Справа № 752/6800/23
Провадження № 2/752/4464/23
іменем України
(заочне)
12 червня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до Голосіївського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 про зняття арешту з майна,-
у квітні 2023 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» звернулося до суду з позовом, в якому просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 2485212080000), що належить ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника № 297/7 від 11.03.2011 року, ухвали з метою забезпечення позову № 2-1692/11 від 23.02.2011 року (реєстраційний номер провадження: 10921357).
В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.01.2017 року та ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 13.04.2020 року в справі № 752/354/14-ц.
Згідно інформацї з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо вказаного об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 326709161), на спірне житлове приміщення органами ДВС накладено арешт (номер обтяження: 10921357) на підставі постанови ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві про арешт майна боржника № 2397/7 від 11.03.2011 року та ухвали про забезпечення позову в справі № 2-1692/11 від 23.02.2011 року.
Таким чином, на даний час на належне позивачу майно безпідставно накладено арешт та внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що обмежує права ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» як власника.
В зв'язку з безпідставністю існування накладеного арешту на належне йому майно, позивач просить захистити порушене право власності шляхом постановлення рішення про зняття арешту.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 12.04.2023 року, відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 12.06.2023 року (а.с. 20).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 січня 2017 року в справі № 752/354/14-ц, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 11350323000 від 04.02.2009 року в сумі 1 288 637,77 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору № 86295 від 26.05.2008 року, укладеного між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,4 кв. м, житловою площею 40,7 кв. м, шляхом визнання права власності на неї за ПАТ «Дельта Банк» за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, що становить 1 036 000,00 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.04.2020 року в справі № 752/354/14-ц, замінено сторону стягувача - ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» у справі № 752/354/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , Державної реєстраційної служби України, про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності.
Відповідно до наданої позивачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 19.10.2021 року за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також в реєстрі містяться відомості про арешт на зазначену квартиру, накладений на підставі постанови ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві про арешт майна боржника № 2397/7 від 11.03.2011 року та ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 23.02.2011 року у справі № 2-1692/11.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.
За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Таким чином, наявність арешту, накладеного на майно порушує право власності позивача, в тому числі, й щодо розпорядження належним йому майном.
Згідно із ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року в справі № 661/624/16-ц (провадження № 14-618цс18) зроблено висновки про те, що спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
За викладених обставин, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову та зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , тому що накладення арешту обмежує здійснення права власності ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», і суд, вважає, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими та мають бути задоволені.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача доведено факт наявності в нього права власності на квартиру АДРЕСА_1 , та доказів зворотному з боку відповідачів суду надано не було, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, в зв'язку з чим, підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів в рівних частках необхідно стягнути на користь позивача в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 2 684,00 грн (а.с. 14).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 321, 391 ЦК України, ст. ст. 50, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279-281, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до Голосіївського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 про зняття арешту з майна - задовольнити.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 2485212080000), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», який накладено на підставі постанови про арешт майна боржника № 297/7 від 11.03.2011 року, ухвали з метою забезпечення позову № 2-1692/11 від 23.02.2011 року (реєстраційний номер провадження: 10921357).
Стягнути з Голосіївського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» по 1 342,00 грн (одній тисячі триста сорок дві гривні 00 копійок) на відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, з кожного.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», код ЄДРПОУ 37356981, місцезнаходження: вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, м. Київ, 04112.
Відповідач - Голосіївське РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 34999976, місцезнаходження: вул. Ломоносова, буд. 22/15, м. Київ, 03022.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко