іменем України
21 червня 2023 року м. Шаргород
Справа №152/725/23
Провадження №3/152/361/23
Суддя Шаргородського районного
суду Вінницької області - Славінська Н. Л.,
з участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Шаргород Вінницької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 27.05.2011 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зі слів: з вищою освітою, не одруженої, не працюючої, не є особою з інвалідністю, здійснює догляд за дитиною до досягнення нею шестирічного віку,
- за ч.1 ст.156 КпАП України,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №424246 від 01.06.2023 року ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КпАП України, зокрема, в тому, що, дослівно до протоколу, «01.06.2023 року о 07:45 год. за адресою: м. Шаргород, вул. Маліванчука, гр. ОСОБА_1 здійснювала торгівлю тютюновими виробами, а саме: 5 пачок сигарет марки «Мальборо» за ціною 200 грн. за 5 пачок, без марок акцизного податку, чим порушив ст.11 ЗУ «Про державне регулювання виробництва спирту, етилових напоїв та тютюнових виробів».
Частиною 1 ст.276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено м. Шаргород тепер Жмеринського району Вінницької області.
Означена справа про адміністративне правопорушення підсудна Шаргородському районному суду Вінницької області на підставі ст.276 КУпАП.
Так, відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Шаргородський район Вінницької області та утворено Жмеринський район (з адміністративним центром у м. Жмеринка) та Тульчинський район (з адміністративним центром у м. Тульчин) у складі територій територіальних громад, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3.1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX.
ОСОБА_2 входить до територіальної юрисдикції Шаргородського районного суду, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року.
Відтак, справа про адміністративне правопорушення підсудна Шаргородському районному суду.
В суді ОСОБА_1 винуватою себе у вчиненні адміністративного правопорушення при обставинах, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не визнала, пояснила, що вона не є фізичною особою-підприємцем, не здійснює ні роздрібну, ні оптову торгівлю товарами, в тому числі, тютюновими виробами. 01.06.2023 року в м. Шаргород здійснювала продаж власної сільськогосподарської продукції, вирощеної на присадибній ділянці, зокрема, полуниці. Крім того, в її автомобілі поліцейські провели обшук та виявили цигарки без марок акцизного податку, які вона придбала у невідомої особи для власного використання. Продажу цигарок вона не здійснювала.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч.1 ст.251 КУпАП).
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.256 КпАП України, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП, є суспільні відносини у сфері торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, а також у сфері охорони здоров'я населення. Зазначені відносини врегульовані на законодавчому рівні, зокрема - Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», тоді як Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту, етилових напоїв та тютюнових виробів», який вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, не існує.
Відповідальність за ч.1 ст.156 КУпАП настає за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», ... оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. А ч.4 ст.11 цього ж Закону визначає, що, в тому числі, тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до статті 1 цього ж Закону, оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва); роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №424246 від 01.06.2023 року, складеному інспектором СРПП ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Кондратовичем В.В. щодо ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.256 КУпАП не викладено суть адміністративного правопорушення у відповідності до нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а саме: не зазначено який саме вид торгівлі здійснювала ОСОБА_1 (оптову чи роздрібну), кому і в якій кількості були реалізовані нею тютюнові вироби 01.06.2023 року.
Жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_1 здійснювала торгівлю тютюновими виробами 01.06.2023 року та факту продажу тютюнових виробів конкретним особам, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено та матеріали справи не містять.
До того ж, у протоколі серії ВАВ №424246 від 01.06.2023 року зазначається про порушення ОСОБА_1 вимог ст.11 ЗУ «Про державне регулювання виробництва спирту, етилових напоїв та тютюнових виробів» (а.с.1), тоді як такого нормативного акту не існує.
Так, в Україні діє Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Також, санкцією частини 1 статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення вказаного адміністративного правопорушення у виді накладення штрафу від двохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що згідно із ст.265 КУпАП, було виявлено та вилучено для тимчасового зберігання 30 пачок цигарок марки «Марвел», 10 пачок цигарок марки «Кредо» та 10 пачок цигарок марки «Комплімент».
Разом з тим, у протоколі не зазначено у кого саме було вилучено цигарки.
Також, до матеріалів справи не додано доказів на підтвердження того, що цигарки вилучено, докази їх поміщення на зберігання, а саме відсутній акт вилучення предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Крім того, до матеріалів справи не додано доказів того, де після вилучення зберігаються предмети торгівлі та виручка від їх продажу.
За таких обставин, ОСОБА_1 не може бути притягнута до відповідальності, оскільки саме в протоколі про адміністративне правопорушення мають бути відображені всі елементи складу правопорушення.
Суд зауважує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Оскільки, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Так, наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.156 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу від 3400 грн. до 10200 грн.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява №926/08) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, ЄСПЛ вказує, суд, взявши на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукував докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Матеріали справи не містять доказів, які об'єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.156 КУпАП України, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, за таких обставин, враховуючи, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП, є недоведеним, враховуючи вимоги до доказів та доказування, встановлені у ст.251 КУпАП, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого у винуватість ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Пунктом 1 частини 1 ст.247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, суд враховує вимоги ч.1 ст.284 КУпАП, відповідно до якої за наслідками розгляду по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Відповідно до ч.2 ст.284 КУпАП, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу
Отже, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, вважаю, що справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП, слід закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З квитанції №29, що видана інспектором СРПП ВП №2 Жмеринського РВП Кіндратовичем В.В. вбачається, що він вилучив 50 пачок цигарок (а.с.3), а з фототаблиці (а.с.6) вбачається, що вказані вилучені цигарки не мають марок акцизного податку, тому підлягають конфіскації у власність держави.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.156, п.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КпАП України,
постановив:
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КпАП України, - закрити.
Тютюнові вироби - 30 (тридцять) пачок цигарок марки «Марвел», 10 (десять) пачок цигарок марки «Кредо» та 10 (десять) пачок цигарок марки «Комплімент», які вилучені інспектором СРПП ВП №2 Жмеринського районного відділу поліції ГУНП України у Вінницькій області Кондратовичем В.В. - конфіскувати у власність держави.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом (ст.313 КУпАП).
Виконання постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом вилучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного звернення цього предмета у власність держави (ст.314 КУпАП).
Постанова про конфіскацію предмета, грошей з відміткою про виконання повертається до суду, який виніс постанову (ст.316 КУпАП).
Суддя: