Справа № 128/2091/23
Іменем України
20 червня 2023 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 , представника установи виконання покарань ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та до засудження проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1)17.03.1977 Запорізьким окружним судом за ч. 3 ст. 117, ст. 118, ч. 2 ст. 141, ст. 42, ч. 2 ст. 206 КК УРСР до 8 років позбавлення волі. Звільнений 03.12.1984 по закінченню строку відбування покарання;
2)20.05.1986 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 215-3, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 229-6, ст. 42 КК УРСР до 3 років позбавлення волі. Звільнений 16.04.1988 по закінченню строку відбування покарання;
3)16.01.1991 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 229-6 КК УРСР до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 25.01.1993 по закінченню строку відбування покарання;
4)29.09.1998 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 140, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК УРСР до 4 років позбавлення волі. Звільнений 27.08.1999 по амністії;
5)11.10.2000 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 193, ст. 42 КК УРСР до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 04.12.2001 по закінченню строку відбування покарання.
6)09.03.2004 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;
7)18.07.2012 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 296, ст.ст. 75, 76 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік;
8)08.07.2014 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік. Звільнений від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2014 році»;
9)04.08.2020 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі,
про умовно-дострокове звільнення, згідно положень ст. 81 КК України,
До Вінницького районного суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення, згідно положень ст. 81 КК України, в якій він просить звільнити його умовно-достроково від подальшого відбуття покарання.
На виконання вимоги суду, зазначеної в ухвалі суду про призначення судового розгляду заяви, установою відбування покарання ДУ «Стрижавська ВК (№81)» було надано особову справу засудженого ОСОБА_6 , характеристику на засудженого, довідку щодо стягнень та заохочень, та відомості про працевлаштування та оплату праці засудженого.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити, а саме звільнити його умовно-достроково. Суду пояснив, що він є особою похилого віку та йому важко відбувати покарання з молодими засудженими, так як в них відсутня повага до нього, а він не бажає поводитися за їхніми правилами. Він має матір похилого віку та брата, який є інвалідом, тому вони потребують його підтримки та допомоги. Вважає, що принесе більше користі суспільству в разі звільнення, оскільки зможе бути волонтером або допомагати ЗСУ іншим шляхом, має освіту ІТ-спеціаліста, його житло придатне до проживання та не постраждало від дій рф. В установі відбування покарання він не працевлаштований через його вік, займається оформленням пенсії. Всі його стягнення є погашеними в установленому порядку. Крім цього, він потребує перегляду вироку щодо нього, оскільки вважає, що судом було неправильно встановлено фактичні обставини та він ні на кого не нападав, а оборонявся від нападу групи осіб на нього, а тому винних потрібно притягнути до відповідальності.
Захисник просив задовольнити подане клопотання засудженого з підстав, вказаних в ньому, та звільнити засудженого умовно-достроково. Просив врахувати, що засуджений відбув частину покарання, яка надає йому право на умовно-дострокове звільнення, та вважається таким, що не має стягнень, оскільки вони погашені, а працевлаштуватися в установі відбування покарання він не міг через його вік, оскільки він вже досяг пенсійного віку.
Представник установи відбування покарання в судовому засіданні при вирішенні клопотання засудженого підтримав подану установою характеристику на засудженого та пояснив, що адміністрація установи вважає недоцільним застосовувати до ОСОБА_6 ст. 81 КК України, оскільки він не досяг ступеня виправлення, необхідного для умовно-дострокового звільнення. Засудженого він характеризує як такого, що в даній установі стягнень та заохочень не має, на роботах в установі він не працевлаштовувався, робіт з благоустрою також не виконує, ініціативи у виховних заходах також не проявляє.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання засудженого, враховуючи дані про його особу та його поведінку в установі, зокрема застосування дисциплінарних стягнень, відсутність заохочень, а також те, що ставлення до праці не відповідає тим вимогам, за яких до нього можна було б застосувати ст. 81 КК України, тому вважає, що ОСОБА_6 на даний час не довів своє виправлення, що також вважає сама установа, де відбуває покарання засуджений.
Вивчивши клопотання засудженого, вислухавши його пояснення, пояснення захисника, з'ясувавши позицію прокурора та представника установи відбування покарань, дослідивши матеріали даної справи та особової справи ОСОБА_6 , суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 відбуває покарання за вирокомОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 за ч. 1 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі.
Початок строку засудженому ОСОБА_6 рахується з 09.08.2018, кінець строку відбування покарання - 09.08.2025.
З характеристики засудженого ОСОБА_6 , наданої установою виконання покарань, вбачається, що ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі за останнім вироком перебуває з 11.08.2018. Так, за час перебування в державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» характеризувався негативно, за порушення встановленого режиму утримання 1 раз притягувався до дисциплінарної відповідальності, заохочення не застосовувалися. З 14.06.2021 перебував в державній установі «Петрівська виправна колонія (№ 49)», де за час відбування покарання до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочення не застосовувалися. З 26.08.2021 перебував в державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 55)», де за період відбування покарання до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочення не застосовувалися. З 04.11.2021 перебував в державній установі «Київський слідчий ізолятор», де за час тримання до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочення не застосовувалися. З 29.11.2021 перебував в державній установі «Софійська виправна колонія (№ 55)», де за період відбування покарання характеризувався негативно, за порушення встановленого порядку відбування покарання 2 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, заохочення не застосовувалися. З 09.04.2022 перебував в державній установі «Вінницька виправна колонія (№ 86)», де за час відбування покарання до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочення не застосовувалися. З 22.09.2022 перебував в Стрижавській багатопрофільній лікарні (№ 81) філії Центру охорони здоров'я ДКВС України у Вінницькій області для проходження лікування, де за час відбування покарання до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочення не застосовувалися. З 13.10.2022 перебував в державній установі «Вінницька виправна колонія (№ 86)», де за час відбування покарання характеризувався негативно, за порушення встановленого порядку відбування покарання 1 раз притягувався до дисциплінарної відповідальності, заохочення не застосовувалися. В державній установі «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» перебуває з 09.01.2023 та за час відбування покарання до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочення не застосовувалися.
На даний час не працевлаштований за власним бажанням.
У взаємовідносинах з іншими засудженими конфліктний, неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за виникнення конфліктних ситуацій з іншими засудженими. Також згідно вироку суду неодноразово був ініціатором та учасником конфліктів за місцем проживання до засудження.
Дотримується правомірних та ввічливих відносин з персоналом установи, з метою поблажливого ставлення до себе. Спальне місце та при ліжкову тумбочку намагається утримувати в чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, достатніх навичок для самостійного їх виконання не має. До виконання робіт з благоустрою установи ставиться посередньо, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, виконує лише під наглядом адміністрації. Дотримується вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Залучений до участі у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення». Підтримує соціально-корисні зв'язки з матір'ю шляхом телефонних розмов та листування. За період відбування покарання отримав 52 передачі та 22 посилки, було надане 1 побачення. До підвищення загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок не прагне, вважає свій рівень достатнім.
Згідно вироку суду, вину визнав частково, не розкаявся. За характером улесливий, хитрий, образливий, схильний до перебільшування. Згідно вироку суду, позов не зазначається, виконавчі листи до установи не надходили.
16.09.2021 комісією держаної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» було відмовлено в застосуванні ст. 101 КВК України, як особі, яка не стала на шлях виправлення.
03.03.2022 комісією держаної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» було відмовлено в застосуванні ст. 82 КК України, як особі, яка не стала на шлях виправлення.
14.04.2023 комісією держаної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» було відмовлено в застосуванні ст. 81 України, як особі, яка не довела свого виправлення.
На профілактичному обліку в установі не перебуває.
Згідно вироку суду з 2000 по 2014 роки перебував на обліку лікаря психіатра.
Згідно характеристики, з урахуванням того, що ОСОБА_6 засуджений за скоєння тяжкого насильницького злочину, раніше звільнявся від відбування покарання 2 рази згідно Закону України «Про амністію», 2 рази застосовувалась ст. 75 КК України, проте ОСОБА_6 належних висновків не зробив, за період відбування покарання 4 рази притягався до дисциплінарної відповідальності, на виробництві установи не працевлаштований, заохочень не має, тому адміністрація установи вважає, що ОСОБА_6 не досяг ступеня виправлення відповідно ст. 81 КК України, а саме не проявив позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, що є необхідною умовою ресоціалізації засудженого та повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві, тому вважає недоцільним застосовувати до нього ст. 81 КК України.
З довідки про наявність дисциплінарних стягнень та заохочень від 08.06.2023 вбачається, що до засудженого було застосовано 4 дисциплінарні стягнення, а саме попередження, 10 діб ДІЗО, догана, 11 діб ДІЗО, в тому числі за конфліктні ситуації з іншими засудженими, заохочення не застосовувались, останнє стягнення було застосовано 08.11.2022, тобто лише з 08.04.2023 він вважається таким, що не має стягнень.
З наданих довідок про працевлаштування засудженого вбачається, що ОСОБА_6 за період перебування в ДУ «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» з 09.01.2023 по теперішній час на оплачуваних роботах не був працевлаштований, заробітна плата йому не нараховувалась, також за період з 09.04.2022 по 31.05.2023 заява про вивід на роботу до підприємства не надходила, в зв'язку з чим він не був працевлаштований і оплата праці не проводилась.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Згідно ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вимог адміністрації установи виконання покарання, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених, це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки та ресоціалізація засудженого - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», під час судового розгляду справ даної категорії, судам слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених та інше.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не лише виправлення засуджених, але також запобігання вчиненню ними та іншими особами нових злочинів та безпосередньо кару засудженого.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, злочини проти громадського порядку та моральності, злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, також звільнявся від кримінальної відповідальності з іспитовим строком та на підставі Закону України «Про амністію», після чого знову вчинив новий тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи. Тобто звільнення від подальшого відбуття покарання на підставі Закону України «Про амністію», а також на підставі ст. 75 КК України не сприяло процесу виправлення ОСОБА_6 та відмови від протиправної поведінки в подальшому.
Суд звертає увагу, що сумлінна поведінка засудженого повинна бути послідовною та тривалою, та при визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого, що має свідчити про виправлення засудженого, а не лише про його бажання звільнитися умовно-достроково.
Бажання звільнитися умовно-достроково та надані копії довідки Запорізької міської медичної установи від 27.05.2021 та КУ «Міська лікарня № 7» № 153 про наявність у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 хвороб не є достатньою підставою для застосування ст. 81 КК України.
А тому враховуючи вищевикладене, в тому числі поведінку ОСОБА_6 під час відбування покарання, що свідчить про відсутність корисної ініціативи не лише в працевлаштуванні, а й виконанні робіт з благоустрою, відсутність заохочень та неодноразове накладення дисциплінарних стягнень, конфліктну поведінку з іншими засудженими, а також позицію установи відбування покарання, комісія якої відмовила ОСОБА_6 в застосуванні ст. 81 КК України та на даний час вважає недоцільним застосування до нього умовно-дострокового звільнення, а також надану характеристику засудженого та його ставлення до вчиненого, судом не встановлено таких ґрунтовних даних про поведінку засудженого ОСОБА_6 та його особу, які свідчать, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним і свідчить про можливість звільнення від подальшого відбування покарання умовно-достроково. Тому в задоволенні заяви засудженого слід відмовити.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя: