Справа № 756/5875/23
Номер провадження № 1-кп/756/1230/23
06 червня 2023 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 15 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 14.09.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100050009342, у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лішня, Демидівського району, Рівненської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , наразі відбуваючого покарання у ДУ «Полицька виправна колонія (№76)», адреса: Рівненська область, Володимирецький район, с. Іванчі, раніше судимого:
-24.12.2020 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
У невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці у ОСОБА_4 , виник умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, реалізуючи який, через всесвітню мережу зв'язку «Інтернет», а саме через інтернет ресурс (сайт) «SS.ua» знайшов оголошення, у якому ОСОБА_5 здавав, належний на праві власності ОСОБА_6 , в оренду вантажний малотоннажний автомобіль марки «ГАЗ» моделі «330202», р.н. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , зі щомісячною орендною оплатою у розмірі 4500 грн. Після чого, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, зателефонував на зазначений у вказаному оголошенні номер мобільного телефону, який належить ОСОБА_5 та повідомив останньому про бажання взяти в оренду розміщений в оголошені транспортний засіб, на що ОСОБА_5 погодився та домовились про зустріч 03.03.2016, за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 9.
Продовжуючи реалізуючи свій умисел, спрямований на незаконне заволодіння належним ОСОБА_6 транспортним засобом, ОСОБА_4 , зловживання довірою ОСОБА_5 , 03.03.2016, у невстановлений досудовим розслідуванням більш точний час, перебуваючи по вул. Сирецькій, 9 у м. Києві, шляхом надання останньому неправдивих відомостей про бажання орендувати зазначений транспортний засіб та не маючи наміру виконання договірних зобов'язань, з корисливою метою та мотивів, незаконно заволодів належним ОСОБА_6 транспортним засобом - вантажним малотоннажним автомобілем марки «ГАЗ» моделі «330202», р.н. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , яким розпорядився на власний розсуд, а саме 12.03.2016 реалізувавши його ОСОБА_7 .
Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 289 КК України, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що у 2016 році взяв по оголошенню транспортний засіб «Газель» в оренду, бо хотів займатись грузоперевозками, але потім продав вказаний автомобіль, грошові кошти витратив на власні нужди. У вчиненому кається, просить суворо не карати.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання ч. 1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 70 ч.1,4 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, а саме незаконному заволодінні транспортним засобом.
У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні. У зв'язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.
При цьому судом не було встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України. Тим більше, сторона обвинувачення і не посилалась на наявність будь-яких обставин, що обтяжують покарання.
Суд також ураховує надані показання обвинуваченим, які ніким не ставились під сумів, що у вчиненому злочині кається.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій нетяжких, відповідно до ст. 12 КК України, його вид, суспільну небезпечність, а отже покарання слід призначити у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
При дослідженні особистості обвинуваченого, відповідно до положень ст. 50 КК України, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, тобто при призначенні покарання у виді позбавлення волі, а отже підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 75 КК України, тобто зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням - судом не встановлено як і підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69, 69-1 КК України.
Крім того, слід урахувати, що ОСОБА_4 24.12.2020 був засуджений Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з конфіскацією майна, який набув законної сили. Як встановлено судом, злочин за даним вироком ОСОБА_4 учинив до постановлення вироку Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області від 24.12.2020, а отже покарання слід призначити в порядку ч. 1, 4 ст. 70 КК України, а саме шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого.
Крім того, оскільки ОСОБА_4 вже відбуває з 06.03.2020 покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.12.2020, відповідно до речення другого ч. 4 ст. 70 КК України, слід зарахувати відбуте ОСОБА_4 покарання за вказаним вироком, у якості відбутого покарання за новим вироком, а саме з 06.03.2020 і до дня набуття новим вироком законної сили.
Суд наголошує, що призначення покарання здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення волі хоча і є винятковим, але застосовується щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався та щодо останнього набув законної сили вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.12.2020, за яким ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Указані обставини свідчать, що наразі підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому до набуття вироком законної сили - відсутні.
Процесуальні витрати в провадженні відсутні.
Речові докази, відповідно до ст. 100 КПК України, а саме: - автомобіль марки «ГАЗ 330202» д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від даного автомобіля віддати, які передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_6 , слід залишити у володінні останнього; - газовий балончик з написом «ТЕРЕН-4М», сірого кольору , який запаковано до поліетиленового пакету, який зберігається в камері схову речових доказів управління поліції Оболонського ГУНП в м. Києві, слід знищити; - копію паспорта громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (МЮ216111) на зворотній стороні якої знаходиться надпис ручкою синього кольору, а саме розписка про продаж ОСОБА_4 автомобіля марки «ГАЗ 330202», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , та розписка про продаж ОСОБА_4 автомобіля марки «Фольцваген Кадді», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_7 та листок паперу на якому синьою гелевою ручкою написана розписка ОСОБА_7 про те що він продав автомобіль марки «ГАЗ 330202», д.н.з. НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_8 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, слід залишити в матеріалах судової справи.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією належного йому майна, призначеним вирком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.12.2020, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання в виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією належного йому майна.
Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, відбуте покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24.12.2020, а саме відбуте покарання з 06.03.2020 і до дня набуття цим вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набуття вироком законної сили - не обирати.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набуття вироком законної сили.
Речові докази по справі: - автомобіль марки «ГАЗ 330202» д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від даного автомобіля віддати, які передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_6 - залишити у володінні останнього;
- газовий балончик з написом «ТЕРЕН-4М», сірого кольору, який зберігається в камері схову речових доказів управління поліції Оболонського ГУНП в м. Києві - знищити;
- копію паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_4 , розписка про продаж ОСОБА_4 автомобіля; листок паперу з розпискою ОСОБА_7 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах судової справи.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1