Справа № 761/24136/15-ц
Провадження № 4-с/761/85/2023
12 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В
за участю секретаря: Бражніченко І.О.
скаржника: ОСОБА_1
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Мурихін Сергій Володимирович - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
В лютому 2023 скаржник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною скаргою, в якій просив суд:
-визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича у виконавчому провадженні №66943493 за виконавчим листом від 20 вересня 2021 року про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні №62176161, спрямовані на виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №761/24136/15-ц.
-зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні №66943493, спрямовані на примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі №761/24136/15-ц.
-зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в десятиденний строк повідомити Шевченківський районний суд міста Києва та стягувача ОСОБА_1 про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду цієї скарги.
Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ) перебуває виконавче провадження №66943493 за виконавчим листом від 20 вересня 2021 року у справі №761/24136/15-ц з примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року (ЄДРСР №99257970) про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - Боржник) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні №62176161, спрямовані на виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №761/24136/15-ц на користь ОСОБА_1 (далі - Стягувач). Повідомленням державного виконавця Відділу Мурихіна Сергія Володимировича від 27 вересня 2021 року виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання. Не погоджуючись з таким рішенням та діями державного виконавця, стягувач оскаржив їх в порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року скаргу стягувача задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення державного виконавця про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання виконавчий лист від 20 вересня 2021 року у справі №761/24136/15-ц та відкрити відповідне виконавче провадження за цим виконавчим листом.
При цьому, скаржником зазначено, що постановою державного виконавця Відділу Мурихіна Сергія Володимировича від 13 вересня 2022 року - відкрито відповідне виконавче провадження №66943493, стягнуто з Боржника виконавчий збір; зобов'язано Боржника виконати рішення суду протягом 10 днів. Проте, окрім винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, у виконавчому провадженні №66943493 не вчинено жодної виконавчої дії, - що свідчить про протиправну бездіяльність державного виконавця у цьому виконавчому провадженні. Станом на час звернення до суду з цією скаргою, виконавче провадження №66943493 перебуває у віданні державного виконавця Відділу Мурихіна Сергія Володимировича. Проте, постанова Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі №761/24136/15-ц про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні №62176161, спрямовані на виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №761/24136/15-ц та відповідний виконавчий лист від 20 вересня 2021 року - залишаються невиконаними.
Так, ОСОБА_1 зазначає, що так само залишається невиконаним і судове рішення, яке перебуває на виконанні Боржника (Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві) у виконавчому провадженні №62176161.
Скражним зазначено, що інформація АСВП про виконавче провадження №66943493 свідчить, що записи від 13 вересня 2022 року про відкриття виконавчого провадження з одночасним стягненням виконавчого збору - є хронологічно останніми записами в системі, а після 13 вересня 2022 року у вказаному виконавчому провадженні №66943493 не було вчинено жодної виконавчої дії.
Відтак, як вказує скаржник, його порушені права підлягають захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо вчинення усіх необхідних та передбачених законом виконавчих дій у виконавчому провадженні № 66943493.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року призначено вказану скаргу до розгляду.
01.03.2023 року до суду скаржником подано заяву про стягнення понесених судових витрат.
28 травня 2022р. скаржником через систему «Електронний суд» надіслано до суду додаткові пояснення.
Скаржник в судовому засідання скаргу підтримав та просив задовольнити.
Боржник в судове засідання не з'явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлялись належним чином
Суб'єкт оскарження державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Мурихін Сергій Володимирович в судове засідання не з'явився, поважності причин неявки не повідомив.
В силу положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, заслухавши пояснення скаржника, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі №761/24136/15-ц зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні №62176161, спрямовані на виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в цивільній справі №761/24136/15-ц.
20.09.2021 року на виконання вказаної постанови Київського апеляційного суду було видано виконавчий лист №761/24136/15-ц, яким зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні №62176161, спрямовані на виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в цивільній справі №761/24136/15-ц.
Постановою державного виконавця відділу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Мурихіна Сергія Володимировича від 13 вересня 2022 року на підставі заяви стягнення по примусове виконання було відкрито відповідне виконавче провадження №66943493 про примусове виконання виконавчого листа №76/24136/15-ц від 20.09.2021, стягнуто з Боржника виконавчий збір; зобов'язано Боржника виконати рішення суду протягом 10 днів. Копії постанови направлено сторонам.
Згідно зі статтею 18 ЦПК України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України; невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 вказаного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 448 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.
Приписами ч. 2 ст. 18 Закону обумовлено, що виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом , а приписами частини 3 коментованої статті визначено його права під час здійснення виконавчого провадження, як то проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну ; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно з Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 12.08.2016 за №1126/29256) - автоматизована система виконавчого провадження це комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування ЄРБ та захист від несанкціонованого доступу. Згідно з пунктами 2, 3, 4 Розділу IV цього Положення, - виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов'язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.
Таким чином, автоматизована система виконавчого провадження містить повну та вичерпну інформацію про всі виконавчі дії та про всі документи в кожному виконавчому провадженні.
З витягу з АСВП про виконавче провадження № 66943493 вбачається, що останнім записом у системі є запис про постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2022 з одночасним стягненням виконавчого збору після скасування виконавчої дії від 27.09.2021 «Повернення ВД стягувачу без прийняття до виконання п.10 ч. 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», після цього будь - які виконавчі дії не вчинялися, тобто, на час звернення до суду рішення суду у справі № 761/24136/15-ц залишається невиконаним.
Стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок виконання рішень суду, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Всупереч вищезазначених вимог закону, після отримання виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, виконавець не вжив всіх необхідних заходів, спрямованих на виконання постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 761/24136/15-ц.
Статтею 129 Конституції України обов'язковість виконання судових рішень віднесено до основних засад судочинства. За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує самій сутності права на справедливий суд (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення КСУ від 26 червня 2013 року №5-рп/2013).
У Рішенні №2-рп(ІІ)/2019 від 15 травня 2019 року Конституційний Суд України окремо наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні частиною другою статті 129-1 Конституції України; порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою свого позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд також керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення ЄСПЛ у справі «Артіко проти Італії»).
Особливо це стосується права на доступ до правосуддя, а саме: гарантується не сподівання, що справа буде розглянута, але й те, що державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб, і таким чином забезпечить виконання судового рішення.
Також слід вказати, що за змістом правових висновків у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №761/14537/15-ц та від 16 квітня 2018 року у справі №910/11908/16, а також в ухвалі від 31 серпня 2022 року у справі №761/14537/15-ц, перебування банку-боржника в процедурі ліквідації не перешкоджає вчиненню виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення, оскільки будь-які норми закону не можуть суперечити принципу верховенства права, меті й завданню цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення.
При вирішенні цієї справи суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 28 травня 2019 року у справі №905/2458/16 про те, що принцип обов'язковості судового рішення та обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин справи, враховувати, чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі і судом) виконанню остаточного судового рішення, чи навпаки, перешкоджає такому виконанню; дії (бездіяльність) та рішення виконавця підлягають оцінці судом з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення; оцінка обставин справи, доводів учасників справи та висновки, зроблені на підставі такої оцінки, не можуть бути на користь обставин, які спрямовані на перешкоджання виконанню остаточного судового рішення.
Державним виконавцем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що ним, після відкриття виконавчого провадження після скасування в вересні 2022 року, після скасування виконавчої дії від 27.09.2021 «Повернення ВД стягувачу без прийняття до виконання п.10 ч. 4 ст.4, вживались будь-які виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що при виконанні судового рішення відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві вживалися передбачені ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» заходи, спрямовані на примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі №761/24136/15-ц.
Згідно статті 447 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З урахуванням висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15-ц та від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18, суд приходить до висновку, що такий спосіб захисту прав ОСОБА_1 як визнання протиправною бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень та зобов'язання відділу примусового виконання рішень вчинити усі необхідні виконавчі дії у виконавчому провадженні, які останній повинен вчиняти у силу вимог закону, однак, їх не вчиняє, не суперечить закону та спрямований на своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про можливість задоволення скарги, а тому слід визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Мурихіна Сергія Володимировича у виконавчому провадженні № 66943493 за виконавчим листом від 20 вересня 2021 року, виданим на примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 761/24136/15-ц про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні № 62176161, спрямовані на виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15-ц. та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні № 66943493, спрямовані на виконання постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 761/24136/15-ц.
Згідно зі статтею 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Вирішуючи справу в частині розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 452 ЦПК України, згідно з якими судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу (правову) допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що 30 березня 2021 р. між скаржником та Адвокатським бюро «АРСЕНА МАРИНУШКІНА» було укладено договір № 5302/21 про надання правничої (правової) допомоги, 01 лютого 2023р. укладено додатковому угоду № 48, детальний опис (АКТ) наданої правової допомоги №048-5302/21 за Договором №5302/21 від 30.03.2021 та Додатковою угодою №48 до нього.
За правничу допомогу та послуги, що надаються представником, скаржник сплатив 2400,00 грн., що підтверджується копією квитанції №5302/21-48 до прибуткового касового ордеру від 16.02.2023
Згідно розрахунку судові витрати у розмірі 2400,00 грн. складаються з: вивчення наданих клієнтом матеріалів щодо справи №761/24136/15-ц та щодо виконавчого провадження №66943493; розробки процесуальної стратегії захисту прав клієнта; складання скарги на дії та рішення державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень; процесуальне представництво адвоката в суді першої інстанції, погодинно / та/або інструктаж клієнта у разі самопредставництва в суді першої інстанції.
Клопотань про зменшення судових витрат від інших учасників справи не надходило.
За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.
Заявлений розмір витрат є обґрунтованим та співмірним із критеріями, визначеними частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Беручи до уваги вимоги ст.ст. 15, 133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи задоволення скарги, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд покладає судові витрати стягувача ОСОБА_1 на правову допомогу у розмірі 2 400,00 грн на відповідний орган державної виконавчої служби, а саме на Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 18, 133-141, 447-453 ЦПК України, суд, -
скаргу - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Мурихіна Сергія Володимировича у виконавчому провадженні № 66943493 за виконавчим листом від 20 вересня 2021 року, виданим на примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 761/24136/15-ц про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні № 62176161, спрямовані на виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15-ц.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні № 66943493, спрямовані на виконання постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 761/24136/15-ц
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомити суд і заявника про виконання ухвали не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України(адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького,13 код ЄДРПОУ 00015622, на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2400,00 грн.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 19.06.2023.
Суддя: