своїм видом є явно несправедливим через м'якість.
За таких обставин, вирок суду в частині призначення ОСОБА_9 покарання не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому апеляційний суд вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в цій частині скасувати і ухвалити новий вирок на підставі вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України.
Положеннями ч.2 ст.50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст.65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Відповідно до положень пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Призначаючи ОСОБА_9 покарання, апеляційний суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, вчинених з необережності, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, його особу та інші обставини, які впливають на ступінь відповідальності.
Положеннями ч.1 ст.69 КК України передбачено, що при наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Тлумачення цієї норми свідчить, що така надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідне кримінальне правопорушення, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, поведінкою особи під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватої особи.
Відповідно до приписів ч.2 ст.66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувачений ОСОБА_9 в місцевому і в апеляційному судах вину свою визнав повністю, щиро розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого кримінального правопорушення, просив вибачення у потерпілих, в подальшому зобов'язується бездоганної поведінки.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_9 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, характеризується виключно позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину, просив вибачення у потерпілих, завдану їм шкоду відшкодував повністю.
Тому, на підставі ч.1 ст.66 КК України слід визнати обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , такі як щире каяття, активне сприяння встановленню істини в суді, добровільне відшкодування завданих збитків та притягнення до кримінальної відповідальності вперше.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , апеляційним судом не встановлено.
Апеляційний суд бере до уваги особу винного, який має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, потерпілі претензій до обвинуваченого не мають та на призначені суворого покарання не наполягали. ОСОБА_9 просив вибачення у потерпілої і такі вибачення нею прийняті.
Між тим, така позиція потерпілої сторони у судовому засіданні апеляційного суду не є обов'язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.
Виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючі дані, ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття, активне сприяння встановленню істини в суді, добровільне відшкодування потерпілим завданих збитків та притягнення до кримінальної відповідальності вперше, відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу винного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується виключно позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину, апеляційний суд на підставі ч.1 ст.69 КК України вважає за можливе призначити ОСОБА_9 більш м'який вид основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.286-1 КК України, у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років.
Окрім цього апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_9 вчинив необережний злочин у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, від якого двоє осіб отримали тяжкі тілесні ушкодження, самовпевнено та безвідповідально експлуатував транспортний засіб, а тому вважає, що покарання у виді обмеження волі обвинуваченому ОСОБА_9 слід відбувати реально.
Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
На думку апеляційного суду, саме таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами і не є надто м'яким чи суворим.
Суд апеляційної інстанції вважає, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 420 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2023 року в частині призначеного ОСОБА_9 покарання - скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 за ч.2 ст.286-1 КК України покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 обчислювати з часу приведення вироку до виконання.
В решті вирок суду - залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
Головуючий
Судді: