Справа № 752/260/23
Провадження № 2/752/4245/23
Іменем України
21 червня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Машкевич К.В.
при секретарі Гненик К.П.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні орендованим нежитловим приміщенням,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить суд: зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні орендованим нежитловим приміщенням офісу №3, які знаходяться в будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання фактичного доступу до вказаного приміщення; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2481,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.01.2019 між відповідачем, громадянином Держави Ізраїль ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), в особі фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та позивачкою фізичною, особою - підприємцем ОСОБА_1 , було укладено Договір оренди приміщення, щодо нежитлового приміщення офісу №3, які належать орендодавцю та знаходяться в будівлі розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .
Сторони в договорі не обмежили кількість пролонгацій, позивачка не отримувала від відповідача письмового повідомлення про припинення договору оренди, отже договір чинний до 31.12.2023 року.
З 20 червня 2022 року відповідач заблокував вхід у приміщення, змінив замки в дверях, внаслідок чого представники позивачки та працівники не можуть потрапити в орендоване нею приміщення. З приводу вказаних обставин представник позивача двічі звертався із відповідними заявами в поліцію.
В жовтні 2022 року позивачу стало відомо, що в орендованому нею нежитловому приміщенні, невідомі особи здійснюють господарську діяльність (масажний салон), а також використовують її інвентар, меблі та інше обладнання, придбане позивачкою для здійснення власної господарської діяльності.
Таким чином, відповідач протиправно створює перешкоди в користуванні орендованим приміщенням, внаслідок чого позивачка не може ним вільно користуватися, що порушує її право користування приміщенням та умови договору оренди.
Позивач вказує, що за весь час оренди зазначеного вище приміщення, починаючи з 01.01.2012 вона за згодою відповідача, за власні кошти здійснила невід'ємні поліпшення орендованого приміщення на суму 494455,00 грн (витрати на меблі, декор, обладнання, сантехніка, кераміка, підлога ламінат, бойлер, тепла підлога, будівельні роботи, інтер'єр, стилізація, підсвітка, тощо).
Крім витрат на невід'ємні поліпшення, позивачка за час оренди витратила 57852,05 грн на придбання матеріалів та цінностей необхідних для здійснення господарської діяльності (рушники, піжами, масажна олія, засоби для масажу, білизна; малоцінні необоротні матеріальні активи: миючі засоби; матеріальні цінності: грошові кошти, комп'ютер, холодильник, мікрохвильова піч, камери відеоспостереження в комплекті, сейф, масажні мати, столи-стільці - крісла, праска, мобільні телефони, стаціонарний телефон, чайники, банківські термінали, роутер, безперебійник електричний; елементи інтер'єру; логотипи; рекламні матеріали: вивіски та зовнішня реклама; посуд; особисті речі співробітників; фен, тощо).
Зазначені матеріали та цінності досі залишаються у закритому від позивачки приміщенні офісу, відтак позивачка протиправно позбавлена володіння і користуванні зазначеними вище матеріалами і цінностями в тому числі.
На підставі зазначеного позивач просить про задоволення позову.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2023 відмовлено у відкритті провадження в справі.
Постановою Київського апеляційного суду від 07.03.2023, ухвалу судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2023 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.03.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження.
06.05.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні, пославшись на таке. Умовами договору оренди визначено, що договір достроково припиняє свою дію у разі не погашення орендарем протягом 30 днів з моменту виникнення заборгованості по орендній платі, комунальним платежам. З 01.03.2022 позивач перестала сплачувати орендну плату, про причини не оплати не повідомила, приміщенням продовжувала користуватися до 03.08.2022. Заборгованість за оренду приміщення за період з 01.03.2022 по 31.07.2022 становить 102500,00 грн. Також умовами договору визначено, що орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги визначені в п. 8.1. цього Договору не пізніше ніж на протязі 3 банківських днів, з дати виставлення відповідного рахунку. Позивач має заборгованість по комунальним платежам, а саме: заборгованість за теплопостачання в розмірі 76 388,02 грн, заборгованість за абонентське обслуговування постачання теплової енергії в розмірі 194,67 грн, заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 1951,16 грн. Відповідач направляв на адресу позивача претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість, однак позивач відповідь на претензію не надіслала, борг не сплатила. 01.08.2022 на адресу позивача було направлено повідомлення про дострокове припинення договору в зв'язку з не оплатою орендних платежів і було запропоновано позивачу надіслати свого представника на 03.08.2022 для вивезення речей і звільнення приміщення. Проте, позивач та її представник на вказану дату не прибули, в зв'язку з чим відповідач був вимушений звільнити приміщення від майна позивача і перевезти його на склад. У відповідності до положень п. 24.3. договору оренди, відповідачем було припинено договір оренди з 03 серпня 2022 року, про що позивача було повідомлено письмово, в тому числі було повідомлено про необхідність вивільнення приміщення від належних позивачу речей, однак відповідь позивач не надала, приміщення добровільно від своїх речей не звільнила, після чого, все майно позивача було описане і вивезено представником відповідача на зберігання. З 01.11.2022 відповідачем укладено Договір оренди з ФОП ОСОБА_5 строком до 30.11.2023. Також представник відповідача у відзиві зазначив, що відповідачем було подано до Голосіївського районного суду м. Києва позов до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 01.01.2021 в сумі 239650,77 грн.
15.05.2023 та 17.05.2023 від представника позивача надійшли аналогічні за змістом відповіді на відзив у яких представник позивача послався на таке. Згідно умов договору оренди, метою оренди є розміщення оздоровчого центру. Починаючи з 2011 року в орендованому приміщенні було розміщено салон тайського масажу, в якому працювали тайські масажистки. 27.02.2022 посольство Королівства Тайланд у Варшаві евакуювало з території України тайських студентів, масажисток та інших підданих Королівства, у зв'язку з чим салон тайського масажу залишився без персоналу, що призвело до зупинення господарської діяльності позивача. Також настали інші об'єктивно непереборні перешкоди пов'язані із введенням воєнного стану в Україні. З кінця лютого 2022 року позивач ініціювала телефонні переговори з представником відповідача, в наслідок яких сторони уклали Джентльменську угоду про те, що орендар звільняється від орендної плати за березень-травень 2022 року. У період березень-червень 2022 року із представниками орендодавця по телефону відбувалось обговорення поточної ситуації та перспектив початку роботи, за цей час представники орендодавця не порушували питання заборгованості по орендній платі, однак з 20 червня 2022 року відповідач заблокував вхід у орендоване позивачем приміщення, в наслідок чого представники позивача та працівники не можуть потрапити в орендоване позивачем приміщення. Відповідачем не надано доказів одержання позивачем повідомлення про розірвання договору, тому в силу ч.2 ст. 782 ЦК України, договір оренди не припинив свою дію з 03.08.2022. Майно орендаря не було описано та вивезено на зберігання, як про це стверджує представник відповідача, а самовільно було передано орендодавцем у користування третім особам, які з жовтня 2022 року відкрили у приміщенні салон тайського масажу та неправомірно використовують майно орендаря для здійснення власної господарської діяльності.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.06.2023 у справі відмовлено в задоволені клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Положеннями ст. 396 ЦК України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Судом встановлено, що між відповідачем, громадянином Держави Ізраїль РОЙ БЕН - ЯМІ (Roy Ben-Yami) в особі ФОП ОСОБА_4 , яка діє як повірена особа, на підставі Договору Доручення від 27.12.2011, та позивачем, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (далі - Договір).
Згідно п.1.1 Договору, Орендодавець зобов'язується передати в строкове платне користування нежитлові приміщення офісу №3 за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення оздоровчого центру, а Орендар зобов'язується прийняти, оплатити користування і повернути приміщення Орендодавцю на умовах Договору оренди.
Відповідно до п. 7.1. Договору, Орендар зобов'язаний здійснювати оплату за користування орендованими приміщеннями в сумі 20500,00 грн в місяць.
Відповідно до п 7.2. Договору, Орендар сплачує орендну плату щомісячно, шляхом передплати (авансом), до 7 (сьомого) числа оплачуваного місяця шляхом перерахування на банківський рахунок вказаний Орендодавцем.
Відповідач стверджує, що з 01.03.2022 позивач перестала сплачувати орендну плату, про причини не оплати відповідачу не повідомила, приміщенням продовжувала користуватися до 03.08.2022. За вказаний період часу у позивача утворилась заборгованість за оренду приміщення в розмірі 102500,00 грн.
Позивач не спростовує доводів відповідача про те, що з 01.03.2022 вона не сплачувала орендну плату.
Суд, не приймає до уваги аргументи позивача про те, що між сторонами було укладено Джентльменську угоду про те, що орендар звільняється від орендної плати за березень-травень 2022 року, оскільки на підтвердження таких доводів позивач не долучила до матеріалів справи жодних доказів.
Відповідно до п. 24.3. Договору оренди, договір достроково припиняє свою дію у разі не погашення Орендарем протягом 30 днів з моменту виникнення заборгованості по орендній платі, комунальним платежам.
Відповідно до п. 8.2. Договору, Орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги визначені в п. 8.1. цього Договору не пізніше ніж на протязі 3 банківських днів, з дати виставлення відповідного рахунку.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач має заборгованість по комунальним платежам, а саме: заборгованість за теплопостачання в розмірі 76 388,02 грн та заборгованість за абонентське обслуговування постачання теплової енергії в розмірі 194,67 грн, що підтверджується рахунками №153216812510100/07/2022/1 від 31.07.2022; заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 1951,16 грн, що підтверджується рахунком КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» від 08.07.2022 №921-в.
Доказів сплати вищезазначеної заборгованості по комунальним платежам позивач до суду не надала.
Судом встановлено, що 13.07.2022на адресу позивача було направлено претензію від 24.06.2022 щодо сплати заборгованості по договору оренди, а також заборгованості по комунальним платежам, що підтверджується описом вкладення, накладною та фіскальним чеком. Така претензія позивачем була залишена без реагування.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Судом встановлено, що позивачем були порушені вимоги статей 526, 530 ЦК України, що призвело до утворення з боку позивача, як орендаря, перед відповідачем, як орендодавцем, значної вище заборгованості по орендній платі та комунальним платежам.
Відповідно до п. 24.3. Договору, Договір укладено під скасувальною умовою, а саме, - він достроково припиняє свою дію у разі непогашення Орендарем заборгованості перед Орендодавцем з оплати Орендної плати, відшкодування вартості використаної електроенергії, води і витрат на утримання електромереж, інших платежів, передбачених цим Договором, впродовж більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості.
Згідно п. 24.4. Договору, цей Договір вважається таким, що припинив свою дію в день набуття чинності скасувальною умовою.
Судом встановлено, що 01.08.2022 на адресу позивача було направлено повідомлення від 25.07.2022 про дострокове припинення договору в зв'язку з не оплатою орендних платежів і було запропоновано позивачу надіслати свого представника на 03.08.2022 для вивезення речей і звільнення приміщення, що підтверджується описом вкладення, накладною та фіскальними чеками. У повідомленні було зазначено, що у разі нез'явлення уповноваженого представника, належні позивачу речі будуть описані та передані на зберігання. Як вбачається, позивач та її представник на вказану у повідомленні дату не прибули.
Положеннями ст. 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
З огляду на наведене, оскільки договір оренди приміщення від 01.01.2021 було достроково припинено на підставі п.24.3 Договору, станом на момент прийняття рішення у цій справі, позивачу не належить речове право на майно відповідача.
За таких обставин, вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні орендованим нежитловим приміщенням, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Згідно положень статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог не знайшли свого підтвердження, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 16, 396, 525, 526, 530 ЦК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні орендованим нежитловим приміщенням, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: