Номер провадження 2/754/2419/23
Справа №754/3009/23
Іменем України
14 червня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Гринчак О.І.
за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,
представника позивача Семенченко Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних,
У березні 2023 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом про солідарне з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3% річних за порушення грошового зобов'язання у розмірі 558 доларів 48 центів США.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.10.2008 між ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 92605 Ф АНА 125262 К 1, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 13637,00 дол. США на строк до 04.10.2013 із сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13,5 % річних.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 07.10.2008 між ВАТ АБ "Укргазбанк" (правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк") та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 92605 Ф АНА 125262 П 1, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань позичальника.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2010 у справі № 2-6398/10 солідарно стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 14914,33 дол. США та 6659,50 грн., а також стягнуто з ОСОБА_1 штраф у розмірі 3875,00 грн.
У зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору та рішення суду, що підтверджується виписками по рахунках, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідачів 3 % річних за період з 12.03.2017 по 23.02.2022, що становить 558,48 дол. США.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання 14.06.2023 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Відповідач-1 повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, проте поштове відправлення повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач-2 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вказані обставини та приписи процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, який повідомлений належним чином та не повідомив суду причини своєї неявки.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
07.10.2008 між ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 92605 Ф АНА 125262 К 1, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 13637,00 дол. США на строк до 04.10.2013 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13,5 % річних.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 07.10.2008 між ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 92605 Ф АНА 125262 П 1, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 92605 Ф АНА 125262 К 1 від 07.10.2008, укладеним кредитором з позичальником.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2010 у справі № 2-6398/10 солідарно стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором кредиту в розмірі 14914,33 дол. США та 6659,50 грн., а також стягнуто з ОСОБА_1 штраф у розмірі 3875,00 грн.
Рішення суду набрало законної сили 10.01.2011, проте, фактично заборгованість в повному обсязі за кредитним договором не погашена, а рішення суду не виконано.
У зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору та рішення суду, що підтверджується виписками по рахунках, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 3 % річних за період з 12.03.2017 по 23.02.2022, що становить 558,48 дол. США.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Між сторонами виникли правовідносини, щодо неналежного виконання відповідачами рішення суду про стягнення грошових коштів.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України, визначено, що у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України трьох відсотків річних нарахованих за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 за невиконання грошового зобов'язання, підтвердженого рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2010 у справі № 2-6398/10.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
За змістом статті 554 цього Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідачі на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2010 у справі № 2-6398/10 мали грошове зобов'язання перед ПАТ АБ «Укргазбанк» в сумі 14914,33 доларів США.
З огляду на те, що відповідачі порушили вказане грошове зобов'язання, у позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Слід зазначити, що у вказаній постанові, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20.01.2016 у справі №6-2759цс15, яким було визначено, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), також зазначено, що зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права за захист майнового інтересу, оскільки за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Як вбачається з виписки з особового рахунку, станом на 12.03.2017 рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2010 у справі № 2-6398/10 не виконано в повному обсязі, заборгованість відповідачами не сплачена.
Частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги статті 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачі, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, факт наявності зазначеної заборгованості не спростували.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» 3% річних за порушення грошового зобов'язання у розмірі 558 доларів 48 центів США.
Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» судовий збір по 1342,00 грн. з кожного.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», код ЄДРПОУ: 23697280, адреса: м. Київ, вул. Єреванська, 1.
Відповідач-1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач-2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 21.06.2023.
Суддя Деснянського
районного суду міста Києва Оксана Гринчак