Єдиний унікальний номер 142/472/22
Номер провадження 2/142/72/23
іменем України
19 червня 2023 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Гринишиної А.А,
з участю
секретаря судового засідання Курасевич В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Федчук С.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 20 серпня 2021 року в сумі 32 615 (тридцять дві тисячі шістсот п'ятнадцять) доларів 51 цент США, яка складається з основної суми боргу 32 200 доларів (тридцять дві тисяч двісті) доларів США, та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в розмірі 415 (чотириста п'ятнадцять доларів) 51 цент США. Також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивач вказав в заяві, що 20 серпня 2021 року ОСОБА_3 особисто було передано в борг ОСОБА_2 грошові кошти на суму 32 200 (тридцять дві тисячі двісті ) доларів США. На підтвердження укладення договору позики та факту отримання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 32 200 (тридцять двох тисяч двісті) доларів США, останнім було написано розписку і оригінал передано ОСОБА_1 . Отримані у борг кошти відповідач зобов'язався повернути в строк до 31 травня 2022 року. Проте, до вказаного строку, відповідач коштів позивачу так і не повернув. Для отримання професійної правничої допомоги позивач 03 червня 2022 року звернувся до адвоката Федчук С.М. З метою захисту прав та інтересів Позивача адвокат Федчук С.М. 08 червня 2022 року направила по місцю фактичного проживання відповідача вимогу про сплату боргу. Вказаний лист отримано відповідачем 13 липня 2022 року, про що свідчить інформація з сайту Укрпошти. Однак, до цього часу отримані у позивача в борг кошти, відповідачем не повернуто. Таким чином, відповідач, незважаючи на встановлений та погоджений порядок та умови повернення грошових коштів уникає від виконання зобов'язання. Неодноразові звернення з проханням виконати взяті на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів відповідачем постійно ігноруються. На даний час відповідач перебуває за кордоном у Польщі, де перебуває вже тривалий час і на думку позивача відповідач не має наміру добровільно повертати кошти. Представник позивача зазначає, що зі сторони ОСОБА_1 всі умови договору позики виконані належним чином, грошові кошти в розмірі 32 200,00 (тридцять дві тисячі двісті) доларів США, передані громадянину ОСОБА_2 про що свідчить надана ним розписка. Однак ОСОБА_2 зобов'язання не виконано. Разом з тим, При укладенні договору позики 20 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не встановлювалось іншого порядку повернення боргу, а саме грошових коштів в розмірі 32 200,00 (тридцяти двох тисяч двохсот) доларів США та не передбачалось визначення боргу в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, а тому зазначає законність вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 такої ж суми боргу в іноземній валюті, що складає 32 200,00 (тридцять дві тисячі двісті) доларів США. Зазначає, що з огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання по поверненню коштів, Позивач просить застосувати наслідки такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України та стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми з 01 червня 2022 року (період прострочення грошового зобов'язання 157 дні), що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 січня 20219 року у справі №373/2054/16-ц. Вказує, що таким чином, сума позовних вимог позивача - ОСОБА_1 до відповідача - ОСОБА_2 становить 32 615, 51 (тридцять дві тисячі шістсот п'ятнадцять) доларів, 51 центів США, з яких: заборгованість за зобов'язанням: 32 200 доларів США; сума нарахованих процентів: 415,51 доларів США. А тому, приймаючи до уваги невиконання відповідачем взятих на себе за договором позики зобов'язань, зазначену суму заборгованості, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань за договором, що є порушенням законних прав ОСОБА_1 , позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути на його користь грошові кошти за договором позики в загальному розмірі 32 615, 51 (тридцять дві тисячі шістсот п'ятнадцять) доларів, 51 центів США.
Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Федчук С.М. в судове засідання 19 червня 2023 року не з'явилися, проте в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача, відповідно до якого, він просить суд розглянути справу без його та позивача участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти ухвалення в справі заочного рішення.
Згідно із ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленою про дату,час та місце розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання 21 квітня 2023 року, 15 травня 2023 року та 19 червня 2023 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки викликався до суду шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційній сторінці Піщанського районного суду на веб-порталі "Судова влада України" в мережі "Інтернет". Відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин неявки два рази, відзив на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовну заяву слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
На підставі наданих суду доказів було встановлено, що наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналом розписки відповідача ОСОБА_2 .
З дослідженої розписки від 20 серпня 2021 року, суд встановив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в с. Студена Піщанського району Вінницької області, 20 серпня 2021 року одержав в борг від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти в сумі 32 200,00 доларів США (тридцять дві тисячі двісті доларів США). За домовленістю сторін ОСОБА_2 зобов'язується повернути гроші в повному обсязі займу своєчасно до 31 травня 2022 року (а.с.8)
Вищезазначена розписка, складена від 20 серпня 2021 року, повністю підтверджує як факт отримання ОСОБА_2 коштів за договором позики, так і її зобов'язання повернути ці кошти до 31 травня 2022 року.
Згідно з частинами першою та третьою ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підтвердження невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню суми позики представник позивача надав суду оригінал розписки відповідача від 20 серпня 2021 року.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-24ц12, наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання.
У матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов'язання за вказаним договором позики та повернув повністю або частково кошти саме за цим договором позики.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що відповідачем не виконала зобов'язання за даним договором, а тому зобов'язаний повернути позивачу борг в сумі 32 200,00 доларів США.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частинами першою та другою ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити всю суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, тому відповідно до вимог даної норми зобов'язаний сплатити позивачу борг в сумі 32 200,00 доларів США, а також 3% річних за прострочення виконання основного зобов'язання.
У постанові від 02 липня 2014 року (справа № 6-79цс14) Верховний Суд України не погодився із висновками суду касаційної інстанції, який залишив без змін рішення апеляційного суду про стягнення основного боргу, процентів за користування позикою в розмірі облікової ставки НБУ та 3 % річних від простроченої суми в іноземній валюті - доларах США, зробив висновок, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня. Відтак у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України, та при застосуванні статті 625 ЦК України.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц, крім іншого, зазначив, що, незалежно від визначеної сторонами валюти боргу у зобов'язанні (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є виключно національна валюта України - гривня - у разі відсутності у сторін відповідної ліцензії НБУ. Таким чином, рішення суду про стягнення з відповідача суми боргу в іноземній валюті за відсутності у позивача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій є неправомірним й недопустимим способом захисту цивільних прав, оскільки іноземна валюта у спірних правовідносинах між названими сторонами спору може бути виключно валютою боргу, втім не валютою платежу.
При касаційному перегляді необхідно визначити, у якій валюті має виконуватися зобов'язання у разі, якщо у позику передавалась іноземна валюта, так і правову природу валюти при визначенні 3 % річних, передбачених у частині другій статті 625 ЦК України.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Отже, стягнення із відповідача суми боргу у іноземній валюті відповідає як вимогам цивільного законодавства, так і узгоджується із правовим висновком викладеним у постановах Великої палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року « 6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Отже, 3 % річних розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 32 200,00 доларів США, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, а саме з 01 червня 2022 року до дня звернення з позовом до суду, що становить 157 календарних дні, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Отже, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В статті 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором позики, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про судові витрати суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, які передбачають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом задоволено позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики з відповідача ОСОБА_2 , таким чином, судовий збір в розмірі 11 927 гривень 03 копійки, сплачений позивачем слід стягнути на його користь з відповідача.
Разом з тим, зі змісту додаткової угоди № 1 від 18 жовтня 2022 року до договору про надання професійної правової допомоги від 03 червня 2022 року, слідує, що сторони договору погодили, що у загальну вартість послуг входить гонорар, вартість якого становить 15 000 гривень.
Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що співмірними між розміром позовних вимог та розумністю судових витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі, надання якої доведено відповідними доказами, з урахуванням обставинах справи, є ухвалення рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 гривень
Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 628, 629, 630, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 141, 223, 258, 259, 263, 264, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ІПН - НОМЕР_1 ) суму боргу за договором позики від 20 серпня 2021 року в сумі 32 615, 51 (тридцять дві тисячі шістсот п'ятнадцять) доларів, 51 центів США, яка складається з основної суми боргу 32 200 доларів (тридцять дві тисяч двісті) доларів США, та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в розмірі 415, 51 (чотириста п'ятнадцять доларів) США, 51 центів.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ІПН - НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 927 гривень 03 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ІПН - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 гривень.
Відповідачу, який не з'явився в судове засідання копія заочного рішення направити в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана через Піщанський районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони по справі:
позивач - ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_4 .
Суддя: