Справа № 752/3181/23
Провадження № 2-а/752/152/23
іменем України
05 червня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії БАБ № 026626 від 13.02.2023 року, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити, а також стягнути судові витрати понесені на сплату судового збору в сумі 536,80 грн.
Зазначає, що вказане в оскаржуваній постанові правопорушення ним не скоєно, та матеріали про адміністративне правопорушення не містять будь-яких об'єктивних доказів його провини.
В зв'язку з викладеним, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 20.03.2023 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
07.04.2023 року від представника відповідача - Пєлєшенко Д.Р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, вказав, що працівник патрульної поліції діяв відповідно до вимог законодавства, оскаржувана постанова відповідає вимогам законодавства та є законною, тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. ст. 19, 257 КАС України справа за адміністративним позовом розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови серії БАБ № 026626 від 13.02.2022 року, прийнятої інспектором УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції Куценком Д.І., позивач, 12.02.2023 року, керуючи транспортним засобом марки «Ssang Yong Rexton», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Києві на просп. В.Лобановського, буд. 94, здійснив зупинку (стоянку) на смузі руху маршрутних транспортних засобів, яка позначена дорожнім знаком 5.8, порушивши, при цьому, п. 17.1 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, за що на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн. Згідно акта огляду, тимчасово затриманий транспортний засіб (а.с. 13, 13 зворот).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.
Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 252 КАС України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 122 КУпАП.
Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими особами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення за ст. 122 КУпАП передбачено скорочене провадження, яке полягає у фіксації адміністративного правопорушення і накладенні адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Даний висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року в справі № 338/1/17 (К/9901/15804/18).
Відповідно положень ст. 251 КУпАП (зі змінами) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Крім того, ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, в тому числі за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.
Пунктами 5.8, 5.11 ПДР України (33. Дорожні знаки) позначаються «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів» (Дорога, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом та велосипеди) та «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» (Смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху).
Пунктом 1.2. ПДР України (34. Дорожня розмітка) (широка суцільна лінія) - позначає край проїзної частини (крайова розмітка) автомобільних доріг та вулиць, межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів або велосипедної смуги.
Пунктом 17.1. ПДР України визначено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Позивач у своїй позовній заяві оскаржує обставини, встановлені інспектором поліції, а саме факт зупинки ним автомобіля в смузі для руху маршрутних транспортних засобів, як наслідок, вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, оскільки він ПДР не порушував, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, а встановлені поліцейським в оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення ним вимог ПДР України, не відповідають дійсності.
Крім того, зазначає, що інспектором під час прийняття оскаржуваної постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтуються його висновок про скоєння ним адміністративного правопорушення, які б підтвердили порушення ПДР.
Відповідно до ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 року в справі № 760/2846/17.
Також, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 1 ч.1 Розділу І «Інструкції із застосування органами та| підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року, ця Інструкція регулює застосування opганами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалена, і використання інформації, отриманої з цих приладів.
Відповідно до пп. 6 п. 3 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», портативний відео реєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Окрім того, відповідно до вищезазначеної Інструкції, відеореєстратор - пристрій призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації.
Таким чином, відеозаписи та фотознімки з портативного відеореєстратора і інспекторів та відеозаписи з реєстратора службового транспортного засобу є доказом вчинення або не вчинення адміністративного правопорушення та відповідають вимогам ст. 251 КУпАП та ст. ст. 72-76 КАС України.
Так, в матеріалах справи наявний відеозапис з портативного нагрудного відеореєстратора інспектора, з якого вбачається, що автомобіль марки «Ssang Yong Rexton», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебуває позивач, стоїть без руху, та з лівого боку по напрямку руху цього транспортного засобу чітко проглядається широка суцільна лінія, яка позначає край проїзної частини (крайова розмітка) автомобільних доріг та вулиць, межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів або велосипедної смуги.
Крім того, з цифрового фото, доданого представником відповідача до відзиву на позовну заяву, видно, як автомобіль марки «Ssang Yong Rexton», номерний знак НОМЕР_1 , перебуває на евакуаторі в місці зупинки.
Вказані дані суд приймає як належні, оскільки вбачається факт порушення позивачем правил зупинки, а отже, в діях позивача також наявний і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
При цьому, ОСОБА_1 заперечує вказаний факт порушення ПДР та вказує, що він не здійснював зупинку.
Суд відхиляє ці доводи, оскільки з відеозапису видно, що автомобіль, за кермом якого перебував позивач, очевидно і поза сумнівом стоїть без руху в смузі для руху маршрутних транспортних засобів.
Вказане позивачем не спростовано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було порушено ч. 3 ст. 122 КУпАП через недодержання вимог ПДР України.
Позивачем в свою чергу не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, а також доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, враховуючи те, що адміністративні правопорушення, допущені позивачем, підтверджені належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачені ч. ч. 1, 2 ст.122 КУпАП відповідають вимогам Закону та підстави для їх скасування - відсутні.
При цьому, процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення була дотримана в тій мірі, коли не виникає жодного розумного сумніву в висновках поліцейських про винуватість позивача у вчиненні адміністративних правопорушень.
Постанову, яку оспорює позивач, містить усі мінімально необхідні реквізити для того щоб бути залишеною в силі.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що поліцейський, як суб'єкт владних повноважень, діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом та Конституцією України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 122, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Хоменко