Справа № 761/524/23
Провадження № 2-а/761/417/2023
19 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В.
з участю секретаря: Бражніченко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування постанов,-
У січні 2023 року до Шевченківського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, згідно з якою позивач із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та ухвали про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, просив суд: - скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві, 3 бат, 6 рота, старшого сержанта поліції Гришко Ганни Юріївни, серія ЕАС № 6581605 від 22.02.2023р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн., як незаконну та закрити провадження по справі за вказаною ухвалою.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 28.12.2022 року о 13 год. 12 хв., в м. Києві, по вул. Гарматній 10, інспектором старшим сержантом поліції Управління патрульної поліції у м. Києві, 3 бат., 6 рота Гришко Ганною Юріївною, складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6340450, відносно водія ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 ). Як зазначено у Постанові, водій керував транспортним засобом «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_2 , власник ОСОБА_2 , без переднього державного номерного знака, чим порушив п. 2.9. Правил дорожнього руху (надалі - ПДР) - керування водієм т/з без номерного знака. Прийнято рішення накласти штраф 1190 грн. на підставі ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП.
У позовній заяві зазначено, що із системного тлумачення вказаної норми ч.І ст. 121-3 КУпАП у поєднанні із положеннями п. 2.9. ПДР, встановлено обмеження у керуванні без номерного знака або з номерним знаком у стані, який не дозволяє ідентифікувати номерний знак автомобіля та вчинення будь-яких дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Так, позивачем вказано, що 28.12.2022 року ОСОБА_1 втратила передній номерний знак під час руху автомобіля і виявила це під час короткої зупинки, при виявленні цієї обставини невідкладно звернулась до установи по виготовленню номерних знаків «СПЕЦЗНАК», проспект Валерія Лобановського, 150, Київ, 03118 https://specznak.ua/. В момент зупинення інспектором рухалась у напрямку установи, що виключає наявність умислу у діях позивача. При цьому, звертала увагу суду, що наявний на автомобілі задній номерний знак був у наявності, у належному стані, що дозволяє ідентифікувати автомобіль та його власника, і вказана обставина, на думку позивача, виключає склад адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову, позивачем також вказано, що постанова не містить фактичних даних, на основі яких можливо встановити наявність адміністративного правопорушення, винуватість ОСОБА_1 в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вважає, що обставини, викладені в ньому, не можуть беззаперечно свідчити про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. З огляду на вищенаведене, вважає, що у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, слід скасувати Постанову серія ЕАР № 6340450 від 28.12.2022р. як незаконну та необґрунтовану.
Окрім того, позивачем зазначено, що рішення про скасування постанови про адміністративне правопорушення і надсилання справи на новий розгляд, винесеного заступником начальника управління патрульної поліції у місті Києві ДПП майором поліції Ярославом Курбаковим, постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6340450 скасовано на підставі п. 2 ч.1 ст. 293 КУпАП, а справу направлено на новий розгляд. За результатом розгляду даної адміністративної справи винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовану не в автоматичному режимі серія ЕАС № 6581605 по ст. 121-3 ч. 1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення штраф 1190 грн.».
Позивачем вказано, що відповідачем при винесенні рішення щодо скасування постанови про адміністративне правопорушення і надсилання справи на новий розгляд (без зазначення номеру і дати винесення) застосовано положення ст. 293 КУпАП, що регламентує правомочність органу (посадової особи) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, також позивачем зазначено про існування на її думку інших порушення щодо винесення рішення щодо скасування постанови про адміністративне правопорушення і надсилання справи на новий розгляд винесеного заступником начальника управління патрульної поліції у місті Києві ДПП майором поліції Ярославом Курбаковим.
У зв'язку із викладеним, позивач вважає, що постанову серія ЕАС № 6581605 від 22.02.2023р.про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі слід скасувати як незаконну.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2023 в справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.02.2023 року до суду надійшло клопотання відповідача Управління патрульної поліції у місті Києві про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки, постанову серії ЕАР № 6340450 від 28.12.2022 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП інспектором роти №6 батальйону №3 полку №1 УПП у м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Гришко Г.Ю. - скасовано, а справу направлено на новий розгляд. А тому сторона відповідача на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України, просить закрити провадження у даній справі, з огляду на відсутність предмету спору.
27.02.2023 року до суду надійшли заперечення позивача проти заяви про закриття провадження у справі у яких позивач виклала заперечення щодо прийнятого рішення що скасування постанови про адміністративне правопорушення і надсилання справи на новий розгляд та просила провадження у справі не закривати.
06.03.2023 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимоги разом із клопотанням про поновлення строків для її подання, відповідно до якої позивач просить: - скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві, 3 бат, 6 рота, старшого сержанта поліції Гришко Ганни Юріївни, від 28.12.2022 року серії ЕАР № 6340450, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн., як незаконну; - скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві, 3 бат, 6 рота, старшого сержанта поліції Гришко Ганни Юріївни, серія ЕАС № 6581605 від 22.02.2023р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн., як незаконну, яка була прийнята судом у судовому засіданні 20.04.2023.
05.05.2023 року до суду надійшов відзив УПП в м. Києві ДПП у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказано, що відповідно до оскаржуваної постанови винесеної інспектором Гришко Г.Ю. 28.12.2022 о 13 год. 08 хв. в м. Києві по вул. Гарматна, 10, позивач керуючи транспортним засобом SUZUKI SWIFT номерний знак НОМЕР_3 , водій керував транспортним засобом без закріпленого номерного знаку, чим порушив п. 2.9 в) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 - чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Відповідачем вказано, що відповідно до загальних вимог та правил застосування номерних знаків для транспортних засобів усіх типів у Розділі 4, п. 4.1 вказана вимоги, що на автомобілях має бути два знаки, а тому трактування позивача п. 2.9.в ПДР, що був наявний задній номерний знак, як відсутність порушення є хибним. Таким чином, відповідач вказано, що враховуючи пояснення позивача при розгляді справи, яка не заперечувала, що на вказаному автомобілі, яким він керував був відсутні передній номерний знак, в яких він визнає, що вищевказаний автомобіль під керування позивача дійсно не мав переднього номерного знаку, позивачем фактично визнається скоєне правопорушення. У відзиві зазначено, що інспектор дія виключно на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотримання всіх вимог КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню.
18.05.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив у якому позивачем викладено обставини аналогічні тим, що викладені у позові.
В судовому засіданні 09.06.2023 позивач позовну заяву підтримала та просила її задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні 09.06.2023 представник відповідача заперечував проти задоволення позов та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
Разом з тим, в судове засідання 19.06.2023 сторони не з'явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належними чином, надали суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність. При цьому, позивач просив позов задовольнити, а відповідач - відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.06.2023 клопотання представника відповідача задоволено та закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування постанов в частині позовних вимог щодо скасування постанови інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві, 3 бат, 6 рота, старшого сержанта поліції Гришко Ганни Юріївни, від 28.12.2022 року серії ЕАР № 6340450, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн., як незаконну.
Розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР).
Згідно пунктів 8,11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9. Розділу 1 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність КУпАП, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Більш того, відповідно до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 1 статті 121-3 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, згідно частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У частинах 4, 5 статті 258 КУпАП закріплено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Також, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі по тексту - Інструкція № 1395).
Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, 121-3, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1,статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Таким чином, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, у відповідача відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Так, судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки SUZUKI SWIFT державний номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Також судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС № 6581605 від 22 лютого 2023 року водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 28.12.2022 року о 13 годині 08 хвилин 08 секунд у м. Києві, вул. Гарматна, 10 керував транспортним засобом SUZUKI SWIFT державний номерний знак НОМЕР_3 , без закріпленого номерного знаку, чим порушив пункт 2.9 в ПДР України - керування водіями транспортним засобом з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці.
Вважаючи вказану постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Позивачем як в позовній заяві, так і судовому засідання не заперечувався факт керування 28.12.2022 року о 13 годині 08 хвилин 08 секунд у м. Києві, вул. Гарматна, 10 транспортним засобом SUZUKI SWIFT державний номерний знак НОМЕР_3 без переднього номерного знаку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Так, відповідно до частини 1 статті 121-3 КУпАП, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наведене дозволяє дійти висновку, що відповідальність за частиною 1 статті 121-3 КУпАП настає у разі керування водієм транспортним засобом без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Так, пунктом 30 ПДР встановлені вимоги до номерних, розпізнавальних знаків, написів і позначень.
Приписами підпункту 30.2 пункту 30 ПДР передбачено, що на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка, а в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, закріплюється самоклейна мітка радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом (крім причепів і напівпричепів).
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Відповідно до підпункту 31.3 «в» пункту 31 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів.
Згідно з ч. 4 ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування»: кількість знаків на автотранспорті повинна становити два знаки; знаки на легкових автомобілях треба встановлювати лише по осі симетрії автомобіля.
У відповідності до пункту 2.9.«в» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
При цьому, помилкове зазначення в постанові частково в описання діяння ОСОБА_3 , як порушення п. 2.9. «в» ПДР, - керування водіями транспортним засобом з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, не впливає на загальну вірну кваліфікацію діяння позивача та дозволяє встановити усі обставини справи про адміністративне правопорушення, позивач оспорювала вказано факту та не заперечувала, що мало місце керування саме без переднього номерного знаку, окрім того п. 2.9 в ПДР також забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Також у підпункті «в» пункту 31.3 ПДР зазначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів.
Крім того, умовами ДСТУ 4278:2019 «Знаки номерні транспортних засобів» та ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування» передбачено, що кількість знаків на ДТЗ повинна становити на автотранспорті - два знаки.
Наведене в сукупності свідчить про те, що вимоги діючого законодавства містять заборону експлуатації автомобіля без номерних знаків, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів.
Як вже було зазначено судом, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП за порушення пункту 2.9 «в» ПДР, оскільки позивач керував транспортним засобом SUZUKI SWIFT державний номерний знак НОМЕР_3 , у якого був відсутній передній номерний знак.
Слід наголосити, що позивач факт відсутності переднього номерного знаку у встановленому для цього місці не оспорює, а в обґрунтування доводів своєї позовної заяви пояснює, що 28.12.2022 року вона втратила передній номерний знак під час руху автомобіля, і виявила це під час короткої зупинки, при виявленні цієї обставини невідкладно звернулась до установи по виготовленню номерних знаків «СПЕЦЗНАК», проспект Валерія Лобановського, 150, Київ, 03118 https://specznak.ua/. в момент зупинення інспектором рухалась у напрямку установи, що виключає наявність умислу у діях позивача.
Окрім того, з долученим до матеріалів справи відеозаписом підтверджується обставина, що позивач керувала транспортним засобом SUZUKI SWIFT державний номерний знак НОМЕР_3 , у якого був відсутній передній номерний знак, окрім того на відеозаписі позивач також не заперечувала, що в неї відсутній передній номерний знак.
Відтак, суд зазначає, що якщо ДСТУ 4278:2019 встановлено обов'язковість встановлення двох знаків, то позивач мав розмістити передній номерний знак по осі симетрії автомобіля, тобто, у встановленому для цього місці, як це передбачено чинним національним законодавством.
Сам по собі факт того, що 28.12.2022 року вона втратила передній номерний знак під час руху автомобіля, і виявила це під час короткої зупинки, при виявленні цієї обставини невідкладно звернулась до установи по виготовленню номерних знаків «СПЕЦЗНАК», проспект Валерія Лобановського, 150, Київ, 03118 https://specznak.ua/. в момент зупинення інспектором рухалась у напрямку установи, не може бути підставою для невиконання вимог національного законодавства та керування транспортним засобом без переднього номерного знаку.
Суд не надає оцінки обставинам викладеним позивачем щодо допущених на думку позивача порушень при винесення рішення щодо скасування постанови про адміністративне правопорушення і надсилання справи на новий розгляд винесеного заступником начальника управління патрульної поліції у місті Києві ДПП майором поліції Ярославом Курбаковим, оскільки вказане рішення не є предметом спору у вказаному провадженні.
Згідно положень статті 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (пункт 10 розділу ІІІ Інструкції №1395).
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.
Таким чином, інші доводи сторін не впливають на вищевказані висновки суду.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, з урахуванням того, що позивачем не оспорювався сам факт відсутності переднього номерного знака у не встановленому місці, що також підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом з бодікамери поліцейського, суд дійшов висновку щодо правомірності прийнятої відповідачем постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 121-3 КУпАП, відповідно, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 121-3, 248, 251, 255, 258, 279-1, 280, 283, 288, 289 КУпАП, ст.ст.5, 15, 72-77, 79, 241-246, 250, 251, 286 КАС України,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування постанов, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його нескасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.06.2023.
Суддя: